11 червня 2018 р.

«Сховайте, мамо, вишиванку…»




Мóлоді палкої пориви бурхливі,
думи, ідеали, мрії золоті,
шепоти-жадання зелені на ниві,
це – сміливо гордий виклик темноті.

Василь Чумак

Зірка цього самобутнього поета спалахнула так само раптово й яскраво, як і згасла: в неповних 19 його розстріляли денікінці в Києві. Звали його Василем Григоровичем Чумаком (з літературних псевдонімів: Вагр – абревіатура, Василь Григорович; Віче – теж абревіатура, Василь Чумак; Гімназист та ін.). Народився Василь у містечку Ічні на Чернігівщині в селянській родині на Різдво Христове, 7 січня 1901 р. (25 грудня 1900 р. за ст. ст.). За народним повірям – це недобрий знак, адже доля готувала Ісусу Христу нестерпні муки та страждання.

В історії українського письменства є доволі таких збігів: Василь Симоненко народився на другий день Різдвяних свят (8 січня), Василь Стус – на Різдво (7 січня)… Мати Стуса, Їлина Яківна, у передчутті трагічного майбуття своєї 4-ї дитини, вирішила перехитрити долю: записала в метрику інший день народження – 6 січня. Ця свята материнська неправда виявилася марною. В тоталітарній країні, де в пошані більше доноси, аніж вірші, поетам судилася одна страдницька дорога. Короткий шлях відміряла доля й Чумакові.

Дитинство Василя спливло у співочому закутку Чернігівщини (так називав Ічню Степан Васильченко, земляк поета). Шестирічним його прийнято до церковно-парафіяльної школи. З першого року хлопчик виявив неабияку обдарованість. Після початкової школи вчився в Ічнянському чотирикласному училищі (1910-1914 рр.) та Городнянській гімназії (1914-1918 рр.), де з класу в клас переходив з похвальними грамотами.

Дуже рано у нього прокинувся поетичний хист, можливо, через вроджену пісенну вдачу. «В нього був гарний тенор, і пісень він тих знав, як і всі ми, безліч. Здається, з піснею і вродився…», – згадувала сестра Уляна. Василь багато читає. Улюблені його автори: Тарас Шевченко й Микола Костомаров, Олександр Олесь та Микола Вороний, Микола Некрасов і Олексій Кольцов. Під впливом прочитаного «Василь почав писати вірші ще дуже малим, але не знав, що з ними робити, куди їх надсилати», – розповідали батьки…

Чотири гімназійні роки в тихій провінції не минули для юнака намарно. Він багато читає, є найактивнішим учасником гуртка «Любителей изящной словесности», пише російською та українською мовами. В.Л.Марігодов, директор гімназії та літературний наставник молоді, зауважив хлопцеві, що «писати двома мовами важко й недоцільно, краще обрати одну, бо в поета мусить бути великий запас слів». Радив він і Чумакові обрати собі одну якусь мову і докладно ознайомитись з нею: «Даль чи Грінченко ?» За якийсь час Чумак сказав, що Грінченко переміг, і він писатиме українською мовою.

Метеорне життя

Пробудіться, орли сизі,
Славні козаченьки,
Заверніть колишню славу
України-неньки.

Василь Чумак

Таємницю художньої трансформації Василя – перехід від російської поезії до української заховано не в поетичній, а в психологічній площині. Унікальною є мовна ситуація в зрусифікованому чернігівському краю, адже такого «зразкового» й «класичного» суржику, як на півночі Чернігівщини, ймовірно, ви ніде більше не почуєте. Пояснити це легко тривалими мовними впливами сусідів: Росії та Білорусі. На «фабриці чиновників», як називав Василь Городнянську гімназію, зневажалося все українське, рідна мова не викладалась… На такому ґрунті українська поезія Чумака постала як зовнішня форма великого внутрішнього самовизначення поета.

У вирі національно-визвольного руху Василь захоплено зустрічає Лютневу революцію:

Вставай, милий брате,
Бо сором нам спати:
Ми спали століття – доволі вже сон !

Політичні переконання Василя Чумака привели його до партії боротьбистів, однієї з найвпливовіших тоді політичних організацій на Україні. Чому поет на боротьбу з ворогами революції пішов не з більшовиками, а з комуністами-боротьбистами ? Його симпатії сформувались не випадково, адже боротьбисти уважно ставились до національного питання, виступали за визнання суверенних прав Української держави, мали широкі зв’язки з селянством та інтелігенцією. Партія боротьбистів була Чумаку близька ще й тим, що її фундатором і лідером був його чернігівський земляк, відомий поет Василь Еллан-Блакитний.   

Поет рвався з тихої провінції до Києва, до справжньої боротьби:

Сонце-злото, сміх і жемчуг
Я знижу в разки намиста,
Для забутих, для «найменших»
Понесу в велике місто.

