Друга світова війна порушила підвалини європейської культури, варварство спалахнуло в самісінькому серці Європи. Цілком зрозуміло, що ідеологія нацизму відкинула усі моральні засади. Расову ненависть, расову перевагу, расові привілеї було закладено Гітлером у підмурівок своєї партійної і державної політики.
На вершині расової піраміди опинилася німецька раса як панівна. Далі йшли англо-сакси, визнані неповноцінними, ще нижче опинилися романські раси. В основі піраміди гітлерівці розташували слов’ян, які, згідно з їхнім визначенням, були рабською расою.
Історія, за гітлеризмом, це історія боротьби рас, її закони полягають у пануванні вищих рас над нижчими, винищенні та зникненні нижчих рас. У 1935 р. Спілкою націонал-соціалістичних юристів запропоновано вилучити з німецького цивільного кодексу термін «людина» та замінити його іншим.
До початку війни на східному фронті у Гітлера вже існував докладний план фізичної ліквідації «нижчих народів»:
«Ми повинні перш за все витіснити і знищити слов’янські народи: росіян, українців, білорусів, поляків, чехів, словаків, болгар. Перед нами постає завдання зменшити чуже населення, а також методично сприяти зростанню чисельності германського населення. Природа жорстока і ми маємо право бути жорстокими. Ніхто не може заперечувати моє право знищувати мільйони людей нижчої раси, котрі розплоджуються, як комахи… Треба знищити 20 млн. чоловік…»
Згідно з таємним наказом Гітлера, виданим перед нападом на Радянський Союз, дозволялися будь-які розправи з населенням. Повністю винищити слов’ян німці вирішили вже після війни.
Проте «блискавичної війни» у 1941 р. не відбувається, тому в наступному, 1942 р., нацисти розпочинають вербування працівників з окупованих територій. Перший потяг «Харків – Кельн» вирушає до Німеччини 18 січня 1942 р. Спочатку ешелони формувалися так: лише добровольці-чоловіки з дотриманням принципу спеціалізації: гірники, будівельники, металурги…
Що буде далі ? Примусове вербування, масові облави, товарні вагони… Важливі свідчення наводить бібліотекар Анатолій Суховерський у своїй публікації «Історія однієї фотографії»:
«Перони залізничної станції (Прилуки – В.П.) були заповнені людьми. Плач, крик лунали на кожному кроці. Підійшов потяг для остарбайтерів. Огрядний високий німець, через перекладача, віддувши губи, розповів, які вони щасливі, що працюватимуть в Німеччині, в кінці промови наказав заходити до вагонів. Батьки довго не могли повірити, що дітей поженуть в пошарпані, брудні товарні вагони. Поліцаї почали підганяти молодь…»
Далі читаємо красномовні спогади про подальші випробування Ольги Гаврилівни Суховерської (с. Голубівка Прилуцького району Чернігівщини):
«Ольга потрапила в стародавнє місто Магдебург, де працювала на військовому заводі. Умови праці та відпочинку були жахливими, їх примушували напівголодними працювати світловий день. Коли жінок повезли розбирати завали, після бомбардування союзниками антигітлерівської коаліції, Ольга спробувала втекти, але її повернули на завод.
Робітників не вистачало, тому її не розстріляли, а помістили на 72 години в холодний бетонний карцер, де по кісточки стояла крижана вода. Присісти не було на що, довелося промучитися без сну в холоді. Наслідки катування відчула ще в молоді роки: колись здорова українка втратила здоров’я…»
У 2017 р. 18 січня оголошено в нашій державі Днем пам’яті початку примусового вивезення українського населення до нацистської Німеччини.
Література
Україна. Кабінет Міністрів. Деякі питання виплати у 2017 р. разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань": постанова Кабінету міністрів України № 223 від 5 квіт. 2017 р. – Офіц. вид. // Урядовий кур’єр. – 2017. – 7 квіт. – С. 12.
Байкєніч Г. Остарбайтери / Г. Байкєніч // Позакласний час. – 2017. – № 12. – С. 35-39 вкл.
Про наймасовіше за всю історію застосування праці іноземців в економіці окремої держави. Наведено: копію оголошення вербувальної комісії, що діяла в Харкові у травні 1942 р.; докладні статистичні дані щодо іноземних працівників нацистської Німеччини (кількість, хвилі вивезення, країни походження, статево-вікові характеристики, смертність).
Білаш М. Беззбройні жертви війни: до 75-х роковин початку масового вивезення українців (остарбайтерів) на примусові роботи до Німеччини / М. Білаш // Пенсійний кур’єр. – 2017. – 27 січ. – С. 2.
