Знаймо добре, що ми в
себе дома, серед своєї рідної сім’ї, у своїй рідній хаті, що нам ніхто її не дасть, ніхто
не відійме, ніхто ж і не обігріє та й не освітить її так, як ми самі.
Пантелеймон Куліш
24 січня 1868 р. у присілку
Липняки Переяславського повіту Полтавської губернії (тепер: у складі
Баришівського району Київської обл.) у козацькій родині прийшов у цей світ
Григорій (Грицько) Коваленко, якому долею судилося стати талановитим письменником і видавцем, істориком та
етнографом, митцем і громадсько-політичним діячем…
Після закінчення Баришівської народної та Полтавської фельдшерської школи
Грицько не лише вчителює, але й лікує селян у селах рідного Переяславського
повіту. Саме тут починає збирати етнографічні матеріали, особлива увага –
методам народної медицини. Від 1890 р.
Григорій вже працює фельдшером при клініці Московського університету та
відвідує лекції як вільний слухач.
Талановитого юнака помічає Борис
Грінченко, відомий письменник та громадський діяч, який і влаштовує Григорія до
Чернігівської земської управи. Так Коваленко потрапляє до літературного і
громадського чернігівського кола, в якому того часу перебували унікальні
особистості: Микола Вороний, Леонід Глібов, Михайло Коцюбинський, Володимир
Самійленко…
Саме в Чернігові упродовж 1890-х
рр. Григорій Коваленко малює справжню галерею портретів українських
письменників: Євгена Гребінки, Григорія Квітки-Основ’яненка,
Івана Котляревського, Пантелеймона Куліша, Тараса Шевченка; пише свої вірші,
поему, оповідання, наукові розвідки; спільно з Борисом Грінченком, Володимиром
Самійленком та Михайлом Коцюбинським започатковує видання літературного
альманаху «Хвиля за хвилею»…
Як довідуємось з листа Михайла
Коцюбинського до Панаса Мирного, задум чернігівських письменників полягав у
тому, щоб «видати альманах, який складався б з творів, почасти друкованих за
кордоном, почасти нових, ще не друкованих кращих письменників». Саме так і
сталося: у новому виданні побачили світ твори Агатангела Кримського, Осипа
Маковея, Івана Франка, Дніпрової Чайки …
У 1905 р. Григорій вже в Полтаві,
де разом з Миколою Дмитрієвим та Панасом Мирним долучається до створення
осередку «Просвіти». Працює співредактором місцевого часопису «Рідний край», а
від 1909 р. до липня 1917 р. – помічником секретаря (незабаром – секретарем)
Полтавської міської управи, стає активним дописувачем таких поважних наукових
видань як «Киевская старина», «Літературно-науковий вісник», «Труди Полтавської
вченої архівної комісії», у 1913-1914 рр. започатковує видання власного журналу
«Вісник життя і знання»…
Наслідки не забарилися: негласний
нагляд поліції. Ось промовисті рядки зі звітів жандармських агентів: «Коваленко
має тісні контакти з Києвом – з Чикаленком, зі Львовом – з професором
Грушевським, з Парижем – з емігрантами Винниченком та Жуком. У Полтаві контактує
з місцевими українцями: Сіяльським, Павлом та Юрієм Панченками, Дробишем, Данковським,
Данченком, Хоменком, Віктором Андрієвським та Мамаєнком».
У квітні 1917 р. Григорія Коваленка
обирають головою Полтавського міського товариства «Просвіта», у революційний та
постреволюційний час на посаді інструктора позашкільної освіти Полтавського
повіту він стає по-справжньому «народним лектором»: ще 1929 р. побачило світ
третє видання підручника «Анатомія і фізіологія людини», «Оповідання з
української історії» витримують 5 видань, «Українська історія» – 6 !
Ще більше лишається у рукописах:
роман «Дажбожі діти» (1919 р.), драма «Велика спадщина» (1920 р.), повість «Над
Десною» (1936 р.), історичний роман «Юрко Соколенко» (1937 р.) … Важливо: Коваленко писав напрочуд доступною, зрозумілою мовою, в якій
уважні читачі виразно відчували стиль Михайла Грушевського. Вже незабаром, у
1937 р. це «зазначали» також і слідчі НКВС…
У 1920-1930-х рр. Григорій
Коваленко – викладач біології Полтавської фельдшерсько-акушерської школи
(певний час її директор), член Полтавського наукового товариства при ВУАН (як
історик та етнограф). У 1937 р. заарештовано майже всіх членів Товариства.
Звинувачення, висунуте 69-річному (!) Коваленку, доволі стандартне: поширення
націоналістичної літератури серед молоді, підготовка антирадянських виступів,
організація контрреволюційної групи в Полтавському педінституті…
Декілька красномовних рядків зі
слідчо-кримінальної справи: «Коваленко – український історик та письменник, у
своїй викладацькій і літературній діяльності (історія України) постійно
протягував націоналізм. Деякі його роботи заборонені для користування. При
зустрічах він неодноразово наголошував, що радянська влада знищує українського
селянина, що більшовики проводять великоросійську політику…» Згідно з
постановою Особливої трійки УНКВС Полтавської обл. від 4-5 грудня 1937 р.
Г.О.Коваленка засуджено до розстрілу, вирок виконано 15 грудня 1937 р.
Досі невідомим лишається місце поховання
видатного українця. Але ім’я Григорія Коваленка живе в його творах: підручниках і
наукових розвідках, оповіданнях і романах, малюнках і картинах. Малярська
спадщина митця чекає на своїх шанувальників у музеях: Чернігівському літературно-меморіальному
ім. Михайла Коцюбинського та Полтавському художньому, Інституті літератури НАН
України.
Довідатися більше про постать Григорія
(Грицька) Коваленка можна у відділах читальної зали та абонемента Чернігівської
обласної бібліотеки для юнацтва (вул. Шевченка, 63 – поруч зі стадіоном ім.
Юрія Гагаріна):
Рекомендована література
Коваленко Г. Українська історія
: Оповідання з історії України від найдавніших до нових часів, з вступним
словом про Всесвітню історію / Г.Коваленко. – Київ: Велес, 1993. – 176 с. –
Історична серія «Наше минуле».
Лук'янчук Г. Вшанування пам'яті
жертв Великого терору 1937-1938 років / Г.Лук'янчук // Слово Просвіти.
– 2018. – 9-15 серп.– С. 6.
Про поминально-церемоніальні
заходи по жертвам Великого терору 1937-1938 рр., що відбулися в українській столиці
5 серпня 2018 р. за участі «Соловецького братства», «Меморіалу» ім. Василя Стуса
та Товариства політв'язнів та жертв репресій. Наведено статистичні дані про Великий
терор в Україні.
Пустовіт Т. Українська історія Грицька Коваленка / Т.Пустовіт // Слово Просвіти. –
2018. – 3-9 трав. – С. 6-7.
Про талановитого письменника й видавця,
історика та етнографа, митця і громадсько-політичного діяча, що упродовж
кількох років працював у Чернігівській земській управі та брав активну участь у
літературному та громадському житті Чернігова.
Сандармох (1937-2018-...) // Слово Просвіти. – 2018. – 9-15 серп. –
С. 1.
Про вшанування в урочищі Сандармох поблизу
Медвежогорська (Республіка Карелія, РФ) загиблих українських борців за волю, правду,
життя.