«Гумор його інтелігентний, стриманий, відсортований»: до 90-річчя від дня народження Олега ЧОРНОГУЗА (15.04.1936, с. Іванів Калинівського р-ну Вінницької обл. – 08.10.2022, Вінниця), українського письменника і журналіста, автора численних книжок гумору та сатири

Моє знайомство з цим дивовижним автором відбувається на початку 2000-х рр., коли у програмі «Театр перед мікрофоном» на Українському радіо лунають перші рядки неперевершеного “«Аристократа» із Вапнярки”.

 

Оте загадкове схрещення ондатри з їжаком, виконане ще півстоліття тому «науковцями» «Фіндіпошу», тепер стає вкрай актуальним у контексті нашого панічного несприйняття продуктів з ГМО!

 

На перший погляд, роман, завершений 1977 р., видається таким собі косметичним рихтуванням радянської системи, викриттям окремих недоліків, що заважають загальному переможному поступу соціалізму.

 

Проте засадничу ідею Олег Чорногуз дбайливо зберігає до кінця твору. Ось головний герой, Сідалко, він же Євграф Сідалковський, отримує телеграму:

 

«Мама! Померла мама! – Сідалковський схопився за голову. – Я так і не знайшов часу для неї. Я так і не знайшов! Я мав час на поради, на промови, на вилазки до лісу, на ходіння по ресторанах. Я мав час на коханок і фіктивні шлюби.

 

Я вибрав час навіть на лови їжаків та ондатр. Я знаходив час для дивацтв, яких і так багато на світі. Але я так і не відвідав матір, поки вона була ще жива. Я не знайшов часу для матері, – кричав він до неба, кричав до лісу, кричав до безвісті – і тільки грім, що прокотився зовсім близько, відповів йому».

 

Вибрані рядки з творів Олега Чорногуза

 

Ми не вмієм ставать на коліна,

Дух козацький цього нам не дасть.

Відбудуємо знов Україну,

Відженемо московську напасть.

 

Ми як Фенікс, і нам не звикати

До руїн і смертей на війні.

Ми – спартанці. Орда має знати

Ми воюєм під сміх і пісні.

Дружнєє посланіє

---

Епохальні відкриття, як землетруси, трапляються рідко. Але якщо землетруси потрясають землю, то епохальні відкриття – світ. Принаймні учений. Отож, щоб ви зрозуміли, з якою метою прибули до нашої столиці міжнародні делегації, скажем одразу: у «Фіндіпоші» колишні селекціонери за покликанням, а тепер соціологи за фахом несподівано навіть для себе вперше в світі, можна сказати, в домашніх умовах, схрестили північноамериканську ондатру (Ondatra zibethica) з українським звичайним їжаком (Erinaceus europaeus) і цим самим довели, що у світі немає нічого неможливого.

 

На честь цієї епохальної події «Фіндіпош» негайно замовив значки-сувеніри у вигляді сріблястих довгохвостих ондатр і безхвостих їжаків, а кращий учень і послідовник Чарльза Дарвіна і Жана Ламарка, молодий, але перспективний науковець Михайло Танасович Ховрашкевич за цей потрясаючий експеримент був удостоєний фіндіпошівської премії «Золотий їжак та голуба ондатра».

 

Стратон Стратонович Ковбик, вручаючи преміальні, премію і значок, образно назвав цей селекційний подвиг Ховрашкевича «восьмим чудом світу» і вніс пропозицію зареєструвати його як «третю теорію Ховрашкевича», в якій він уперше не тільки теоретично, а й практично довів можливість подолання несхрещуваності порід при абсолютно віддаленій гібридизації і спрямував перетворення природи живих організмів у бажаному для споживача напрямку.

«Аристократ» із Вапнярки

---

Сідалковський чекав Ію, з якою вирішив розійтися мирним шляхом. Він серйозно задумався над своїм буттям. Відчував, що страшенно стомився, хотілося чогось особливого й конкретного. Але чого саме – він не знав. Постійне невдоволення собою, якась невизначеність…

 

Євграф навіть думав, що в усьому винні «Фіндіпош» і Ковбик. Якби не ота нікому не потрібна контора, що подає себе як науковий центр, йому, можливо, довелося б десь серйозно працювати, серйозно взятися за себе, за свій розум і дати йому справжній напрямок і вихід.

