Чи можливе життя без сміття ?

Наш дім – це наше заповідне місце. Ми (батьки, матері й громадяни) маємо право, навіть обов'язок, і вже точно – можливість змінити світ на краще через наші повсякденні рішення та вчинки. Ліпше майбутнє розпочинається з наших осель !

Беа Джонсон. Дім – нуль відходів

Авторка цього натхненного висловлювання є засновницею міжнародного руху «Нуль відходів», що активно поширюється нашою планетою. Унікальний стиль життя небайдужа американка розпочала 10 р. тому, у 2008-му. Про екологічні небезпеки вона нагадує тепер з найвищих трибун світу – Європарламенту та ООН.

Цікаво: як і чому це почалося ? У свої книзі «Дім – нуль відходів» Беа зазначає, що вже з народженням синів, вони з чоловіком втілили в життя свою американську мрію: будинок (279 кв м) у передмісті Сан-Франциско (штат Каліфорнія, США), гараж на 3 машини, телевізор з величезним екраном, собака… До цього слід додати відпочинок за кордоном щопівроку, марнотратні вечірки, харчування дорогими сортами м’яса…

У 32 р. Беа раптом помітила, що вони з чоловіком увесь час перебувають у машинах і майже не пересуваються пішки. Спальний район, широкі вулиці, торгівельні центри… З сумом згадували, як під час перебування за кордоном могли вільно блукати вулицями мегаполісів… Нарешті прийшло рішення: переїхати до меншого будинку.

Це вже був котедж площею 137 кв м, але доріжки для прогулянок, бібліотека, школа, кафе – усе поруч ! Важливо зазначити, що у перехідному часі більшість речей перебувала на складі, й родина не відчувала в них жодної потреби ! Проте скільки часу змарновано, щоб все оте надбати й заповнити величезні кімнати ! Упродовж кількох років, продали 80% усіх речей, а залишили те, що використовували й по-справжньому потребували…

Повчально ознайомитися хоча б з фрагментом списку проданих речей: баскетбольне кільце, бейсбольні битки, боксерські рукавички, велосипедні багажники, велотренажер, вудки для риболовлі, каяк (вузький і довгий мисливський човен північних народів довжиною до 6 м), ключки для гольфу, набір для бадмінтону, приладдя для тхеквондо, роликові ковзани, самокати, скейтборди, сноуборди, тенісні ракетки, трубки для підводного плавання, футбольні ворота… Справді, набагато корисніше обрати 2-3 види дозвілля, аніж хапатися за 12 чи 13 можливостей !

Врешті-решт вимкнули телебачення, відмовилися від глянцевих журналів та каталогів… Так вивільнили час для самоосвіти, насамперед екологічної. Поступово приходило усвідомлення, як буденні нерозумні дії погіршують стан довкілля. Беа уважно вивчила вміст свого сміттєвого бака та контейнерів для вторсировини. Там перебували: пакування від риби та м’яса, сиру та масла, банки з-під томатів та тетрапаки з-під соєвого молока…

Цікаво, що тепер єдиним продуктом харчування, який родина Беа купує в упакуванні, є масло. Важливо, що коли вкрай збентежений чоловік Беа вирішив здійснити розрахунки щодо наслідків «зелених» експериментів дружини на сімейний бюджет, та ретельно порівняв витрати за «старим» (2005 р.) та «новим» (2010 р.) стилем життя, то з’ясувалося: річні господарчі витрати скорочено на 40 % !

Тепер родина (чоловік Скотт і два сини, Макс і Лео) повністю згодна з правилами життя без сміття, що отримали умовну назву правил «5С»:

Ñ       Скажемо «Ні»

Ñ       Скорочуємо

Ñ       Скористаємося повторно

Ñ       Сортуємо і утилізуємо

Ñ       Сумлінно компостуємо

В англійському оригіналі це 5R: Refuse, Reduce, Reuse, Recycle, Rot.

Розглянемо 1-й крок:

Скажемо «Ні» зайвому.

