Щит Землі: до Міжнародного дня охорони озонового шару

Боротьба за збереження довкілля набагато складніша, аніж боротьба зі знищення Гітлера, бо тепер це боротьба з самими собою. Ми є одночасно й ворогами, й союзниками. Що є перемогою в такій війні, і як ми довідаємось про неї ?

Ел Ґор, 45-й віце-президент США (1993–2001)

         Сонячна енергія надходить до нашої планети як променями видимого світла, так інфрачервоними й ультрафіолетовими (далі: УФ). Існує три види УФ-променів: УФ-А (з довжиною хвилі 400-315 нм), УФ-В (315-280 нм) та УФ-С (< 280 нм). Вкрай шкідливими для живих істот є УФ-В та УФ-С промені, які просто розривають молекули білків. Захистом усієї біосфери від короткохвильового ультрафіолету є озоновий шар Землі.

         Але так було не завжди. Наукова думка: озоновий шар нашої планети почав формуватися відтоді, як мікроскопічні морські водорості виробили достатню кількість кисню, а це приблизно 10 % від його сучасного вмісту в атмосфері. Зауважимо: це також дозволило життю вийти з морських глибин на суходіл, що був просто «стерилізований» вбивчим ультрафіолетом.

         Фізично озоновий щит планети перебуває на висоті 20-35 км, проте є вкрай вразливим. Важливо: ще 60 років тому, у 1958-му, французькі науковці Б.Леруа та П.Ріго вперше повідомили про значне зниження вмісту озону в стратосфері над Антарктидою. Це стурбувало й зацікавило: з середини 1970-х рр. американські дослідники М.Моліна та Ш.Роуленд розпочали ґрунтовне вивчення причин утворення «озонових отворів» у полярних районах.

У жовтні 1985 р. над Антарктидою зареєстровано «озоновий отвір». Це означає, що 33 роки тому вміст озону в стратосфері над цим континентом уже був приблизно вполовину менший від звичайної концентрації (на 40 % від мінімального значення). Цього ж року країни-учасники ООН підписують Віденську конвенцію, що вимагає систематичних спостережень як за хімічними процесами, здатними вплинути на озоновий шар, так і за змінами у стані здоров’я людей.

Відповідно, ще 1985 р. на континент прибула наукова експедиція, яку очолив британський дослідник Дж.Формен. Дані спостережень з подальшим моделюванням процесів у стратосфері спонукали Дж.Формена до висновків, що причиною стрімкого зменшення вмісту озону можуть бути значні викиди фреонів (хлорфторметанів) сучасною промисловістю.

Приклади: холодоагенти в кондиціонерах, холодильниках та морозильних камерах; протипожежні суміші; усілякі парфуми, лаки та фарби, що розбризкуються як аерозолі… І щороку на ринок надходить кілька млн т фреонів ! А лише один атом хлору розкладає 100 тис. молекул озону !

16 вересня 1987 р. в канадському Монреалі на Міжнародній конференції, присвяченій проблемам охорони озонового шару, зустрілися представники потужних держав світу. Вони домовилися щорічно скорочувати виробництво речовин, шкідливих для озонового шару. Зокрема, Монреальським протоколом було заборонено використовувати фреони Ф-12, Ф-13В1, Ф-115, добре відомі спеціалістам як ефективні холодоагенти, піноутворювачі та розчинники.

         Справді: якщо 1986 р., до ухвалення канадського протоколу, в атмосферу потрапило понад 1 млн т фреону, то упродовж наступного десятиріччя – у 8 разів менше ! Не забуваймо також: вже накопичені в атмосфері фреони ще доволі тривалий час (до 130 років) впливатимуть на озоновий шар. Тому вчені працюють над штучними методами поновлення озону, найкращим з яких визнано лазерне опромінення повітря (довжина хвиль: 762 та 1270 нм).

Після «активного» 1985 р. над Антарктидою й надалі фіксували «озонові отвори». Зокрема, навесні 1987 р., згідно з даними Національного управління з аеронавтики і дослідження космічного простору (США), отриманими від канадського супутника «Німбус-7», зареєстровано зниження озону над стратосферою до 70 %, а площа «озонового отвору» зросла до 7 млн кв км, тобто становила половину материкової площі Антарктиди. У 1992 р. науковці спостерігали зниження вмісту стротосферного озону на 50 % вже не лише над Антарктидою, але й над сусідніми територіями Південної Америки (в Аргентині та Чилі).

У наш час за своїми розмірами «озоновий отвір» вже перевищує материкову площу Антарктиди, тобто 14 млн кв км (це 23 території нашої держави). Від цього дуже потерпають мешканці країн, найближчих до цього південного материка. Зокрема, в Новій Зеландії реєструється суттєве збільшення хворих на рак шкіри та катаракту очей, викликане саме підвищеним УФ-фоном. Згідно з даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, зменшення густини озонового шару на 1% спричиняє збільшення захворювань на катаракту очей на 4 %, на рак шкіри – на 6 %, також суттєве послаблення імунної системи.

