Особисто для мене постать
Юрія Липи (05.05.1900–20.08.1944) є унікальною: історик,
лікар, письменник… Найголовніше: у кожній із цих, на перший погляд, дуже
віддалених одна від одної сфер, Юрій доходить до самих витоків, найпотаємніших глибин.
У «співпраці» Липи-поета та Липи-науковця народжується вірш «Призначення» та
трактат «Призначення України».
Попри те, що в обох творах
яскраво бачимо відлуння концепції Григорія Сковороди про самопізнання, далі у
вірші «Народи» Юрій Липа підкреслює важливість лишитися собою, відкинути
меншовартість, не застосовувати до себе критеріїв іншого:
Глянь, проходить Француз,
той, що має сто мислей на мить…
Ось Германець, люнатик у
знаках і маршах…
Ось і ти став і дивишся
гнівно. Пізнай їх.
Кожен з них є собою, а ти – Українець.
З іншого боку, у втечі від «світу» та «природному
спрощенні», активно й послідовно пропагованих Г. Сковородою, Ю. Липа бачить
зародки згубної філософії протесту проти самих себе: «Ніяка ідея не викликала
понуріших наслідків, ніякий ворожий похід проти України та її земель не дав
таких спустошень, як ідея обниження українства, підложжя пораженства».
Головний аргумент Ю. Липи: з негативного ніколи не
народиться щось по-справжньому вартісне й позитивне. Відповідно, лише до
національного «пораженства» приведуть ідеї Миколи Костомарова (неспроможність
українців розбудувати власну державу) та Пантелеймона Куліша («делегування»
державності північному сусіду).
Селянство – найголовніший державотворчий елемент. Це
твердження Ю. Липи цілком узгоджується з висновком митрополита Андрея
Шептицького, висловленим у часі розмови з Іваном Липою, батьком Юрія:
«Найрізніших і часто найздібніших людей має в собі українське селянство».
Селянський консерватизм гарантуватиме стабільність і
самозбереження української нації (поезія «Селяни»):
…Коли ж надійде день Страшного Суду
І велику огняну стіну утворять херувими,
І архангели, трублячи в труби, –
Встануть селяни, як тучі, і заповнять рівнини,
І промовить кожен із дивним спокоєм:
– Господи, був я і злодієм, і героєм, –
Я ж бо ріжним голосам внемлю,
Але дав ти мені, Боже, землю,
То не пустив я нікого,
І не віддав нікому
Аж до блиску і грому
Страшного Суду Твойого!
Рекомендована література
Усіх зацікавлених
довідатися більше про унікальну постать Юрія Липи запрошуємо ознайомитися із такими
виданнями у відділах читальної зали та абонемента Центральної бібліотеки ім.
Михайла Коцюбинського; вул. Княжа, 22, м. Чернігів:
Ковалів Ю. Юрій Липа / Ю. Ковалів
// Слово і Час. – 2019. – № 5. – С. 82-89.
Запропоновано ґрунтовний
аналіз ліричних збірок Юрія Липи.
Липа Ю. Козаки в
Московії. Роман із XVII
століття
: 4-те видання / Ю. Липа. – Київ : Вид-во ім. Олени Теліги ; журнал «Дніпро»,
2000. – 176 с.
Липа Ю. Ліки під ногами
: Про лікування рослинами / Ю. Липа. – Київ : Україна, 1996. – 107 с. : іл. – 5
тис. пр.
Запропоновано 114
найважливіших рослин для застосування в домашніх і амбулаторних умовах.
Передрук видання 1943 р.
Липа Ю. І. Твори : В 10 т.
Том 1 : Поезія / Ю. І. Липа ; худож. оформл. І. Б. Шутурми. – Львів : Каменяр,
2005. – 543 с. : портр.
Мартиненко Ю. В. Лікар людських
душ і тіл : до 160-річчя від дня народження І. Л. Липи (1865–1923) / Ю. В.
Мартиненко // Календар знаменних і пам’ятних дат 2025. І квартал. – 2025. – №
1. – С. 47-55.
Про батька Юрія
Липи – Івана Львовича, талановитого письменника, співзасновника таємного
товариства «Братство тарасівців», лікаря і мандрівника. Подружжя Івана та Марії
не мало дітей, у лютому 1910 р. всиновили Григорія Геращенка («нове» ім’я – Юрій), похресника Івана Липи.
Погребенник Ф. П. Лицар слова і
чину : до 100-річчя від дня народження Юрія Липи / Ф. П. Погребенник // Календар
знаменних і пам’ятних дат 2000. ІІ квартал : рекомендаційний бібліографічний
довідник. – 2000. – № 2. – С. 71-74.
Валерій Помаз,
редактор Центральної
бібліотеки ім. Михайла Коцюбинського
вул. Княжа, 22, м. Чернігів
Немає коментарів:
Дописати коментар