25 січня 2022 р.

З нагрудним знаком OST: до 80-річчя початку примусового вивезення українського населення до нацистської Німеччини

 


Друга світова війна порушила підвалини європейської культури, варварство спалахнуло в самісінькому серці Європи. Цілком зрозуміло, що ідеологія нацизму відкинула усі моральні засади. Расову ненависть, расову перевагу, расові привілеї було закладено Гітлером у підмурівок своєї партійної і державної політики.

 

На вершині расової піраміди опинилася німецька раса як панівна. Далі йшли англо-сакси, визнані неповноцінними, ще нижче опинилися романські раси. В основі піраміди гітлерівці розташували слов’ян, які, згідно з їхнім визначенням, були рабською расою.

 

Історія, за гітлеризмом, це історія боротьби рас, її закони полягають у пануванні вищих рас над нижчими, винищенні та зникненні нижчих рас. У 1935 р. Спілкою націонал-соціалістичних юристів запропоновано вилучити з німецького цивільного кодексу термін «людина» та замінити його іншим.

 

До початку війни на східному фронті у Гітлера вже існував докладний план фізичної ліквідації «нижчих народів»:

 

«Ми повинні перш за все витіснити і знищити слов’янські народи: росіян, українців, білорусів, поляків, чехів, словаків, болгар. Перед нами постає завдання зменшити чуже населення, а також методично сприяти зростанню чисельності германського населення. Природа жорстока і ми маємо право бути жорстокими. Ніхто не може заперечувати моє право знищувати мільйони людей нижчої раси, котрі розплоджуються, як комахи… Треба знищити 20 млн. чоловік…»

 

Згідно з таємним наказом Гітлера, виданим перед нападом на Радянський Союз, дозволялися будь-які розправи з населенням. Повністю винищити слов’ян німці вирішили вже після війни.

 

Проте «блискавичної війни» у 1941 р. не відбувається, тому в наступному, 1942 р., нацисти розпочинають вербування працівників з окупованих територій. Перший потяг «Харків – Кельн» вирушає до Німеччини 18 січня 1942 р. Спочатку ешелони формувалися так: лише добровольці-чоловіки з дотриманням принципу спеціалізації: гірники, будівельники, металурги…

 


 

Що буде далі ? Примусове вербування, масові облави, товарні вагони… Важливі свідчення наводить бібліотекар Анатолій Суховерський у своїй публікації «Історія однієї фотографії»:

 

«Перони залізничної станції (Прилуки – В.П.) були заповнені людьми. Плач, крик лунали на кожному кроці. Підійшов потяг для остарбайтерів. Огрядний високий німець, через перекладача, віддувши губи, розповів, які вони щасливі, що працюватимуть в Німеччині, в кінці промови наказав заходити до вагонів. Батьки довго не могли повірити, що дітей поженуть в пошарпані, брудні товарні вагони. Поліцаї почали підганяти молодь…»

 

Далі читаємо красномовні спогади про подальші випробування Ольги Гаврилівни Суховерської (с. Голубівка Прилуцького району Чернігівщини):

 

«Ольга потрапила в стародавнє місто Магдебург, де працювала на військовому заводі. Умови праці та відпочинку були жахливими, їх примушували напівголодними працювати світловий день. Коли жінок повезли розбирати завали, після бомбардування союзниками антигітлерівської коаліції, Ольга спробувала втекти, але її повернули на завод.

 

Робітників не вистачало, тому її не розстріляли, а помістили на 72 години в холодний бетонний карцер, де по кісточки стояла крижана вода. Присісти не було на що, довелося промучитися без сну в холоді. Наслідки катування відчула ще в молоді роки: колись здорова українка втратила здоров’я…»

 


 

У 2017 р. 18 січня оголошено в нашій державі Днем пам’яті початку примусового вивезення українського населення до нацистської Німеччини.

 

Література

 

Україна. Кабінет Міністрів. Деякі питання виплати у 2017 р. разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань": постанова Кабінету міністрів України № 223 від 5 квіт. 2017 р. – Офіц. вид. // Урядовий кур’єр. – 2017. – 7 квіт. – С. 12.

 

Байкєніч Г. Остарбайтери / Г. Байкєніч // Позакласний час. – 2017. – № 12. – С. 35-39 вкл.

Про наймасовіше за всю історію застосування праці іноземців в економіці окремої держави. Наведено: копію оголошення вербувальної комісії, що діяла в Харкові у травні 1942 р.; докладні статистичні дані щодо іноземних працівників нацистської Німеччини (кількість, хвилі вивезення, країни походження, статево-вікові характеристики, смертність).