         В якому стані північний щит ? «Отвір» знайшли й тут, над архіпелагом Шпіцберген, за площею він значно менший від своєї південної «родички», зменшення вмісту озону в ньому фіксувалося на рівні 10-40 %. Проте не забуваймо про загрози цього явища: різноманітні захворювання людей і тварин, збільшення шкідливих мутацій, зменшення врожаю сільськогосподарських культур… Пам’ятаймо також, що зі зникненням цього щита-шару загине не тільки людська цивілізація, але й наземна біота.

         Неймовірно: у 1970-х рр. внаслідок навмисних хімічних викидів американських військових, розробників озонової зброї, у стратосфері над одним із ненаселених атолів Тихого океану сформувався «отвір». За кілька днів він затягнувся, але на атолі за цей час з наземної біоти лишилось лише кілька великих сліпих черепах: сітківку очей у них спалило ультрафіолетом…

         Згідно з даними Всесвітньої метеорологічної ради та екологічного відділу ООН триває руйнування озонового шару над усією Північною та частиною Південної Америки, країнами ЄС, Азербайджаном, Білоруссю, Вірменією, Грузією, Казахстаном, Киргизстаном, Молдовою, Росією, Таджикистаном, Туркменістаном, Узбекистаном, Україною, Новою Зеландією та Австралією. Вміст озону в атмосфері України вимірюється на 5 озонометричних станціях (Львів, Київ, Бориспіль, Одеса, Карадаг у Криму). Спостереження останніх років підтверджують його значне зниження. Схожі процеси реєструються для всієї північної півкулі на широтах 40-60 град.

         Потужними руйнівними чинниками озонового шару є певні складові військової діяльності, наприклад, запуск балістичних ракет. Під час кожного старту й «випалюється» величезний «отвір», що доволі довго «загоюється». Це ж саме спричиняють двигуни ракет, що вирушають у Космос із дослідницькими намірами. Промовистий факт: 300 послідовних запусків надважких ракет-носіїв Space Shuttle (англ.: космічних човників) спроможне повністю зруйнувати озоновий шар Землі !

         Ще цифри: польоти 500 надзвукових транспортних літаків упродовж року удвічі зменшують вміст озону на ділянці руху, а потенційно небезпечні викиди хлору перебуватимуть в атмосфері ще доволі довго: від 50 до 1500 р. ! Справді: вони високостабільні, хімічно інертні, не розчиняються у воді й не горять. Взагалі, внесок «космічних» літаків до руйнування озонового шару становить 10 %.

         Інша думка: учасники української антарктичної експедиції С.В.Волков та М.Ф.Козин вважають, що до утворення «озонових отворів» більш причетні природні процеси. Науковці нагадують про нахил нашої планети (це прибл. 23 град) по відношенню до Сонця, внаслідок чого є пори року, коли сонячного випромінення над полюсами нема. Відповідно, згідно з даними спостережень, «озонові отвори» не утворюються одночасно над Антарктикою та Арктикою, ці процеси є асинхронними. Дослідники посилаються також на 900-річні зразки льоду, з яких вилучено фреоноподібні сполуки !

         Важливо: незалежно від причин свого утворення, «озонові отвори» загрожують існуванню життя на Землі ! Як може долучитися до порятунку кожен з нас ? Послідовною відмовою купувати продукцію, що руйнує вразливий озоновий шар нашої планети ! Шукаймо словосполучення: «Ozone friendly» (тобто, «Дружній до озону», не шкодить йому) або ж «Не містить озоноруйнуючих хладонів» (це ін. назва для фреонів).

         Наведемо кілька прикладів. Фірма Glade постачає на український ринок (зокрема, до Чернігова) освіжувачі повітря «Індонезійський сандал» та «Після дощу», які не шкодять озоновому шару. Те ж саме можна сказати про лак для волосся Wellaflex (ФРН); водостійкий спрей для взуття Silver, виготовлений в Туреччині за німецькою технологією. 

Рекомендована література

Усіх небайдужих до цієї теми запрошуємо ознайомитися із вказаними виданнями у відділі читальної зали Чернігівської обласної бібліотеки для юнацтва (вул. Шевченка, 63, поруч зі стадіоном ім. Юрія Гагаріна).

Білявський Г. та ін. Руйнування озонового шару атмосфери / Г.Білявський, Р.Фурдуй, І.Костіков // Основи екології: підручник. – К.: Либідь, 2004. – С. 135-140.

Васюкова Г. Виснаження озонового прошарку / Г.Васюкова, О.Ярошева // Екологія: підручник. – К.: Кондор, 2009. – С. 168-169.

Данильченко А. Зупинися, людино, на мить... : методичні рекомендації з екології / А.Данильченко // Позакласний час. – 2014. – № 4. – С. 87.

Про смог, кислотні дощі, озонові діри, парниковий ефект та ядерну зиму.

