У 1859 р. у Москві виходить друком двотомник «Дневные записки малороссийского подскарбия генерального Якова Марковича»: онук автора, Олександр Маркович, ретельно готує та вперше видає (із власною передмовою) щоденник свого діда, Марковича Якова Андрійовича (1696–1770). Вчинок по-справжньому зворушує, адже доволі часто вже батькам та дітям важко знайти шляхи порозуміння… А твір Якова Марковича, мемуариста і хроніста, заслуговує на увагу.
По-перше, тривалістю: 50 років, 1716–1767. Навіть більше.
Чому? Спочатку Яків Маркович просто продовжує «Кроніку» (записи про події
1452–1715 рр.) Павла Полуботка (бл. 1660–1724), чернігівського полковника,
наказного гетьмана і … свого тестя (бере за дружину його доньку Олену).
По-друге: насиченістю. В «Домашньому протоколі» (саме так
зве Яків Маркович свій «Щоденник») бачимо докладний опис життя й побуту
козацької старшини: від розміру маєтностей до заходів щодо збільшення прибутків
у них, від питань ціноутворення на товари й послуги до проблем грошового обігу…
По-третє, виваженістю й поміркованістю. Яків Маркович
старанно добирає факти, проте ніде не висловлює свого ставлення до них
(намагається бути поза жорсткими політичними баталіями, що розгортаються у його
відрізку часу й простору нової історії).
Другий важливий момент життєпису Олександра Марковича, який
не може не зворушити: його щире прагнення поліпшити долю своїх селян. Ще у
1852-му, за дев’ять років до
офіційного скасування кріпацтва, Олександр Маркович у своєму зверненні до уряду
пропонує надати своїм селянам статус вільних поселенців.
Відповідно, його землю можна або орендувати (постійно),
або ж викупити (поступово). Проте в уряді на цей проєкт селянської реформи дивляться
як на дуже радикальний, тому й відмовляються затвердити.
Неймовірно, але Олександр Маркович утримує (не лише за свого
життя, але виразно наголошує на цьому в заповіті своїм спадкоємцям!):
Миколаївську церкву (річна платня священникам і причту, півчим хору), споруджену
ще у 1743–1757 рр. дідом, Яковом Марковичем; дві початкові школи (у с. Сварков
та у с. Перервенці) та інфекційну лікарню…
Рекомендована
література
Усіх зацікавлених
довідатися більше про унікальну постать Олександра Марковича запрошуємо до відділу читальної зали Центральної
бібліотеки ім. Михайла Коцюбинського; вул. Княжа, 22, м. Чернігів:
Основні видання про
Олександра Марковича
Бушин М. В. М. Половець.
Маркович Олександр Михайлович. Чернігів: Просвіта, 2019. 120 с. / М. Бушин //
Сіверянський літопис. – 2019. – № 6. – С. 168-170. – 300 пр.
Маркович
Олександр Михайлович / О. Б. Коваленко ; редкол. : В. А. Смолій (голова) та
ін. // Енциклопедія історії України : У 10 т. Т. 6 : Ла – Мі. – Київ : Наук.
думка, 2009. – С. 519. – 5 тис. пр.
Томазов В. Марковичі /
Валерій Томазов // Старожитності. – 1994. – № 1-2. – С. 24-25.
Валерій Помаз,
редактор Центральної бібліотеки ім. Михайла Коцюбинського
вул. Княжа, 22, м. Чернігів
Немає коментарів:
Дописати коментар