 

Він так і думав – і сам не вірив у це. Він чогось шукав і не знаходив. Іноді заздрив людям, які мали перед собою певну мету і йшли до неї, але ніколи не намагався їх наслідувати. Він нагадував вітрильник, що, втративши штурвал і вітрила, плив за течією життя, за попутними вітрами, не знаючи, де й коли йому доведеться кинути якір. І чи взагалі доведеться…

Претенденти на папаху

 

Усіх зацікавлених довідатися більше про Олега Чорногуза, перечитати його гумористичні рядки, запрошуємо до відділів читальної зали та абонемента Центральної бібліотеки ім. Михайла Коцюбинського; вул. Княжа, 22, м. Чернігів. Чекаємо на Вас щодня (крім неділі), з 10-ї до 18-ї год.

 

Видання творів Олега Чорногуза

 

«Аристократ» із Вапнярки : сатиричний роман / Олег Чорногуз. – Київ : Радянський письменник, 1979. – 390 с. – 35 тис. пр.

 

Вавілон на Гудзоні : сатирико-публіцистичний роман / Олег Чорногуз. – Київ : Молодь, 1985. – 304 с. – 65 тис. пр.

«Результат» відвідин автором США у 1984 р. (як делегата від України на 39-й сесії Генеральної Асамблеї ООН).

 

Веселі поради : сатира і гумор / Олег Чорногуз. – Київ : Мистецтво, 1991. – 248 с. – 35 тис. пр.

Запропоновано «рекомендації» від простих (як поводитися в кіно чи як приборкати сусіда) до складніших (як вибрати наречену чи як писати мемуари).

 

Дружнєє посланіє : вірш / Олег Чорногуз // Дзвін. – 2022. – № 5-6. – С. 7.

Поетичне звернення до Європи на початку повномасштабного вторгнення рф до України.

 

Претенденти на папаху : сатиричний роман / Олег Чорногуз ; іл. художника Р. Багаутдінова. – Київ : Рад. письменник, 1983. – 406 с., 8 л. іл. – 115 тис. пр.

Друга частина ділогії. Діють персонажі, вже дуже добре знайомі з першої частини, «Аристократ із Вапнярки»: Євграф Сідалковський, Стратон Стратонович Ковбик, Євмен Грак, Михайло Ховрашкевич та ін. «фіндіпошівці».

 

Сєргєй… Грозний – оприч ш/ник грандіозний!, або Дещо із генетичної пам’яті Московської імперії / Олег Чорногуз // Дзвін. – 2017. – № 1. – С. 158-163.

 

Польщо, Польщо… / Олег Чорногуз // Дзвін. – 2017. – № 2. – С. 152-153.

Про чергову провокацію Москви: українсько-польську «війну пам’ятників».

 

Про Олега Чорногуза

 

Абліцов В. Людина, що сміється крізь сльози : Олег Чорногуз відзначає своє 75-ліття / Віталій Абліцов // Березіль. – 2011. – № 3-4. – С. 172-179.

 

Михайлин І. Як Олег Чорногуз двічі хотів до моря : нотатки до ювілею письменника / Ігор Михайлин // Березіль. – 2016. – № 4-6. – С. 158-170.

 

Різник Л. Через лінзу сатирика : до 80-річчя Олега Чорногуза / Левко Різник // Дзвін. – 2016. – № 4. – С. 202-212.

 

Чорногуз Олег Федорович / Головна редкол.: Бажан М. П. (гол. ред., голова редкол.), Гончар О. Т., Патон Б. Є., Шинкарук В. І. та ін. // Українська Радянська Енциклопедія. Т. 12 : Фітогормони – ь. – Київ : Головна редакція УРЕ, 1985. – С. 338. – 50 тис. пр.

 

Валерій Помаз,

редактор Центральної бібліотеки ім. Михайла Коцюбинського

 

Фото: Ріта Денисенко

На гостину до поета: до 85-річчя від дня народження Леоніда ГОРЛАЧА (Коваленка; 1941), українського поета, лауреата Національної премії України ім. Тараса Шевченка (2013)

 

Ах, ця дорога в гості до поета,

До цих старих чернігівських глибин!

Стоїть музична голуба планета

Отут, де обрій підпирає тин.

Леонід Горлач

 

Поетові шляхи розпочалися з містечка Ріпки на Чернігівщині (де він народився 4 квітня 1941 р.), а «коні крилаті Ніжина», які у вірші про Самокиша крешуть копитами та розганяють (розгинають) лабіринти доріг, певною мірою визначать його подальший напрямок у житті та творчості.

 

Справжнє прізвище поета – Коваленко. А Горлач – поетичний псевдонім, який віднайти поетові було неважко, адже саме таке дівоче прізвище його матері. Це щоб читачі не плутали його з відомим свого часу літературним критиком Леонідом Коваленком.