Данильчук П. Щит завдовжки три міліметри / П.Данильчук // Пенсійний кур’єр. – 2017. – 15 верес. – С. 10.

До Міжнародного дня охорони озонового шару, 16 вересня, що відзначається від 1995 р. за ініціативи ООН.

Добровольський В. Проблема руйнування озонового шару / В.Добровольський // Екологічні знання: навчальний посібник. – К.: ВД «Професіонал», 2005. – С. 182-184.

Запольський А. Руйнування озонового шару / А.Запольський, А.Салюк; ред.: К.Ситник // Основи екології: підручник. 3-тє вид., стер. – К.: Вища шк., 2005. – С. 145-146.

Кизима Р. Руйнування озонового шару / Р.Кизима // Екологія: навчальний посібник. – Харків: Бурун Книга, 2010. – С. 128-130.

Международный день охраны озонового слоя // Позакласний час. – 2008. – № 8. – С. 22.

Сухарев С. та ін. Проблеми виснаження озонового шару Землі / С.Сухарев, С.Чундак, О.Сухарева // Основи екології та охорони довкілля. Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. – К.: Центр навчальної літератури, 2006. – С. 178-183.

Він першим бомбардував Берлін

Біль і смуток за всю Україну,

Та за спалені села і зрубаний сад,

За ту пісню, що чули колись солов'їну,

Але їм вже не було дороги назад.

Ярослав Нудик. Йшли селом партизани

Олександр Гнатович Молодчий народився 27 червня 1920 р. у Луганську. Після закінчення семирічки вступив до місцевого аероклубу. Олександр захопився авіамодельним спортом, і незабаром п’ятнадцятирічний хлопчина посів перше місце на всесоюзних змаганнях. Сашка нестримно вабило небо, тож, попри юні літа, він наполіг, аби старші товариші вчили його літати на аеропланах: через рік вже літав на планері, ще за рік – на літаку У-2.

У 1937-му сімнадцятирічний Олександр вступив до Луганської військової школи пілотів ім. Пролетаріату Донбасу, яку успішно закінчив наступного року. Згодом Олександр освоїв новий швидкісний бомбардувальник СБ (льотчики називали їх «ластівками»). З серпня 1940 р. літав на бомбардувальниках далекосяжної дії ДБ-3, що мали кілька модифікацій (ДБ-3а, ДБ-3ф та ін.). Полк дислокувався у місті Орел. Тут і застала молодшого лейтенанта звістка про початок війни.

22 червня 1941 р. пролунав сигнал бойової тривоги, але спочатку всі сприйняли це як чергове тренування (раніше, через напружену ситуацію, проводилося багато навчальних тривог). Тому на запитання дружини: «Ти ж не довго?» – Олександр заспокійливо відповів: «Готуй вареники з вишнями, я незабаром повернуся з товаришем». Однак прийти додому тоді йому вже не судилося…

На другий день війни Олександр Молодчий прибув до Воронежа, де формувався полк особливого призначення. Пілотів навчали літати вночі, в складних метеорологічних умовах. Перед ними поставили завдання: освоїти новий тип літака – Єр-2 (конструктор – В.Г. Єрмолаєв), що в зв’язку з початком війни був взятий на озброєння до закінчення державних випробувань і мав цілу низку недоліків та технічних недоробок. По-справжньому випробовувати літак довелось самим пілотам, а усувати недоліки – механікам полку. Олександр Молодчий отримав новий Єр-2 і разом з екіпажем – штурманом та двома стрільцями – відпрацьовував техніку нічних та «сліпих» польотів.

У цьому полку він воював понад три роки (спочатку заступником, а потім – командиром ескадрильї). І вже 22 жовтня 1941-го за вдало виконані бойові операції отримав свою першу Зірку Героя (взагалі, Молодчий – єдиний в історії, хто одержав це звання на літаку Єр-2).

Перший бойовий виліт Олександра Молодчого відбувся 18 вересня 1941 р. Екіпаж одержав наказ провести розвідку і знищити скупчення ворожих військ у районі міста Дем’янськ Новгородської обл. Перешкоджала пілотам вкрай несприятлива погода. Молодчий вдало вивів літак на ціль, штурман скинув бомби.

Проте вже за кілька хвилин машина була підбита відразу трьома зенітними снарядами. У критичні хвилини польоту, коли в кабіні вирувала пожежа, а німці продовжували обстріл, Олександр виявив рідкісну винахідливість: поклав літак на крило і став стрімко втрачати висоту, намагаючись переконати фашистів, що вони його збили. Побачивши шлейф вогню, ворожі зенітники припинили вогонь.

Молодчий вирівняв літак, набрав висоту і полетів додому. Пожежу вдалося загасити, однак почав працювати з перебоями, а невдовзі і зовсім відмовив правий двигун. На одному лівому моторі пілот дотягнув поранену машину до свого аеродрому. Так відбулося бойове хрещення Олександра Молодчого та його екіпажу.  

