Поети з’являються
не звідкись з-за моря, а виходять зі свого народу.
Микола Гоголь
З усіх
письменників Миколу Гоголя можна вважати найбільш загадковим. Поети і прозаїки,
критики й історики літератури… Для одних він романтик, для других – «батько
соцреалізму», треті бачать у ньому реакціонера.
Більше: Пантелеймон Куліш, перший
біограф і видавець його листів, що спочатку надзвичайно високо поцінував
українські повісті Миколи Гоголя, з часом змінив свою думку на цілком
протилежну, навіть сформував довжелезний перелік етнографічних помилок у цих
самих творах.
Але… Як
стверджує Вікторія Колесник, директор Київського літературно-меморіального
музею Максима Рильського, ще в ХІХ ст. саме український переклад «Тараса
Бульби» викликав Емський указ 1876 р.: заборону друку книжок українською мовою.
До 210-річчя від дня народження Миколи Гоголя у видавництві А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА
побачили світ твори нашого класика у перекладах Максима Рильського. Ось
враження письменника і видавця Івана Малковича:
«Власне, це
мовби репереклад, переклад з перекладу, начебто ранні свої твори Гоголь чув і
«уловлював» спершу українською, а вже тоді перекладав їх на папір по-російськи,
перекладав з питомої мови своєї душі, з тяжкою мукою руйнуючи і знекровлюючи
природні українські мовні звороти, тим самим збагачуючи російську мову
сотнями українізмів, без яких його ранні твори утратили б якусь вищу правду.
І навіть у
такому скаліченому, як на український слух, «самоперекладі» ці твори сколихнули
Росію нечуваною поетичністю і бароковим українським чаром... Коли я прочитав
«Ніч проти Різдва» в перекладі Рильського, Гоголь завібрував, заклекотів і
засвітився мені всією феєричною геніальністю. Все згармонізувалося. Мабуть,
саме тому я так природно сприймаю цю українську версію «Вечорів…» та
«Миргорода». Наче Гоголь повернувся додому і розповідає свої знамениті історії,
де нікому не треба нічого пояснювати і виправдовуватися».
Справді,
завдяки Гоголю світ вперше дізнався про українські народні звичаї… Зацікавлення
історією молодого автора зростає настільки, що він вже мріє про переїзд до
Києва й пише в листі до Олександра Пушкіна: «Я захоплююся наперед, коли уявляю,
як закипить моя праця в Києві. Там я витягну з-під спуду багато речей, з яких я
не все ще читав Вам. Там закінчу я Історію України й Півдня Росії і напишу
Загальну Історію, якої в справжньому вигляді її, на спожаління, досі не лише на
Русі, а навіть і в Європі немає. А скільки зберу легенд, повір’їв, пісень, тощо
!»
Замість
омріяного Києва Гоголь отримує посаду викладача історії в Петербурзькому університеті,
проте доволі швидко (1835 р.) залишає цю працю… Літературний процес не
припиняється: 1836 р. виходить «Ревізор», постановка цієї п’єси настільки
розворушила тодішнє суспільство, що автор надовго залишає імперію і опиняється
… в Італії.
1837-1846
рр. – це римський період життя і творчості Миколи Гоголя: тут перероблено п’єсу
«Ревізор», створено більшу частину поеми «Мертві душі», розпочато повість «Рим»…
На Via Sistina, вулиці, на якій написані усі ці
твори, тепер Музей і культурний центр Миколи Гоголя. Неймовірно: письменник
настільки опановує італійську, що навіть укладає розмовник для туристів !
1847 р.
виходять «Вибрані місця із листування з друзями», на які буквально накидається
В.Бєлінський. До нього долучаються С.Аксаков, Ф.Булгарін, М.Польовий: вони
звинувачують Гоголя в незнанні Росії і мови, небажанні добра її народу…
А в цьому
творі Гоголь попереджає: «Без
любви к Богу никому не спастись, а любви к Богу у вас нет… Боже ! Пусто и
страшно становится в твоём мире !» Він також заперечує месіанську
роль Росії: «Лучше ли
мы других народов ? Никого мы не лучше, а жизнь ещё неустроенней и
беспорядочней всех их. Хуже ли всех прочих – вот что мы должны всегда говорить
о себе».