У Києві Чумак заглибився в гущавину революційної та літературної діяльності: працює відповідальним секретарем тижневика «Мистецтво», в бюро пропаганди Всеукрліткому при Наркомосвіті, багато пише. Керує також майстернею, в якій підробляли паспорти та інші документи, необхідні для підпільників… Донос провокатора – арешт, Лук’янівська в’язниця, звільнення, знову підпілля… В ніч на 4 грудня 1919 р. Василя схоплено денікінцями і страчено через кілька годин після арешту…

Червоний заспів


Щось цілковито нове в українській поезії

Василь Еллан-Блакитний

Літературний спадок Василя Чумака є невеликим: «Заспів», це перша і єдина збірка, підготовлена до видання ще самим автором, а вийшла друком вже після смерті поета (1920 р.). Це власне книга, а не випадкова збірка. Молодий автор один з перших спробував створити в українській поезії книгу як художнє ціле з певним поступом в тематиці, з висхідною та спадною градацією настроїв, продуманою циклізацією. Цікаво, що надалі цей напрямок розвиватимуть Павло Тичина, Максим Рильський та Василь Симоненко…

«Заспів» складається з чотирьох циклів. Починається книга циклом поезій «З ранкових настроїв» з напрочуд ніжною лірикою молодого автора, що не соромиться щирих інтимних переживань. Це імпонувало настроям молоді і утверджувало Чумака як поета, сповненого енергії оновлення. Згодом окремі його рядки покладено на музику композиторами В.Верховинцем («Більше надії, брати !»), П.Козицьким («Червоний заспів»), М.Вериківським («Заклик»), а до «Пісні помсти» музику створено самим народом.

Цикл «Мрійновтома» – це не лише «келих востаннє» чи «білий жаль». Поет знаходить найзаповітніші слова, просить у природи найчарівніших барв і звуків, аби відтворити невпинну внутрішню боротьбу, зафіксувати на папері тривожні роздуми і пошуки:

Вимережить пісню – голубині крила,
щоб у ній блакитно далечінь замріла,
щоб у ній заграло шумовиння трав,
я слова таємні у степу збирав.

Наступний цикл «Осіннє» відкриває вірш «Волошки» (улюблена квітка поета). Справжня перлина, вірш-шедевр, що достойно може представляти українську лірику в антологіях світової поезії:

… а в стерні – волошки,
сині, синьозорі,
і такі дрібненькі –
слізки росяні.

Вірш напрочуд мелодійний, справляє враження дивної краси, гармонії зорових образів і звукосполучень.

Останній розділ – «Цикл соціального». У поезії «Офіра» молодий автор одним з перших відтворив образ революціонера, який офірує пролетаріату та революційному мистецтву «кожну краплю крові». В ньому бачимо й самого Чумака. Він приречений хворобою («Що? Сухоти? Ще хвилина. Дотліває день»), але думає не про цю страшну неминучість, а про красу завтрашнього дня.

Думки й рядки Василя Чумака

Що ж до життя «Просвіти» – то «процвітає» вона, сердешна, «процвітає» в ковичках. Газет нема. Голови фактично нема… Ажно писать не хочеться.

Лист від 16.11.1917 до М.Л.Балабаєвої, члена «Просвіти»


Чи не пора? (На увагу батькам городянських гімназій)

Маємо власну державу. Мусимо мати й власну школу, в якій би проводилось навчання рідній мові, вивчення рідної літератури. Це безперечний факт. Проти цього, здається, нема чого суперечити. А раз нема чого суперечити, треба зробити. Не так думають батьки городянських гімназій. В теорії вони погодились з українізацією. На практиці звели її на нуль…

Живемо в Українській державі. Навчаємося російської мови, російського письменства, історії, географії – все російської. Чому не німецької, французької, іспанської? Адже все одно ? Ні, не все одно: «столітні» зв’язки, столітні впливи, мовляв, і т.д. і т.д. Нічого не маємо проти культури, чия б вона не була: німецька, французька, іспанська, російська, арабська. Але… де ж наша ?

«Черниговская земская газета», 09(22).10.1918


Руху !.. Праці !.. Сонця !.. Сяйва !..
Більше руху, більше сил !
Більше віри, що не зайва
Наша праця між могил !


Дві душі: одна шукає бурі,
струн шалених на бандурі,
срібнодзвону, блискавок поезій,
братніх марсельєзів.

А друга… друга – блакитний спокій
вдалині, де степ широкий,
танки мрій тремтючих ніжних-ніжних,
в шатах білосніжних.


Спогади про Василя Чумака та родину

Рід Чумаків – співучий рід, веселий, гострий, любив гуляти. Тітка поета, Марта, була цікава, гостра на мову дівчина, в часи дівування повита фльором романтичності. Веселі, співучі парубки, цікава їхня сестра-дівчина – це і спричинилося до того, що коло їхнього двору, де помощена була лавочка, приваблювало молодь до цього двору, завівши тут щось подібне до постійних вечорниць. Обидва брати – батько поетів і дядько співали у церковному хорі, і я часто бачив їх на співках, які в моєму памятку залишились веселими, цікавими вечорницями, де баси на високій ноті гасили голосами лампу. В такому оточенні зріс молодий поет.