Серпень 1942 р. Ворог під стінами Сталінграда. Гітлер самовпевнено заявляв про чергову блискучу перемогу Третього рейху. Фюрер та головний фашистський ідеолог Геббельс патетично клялися співвітчизникам, що віднині жодна радянська бомба не впаде на їхню столицю. В ніч на 27 серпня Молодчий повів свою ескадрилью на Берлін. Командуванням були визначені об’єкти для бомбардування: ставка Гітлера та військово-промисловий центр Берліна – танкобудівний та авіамоторний завод «Даймлер-Бенц», заводи «Хенкель», «Фокке-Вульф», «Сіменс», «Цеппелін», залізнична станція.

Впродовж кількох годин Молодчий летів крізь грозовий фронт. Штурман Куликов, який володів німецькою мовою, прокладав курс, використовуючи ворожі радіостанції та радіопеленгатори, а на підході до Берліна налаштував радіокомпас на одну з радіостанцій ворожої столиці. Це допомогло зорієнтувати літак у потрібному напрямку. Екіпаж Молодчого першим вийшов до Берліна, але відразу ж потрапив під обстріл ворожих зеніток.

Берлін був оточений трьома лініями протиповітряної оборони ! У кожній – близько тисячі зенітних гармат, десятки радіолокаційних станцій, велика кількість прожекторних установок, аеростатні загородження, аеродроми нічних винищувачів. Уміло маневруючи, Молодчий вивів літак на ціль, і бомби були скинуті в самому центрі Берліна. Але шквальний вогонь зеніток посилився, існувала реальна небезпека того, що літак буде збитий, і Молодчий поспішає доповісти про виконане завдання.

Він наказує штурманові передати радіограму відкритим текстом: «Москва. Кремль. Товаришу Сталіну. Знаходимось над Берліном. Завдання виконали». Повідомлення прийняла радіостанція імені Комінтерну. Приблизно в той же час зенітний вогонь над Берліном припинився, і Молодчого атакували ворожі винищувачі. Проте льотчику вдалося вийти з повітряного бою неушкодженим, він відірвався від переслідувачів і взяв курс на схід. Через годину надійшла радіограма-відповідь з Москви: «Вас зрозуміли. Дякуємо. Бажаємо щасливого повернення».

Через 10 годин складного і виснажливого польоту Молодчий здійснив посадку на польовому аеродромі в районі міста Андреаполь Калінінської обл., дозаправився і повернувся на базу в Підмосков’ї (відстань до Берліна – близько 1500 км). Через кілька діб він здійснив ще один наліт на Берлін, вже за сприятливих погодних умов. Ці польоти продемонстрували мужність, відвагу та майстерність наших льотчиків, а головне – спростували міф про повне знищення радянської авіації, що його поширювала геббельсівська пропаганда.

У 1942-му в Берліні фашисти почувалися в цілковитій безпеці, тож спочатку навіть повірити не могли, що їхню столицю бомбардують радянські льотчики. Згодом Геббельс виправдовувався: «Це була спецоперація військово-повітряних сил Великої Британії». Проте очільники англійського військового відомства одразу ж спростували слова фашистського ідеолога: «27 серпня британських літаків у небі над Берліном не було».

Гітлеру довелося визнати очевидне і назвати українця Олександра Молодчого своїм особистим ворогом. Так було спростовано міф про непереможність Третього рейху. Фактично саме цей день став переломним у ІІ світовій війні. 31 грудня 1942 р. мужній льотчик одержав другу Зірку Героя.

«Несамовитим льотчиком» охрестив Олександра Молодчого один із «божків» Третього рейху Герман Герінг, хвалені винищувачі якого (в той час – грізні, суперсучасні літаки) виявлялися абсолютно безпорадними у поєдинках зі, здавалося б, не надто прудким бомбардувальником українця. «Зачаклований він чи що ?!» – ошелешено белькотіли фашисти, коли літак Молодчого вкотре благополучно виривався з-під пекельного обстрілу, завдавши прицільного бомбового удару.

Йому дійсно неймовірно таланило. Він по-справжньому любив небо, відчував його, мов рідну людину. І небо також було прихильним до нього. Олександра Молодчого оминали кулі, яким би тяжким не виявився політ, пілот завжди повертався до своїх бойових побратимів живим та невразливим. За всю війну безстрашний льотчик не зазнав жодного поранення. Тому не дивно, що слова: «У небі – Молодчий !» викликали такий панічний жах у ворогів.

У вересні 1942 р. наші бомбардувальники також завдали бомбових ударів по столицях союзників Німеччини – Угорщини та Румунії, чим у черговий раз підтвердили: недосяжних тилів ворога не існує. У ніч з 4 на 5 вересня сотні бомб різного калібру були скинуті на військові та промислові об’єкти Будапешта, а з 13 на 14 вересня – Бухареста. Безпосередню участь у цих бомбардуваннях брав і Олександр Молодчий.