Життя без сміття передбачає прямий та непрямий шлях споживання. Перше «С» стосується 2-го шляху, переважно рекламних матеріалів. Звичайно, їх завжди можна здати на переробку, проте, у свою чергу, це лише збільшить кількість вторинної сировини, чим віддалятиме нас від концепції «жити без сміття».

Замислимося: у той час, як ми в підземному переході Чернігова чи Києва беремо рекламну листівку з рук студента, десь у Карпатах чи на Поліссі вже рубають дерева для виготовлення нової партії цієї друкованої продукції… У нашому суспільстві споживання існує величезна кількість речей, від яких можна й варто відмовитись. Розглянемо далі 3 складові.

1.   Одноразовий пластик

З попередньої публікації «Пластикові квіти й полімерні банкноти» вже відомо, що це пластик №№ 1, 4 та 6. Пригадуємо: № 4. Поліетилен низької щільності. Переважно з нього виготовлені звичні нам пакети в супермаркетах. № 4 дешево виробити, але дорого переробити, ним закидані усі звалища, тонни (справжні острови) цього пластику плавають у морях та океанах, зокрема, формують Тихоокеанський сміттєвий острів…

Переходимо до № 6. Полістирол. Він тонкий і гладенький, ламається з характерним хрускотом. З нього ми отримуємо: фасувальні коробки для яєць та упаковку для йогуртів, дитячі іграшки та декоративну плитку для стелі… Перевагою № 6 є те, що він дешевий, морозостійкий, чудовий діелектрик.

До недоліків слід зарахувати його низьку механічну міцність, а також той факт, що виготовлення цього пластику пов’язане з виробництвом фреонів – агресивних атомів кисню, які руйнують озоновий шар нашої планети.

2.   Безкоштовні зразки

Сюди потрапили засоби для догляду за собою в готельних номерах, подарунки на конференціях, усілякі сувеніри, пробники їжі… У нас вже готове заперечення, що все це пропонується абсолютно безкоштовно. Можливо, для когось це стане цілковитою несподіванкою, проте для виготовлення таких зразків використовують найнебезпечніший, найдешевший пластик, а саме: вже знайомі нам №№ 1, 4, 6. Уся ця продукція напрочуд крихка (особливо пластик № 6) і швидко ламається.

Для відмови необхідно залучити вольові зусилля, але вони того варті… З сумом пригадую, як 10 р. тому через свою необізнаність не відмовився від «подарунків» у столичному номері шведського готелю Mornington. Проте упродовж останніх 10 р. не скористався жодним безкоштовним зразком парфюмерної продукції у приміщенні Центрального автовокзалу Чернігова.

3.   «Макулатурна пошта»

Ще на початку 2000-х рр. під час роботи в ФРН спостерігав, як багато небайдужих до проблем довкілля німців наполегливо намагалися захистити себе від неї ввічливими написами на поштових скриньках: Bitte keine Werbung ! (Будь ласка, жодної реклами !). На жаль, дотепер не побачив жодного схожого застереження на поштових скриньках в Україні.

Запитаєте про наслідки ? З нашої мовчазної згоди на поштову рекламу світ щороку «потребує» понад 100 мільярдів нових листівок ! Тобто, триватиме вирубування лісів з величезними подальшими витратами на виготовлення цієї поліграфічної продукції. Пам’ятаймо, що це станеться навіть тоді, коли ми, як свідомі громадяни, викидатимемо непотрібні рекламні листівки до коробок зі збору макулатури.

Рекомендована література

Андрійченко І. Що робити із сміттям ? : погляд із Німеччини / І.Андрійченко // Сіверщина. – 2013. – 4 лип. – С. 13.

Про німецькі стандарти переробки сміття. Запропоновано враження від навчальної поїздки до міста Трір (південний захід ФРН, на кордоні з Люксембургом).

Геник М. Бібліотека завдяки... сміттю / М.Геник // День. – 2016. – 2-3 верес. – С. 12.

Про бібліотеку з літературою для дорослих та дітей, облаштовану мешканцями Світлого провулку в Одесі завдяки сортуванню і переробці сміття.

