«Равік пішов по шахівницю й шахи.
Ви довго грали, професоре, – сказав він. – Від обіду до
самого вечора.
Старий кивнув головою.
Шахи розвіюють. Вони кращі за карти. В картах усе
залежить від випадку. Пощастить або ні. Вони не дуже розвіюють. А шахи – це
світ у собі. Поки граєш, він заступає зовнішній світ. – Професор звів на Равіка
запалені очі. – А зовнішній світ не вельми досконалий.»
На мою думку, ці зворушливі рядки з видатного роману Е.
М. Ремарка «Тріумфальна арка» найбільше відповідають Роберту Фішеру (1943–2008),
11-му чемпіону світу з шахів (1972–1975). Справді, в шостому класі юнак …
залишає загальноосвітню школу, у 14 років він міжнародний майстер і чемпіон
Сполучених Штатів, у 15 – гросмейстер і претендент на світову корону!
Змалку життя Боббі (так звуть його друзі) підпорядковане
шахам: він відмовляється від цигарок і алкоголю, грає в баскетбол і теніс,
займається боксом і плаванням… Самостійно вивчає іспанську та німецьку,
сербохорватську й російську – лише для читання шахової літератури на цих мовах!
Тепер рядки інтерв’ю з Робертом Фішером, що вражають мене найбільше (1971,
за рік до здобуття світової корони з шахів): «Я професіонал. Я граю в шахи. Це
– серйозна річ. Нічого іншого робити я не вмію, але що вмію, те роблю як слід.
М. Ботвинник (шостий чемпіон світу з шахів – В. П.) написав, що я розраховую варіанти краще, ніж інші. Він каже,
що я – лічильна машина. Я, мовляв, незвичайна людина.
Тут нема нічого незвичайного. Я просто професіонал. Я
цілий день займаюся шахами, навчаюся і прагну знати більше. Прагну перевершити
старих майстрів. Я знаю тепер більше від них… Роберт Джеймс Фішер – не лічильна
машина. Я тільки людина, але людина виняткова. Мій світ – чорно-біла шахівниця.
У моїх ходах – динаміка і мистецтво – спасибі, якщо ви можете це збагнути. А
хто не може – того мені жаль».
Восени 1977 р., паралельно з початком занять у першому
класі, мене вчить грати в шахи шкільний
друг Олександр, з яким на початку 1980-х рр. ми «виростаємо» до дорослого
шахового турніру на першість міста. Вкрай знаменна для нас з Олександром подія
відбувається в Будинку культури м. Семенівка на Чернігівщині. Тепер цю будівлю,
що за 12 км від російсько-українського кордону, зруйновано рашистами.
Організатори турніру телефонують Жорову Анатолію
Федосовичу, директору школи № 1 (також нашому вчителю фізики), відповідно, ми з
Олександром отримуємо дозвіл безперешкодно брати участь у турнірі під час
шкільних занять: шахові партії учасники грають упродовж робочого тижня!
Проте для мене шкільні (як згодом університетські та
аспірантські) заняття – безумовний пріоритет, Олександр, який сидить зі мною за
однією партою, радо погоджується з цією думкою. Можливо, саме тому, на відміну
від Боббі Фішера, який заради шахів ще в шостому класі залишає школу, ми не стаємо
навіть чемпіонами нашого міста!
Рекомендована
література
Усіх зацікавлених
ознайомитися з виданнями про унікальну логічну гру – шахи, запрошуємо до відділів
абонемента та читальної зали Центральної бібліотеки ім. Михайла Коцюбинського;
вул. Княжа, 22, м. Чернігів:
Основні видання про
шахи
Білоус М. Таємнича скриня
Каїсси / Мирон Білоус. – Мена : Домінант, 2007. – 93 с. – 200 пр.
Запропоновано
авторські шахові композиції (задачі та етюди), також коментарі та розв’язки.
Каїсса – «офіційна» богиня-покровителька шахів, шахова муза (від 1855 р.).
Іващенко С. Шаховий практикум
/ Сергій Іващенко, Дмитро Іващенко. – Ніжин : Аспект-Поліграф, 2010. – 80 с. –
5-те вид., доповн., переробл. – 1 тис. пр.
Костюченко О. І. Таємниці шахового
поля: Розповіді та коментарі / Олександр Костюченко, Петро Римаренко. – Київ :
Молодь, 1984. – 144 с. – 30 тис. пр.
Костюченко О. І. Шаховий дивосвіт
/ Олександр Костюченко, Петро Римаренко. – Київ : Здоров’я, 1989. – 144 с. : іл. – 30 тис. пр.
Лазарєв Ю. М. Творчість
шахістів України / Ю. М. Лазарєв. – Київ : Здоров’я, 1982. – 192 с. : іл. – 50
тис. пр.
Марусенко П. В. Чемпіони світу із
шахів / Петро Марусенко, Тетяна Лазарєва. – Київ : Рад. шк., 1984. – 136 с. –
(Коли зроблено уроки). – 70 тис. пр.
Святослав Ю. Р. З історії шахових
олімпіад / Юрій Святослав. – Київ : Здоров’я, 1983. – 240 с. : іл. – 40 тис.
пр.
Валерій Помаз,
редактор Центральної бібліотеки ім. Михайла Коцюбинського
вул. Княжа, 22, м. Чернігів
Немає коментарів:
Дописати коментар