 

Білаш М. Беззбройні жертви війни: до 75-х роковин початку масового вивезення українців (остарбайтерів) на примусові роботи до Німеччини / М. Білаш // Пенсійний кур’єр. – 2017. – 27 січ. – С. 2.

 

Гільов І. Сімнадцятий день народження – в неволі на чужині. А дев’яностий – у колі дітей, онуків та правнуків / І. Гільов // Деснянська правда. – 2016. – 24 листоп. – С. 5.

Розмова з 90-річною Галиною Хоменко, колишньою дівчиною-остарбайтером.

 

Гірке слово "остарбайтер" // Шкільна бібліотека. – 2012. – № 9-10. – С. 89-104.

Страшна правда про примусове вивезення мільйонів українців на каторжні роботи до Німеччини.

 

Глодя К. Остарбайтери з Рівненщини у фашистських концтаборах / К. Глодя // Голос України. – 2013. – 23 трав. – С. 22.

 

Гуменна Д. Хрещатий Яр / Д. Гуменна // Позакласний час. – 2017. – № 12. – С. 42-43 вкл.

Наведено уривок з автобіографічного твору, в якому розглянуто тему примусового  вивезення українців до Німеччини в часі Другої світової війни.

 

Давидова Г. Гірке слово "OSTарбайтер" / Г. Давидова // Все для вчителя. – 2012. – № 11-12. – С. 62-77.

 

Магула В. Остарбайтер з тавром під номером 113 / В. Магула // Сіверщина. – 2013. – 31 жовт. – С. 13.

Про долю Ганни Кожедуб з с. Дягова Менського р-ну Чернігівщини.

 

Мамрига М. "Пили зі слідів коров’ячих копит, де збиралася вода" / М. Мамрига // Країна. – 2021. – 29 квіт. – С. 36-39.

Спогади Параски Провоторової, колишньої бранки нацистського трудового табору.

 

Мусієнко Р. Остарбайтери: з минулого в нинішнє століття / Р. Мусієнко // Біла хата. – 2010. – 17 чер. – С. 4.

 

Нестеренко Л. Епістолярій остарбайтерів як джерело вивчення повсякденного життя українців на території Третього рейху в роки Другої світової війни (на прикладі Срібнянського району Чернігівської області) / Л. Нестеренко // Сіверянський літопис. – 2016. – № 4. – С. 116-136. – Бібліогр.: 164 назви.

 

Пастушенко Т. Спадок війни: політико-правове становище репатріантів у повоєнному радянському суспільстві / Т. Пастушенко // Український історичний журнал. – 2010. – № 3. – С. 110-127.

Про становище колишніх остарбайтерів та військовополонених у повоєнному радянському суспільстві (на прикладі репатріантів-киян).

 


 

Песни из плена // Все для вчителя. – 2008. – № 5. – С. 2.

Пісні про жінок-остарбайтерів.

 

Письма из далёка // Весть. – 2012. – 6 дек. – С. 8-9.

Запропоновано спогади остарбайтерів Чернігівщини.

 

Рябчук І. Долі з присмаком полину / І. Рябчук // Деснянська правда. – 2013. – 2 трав. – С. 6.

Спогади остарбайтерів з фондів Держархіву Чернігівської обл.

 

Суховерський А. Історія однієї фотографії / А. Суховерський // Світ-інфо. – 2020. – 17 груд. – С. 14.

Розповідь про долі Суховерської Ольги Гаврилівни та Суховерського Івана Васильовича, що позували в останню хвилину перед відправленням до Німеччини. Наведено фото з родинного архіву.

 

Трагедія каторжан двох режимів: до 75-річчя виходу нацистського циркуляра про остарбайтерів // Урядовий кур’єр. – 2017. – 4 берез. – С. 10.

 

Федосенко Н. "Шкодую, що не втекла із Жоржем у Францію" / Н. Федосенко // Гарт. – 2015. – 19 берез. – С. 18.

Спогади 94-річної Катерини Кашки із Яблунівки Прилуцького району Чернігівської обл. про її примусову роботу в Німеччині та кохання до француза з Ліона.

 

Хансен Х. Остарбайтери не забуті / Х. Хансен // День. – 2012. – 11 трав. – С. 13.

Про українців, яких у 1942–1945 рр. було вивезено на примусові роботи до Австрії, Бельгії та Норвегії.