Де життя – там і відходи // Позакласний час. – 2012. – № 1-2. – С. 130.

Екологічну бесіду присвячено темі поводження зі сміттям у різні часи: в Африці (1.5 млн. р. тому), у Стародавній Греції (500 р. до н.е.), у Нью-Йорку (1860 р.) та розвинених країнах світу (1990 р.).

День народження спаму, 3 травня // Позакласний час. – 2011. – № 3. – С. 115.

Про перше спам-повідомлення, яке саме цього дня 1978 р. вже неіснуюча компанія DEC надіслала 400 користувачам мережі Арпанет (попередник Інтернету). Наведено етимологію терміну «спам».

         Джонсон Б. Дім – нуль відходів / Б.Джонсон; пер. з англ. Т.Євлоєвої. – К.: Рідна Мова, 2018. – 304 с. – Серія “ECOBook”.

         Запропоновано доступне кожному, покрокове керівництво з поліпшення здоров’я, заощадження часу та грошей, досягнення яскравого майбутнього не лише для своєї родини, але й для всієї планети.

Дроздова К. Роздільний збір сміття і рубальна машина / К.Дроздова        // Гарт. – 2018. – 13 верес. – С. 7.

Про утилізацію сміття у Ніжині Чернігівської обл.

Дубровик-Рохова А. Велике прибирання – великі гроші / А.Дубровик-Рохова // День. – 2016. – 2-3 верес. – С. 11.

Про те, як економічно вигідно позбутися статусу найбруднішої країни світу.

Дубровик-Рохова А. Оголошуємо «санітарний» день ! / А.Дубровик-Рохова // День. – 2016. – 2-3 верес. – С. 10.

Про чергове засідання робочої групи з розроблення Національної стратегії поводження з відходами.

Дубровик-Рохова А. Японія: «епідемія чистоти» / А.Дубровик-Рохова // День. – 2016. – 2-3 верес. – С. 15.

Про досвід країни, в якій грамотна утилізація відходів є стилем життя.

Зайцев В. Побочный эффект / В.Зайцев // Вокруг света. – 2017. – № 2. – С. 20-21.

Наведено карту виробницва сміття на душу населення за країнами світу; дані про найбільших виробників сміття на планеті, структуру твердих побутових відходів та способи утилізації сміття у залежності від рівня життя країни.

         Звідки береться сміття // Позакласний час. – 2012. – № 1-2. – С. 131.

Екологічну бесіду побудовано на гіркому досвіді мешканців Нового міста: вчорашні речі вони вже наступного дня викидали на смітник за містом, що спричинило загрозу сміттєвої лавини.

Крючков О. Антисанітарна зона / О.Крючков // Урядовий кур’єр. – 2015. – 13 берез. – С. 8.

Про загальні обсяги утворення твердих побутових відходів (ТПВ) в Україні, що сягають нині понад 11-12 млн тонн.

Ласло О. Побутові відходи – джерело біогумусу в органічному землеробстві / О.Ласло // Дім, сад, город. – 2015. – № 5. – С. 28-29.

Лобановська В. У Чернігові думали, що робити зі сміттям / В.Лобановська // Чернігівські відомості. – 2016. – 20 квіт. – С. 4.

Про катастрофічний стан зі сміттям на Чернігівщині, якого щорічно збирається 400 тис. т, тобто 20 тис. КаМАЗів.

Маршрут сміття // Позакласний час. – 2012. – № 1-2. – С. 135.

Екологічна бесіда про сучасні методи поводження з відходами: повторне використання (пляшки), переробка (пластикові пакети), виготовлення компосту (біовідходи), спалювання.

Морейченко К. Кілька простих щоденних дій, які допоможуть урятувати екологію / К.Морейченко // Чернігівські відомості. – 2015. – 14 січ. – С. 19.

Про правила, які зроблять вагомішим ваш внесок у порятунок та збереження довкілля.

Омелянчук І. Сміттєвий Чорнобиль / І.Омелянчук // Урядовий кур’єр. – 2016. –14 черв. – С. 3.

Інтеграція до ЄС для України починається з розв’язання проблеми переробки побутових відходів.