 

Ніжинська вища школа, що явила світові цілу плеяду видатних літературних імен, відкриває всі можливості для творчого зростання і становлення молодого поета. Згодом Леонід Горлач напише: «Тільки з літами починаєш розуміти, що у світі не стільки й багато святинь, які ніколи не полишають твою душу, бо вони стали часткою твого життя.

 

Такою святинею є для мене наш ніжинський вуз, під вічним крилом якого проминули мої чи не найкращі літа». Філологічними знаннями і життєвим досвідом діляться зі студентами такі яскраві особистості, як Григорій Аврахов, Леся Коцюба, Дмитро Наливайко…

 

З Ніжина починається для поета справжнє відкриття української України. Щораз поет повертається туди, де «чорний жур переораних нив, збитих стерень розпластана вохра», де «розлилася широко Десна», де «пахощі незбираного меду хлюпнули за обрії гречки». Мотивом отчої землі перейнята уся творчість Горлача:

 

Десна – і все. І годі слів.

Десна сама за себе скаже,

Бусинки з клекоту буслів

На пам’яті своїй зав’яже.

 

А космічна краса у віршах поета сповнена атрибутики рідного краю:

 

Памороззю сяє Андромеда,

Та тепліше сяють зір свічки.

І здається, космос пахне медом,

Мов і там є бджоли і гречки.

 

Космос поезії Леоніда Горлача багатовимірний. Ліричну стихію позначено потужним епічним струменем. З-під пера письменника виходять: історична поема «Ніч у Вишгороді», романи у віршах «Слов’янський острів», «Чисте поле», «Мазепа». Добре відомі також його вірші для дітей, книги публіцистики, літературознавчі студії.

 

Вибрані рядки з творів Леоніда Горлача

 

Не говори мені, не говори.

Вже сонце волохате спить на сіні

І крізь прозорі сутінкові тіні

шумлять, шумлять чернігівські бори.

Шумлять чернігівські бори

 

Ох, Україно, за які гріхи

вготоване тобі тяжке прокляття?

Тебе чужі розпорюють на шмаття,

свої ж для них вимощують шляхи.

Руїна, або Життя і трагедія Івана Мазепи

 

Усіх зацікавлених довідатися більше про Леоніда Горлача, перечитати його поетичні рядки, запрошуємо до відділів читальної зали та абонемента Центральної бібліотеки ім. Михайла Коцюбинського; вул. Княжа, 22, м. Чернігів. Чекаємо на Вас щодня (крім неділі), з 10-ї до 18-ї год.

 

Видання творів Леоніда Горлача

 

Афоризми і фрази / Л. Горлач // Наука і суспільство. – 2025. – № 11. – С. 58.

 

Гартуй меча для оборони слова : поезії / Л. Горлач // Літературний Чернігів. – 2005. – № 1. – С. 138-140.

 

Графський сад і осінній курник : вірш / Л. Горлач // Деснянська правда. – 2012. – 5 лип. – С. 10.

 

Дим графського саду : вірш / Л. Горлач // Деснянська правда. – 2012. – 29 листоп. – С. 1.

 

Епічно про епос / Л. Горлач // Українська літературна газета. – 2024. – № 11. — С. 41.

Про монографію Валентини Біляцької "Український роман у віршах постколоніальної доби".

 

З осінніх гнізд : поезія / Л. Горлач // Українська літературна газета. – 2024. – № 1. – С. 14-15 : портр.

 

Знак розбитого ярма : вірші, поеми / Л. Горлач ; передм. Михайла Слабошпицького. – Київ : Ярославів Вал, 2012. – 176 с. – (Сучасна поезія).

 

Із моря житейського / Л. Горлач // Українська літературна газета. – 2025. – № 9. – С. 45 : іл.

Про книгу есеїв відомого українського поета Анатолія Шкуліпи "Над рівнем моря".

 

І повернулася Покрова… : поезії / Л. Горлач // Літературний Чернігів. – 2004. – № 4. – С. 3-9.

 

 – Кому себе прожив? – Я в осені питаю... / Л. Горлач // Літературна Україна. – 2011. – 20 жовт. – С. 8.

Поезії: Смерть олігарха, Одеський подвиг, Даль, Місячна ніч, Спинилась мить.

 

Ми у світі : поезії / Л. Горлач. – Київ : Молодь, 1984. – 120 с.

 

Обрії душі : вибрана лірика / Л. Горлач. – Київ : Щек, 2006. – 386 с.