Влітку та восени 1943 р. в ході Курської битви та загального наступу радянських військ майор Молодчий здійснював регулярні вильоти на бомбардування скупчень військ та техніки противника на залізничних станціях Київ, Харків, Полтава, Кременчук, Бахмач. 10 вересня 1943 р. завдав удару по залізничному вузлу Ніжин.

Восени 1944-го Олександр Гнатович «квартирував» у селі Количівка Чернігівського району – там дислокувався 2-й гвардійський Смоленсько-Будапештський авіаполк бомбардувальників дальньої дії. Звідти майор Молодчий здійснював свої рейди на Кеніґсберг, Тільзіт, Данциг, Берлін…

«Мешканець села Калинівка, що на Донбасі, інвалід Громадянської війни, бджоляр Микола Іванович Клименко вніс на придбання літака для фронту 100 тис. крб. На ці кошти було куплено американський літак “B25D” («Мітчел», екіпаж – 6 чол.), який назвали «Олег Кошовий» і передали, на прохання селянина, двічі Герою Олександру Молодчому, – показує унікальні фотографії онук Олександра Гнатовича, – на ньому дідусь літав останні півтора роки Великої Вітчизняної, збив шість винищувачів. Після війни він приїздив до Миколи Івановича на Донеччину, вони зустрічалися сім’ями, сиділи за накритими столами і співали українських пісень».

В фондах Третьяковської галереї зберігається картина Вяткіна «На Берлін !», де також зображений Олександр Молодчий. Його фотографії розміщувались і на листівках, які розкидали з радянських літаків над Москвою, Сталінградом, Ленінградом для підняття бойового духу співвітчизників. В роки війни у Москві розвішували плакати з портретом Молодчого і написом: «Воюй, як Олександр !».

За роки війни Олександр Молодчий налітав 600 тис. км (15 обертів навколо Землі по екватору). Він двічі був представлений командирами авіаполку до нагородження третьою Золотою Зіркою Героя, але ці представлення з незрозумілих причин були «заморожені» командуванням. За весь час служби (до 22 березня 1965 р.) Молодчий освоїв 20 типів літаків різних модифікацій.

У травні 1946 р. 1-й гвардійський бомбардувальний авіаційний корпус перебазувався з Польщі (місто Білосток) до Чернігова. Молодчий мешкав у будинку, що знаходився напроти міської школи № 9, по вул. Червоноармійській (з 1980 р. – Східночеська). Коли в 1983 р. Олександр Гнатович став почесним громадянином Чернігова, то з цієї нагоди посадив іменне дерево, яке й зараз росте у сквері за обласним академічним музично-драматичним театром ім. Тараса Шевченка. Вулиця Східночеська, де свого часу мешкав Герой, тепер носить його ім’я.

Рекомендована література

Усіх небайдужих до цієї теми запрошуємо ознайомитися із вказаними виданнями у відділах читальної зали та абонемента Чернігівської обласної бібліотеки для юнацтва (вул. Шевченка, 63, поруч зі стадіоном ім. Юрія Гагаріна).

Дзюба С. Знаєте, яким він чоловіком був ?! / С.Дзюба // Деснянська правда. – 2014. – 8 трав. – С. 5.

Запропоновано маловідомі факти про Олександра Молодчого, видатного льотчика, який першим бомбардував Берлін 27 серпня 1942 р. Наведено спогади рідних та ветерана В.Устинова.

Дзюба С. Молодецька звитяга Олександра Молодчого / С.Дзюба // Військо України. – 2011. – № 7. – С. 38-41.

Закінч. Поч.: № 6, 2011 р.

Дзюба С. Олександр Молодчий і його срібні птахи / С.Дзюба // Деснянська правда. – 2013. – 9 трав. – С. 6.

Розповідь онука та його дружини про найтрагічніші моменти долі свого видатного діда, почесного громадянина Чернігова, який першим із льотчиків бомбардував Берлін влітку 1942 р.

Дзюба С. Улюбленець неба / С.Дзюба // Деснянська правда. – 2016. – 12 трав. – С. 5.

Наведено уривок з однойменної повісті про Олександра Молодчого, легендарного українського льотчика, двічі Героя Радянського Союзу, який 27 серпня 1942 р. першим бомбардував Берлін.

Народник і розробник «чернігівської» земської статистики

Не дай спати ходячому,

Серцем замирати,

І гнилою колодою

По світу валятись,

А дай жити, серцем жити,

І людей любити…

Улюблена пісня Олександра Русова

         У другій половині ХІХ ст. в Російській імперії запроваджено низку реформ, спрямованих на перехід до капіталістичного розвитку. Найголовнішими серед них були: селянська (1861 р.); земська, освітня, судова (1864 р.); міська (1870 р.) та військова (1874 р.). Земські установи, як органи місцевого самоврядування Російській імперії, що постали в часі царських реформ 60-70-х рр. ХІХ ст., були вкрай важливими для соціально-економічного, громадсько-політичного та культурного поступу суспільства.