Пакунок до пакунка // Позакласний час. – 2012. – № 1-2. – С. 136.

Екологічну бесіду присвячено темі зменшення шкоди довкіллю завдяки купівлі напоїв у пляшках багаторазового використання та відмові від одноразових пакетів.

Перше у світі селище з майже нульовими відходами // Чернігівські відомості. – 2016. – 16 берез. – С. 7.

Про японське селище Камікацу, кожен з 1700 мешканців якого сортує сміття за 34 категоріями.

Прокопенко М. Чисті орієнтири / М.Прокопенко // День. – 2016. – 2-3 верес. – С. 12.

Про те, як почати жити екологічно. Наведено приклади не лише «домашніх» ініціатив, а й високотехнологічних.

Рижков В. Сміття як... плата за «комуналку» / В.Рижков // День. – 2016. – 2-3 верес. – С. 13.

Про те, як влада Дніпропетровщини планує навести лад у сфері вивезення та утилізації побутового сміття.

Семерак О. Сміття.net, або як Мінприроди планує очистити країну / О.Семерак // День. – 2016. – 2-3 верес. – С. 10.

Ткач А. Уперше український фільм номіновано на нагороду Європейської кіноакадемії / А. Ткач // Літературна Україна. – 2013. – 20 черв. – С. 11.

Знятий у Чорнобилі 24-хв. фільм Мирослава Слабошпицького «Ядерні відходи» є першим в історії українського кіно, номінованого на цю нагороду від часу створення Академії в 1989 р.

Україна. Кабінет Міністрів. Деякі питання підготовки до реалізації національного проекту «Чисте місто – система комплексів з переробки твердих побутових відходів» : Розпорядження № 695-р. від 8 серпня 2012 р. // Урядовий кур’єр. – 2012. – 28 верес. – С. 13.

Україна. Кабінет Міністрів. Про затвердження Порядку подання декларації про відходи та її форми : Постанова № 118 від 18 лютого 2016 р.        // Урядовий кур’єр. – 2016. – 23 берез. – С. 14.

Шпак В. Люмінесцентні лампи: що далі, то страшніше ? / В.Шпак // Урядовий кур’єр. – 2012. – 3 лип. – С. 7.

Енергоощадне світло стає занадто дорогим для довкілля.

Шуткевич О. «Зелена» мода у Вінниці / О.Шуткевич // День. – 2016. –  2-3 верес. – С. 13.

Про те, як екокультура у Вінниці стає стилем життя і способом мислення.

Юзич М. Революція в смітті, або Три українські проекти, які вирішують проблему з відходами / М.Юзич // День. – 2016. – 2-3 верес. – С. 14.

Про технології українських науковців, за допомогою яких можна не допустити перетворення країни на суцільне сміттєзвалище.

Пластикові квіти й полімерні банкноти

... можна було зрозуміти, що ділянки трави в саду були тонким шаром майстерно розфарбованого пластику, що не перешкоджав підошвам чіплятися за намагнічену поверхню корабля. Пластиковими були і квіти, і кущі, посаджені через кожні 10 ярдів, на вивороті одного з пластикових листів Грегорі побачив літери, крізь фарбу пройшла назва продовольчої фірми. Рослини були надійно причеплені до корпусу. Грегорі навіть пошмикав якусь квітку, щоб у цьому переконатися.

Джеймс Вайт. Смертоносне сміття

Кам’яна, бронзова, залізна, … , пластикова (!) доба… Справді, світло потрапляє до наших осель через пластикові вікна, ми споживаємо їжу з пластикового посуду, працюємо за пластиковими комп’ютерами, пишемо пластиковими ручками, спілкуємося пластиковими телефонами …

У 2-й половині ХІХ ст. одна з американських фірм пообіцяла 10 тис. доларів (астрономічна на той час сума !) винахіднику, здатному запропонувати матеріал для виготовлення більярдних кульок, та ще й міцний, як слонова кістка. У 1869 р. змішуванням нітрату целюлози та камфори Джон Веслі Гаятт синтезує целулоїд. І хоча для більярдних кульок новий матеріал визнали непридатним, проте дотепер з целулоїду виготовляють м’ячі для настільного тенісу…

Ось так, майже 150 років людство вже має пластик. Як матеріал, що набуває будь-якої бажаної форми та кольору, практично не руйнується, він підкорює собі все нові й нові сфери людської діяльності. Розглянемо послідовно користь та шкоду цього надбання цивілізації.

