«Коли війна закінчиться, обов’язково треба поїхати до Амстердама,
– раптом сказав Вільгельм і замріяно затягнувся димом.
Чому саме до Амстердама? – здивувався Іван.
Там є моя улюблена
ресторація «Порт Ван Клєве», де готують найліпші в Голландії біфштекси. А може
й найліпші у світі. Кожен біфштекс вони нумерують. Я був там востаннє ще до
війни й отримав біфштекс під номером 47567789.
Ого, – сказала Софія. – Напевно, це старий ресторан.
Так, дуже старий. До
нього їздив ще мій батько в часи молодості. Зараз згадаю… Мені казали, коли
його відкрили: чи то в 1850-му, чи то в 1870-му. Цікаво, чи працює він зараз.»
Неймовірно, але ця розмова відбувається в одному з віденських
ресторанів! 1945-й рік, тривають бомбардування (відповідно, руйнування) австрійської
столиці, а ерцгерцог Вільгельм фон Габсбурґ, відомий також як Василь Вишиваний
(1895–1948), за дружнього сприяння Івана, свого денщика, знайомиться з Софією, молодою
і вродливою зв’язковою ОУН та майбутньою дружиною!
Наталка Сняданко, сучасна талановита львівська
письменниця, перекладачка і журналістка, пропонує українському читачу
дивовижний роман з альтернативної історії (2017). У цьому творі нема звичного
поділу на глави й розділи, лише … хештеги: ###1848–1914, ###1915–1939… В останньому ###2008-му читаємо (разом з Галиною,
онукою ерцгерцога Вільгельма):
«queen: довідка про смерть в особовій справі Вільгельма фон
Габсбурґа була «липова» – насправді його викрали українські націоналісти відразу
ж після завершення судового процесу й анонімно перевезли до Львова, де він
прожив останні роки свого життя з дружиною, котра й організувала цілу ту
операцію.»
Завдяки таким персонажам, як Софія – дружина Вільгельма, Тарас
– син, Галина – онука, Олесь – правнук, можна відчути атмосферу Львова різних
часів: за Австро-Угорщини, Польщі, СРСР… Наведу епізод, що зворушує мене
найбільше (###1950–2000):
Ось Тарас допомагає Маркіяну, найкращому студентському
другу, клеїти шпалери в його кімнаті в гуртожитку: «Тарас виліз на табуретку і
намастив клеєм стіну. І тут побачив, як просто на нього зі шпарини між стіною
та відсталою напівобдертою масляною фарбою зиркнули очі, за ними з’явилися
чорні вусики, а далі виповзло й усе решта.
Він на мить застиг, потому на ватяних ногах зліз додолу,
перепросив Маркіяна, сказавши, що йому раптом заболів живіт, вибіг надвір, забувши
навіть про свої речі, й уже ніколи в житті не заходив до гуртожитку.
Вдома Софія, побачивши його крейдяне обличчя і те, як
трусяться в нього руки, спершу ні про що не питала. Тарас довго відтирав уявний
бруд зі шкіри у ванній, потому прийшов до матері в кухню і попросив чаю.
Слухай, а таргани – це такі страшні чорні жуки, які
живуть у стінах? – запитав він.
Софія засміялась і розповіла йому, що Вільгельм завжди
боявся не лише тарганів, а й павуків, безшумне пересування яких викликало в
нього панічний жах. Цей страх переріс у паніку після того, як у камері павук
заліз йому у вухо і пробув там кілька днів, безперестанку пересуваючись по
барабанній перетинці. Після того Вільгельм завжди вів нещадну боротьбу з усіма
домашніми паразитами.»
На мою думку, «пояснення» легко побачити на початку цього
ж розділу ###1950–2000: «За радянськими мірками, Вільгельм та Софія були
заможними людьми і, якби хотіли, могли би накупувати вдосталь чеського
кришталю, поміняти меблі на німецьку «стінку», запастися стандартним набором
радянських книжок.
Але вони вимірювали добробут іншими, давнішими,
критеріями, звикли їсти зі срібного посуду і дуже страждали, коли доводилося
користуватися мельхіоровими виделками, не кажучи вже про алюмінієві. Це
цілковито псувало смак їжі. Не визнавали вони і фаянсу, а тільки справжню
порцеляну або ж керамічний посуд.»
Усіх зацікавлених
довідатися більше про унікальну постать ерцгерцога Вільгельма фон Габсбурґа – Василя
Вишиваного, запрошуємо до відділу абонемента Центральної бібліотеки ім. Михайла
Коцюбинського; вул. Княжа, 22, м. Чернігів:
Сняданко Н. Охайні прописи
ерцгерцога Вільгельма : роман / Наталка Сняданко. – Львів : Вид-во Старого
Лева, 2017. – 544 с. – 2 тис. пр.
Валерій Помаз,
редактор Центральної бібліотеки ім. Михайла Коцюбинського
вул. Княжа, 22, м. Чернігів
Немає коментарів:
Дописати коментар