Утворення земських установ в нашому краї сталося на першому засіданні Чернігівського губернського земського зібрання, що відкрилося 25 вересня 1865 р. в Чернігові у залі Дворянського зібрання у присутності 69 губернських гласних. Іван Петрункевич, як свідок урочистостей, згадував: «Учорашні рабовласники та раби, звільнені від кріпацтва, зібрались як рівні громадяни для вирішення місцевих господарчих та культурних задач».

Вже за два дні, 27 вересня, зібранням сформовано річний кошторис для роботи губернської управи: 2000 руб. складала зарплата голови, по 1500 руб. призначено кожному з шести членів управи, 4000 руб. надано канцелярії  управи та 1000 руб. – на додаткові потреби. Наступного дня, 28 вересня, обрано керівний орган губернського земства: головою управи став К.Є.Троцина (великий землевласник Ніжинського повіту), членами – П.П.Голіцин (полковник і князь), В.В.Тарновський (титулярний радник), І.О.Кобеляцький (колезький радник), К.І.Білозерський (губернський секретар), М.Н.Гужовський (козак) та О.П.Карпінський (лікар).

З цього часу губернська земська управа мала опікуватись освітою, медициною, продовольством та ветеринарією, утримувати дороги, покращувати рівень землеробства, промисловості й торгівлі, дбати не лише про добробут звичайного люду, але й не забувати про жебраків та решту знедолених.

         Управу розміщено в будинку, спорудженому 1814 р. для губернських установ – двоповерховій споруді з заокругленим кутом у центрі міста (перехрестя вулиць Шосейної та Богоявленської, тепер: пр. Миру та вул. Шевченка). А на поч. ХХ ст., у 1908-1910 рр., до південної частини приєднано неокласичну триповерхову будівлю.

        

Список видатних діячів Чернігівського земства досить вагомий: Леонід Глібов, Олександр Карпінський, Микола Костянтинович, Михайло Коцюбинський, Олександр Ліндфорс, Іван Петрункевич, Олександр Русов, Василь Савич. Далі побачимо, чому вкрай важливо долучити до нього й Петра Червінського.

        

Бюро і люди

         У 2-й пол. ХІХ ст. дані про господарський та суспільно-економічний стан губерній імперії були вкрай важливі для стягнення податків державою. З цією метою при земських управах створювали статистичні відділення. Ситуацію в Чернігівській губернії ускладнювали неврожайні роки і, відповідно, збільшені продовольчі потреби населення. У 1875 р. Чернігівська губернська земська управа обґрунтовує необхідність статистичних досліджень свого краю, і вже за рік, у лютому 1876 р., статистичне відділення розпочало свою діяльність з річним бюджетом 4200 руб.

         Спочатку відділення складалося з двох спеціалістів – П.П.Червінського та В.Є.Варзара. Василь Єгорович Варзар (1851-1940) – випускник Петербурзького технологічного інституту, на той час вже встиг видати науково-популярну книгу «Хитра механіка» (1874 р.), в якій спростував міфи про народницьку спрямованість імперської податкової системи. Роботі в статистичному відділенні він присвятив 15 років життя, а згодом, вже у Міністерстві торгівлі й промисловості, опікувався статистичними дослідженнями усієї промисловості Російської імперії. Саме В.Є.Варзара вважають засновником промислової статистики.

Уродженець Чернігова Петро Петрович Червінський (1849-1931) ще під час навчання у Петербурзькому інституті землеробства долучився до студентських заворушень, за що відбув п’ятирічне заслання (1870-1875 рр.). У ліберальних часописах відстоював думку про самостійність економічного поступу імперії, підґрунтям якого вважав общинний устрій тодішньої Росії. Праці у статистичному відділенні віддав 14 років: 1876-1890 рр. 

Найголовніше: саме П.П.Червінському ми завдячуємо тому особливому типу місцевих статистично-економічних досліджень, виконаних шляхом виїзду та збору даних безпосередньо на малих територіальних одиницях (межових або земських дачах). Надалі цей тип обрано за еталон земствами кількох губерній, а земськими статистами його запроваджено до практики як «територіальний» або «чернігівський».

Головою відділення призначено Миколу Олександровича Костянтиновича (1844-1889) – ліберала з педагогічною освітою, який пізніше, під час свого виступу в Чернігівському земському повітовому зібранні 1880 р., захищав «права місцевого наріччя при викладанні у школі». Як член губернської управи, М.О.Костянтинович просто не встигав брати участі в статистичних дослідженнях, тому 5 липня 1876 р. на посаду третього статистика затверджено О.Русова. Коли наступного, 1877 р., бюджет статистичного відділення збільшився до 8000 руб., то ще трьох працівників із середньою освітою призначено помічниками.

О.Русову імпонувала «можливість наблизитися до народу, досліджувати його економічне і водночас етнографічне життя. Крім того, вабила і земська служба, в тих часах найбільш незалежна, незасмічена адміністративним формалізмом і зверхнім гнетом», – так згадувала дружина Софія Русова в книзі спогадів «Життя українського ідеаліста кінця ХІХ віку Ол. Ол. Русова».