Усі вироби з пластику позначаються трьома стрілочками (векторами), що формують трикутник. Відповідні ознаки зазначають усередині цього трикутника та під ним.

1: PET (PETE). Полі-Етилен-Терефталат. Це найпоширеніша пластмаса. Пляшки, виготовлені з нього, доволі безпечні, дешеві, міцні, крізь них легко проходить ультрафіолет. Їх легко переробити (подрібнювати, плавити). Зберігають у них воду й сік, майонез та олію, косметику… Важливо пам’ятати: ці пляшки призначені лише для одноразового використання.

2: HDPE. Поліетилен високої щільності. З нього виготовляють пластиковий посуд, призначений для зберігання агресивних речовин: шампунів та миючих засобів, бензину та мастил… Двійку всередині трикутника можна побачити також на контейнерах (ємкостях) для продуктів харчування (заморожування), дитячих іграшках (!)

3: V. Полівінілхлорид. З нього ми отримуємо: лінолеум та меблі, віконні профілі та плівку для натяжних стель, ізоляцію для дротів та пакувальний матеріал для побутової техніки, штучну шкіру та труби, обгортки для сиру та м’яса, пляшки для олії, деякі іграшки…

№ 3 є чудовим діелектриком, він не горить, саме тому усі інтернет-дроти перебувають під його надійним покровом. Знову: він токсичний, найбільш отруйний і небезпечний для здоров’я серед пластмас. Справді, після 50-річного терміну експлуатації сполуки з хлором «звільняються», надзвичайно легко потрапляють у кров, чим спричиняють значні гормональні порушення й безпліддя. Переробка цього пластику також потребує великих енерговитрат.

4: LDPE. Поліетилен низької щільності. Переважно з нього виготовлені звичні нам пакети в супермаркетах. № 4 дешево виробити, але дорого переробити, ним закидані усі звалища, тонни (справжні острови) цього пластику плавають у морях та океанах…

5: PP. Поліпропілен. Це: відра й мішки для цукру, посуд для гарячих страв і контейнери для заморожування продуктів, одноразові шприці та кришки для пляшок… Цей різновид пластику дуже стійкий до зношування й порівняно безпечний для здоров’я, проте його недоліком є те, що під впливом світла та кисню він швидко «старіє» й жовтіє.

Японські вчені зробили цікаве спостереження: в морі № 5 виконує роль сорбенту, тобто поглинає токсичні речовини зі свого найближчого оточення. Науковці навіть запропонували відповідний екологічний проект: виготовляти з цього пластику кульки та чистити ними моря й океани.

6: PS. Полістирол. Він тонкий і гладенький, ламається з характерним хрускотом. З нього ми отримуємо: фасувальні коробки для яєць та упаковку для йогуртів, дитячі іграшки та декоративну плитку для стелі… Перевагою № 6 є те, що він дешевий, морозостійкий, чудовий діелектрик. До недоліків слід зарахувати його низьку механічну міцність, а також той факт, що виготовлення цього пластику пов’язане з виробництвом фреонів – агресивних атомів кисню, які руйнують озоновий шар нашої планети.

7: OTHER. Решта. Ці пластикові вироби, що перебувають поза класифікацією, призначені для агресивних речовин: розчинників, протруювачів… № 7 вважається небезпечним: до його складу входить бісферол, здатний викликати гормональні порушення.

Отже, найбезпечнішими видами пластику слід вважати 4-й та 5-й; порівняно нейтральними – 1-й, 2-й та 6-й; найнебезпечнішими – 3-й та 7-й. Важливо уникати термічної обробки пластмас з низькою термостійкістю. Проте, краще від пластикового посуду відмовитись, якщо є така можливість. Особливо це стосується дитячого харчування та іграшок.