 

Чебан О. Гальчак С.: "Під час війни з Україною в Німеччину було вивезено цілу "країну" остарбайтерів" / О. Чебан // Урядовий кур’єр. – 2013. – 29 берез.– С. 8-9.

Загалом з України на каторжні роботи було вивезено понад 2.4 млн осіб. Таких обсягів депортації цивільного населення історія ще не знала.

 


 

Валерій Помаз, бібліограф Чернігівської обласної бібліотеки для юнацтва

13 січня 2022 р.

Великий комедіограф епохи класицизму: до 400-річчя від дня народження Мольєра (Жана Батиста Поклена)

 


Жан Батист Мольєр (справжнє прізвище Поклен; 15.01.1622 – 17.02.1673) – видатний французький драматург і актор. У 1635–1639 рр. Жан навчається в єзуїтській школі Клермонського коледжу (тепер це ліцей Людовика Великого).

 

Єзуїти (або Товариство Ісуса) – найбільш численний католицький орден: більше ніж 20 тис. його членів присутні тепер у понад 120 країнах. Гасло: «Об'єднатися, щоб бути розсіяними по світу». Члени ордену завжди готові вирушити до будь-якої країни на місію за прикладом Ігнатія Лойоли (1491–1556), свого засновника з країни Басків, важкопораненого та змушеного через це залишити військову кар’єру.

 

Свого часу орден провадив активну місійну діяльність у Південній Америці (Парагвай) та Південно-Східній Азії (Китай, Філіпіни, Японія). Звідти – величезні кошти (конкурували навіть з королями !), що дозволили ґрунтовно займатися головними напрямками діяльності: євангелізацією, освітою та науками.

 

Ключовою рисою єзуїтів є їхня відчайдушна, безумовна відданість Папі Римському, адже на відміну від інших ченців, вони складають лише один обіт – послуху понтифіку. Цікаво: Франциск – перший та єдиний в історії папа-єзуїт (від 13 березня 2013 р.).

        

Варто зазначити, що система навчання ордену єзуїтів є найкращою для тогочасної Європи: багато вчених та письменників Франції XVII ст. є випускниками єзуїтських коледжів.

 


 

Рене Декарт (1596–1650), видатний французький математик і філософ, навесні 1606 р. розпочинає навчання в Коледжі єзуїтів міста Ля Флеш. Католицький орден єзуїтів свого часу зазнає вигнання з Франції, проте король Генріх IV (1553–1610) не лише повертає орден до країни, але й надає єзуїтам вагому підтримку.

 

Коледжем Ля Флеш Генріх IV опікується ґрунтовно: передає ще й перебудовує власний палац для навчальних потреб. Король також заповідає поховати своє серце в каплиці Коледжа – це станеться 1610 р., на п’ятому році навчання Рене.

 

Освітня модель єзуїтів не знала фізичних покарань (вкрай революційно на той час !), лише моральні впливи: лінюх-учень міг опинитися на останній лаві або ж під віслючим ковпаком… Для заохочення надавалися почесні посади, як от консул чи диктатор, що передбачали також певні повноваження та переваги.

 

Існували дві паралельні групи: Greka i Romana, у кожного учня першої був опонент з другої, що виправляв його помилки й навпаки. За такої системи конкуренції відбувалося змагання між групами та учнями за кількість балів.

 

         В Україні єзуїти присутні від кінця XVI ст., є навіть отці-єзуїти в східному обряді. Важливо: майбутній гетьман України Богдан Хмельницький (1596–1657) здобуває ґрунтовну освіту у Львівському єзуїтському колегіумі, з якого згодом постане сучасний Львівський університет ім. Івана Франка.

 

Вихованцем ордену вважається також і Петро Могила (1596–1647), майбутній Митрополит Київський, Галицький і всієї Русі, що 1631 р. запровадить освітню модель єзуїтів у Лаврській Братській школі, згодом за цією системою навчатимуть у Києво-Могилянському колегіумі.