Вже перші роботи статистичного відділення викрили неабияке здирництво власників великих наділів землі, оренда якої коштувала селянинові половини врожаю. І перш ніж забирати з поля свою половину збіжжя, селянин мусив зібрати, зв’язати в снопи та довезти до клуні другу половину, призначену господареві землі. Додатково, від  селянина вимагались ще й відробітки на полі хазяїна. Тому матеріали статистичного відділення вкрай стурбували великих землевласників, які почали чинити опір його діяльності.

Статистики не стояли також осторонь громадсько-політичного життя Чернігова. Так, ім’я О.Русова бачимо у списку активної чернігівської інтелігенції, яка на своїх зборах 15 березня 1877 р. засновувала громадську бібліотеку (що виросла тепер до Чернігівської державної обласної універсальної наукової бібліотеки ім. В.Г.Короленка). Згодом, у 1896-1898 рр. О.Русова обирають секретарем правління бібліотеки, а в 1899 р. – її головою.

За спогадами Іллі Шрага: «Час перебування його в уряді бібліотеки був часом найбільш напруженої праці, найбільшого розцвіту бібліотеки». Справді, О.Русов щиро допомагав: робив грошові внески, укладав бібліотечні каталоги, готував нарис історії бібліотеки до її 20-річчя, сприяв проведенню концертів та лекцій на підтримку бібліотеки.

«Взагалі статистичне бюро, – за книгою спогадів Софії Русової, – було тоді наче культурним центром: ініціатива у всіх громадських інтелектуально-мистецьких справах виходила від статистиків». Ці статистичні «відхилення» вкрай хвилювали губернську адміністрацію.

Між лібералами та консерваторами

Перебіг активної фази діяльності статистичного відділення при губернській управі виявився недовготривалим: упродовж двох засідань сесії губернського земського зібрання, 17 і 18 січня 1878 р., доцільність надання чергової суми в розмірі 8 тис. руб. для роботи відділення викликала гарячі суперечки. Породжувало їх, у свою чергу, протистояння між лібералами та консерваторами в Чернігівському земстві, в якому працівники статистичного відділення стали на бік демократичних, лівих сил.

До цього табору належали Костянтинович, Карпінський, Петрункевич, Шраг та ін. Їхня позиція полягала в тому, щоб не зменшувати обсягів того фінансування, що надавалося статистичному відділенню щороку на збір даних. Провладна ж сторона вважала, що статистики О.О.Русов та В.Є.Варзар, як політично неблагонадійні працівники відділення, під час експедицій до повітів не лише збирають статистичні дані, але й поширюють у повітах народницькі думки.

Як наслідок, перевагою у три голоси перемогла консервативна більшість: її 39 прихильників голосували проти надання 8 тис. руб. на проведення статистичних робіт. Бачимо, що зупинка роботи статистичного відділення в 1878 р. зовсім не враховувала його якісних показників, а лише віддзеркалювала ступінь напруги політичних суперечок всередині земського зібрання.

         Повчальним для нас у ХХІ ст. є те, що це рішення зовсім не зупинило статистичної діяльності в Чернігівській губернії: її досить плідно продовжили повітові земства. Справді, статистичним відділенням за два роки підготовлено й видрукувано два томи «Матеріалів для оцінки земельних угідь» з описами двох повітів, Чернігівського та Борзенського, і ці описи «заговорили» своєю мовою.

Так, у Борзенському земстві «побачили» 31.7 тис. десятин неоподаткованої землі, що дозволило безболісно зняти податкове навантаження на селянські господарства з 8% до 5%. Відповідно, з метою впорядкування податків, Ніжинське повітове земське зібрання 7 жовтня 1878 р. вирішило провести статистичний опис повіту. Збір даних доручено О.Русову, який вже в 1879 р., разом зі своїм помічником, відомим народником Л.О.Жебуньовим обстежив повіт повністю з усіма поселеннями та хуторами.

Цікаво, що коли для завершення робіт необхідно було опрацювати лише декілька об’єктів у Ніжині, 25 липня 1879 р. до земської управи надійшла телеграма з вимогою негайно припинити статистичний опис повіту. Це Чернігівський губернатор А.Л.Шостак діяв за розпорядженням Харківського генерал-губернатора І.Д.Святополка-Мирського.

Причина проста: доноси. Хоча О.Русов у своїх розмовах з селянами ніколи не торкався політики й не поширював народницьких думок, але його віртуозне оперування статистичними даними переконувало співрозмовників красномовніше за будь-яку ідеологію. І тільки наприкінці року, 3 грудня 1879 р. губернатором дозволено завершити статистичний опис Ніжина та видати матеріали, зібрані у повіті.