Цілком несподіване застосування знайшли пластику там, де цього, здавалось, найменше очікували: полімерні банкноти перебувають в обігу замість звичних паперових в таких країнах: Австралія, Бермудські острови, В’єтнам, Канада, Нова Зеландія, Румунія, Папуа Нова Гвінея.

Дослідницька група студентів Єльського університету (США) спостерігала в джунглях Еквадору гриби песталоціопсис мікроспора, які споживали пластмасу та ще й не потребували для цього кисню. Отже, незабаром слід  очікувати на цікавий екологічний проект з утилізації пластикового сміття !

Поглибити свої знання з екології можна у відділах читальної зали та абонемента Чернігівської обласної бібліотеки для юнацтва (вул. Шевченка, 63 – поруч зі стадіоном ім. Юрія Гагаріна):

Рекомендована література

Головинская Ю. Пластиковая посуда – как не навредить здоровью / Ю.Головинская // Світ рибалки. – 2014. – № 3. – С. 73-74.

Зайцев В. Кленовый экспресс / В.Зайцев // Вокруг света. – 2017. – № 4. – С. 24.

Наведено докладний опис полімерної канадської 10-доларової банкноти.

Коноваленко В. Пластиковим пляшкам не місце на смітнику / В.Коноваленко // Сімейна газета. – 2017. – 7 груд. – С. 6.

Морейченко К. Кілька простих щоденних дій, які допоможуть урятувати екологію / К.Морейченко // Чернігівські відомості. – 2015. – 14 січ. – С. 19.

Про правила, які зроблять вагомішим ваш внесок у порятунок та збереження довкілля.

Опасны ли тефлон и пластик ? // Жизнь на пенсии. – 2016. – № 34. – С. 2.

Семенова Л. Пластикове століття / Л.Семенова // Колосок. – 2017. – № 9. – С. 36-43.

Захоплива розповідь про початок нової доби в історії людства – пластикової. Запропоновано пояснення «трикутного» маркування пластикових виробів. Наведено добірку цікавих фактів про пластик.

Як вибрати безпечний посуд // Чернігівщина: новини і оголошення. – 2015. – 6 серп. – С. 10.

Український народ: випробування голодом (до 85-х роковин Голодомору)

Так добре, як в СРСР, ще ніде не обідав.

Бернард Шоу, ірландський драматург, лауреат Нобелівської премії з літератури (вислів 1933 р.)

         Почнемо зі статистики: у березні 1930 р. в СРСР зафіксовано 6528 масових селянських виступів, з яких 2945, тобто 45%, майже половина – в Україні ! Пам’ятаймо, що тоді українці становили лише 1/5 (20%) від загального населення Радянського Союзу. Це змусило режим відступити: у другій половині березня 1930 р. рівень колективізації знижується до 70% (від найвищого досягнутого показника), у жовтні того ж року він вже менший за 30%.

         Проте в наступному, 1931 р., колективізація триває, не так жорстко, але досягає 70%. Настає 1932 р., протести селян не подолано, і Сталін розуміє, що з Україною треба щось робити. Недарма в одному з листів до Кагановича він пише: «Україну ми можемо втратити». За перші 7 міс. 1932 р. відбулося понад 900 масових виступів, менше, ніж 1930 р., але це 56% усіх протестів у Радянському Союзі !

         Саме тому варто відкоригувати хронологічні межі Української революції. Це швидше [1917; 1933] рр., а встановлювати рамки [1917; 1921] рр. – некоректно, адже протести тривали і 1922 р., і надалі… Не припинялися вони й після того, як у селян вилучили усю зброю. Не забуваймо також, що Україна – це кордон із Заходом, і Сталіну потрібне було тут лояльне населення. У 1930-х СРСР вперто готувався до війни, започатковано широку танкову програму…

         Якими методами це досягалось ? Від 1929 р. Західний світ потерпав від Великої депресії, відповідно, був вкрай заглиблений у свої внутрішні проблеми. У Радянському Союзі тоді бачили привабливого економічного партнера, що купує обладнання, машини, технології, продає збіжжя… Результат ? Найбільше про Голодомор писали в нацистській Німеччині.