Гільов І. Сімнадцятий день народження – в неволі на чужині. А дев’яностий – у колі дітей, онуків та правнуків / І. Гільов // Деснянська правда. – 2016. – 24 листоп. – С. 5.
Розмова з 90-річною Галиною Хоменко, колишньою дівчиною-остарбайтером.
Гірке слово "остарбайтер" // Шкільна бібліотека. – 2012. – № 9-10. – С. 89-104.
Страшна правда про примусове вивезення мільйонів українців на каторжні роботи до Німеччини.
Глодя К. Остарбайтери з Рівненщини у фашистських концтаборах / К. Глодя // Голос України. – 2013. – 23 трав. – С. 22.
Гуменна Д. Хрещатий Яр / Д. Гуменна // Позакласний час. – 2017. – № 12. – С. 42-43 вкл.
Наведено уривок з автобіографічного твору, в якому розглянуто тему примусового вивезення українців до Німеччини в часі Другої світової війни.
Давидова Г. Гірке слово "OSTарбайтер" / Г. Давидова // Все для вчителя. – 2012. – № 11-12. – С. 62-77.
Магула В. Остарбайтер з тавром під номером 113 / В. Магула // Сіверщина. – 2013. – 31 жовт. – С. 13.
Про долю Ганни Кожедуб з с. Дягова Менського р-ну Чернігівщини.
Мамрига М. "Пили зі слідів коров’ячих копит, де збиралася вода" / М. Мамрига // Країна. – 2021. – 29 квіт. – С. 36-39.
Спогади Параски Провоторової, колишньої бранки нацистського трудового табору.
Мусієнко Р. Остарбайтери: з минулого в нинішнє століття / Р. Мусієнко // Біла хата. – 2010. – 17 чер. – С. 4.
Нестеренко Л. Епістолярій остарбайтерів як джерело вивчення повсякденного життя українців на території Третього рейху в роки Другої світової війни (на прикладі Срібнянського району Чернігівської області) / Л. Нестеренко // Сіверянський літопис. – 2016. – № 4. – С. 116-136. – Бібліогр.: 164 назви.
Пастушенко Т. Спадок війни: політико-правове становище репатріантів у повоєнному радянському суспільстві / Т. Пастушенко // Український історичний журнал. – 2010. – № 3. – С. 110-127.
Про становище колишніх остарбайтерів та військовополонених у повоєнному радянському суспільстві (на прикладі репатріантів-киян).
Песни из плена // Все для вчителя. – 2008. – № 5. – С. 2.
Пісні про жінок-остарбайтерів.
Письма из далёка // Весть. – 2012. – 6 дек. – С. 8-9.
Запропоновано спогади остарбайтерів Чернігівщини.
Рябчук І. Долі з присмаком полину / І. Рябчук // Деснянська правда. – 2013. – 2 трав. – С. 6.
Спогади остарбайтерів з фондів Держархіву Чернігівської обл.
Суховерський А. Історія однієї фотографії / А. Суховерський // Світ-інфо. – 2020. – 17 груд. – С. 14.
Розповідь про долі Суховерської Ольги Гаврилівни та Суховерського Івана Васильовича, що позували в останню хвилину перед відправленням до Німеччини. Наведено фото з родинного архіву.
Трагедія каторжан двох режимів: до 75-річчя виходу нацистського циркуляра про остарбайтерів // Урядовий кур’єр. – 2017. – 4 берез. – С. 10.
Федосенко Н. "Шкодую, що не втекла із Жоржем у Францію" / Н. Федосенко // Гарт. – 2015. – 19 берез. – С. 18.
Спогади 94-річної Катерини Кашки із Яблунівки Прилуцького району Чернігівської обл. про її примусову роботу в Німеччині та кохання до француза з Ліона.
Хансен Х. Остарбайтери не забуті / Х. Хансен // День. – 2012. – 11 трав. – С. 13.
Про українців, яких у 1942–1945 рр. було вивезено на примусові роботи до Австрії, Бельгії та Норвегії.
Чебан О. Гальчак С.: "Під час війни з Україною в Німеччину було вивезено цілу "країну" остарбайтерів" / О. Чебан // Урядовий кур’єр. – 2013. – 29 берез.– С. 8-9.
Загалом з України на каторжні роботи було вивезено понад 2.4 млн осіб. Таких обсягів депортації цивільного населення історія ще не знала.
Валерій Помаз, бібліограф Чернігівської обласної бібліотеки для юнацтва