У травні 1880 р. працю О.Русова видано в Києві. Частину накладу отримали також великі книгарні. Показово, що за дослідження «Нежинский уезд. Статистико-экономическое описание с проектами оценки недвижимых имуществ уезда, таблицами и двумя картами», яке містило виважений науковий аналіз стану землеволодіння та землекористування в Ніжинському повіті, Російське Географічне товариство відзначило О.Русова золотою медаллю.

У Новозибківському повіті для опису запрошено В.Є.Варзара (з окладом у 1500 руб.), тобто повітові земства вже самотужки фінансували статистичну діяльність. Бачимо, що за три роки вимушеної перерви у роботі відділення вийшли з друку описи ще двох повітів, Ніжинського та Новозибківського.

Проте розвиток імперії вимагав неперервного потоку даних від губерній, тому в січні 1881 р. губернське земське зібрання постановило відновити роботу статистичного відділення у складі трьох працівників та трьох помічників з річним бюджетом 8000 руб. Завідувачем відділення затверджено П.П.Червінського. Ще 4 роки були потрібні  статистичному відділенню для завершення опису всіх 15 повітів губернії.

Останній, XV том «Матеріалів для оцінки земельних угідь» надруковано 1887 р. Вченим комітетом Міністерства державного майна Російської імперії також засвідчено важливість та ґрунтовність статистичних праць Чернігівського земства – П.П.Червінського відзначено премією та великою золотою медаллю графа П.Д.Кисельова.

Опис та оцінки промислових підприємств

Наприкінці 1883 р. Чернігівське губернське земське зібрання ухвалює «провести оцінку міст, промислових і фабричних закладів», а статистичному відділенню доручає виконання цієї постанови з виробленням відповідних описових програм.

До цієї роботи П.П.Червінський, завідувач статистичним відділенням, долучив А.А.Євреїнова і П.П.Гібермана, випускників Санкт-Петербурзького технологічного інституту, та М.В.Охременка (закінчив Московське технологічне училище). Додатково, до участі в описах заводів запрошено Л.Я.Ставровського, що вже мав досвід з оцінки міст, і Г.К.Карамана, технолога губернської земської управи.

         З серпня по грудень 1885 р. працівниками статистичного відділення виконано описи з оцінками виробничих площ і обладнання таких промислових підприємств Чернігівської губернії:

v  заводи: винокурні, воскових свічок, дьогтьові, костопальні (спалювання кісток для очищення цукру), крохмале-патокові, лісопильні, механічні, миловарні,  олійницькі, пивоварні, салотопні (салганові), свічкові, цегельні, цукрові, чавуноливарні, шкіряні;

v  фабрики: сірникові, суконні, тютюнові;

v  заклади: возові (стельмашні), воскоробні, клеєварні, коноплетіпальні, панчішні, рицинові (касторові), рогожані (виготовлення грубих полотняних тканин), скловарні, щетинні;

v  борошномельні вітряки.

Опис та оцінку виконано для 16 тис. 460 одиниць промисловості, проте з них 13 тис. 900 борошномельних вітряків (!) формально не можна зараховувати до фабричних чи промислових об’єктів. З решти, 2560 промислових підприємств, було лише декілька по-справжньому великих цукрових заводів та суконних фабрик, робота на переважній більшості заводів та фабрик виконувалась не більше, ніж 4-ма працівниками. Зазначено також загальну оцінку вартості промислових підприємств, яка становила  понад 12 млн. руб. Як бачимо, статистичним відділенням досить докладно накреслено економічний стан промисловості Чернігівської губернії.

Рекомендована література

Усіх небайдужих до цієї теми запрошуємо ознайомитися із вказаними виданнями у відділах читальної зали та абонемента Чернігівської обласної бібліотеки для юнацтва (вул. Шевченка, 63, поруч зі стадіоном ім. Юрія Гагаріна).

Дорошок Н. Діяльність земського статистичного відділення по опису та оцінках промислових підприємств Чернігівської губернії / Н.Дорошок // Сіверянський літопис. – 2011. – № 6. – С.103-107. – Бібліогр.: 7 назв.

Дорошок Н. Маловідомі сторінки з історії Чернігівського земства (кінець 70-х – початок 80-х рр. ХІХ ст.) / Н.Дорошок // Сіверянський літопис. – 2010. – № 1. – С. 50-53. – Бібліогр.: 17 назв.

Леп’явко С. Чернігів. Історія міста. Науково-популярне видання / С.Леп’явко. – К.: Темпора, 2012. – 432 с., іл.

Рахно О. Голови Чернігівської губернської земської управи: Біобібліографічний довідник. – Чернігів: Десна Поліграф, 2013. – 240 с.

Рахно О. Чернігівські земці (історико-біографічні нариси) / О.Рахно. – Чернігів: Чернігівські обереги, 2009. – 352 с.

Чернігівська губернська земська управа / За ред. А.В.Кудрицького // Чернігівщина. Енциклопедичний довідник. – К.: УРЕ ім. М.П.Бажана, 1990. – С. 870.