У 1918 р.
В.Розанов, головний критик Гоголя, змушений визнати: «Він побачив російську
душеньку в її «преисподнем содержании»… Правий був цей біс Гоголь».
Рекомендована література
Зацікавлених порушеною темою запрошуємо до відділів читальної зали та
абонемента Чернігівської обласної бібліотеки для юнацтва: вул. Шевченка, 63
(поруч зі стадіоном ім. Юрія Гагаріна).
"Все Гоголя
про Гоголя питаю", або Останнє слово про Україну : до 180-річчя циклу
повістей Миколи Гоголя "Миргород" // Шкільна бібліотека. – 2015. – №
3. – С. 36-38.
Гаврик В. "Гоголівка"
без носа, зате з віршами і прозою / В.Гаврик // Деснянська правда. – 2015. – 4 черв.
– С. 12.
Про 7-й літературно-мистецький
фестиваль "Гоголівка", що відбувся в Ніжині на Чернігівщині та зібрав
відомих в Україні письменників, поетів, бардів, видавців.
Гоголь М. Ніч напередодні Різдва / М.Гоголь; пер. з рос.
О.Кобелецької. – Київ: Форс Україна, 2017. – 96 с., іл.
Гоголь М. Ніч перед Різдвом / М.Гоголь; пер. з рос. М.Рильського.
– Київ: А-ба-ба-га-ла-ма-га, 2014. – 28 с., іл.
Гоголь М. Українські повісті / М.Гоголь; пер. з рос. М.Садовського,
П.Панча, І.Малковича, М.Зерова, М.Рильського. – Київ: А-ба-ба-га-ла-ма-га,
2015. – 608 с., іл. – Серія «Найкращі українські переклади».
Інтелектуальна гра "Розумники й розумниці" : літературна вікторина
за творчістю Миколи Гоголя // Шкільна бібліотека. – 2015. – № 3. – С. 38-39.
Костюченко О. "Таємний
агент Микола Гоголь..." / О.Костюченко // День. – 2016. – 1 лип. – С. 31.
Про спробу дослідження контроверсійної
гоголівської повісті "Тарас Бульба", здійснену проф. Острозької
академії Петром Кралюком. Висловлено сміливі припущення щодо біографії самого
Гоголя.
Кралюк П. Таємний вояж
Гоголя / П.Кралюк // День. – 2015. – 2 жовт. – С. 22-23.
Про перебування Гоголя на Волині.
Кулик Н. Нерозгадана
таємниця Миколи Гоголя / Н.Кулик // Освіта України. – 2017. – 13 берез. – С. 46-47.
Про письменника, що вважається
найсуперечливішим і найзагадковішим літератором усіх часів і народів.
Куровець І. У пошуках гена
Гоголя / І.Куровець // Урядовий кур’єр. – 2016. – 30
лип. – С. 9.
Мандрівка Гоголівськими місцями
Полтавщини.
Мельничук Н. Розгортання
"першозлочину" як архетипу у філософуванні М.Гоголя / Н.Мельничук //
Сіверянський літопис. – 2008. – № 2. – С. 94-99. – Бібліогр.: 17 назв.
Сапон В. Цей не божевільний
Гоголь / В.Сапон // Деснянська правда. – 2016. – 24 берез. – С. 12.
Роздуми про те, чому Микола Гоголь
"годував" вогонь камінів своїми творами.
Эпштейн М. Маленький человек
в футляре: синдром Башмачкина-Беликова / М.Эпштейн // Всесвітня література в
сучасній школі. – 2015. – № 5. – С. 35-38.
Порівняльний аналіз двох класичних
творів малої прози – повісті Миколи Гоголя "Шинель" (1842) та Антона
Чехова "Человек в футляре" (1898).
Якубіна Ю. Ніжинський період
біографії Миколи Гоголя: історіографічний аспект / Ю.Якубіна // Сіверянський
літопис. – 2008. – № 4. – С. 86-107. – Бібліогр.: 96 назв.