 

Але повернімося до Мольєра. Важливо пам’ятати: «зірок» театру у XVII ст. ще не існувало, їхнє «сяйво» розпочне свій відлік лише на початку ХХ ст. Навпаки: акторів проклинали, їх забороняли ховати на кладовищах… У часі Фронди (громадянської війни у Франції 1648–1653 рр.) зазнає поневірянь і театральна трупа Мольєра. Проте часи змінюються: король Людовик ХIV не лише фінансово підтримує трупу Мольєра, але й надає акторам театр Пале-Рояль, навіть дозволяє грати комедійну п’єсу «Тартюф» (1669 р.) – найкращий твір видатного драматурга…

 


 

У приватному житті неперевершений майстер не зазнає щастя. Мольєр одружується на Арманді, молодшою за нього на 20 років ! Як таке сталося ? Вже на схилі років Мадлен Бежар, актриса театру Мольєра, сповідується архієпископу. Вона щиро зізнається, що Арманда – її донька, народжена у провінції (гріховний зв’язок). Мадлен привозить Арманду до Парижа, де оголошує її своєю сестрою.

 

Захарія Муарон, найкращий актор театру, що п’ятнадцятирічним хлопчиком усиновлений Мольєром, стає коханцем Арманди. Мольєр бачить жахливу зраду, в запалі гніву виганяє Муарона з дому, той, у свою чергу, здійснює донос на батька «Товариству світих дарів» (аналог інквізиції). Пізніше Мольєр вибачить Муарона (!), але маховика репресій вже запущено: драматург позбавлений королівської підтримки; п’єсу «Тартюф», в якій паризький архієпископ Шарон впізнає самого себе, заборонено… Церква боїться Мольєра навіть мертвого: драматурга не дозволяють поховати на кладовищі, лише після втручання короля Мольєру надають місце за огорожею (немов самогубцеві).

 

Твори Мольєра

 

Мольер Ж.Б. Полное собрание сочинений / Жан Батист Мольер. – Москва: Искусство, 1985. – 670 с.

 

Мольер Ж.Б. Тартюф, или Обманщик; Мизантроп; Лекарь поневоле; Мнимый больной: Комедии (сборник) / Жан Батист Мольер. – Москва: Мир книги, 2007. – 320 с. – Серия «Шедевры мировой литературы».

 

Мольєр Ж.Б. Міщанин-шляхтич / Жан Батист Мольєр. – Київ: Котигорошко, 1993. – 80 с.

 


 

Література про життя і творчість Мольєра

 

Бордонов Ж. Мольер Ж.Б. / Ж. Бордонов. – Москва: Искусство, 1983. – 414 с.

 

Булгаков М. Белая гвардия; Жизнь господина де Мольера; Рассказы / М.  Булгаков. – Москва: Правда,  1989. – 573 с.

 

Булгаков М. Жизнь господина де Мольера; Театральный роман (Записки покойника) / М. Булгаков. – Ленинград: Дет. литература, 1991. – 367 с.

 

Вивчення творчості Мольєра у школі

 

Гарматюк Н. Жан Батист Мольєр – комедіограф, актор, театральний діяч / Н. Гарматюк // Все для вчителя. – 2011. – № 13-14. – С. 61-62.

Сценарій уроку зарубіжної літератури.

 

Гуйчук Л. Уроки від Журдена / Л. Гуйчук // Всесвітня література в школах України. – 2019. – № 1-2. – С. 26-29.

Урок (театралізоване дійство) за комедією Жана Батиста Мольєра «Міщанин-шляхтич».

 


 

Гундерич О. Ж.Б. Мольєр "Міщанин-шляхтич" / О. Гундерич // Зарубіжна література в школах України. – 2011. – № 12. – С. 15.

Урок зарубіжної літератури. Запропоновано завдання на розвиток різних типів інтелекту: мовного, логіко-математичного, візуально-просторового.

 

Єна Я. Дворянство до добра не доведе... : компаративний аналіз п’єс Мольєра та Карпенка-Карого на інтегрованому уроці зарубіжної та української літератури / Я. Єна // Все для вчителя. – 2012. – № 9-10. – С. 29-30.

 

Медвідь Н. Вивчення комедій Г. Квітки-Основ’яненка та Ж.-Б. Мольєра / Н. Медвідь // Зарубіжна література в школах України. – 2013. – № 7-8. – С. 71-73. – Бібліогр.: 2 назви.

Компаративний урок з української та зарубіжної літератур.

 

Момотюк Т. Інтегрований компаративний урок за п’єсами Мольєра "Міщанин-шляхтич" та І. Карпенка-Карого "Мартин Боруля" / Т. Момотюк, Р. Вишневська // Всесвітня література в середніх навчальних закладах України. – 2011. – № 10. – С. 31-34.

 

Мультатули В. Мольер: книга для учащихся старших классов средней школы / В. Мультатули. – Москва: Просвещение, 1988. – 142 с.

 

Валерій Помаз, бібліограф Чернігівської обласної бібліотеки для юнацтва