         Едуард Еріо, прем’єр-міністр Франції, впливовий політик того часу. Саме до нього зверталася українська діаспора із запитами: «Чи це правда, що в Україні від голоду помирають люди ?». Еріо мав можливість неодноразово мандрувати Радянською Україною. Відвідав Суми, Харків, Дніпропетровськ (тепер Дніпро), багато сіл. Усе складалося так, ніби він сам обирав, куди їхати, проте увесь маршрут було ретельно опрацьовано радянськими чекістами.

У селах на Еріо чекали величезні довгі столи, за якими смачно пили та їли (!) усміхнені люди в гарних українських костюмах. Прем’єр подорожував потягом, а довкола бачив радісних та безтурботних пасажирів. Це все були актори… Результат ? ЗМІ авторитетно й послідовно наполягали, що міф про голод в Радянській Україні вигадали в нацистській Італії та Німеччині.

         Гаррес Річард ван Джонс, журналіст. У березні 1933 р. його публікації про ситуацію в Україні потрапили до багатьох видань, зокрема, The Manchester Guardian та The New York Evening Post, згодом до The New York Times – найстарішої та дуже впливової щоденної газети США, що вважається взірцем друкованого слова. Джонс мандрував Україною без дозволу радянської влади, тому оприлюднені ним сенсаційні та жахливі матеріали про страшний голод були негайно ж заперечені тоталітарною владою. Історія вчить, що в тій інформаційній війні радянський режим переміг.

         Польський священик Міхал Бранкевич, що досить тривалий час проводив пасторську роботу серед колишніх в’язнів нацистських концтаборів, згадує, як його вразив постійний страх голодної смерті, притаманний цим людям. Він засвідчує, як ті, що дивом порятувалися від газової камери, створювали справжні харчові склади…

         Схожу поведінку демонстрували українці, що пережили 1933-й. Наприклад, моїй бабусі Марії тоді було лише 7 років, але упродовж усього часу, скільки її пам’ятав (бабуся померла у 2004 р.), вона хвилювалася, що не стане чого їсти. Так і прожила все життя на невеличкому хуторі на півночі Чернігівщини, якого вже не існує на адміністративній карті України…

         Віддалені наслідки Голодомору Україна відчуватиме ще тривалий час. Виявом цього, зокрема, є стрімке поширення в нашій країні діабету ІІ типу, що, як відомо, спричинений у першу чергу порушенням обміну речовин.

         Не можна не торкнутися тут і питання батьківства. Справді, у сучасній Україні 3/5 родин – неповні, нема голови сім’ї. Тобто, фізично тато в дитини може й є, але батьки, наприклад, розлучені, не живуть разом. Думаю, що ця тенденція зберігається не просто від Голодомору 1932-1933 рр., вона триває вже понад століття, від початку Української революції…

Чому ? Бо тоді годувальник, у першу чергу, вирушав на заробітки чи пошуки хліба для родини. Не завжди повертався. Чим це загрожує Україні в глобальному вимірі ? Відомо: як у людини побудовано стосунки з батьком, так буде в неї з Богом. Коли нема батька ? Тоді нема й Бога… «Якщо Бога нема, то все дозволене», – пригадаймо тут Федора Достоєвського.

Це багато чого пояснить щодо реалій нашого сьогодення. Дитина, що виросла без батька, на все життя лишається інфантильною, тобто реалізує «дитячі» мрії. Така людина залюбки читає казки, занадто довірлива (до всіх, майже без винятку), неперервно змінює життєві плани та уподобання, повсякчас скаржиться рідним на те, як її пригнічує та ображає оточення… Пам’ятаймо про це.

Рекомендована література

Усіх небайдужих до цієї теми запрошуємо ознайомитися із вказаними виданнями у відділах читальної зали та абонемента Чернігівської обласної бібліотеки для юнацтва (вул. Шевченка, 63, поруч зі стадіоном ім. Юрія Гагаріна).