 

Озонова діра : поема / Л. Горлач // Літературний Чернігів. – 2007. – № 4. – С. 3-9.

 

Орда / Л. Горлач // Літературна Україна. – 2016. – 27 жовт. – С. 10.

Патріотичний вірш.

 

Поезії / Л. Горлач // Літературний Чернігів. – 2003. – № 2. – С. 25-29.

 

Поезія / Л. Горлач // Літературний Чернігів. – 2009. – № 4. – С. 3-10.

 

Проценки Любомудрівські, рід козацький : художньо-документальна оповідь / Л. Горлач. – Київ : СПД Павленко, 2016. – 384 с. : іл. – 300 пр.

 

Руїна (або життя і трагедія Івана Мазепи) : історичний роман у віршах / Л. Горлач (Коваленко) ; мал. Василя Лопати. – Київ : Бібліотека українця, 2004. – 255 с. – 3 тис. пр.

 

Світовид : вірші та поеми / Л. Горлач. – Київ : Молодь, 1980. – 112 с.

 

Сівач на рідному полі / Л. Горлач // Українська літературна газета. – 2024. – № 7. – С. 31 : іл.

Про книгу Анатолія Шкуліпи "Навстіж – як небеса".

 

Слід копита : лірика проминулих років / Л. Горлач. – Ніжин : Аспект-Поліграф, 2005. – 136 с.

 

Слов’янський острів : історичний роман / Л. Горлач ; післямова Д. Наливайка. – Київ : Рад. письменник, 1986. – 238 с.

 

У саду : розділ з віршованого роману «Мамай» / Л. Горлач // Літературний Чернігів. – 2010. – № 4. – С. 19-26.

 

У село Піски : добірка віршів поетів Чернігівщини, присвячених пам'яті П. Тичини / Л. Горлач // Літературний Чернігів. – 2011. – № 1. – С. 16.

 

Українці : поети про Україну. Леонід Горлач, Василь Симоненко, Микола Адаменко та ін. / Л. Горлач // Літературний Чернігів. – 2011. – № 2. – С. 13.

 

Через терни до зірок / Л. Горлач // Літературний Чернігів. – 2005. – № 1. – С. 171-175.

Нарис про проф. Дмитра Наливайка, наставника поета у Ніжинському державному педагогічному інституті ім. Миколи Гоголя.

 

Човен невтоплий : лірика / Л. Горлач. – Київ : Український письменник, 2001. – 142 с. – (Сучасна українська література). – 1 тис. пр.

 

Шумлять чернігівські бори / Л. Горлач ; уклала В. Солонікова ; відп. за вип. П. Грищенко // «Замало пензля, а тим більш пера, щоб Придесення відтворить картини…» : вірші. – Чернігів: Деснянська правда, 2006. – С. 75-76.

 

Що записане в душі / Л. Горлач // Літературний Чернігів. – 2010. – № 3. – С. 179-180.

Рецензія на книгу О. Забарного «Стежина пам’яті моєї».

 

Я двічі вмер, щоб нині втретє жити : вірші / Л. Горлач // Гарт. – 2011. – 7 квіт. – С. 12.

 

Про Леоніда Горлача

 

Маринчик С. Виразник національних ідей / С. Маринчик // Деснянська правда. – 2016. – 7 квіт. – С. 7.

Про Леоніда Горлача – видатного українського поета, відомого серіалами патріотичних романів у віршах: «Перст Аскольда», «Мазепа», «Мамай».

 

Маринчик С. Роман у віршах про Мазепу : історичний роман у віршах «Руїна» Л. Горлача / С. Маринчик // Гарт. – 2005. – 3 лют. – С. 8.

 

Олійник О. «Я так давно у житі не лежав…» : 4 квітня виповнюється 65 років від дня народження Л. Горлача / О. Олійник // Сіверщина. – 2006. – 31 берез. – С. 9.

 

Палажченко В. Під знаком розбитого ярма / В. Палажченко // Літературний Чернігів. – 2013. – № 2. – С. 169-176.

Про ювілейну 50-ту книжку Леоніда Горлача, відомого поета, лауреата Національної премії України ім. Тараса Шевченка.

 

Тютюнник Є. Лауреат Шевченківської премії Леонід Горлач: «У Москві чимало є майданів, що колись од гніву зацвітуть» / Є. Тютюнник // Урядовий кур’єр. – 2014. – 14 черв. – С. 18.

Розмова з поетом, публіцистом, прозаїком, головним редактором газети «Отчий поріг».

 

Валерій Помаз,

редактор Центральної бібліотеки ім. Михайла Коцюбинського