Степан Васильченко


Одного разу, коли Чумаки наймали людей на якусь роботу і Григорій Семенович (батько – В.П.) був незадоволений їхньою вправністю, то Анастасія Петрівна (мати – В.П.) відказала йому: «Зараз день як рік. Вона сьогодні у тебе працює, а завтра ще десь, треба на це силу мати».

У свій час я необачно не розпитала і не записала спогадів Анастасії Петрівни про громадянську війну, але запам’ятала, що найгірше враження на неї справила Червона армія – неотесана босячня. Я, комсомолка, сприйняла тоді цю характеристику як вияв «несознательности» моїх родичів і, звичайно, нікому про це не говорила.

Якось увечері – саме і Василь був вдома – почулись постріли у центрі. Всі перейшли із хати в пекарню, подалі від вулиці. Василь рвався побігти туди, звідки лунала стрілянина, але вся родина стала стіною – не пустили його. На другий день мама (Марія Григорівна Чумак-Гудименко, молодша сестра Василя – В.П.) була у своєї подруги Олі Завгородньої. З вікна їхньої хати вони побачили похорон убитого минулої ночі більшовика. На возі труна, закрита, на ній гілочка сосни – і сидить один Василь Чумак… «Ой, Василю, не зносить тобі голови», – сказала Олина мама, Настя Завгородня.

Повернувшись зі з’їзду партії більшовиків, що відбувся в Києві 28.05-04.06.1919 р. (дати встановлено за «Справочником делегата» з автографом Василя), Василь сказав Анастасії Петрівні: «Нас побили. Сховайте, мамо, цю вишиванку на самісіньке дно скрині, бо вона ще довго не буде потрібна».

Лариса Гудименко



Рекомендована література

Усіх небайдужих до цієї теми запрошуємо ознайомитися із вказаними виданнями у відділах читальної зали та абонемента Чернігівської обласної бібліотеки для юнацтва (вул. Шевченка, 63, поруч зі стадіоном ім. Юрія Гагаріна).

Бондар Н. Чумак Василь / Н.Бондар; за ред. М.М.Конончука; упоряд. М.М.Конончук, Н.І.Бондар, Т.І.Конончук; вступ. ст. П.П.Кононенка; Худож. оформ. О.Д.Арламова // Живиця: Хрестоматія укр. літ. ХХ ст.: У 2 кн. Кн. 1. – К.: Твім інтер, 1998. – С. 260-262.

Гудименко Л. Родинне гніздо Василя Чумака / Л.Гудименко. – К.: Щек і Хорив, 2006. – 96 с.

Єрмоленко О. Чудові разки намиста: до 105-ї річниці Василя Чумака / О.Єрмоленко // Сіверщина. – 2006. – 20 січ. – С. 10.

Ільєнко І. Піднятий на злеті / упоряд., авт. передм. та прим. І.Ільєнко // Чумак В. Червоний заспів. К.: Дніпро, 1991. – С. 13-43.

Костенко Н. Українське віршування ХХ століття: Навч. посібник / Н.Костенко. – К.: Либідь, 1993. – 232 с.

Крижанівський С. Василь Чумак / С.Крижанівський; за ред. В.Г.Дончика // Історія української літератури. ХХ століття: У 2-х кн. Кн. 1: 1910-1930-ті роки: Навч. посібник. – К.: Либідь, 1993. – С. 242-249.

Крижанівський С. Василь Чумак / С.Крижанівський; за ред. В.Г.Дончика // Історія української літератури ХХ століття: У 2-х кн. Кн. 1: Перша половина ХХ ст. Підручник. – К.: Либідь, 1998. – С. 130-133.

Кузьменко В. Василь Чумак / упоряд. В.Кузьменко // Ґроно нездоланих співців: Літ. портр. укр. письменників ХХ ст., твори яких увійшли до оновлених шкіл. прог.: Навч. посібник для вчителів та учнів ст. кл. серед. шк. – К.: Укр. письменник, 1997. – 285 с. – Бібліогр.: с. 281.

Марчак Т. Ідейно-естетичні особливості поетичного доробку Василя Чумака / Т.Марчак // Слово і час. – 2014. – № 1. – С. 34-41.

Неділько В. Василь Чумак / В.Неділько // Дніпрова хвиля: Хрестоматія творів, нововведених до шк. програм. 2-ге вид., перероб. і доп. – К.: Освіта, 1993. – С. 332-335.

Павличко В. Василь Чумак / В.Павличко; упоряд., авт. передм. та прим. І.О.Ільєнко // Чумак В. Червоний заспів.   К.: Дніпро, 1991. – С. 5-12.

Чумак В. Вірші / В.Чумак // Дніпрова хвиля: Хрестоматія творів, нововведених до шк. програм. 2-ге вид., перероб. і доп. – К.: Освіта, 1993. – С. 335-337.


Чумак В. Поезія / В.Чумак; за ред. М.М.Конончука; упоряд. М.М.Конончук, Н.І.Бондар, Т.І.Конончук; вступ. ст. П.П.Кононенка; худож. оформ. О.Д.Арламова // Живиця: Хрестоматія укр. літ. ХХ ст.: У 2 кн. Кн. 1. – К.: Твім інтер, 1998. – С. 263-267.

Немає коментарів:

Дописати коментар