        

         Використано матеріали програм Тетяни Калініченко «Історичні діалоги» та Сергія Іваницького «У ваших намірах» (Радіо Марія).

Агапова Д. У майбутньому буде тільки краще, якщо пережили таку біду / Д.Агапова // Країна. – 2017. – № 11. – С. 8-10.

Канадська історична драма «Гіркі жнива» – перший англомовний художній фільм про Голодомор в Україні 1932-1933 рр. Наведено враження кінокритиків від перегляду картини.

Галущак І. Стефан Романів: «Світ має визнати Голодомор геноцидом українського народу» / І.Галущак // Слово Просвіти. – 2018. – 26 квіт. – С. 3.

Про зустріч у Львові «Україна пам’ятає – світ визнає», в якій взяв участь Стефан Романів, голова Міжнародного координаційного комітету у справі Голодомору, генеральний секретар Світового Конгресу Українців, президент Союзу українських організацій Австралії.

Дорош Є. «Моя тема в літературі – любов до людини» / Є.Дорош // Пенсійний кур’єр. – 2017. – 12 трав. – С. 11.

До 105-річчя (11 травня) від дня народження Михайла Стельмаха, видатного українського письменника, першого, хто згадав про Голодомор в радянській літературі («Гуси-лебеді летять») та першого, хто ще 1952 р. спробував правдиво написати про діяльність ОУН-УПА («Над Черемошем»).

Клименко О. Я сам був свідком того... / О.Клименко // Літературна Україна. – 2016. – 8 груд. – С. 14.

Наведено спогади та вірш про Голодомор 85-річного читача «ЛУ».

Лук’янчук Г. 1933: «І чого ви ще живі ?» / Г.Лук’янчук // Літературна Україна. – 2016. – 1 груд. – С. 5.

Про книгу усних історій живих свідків Голодомору, підготовлену в Інституті історії України НАНУ.

Мусієнко Р. Таки діагноз... / Р.Мусієнко // Сіверщина. – 2017. – 14 груд. – С. 7.

Про недоречність безвідповідального вживання слів «геноцид» та «голодомор» заради посилення емоційного впливу на аудиторію. Таке використання нівелює терміни та є наругою над пам'яттю невинно убієнних.

Неживий О. «Війнуло земним, неповторним, як сама юність...» / О.Неживий // Слово Просвіти. – 2018. – 29 берез. – С. 8-9.

Про Олеся Гончара як штатного працівника газети «Розгорнутим фронтом» (1933 р.), органу Бригадирівського райпарткому та райвиконкому Харківської обл. (тепер у складі Козельщинського району Полтавської обл.).

Овчаренко Е. Свідки великого злочину / Е.Овчаренко // Слово Просвіти. – 2018. – 26 квіт. – С. 3.

Про виставку «Сторожові правди», відкриту в Національному музеї «Меморіал жертв Голодомору», що пропонує 10 історій від живих свідків Голодомору 1932-1933 рр.

Орел М. Він перший розповів про Голодомор : до Дня пам’яті жертв Голодоморів / М.Орел // Пенсійний кур’єр. – 2016. – 25 листоп. – С. 2.

Про Джеймса Мейса (James Mace), американського дослідника українського Голодомору.

Панченко В. Василь Барка був чесний із собою : до 110-річчя від дня народження письменника / В.Панченко // Слово Просвіти. – 2018. – 19-25 липня. – С. 12.

Про видатного українського письменника – Василя Барку (Очерета, 1908-2003), лауреата Всеамериканського конкурсу малої преси та міжнародної премії Фундації Антоновичів (США), автора першого у світовій літературі прозового твору про Голодомор 1932-1933 рр. («Жовтий князь», 1962).

Прокопенко М. Нестримний «Голод до правди» / М.Прокопенко // День. – 2017. – 19-20 трав. – С. 18-19.

Про документальний фільм, що розповідає про Ріа Клайман (Rea Clyman), канадську журналістку, яка упродовж чотирьох років працювала в СРСР та правдиво розповідала про геноцид українців 1932-1933 рр.