30 вересня 2020 р.

Евтрофікація, або Європрибирання. Перше засідання Еко-Академії : екологічна он-лайн бесіда

 


- А Десна не висохне, тату ?

- Та не висохне. Ціла буде. Спи вже, годі.

- Так рибу виловлять.

- Не виловлять. Тепер, синку, риба розумна. Раніш люди були дурніші, то й риба була дурна. А тепер люди побіднішали, порозумнішали, то й риба стала, хоч і дрібна, ну, розумна та хитра – страх. Хто там тепер її піймає ? Спи.

 

                        Олександр Довженко. Зачарована Десна

 

Вода – найзагадковіша речовина на планеті. Науковці досі не зрозуміли її структури, чому вона замерзає, як вона, єдина з усіх речовин на планеті, може перебувати одночасно в трьох станах. Все, що є на Землі, складене з води, яка присутня у всьому. Вона є фантастичним носієм енергії, має інформаційне поле. Найбільший скарб у нас завжди під ногами.

 

Запитання. Хто з вас коли пив воду з криниці ?

 

Сьогодні в багатьох селах в Україні людям довозять воду ! Люди кажуть: «Вода зникає ! Як ? Що відбувається ?» Як ми можемо заощаджувати цей ресурс і чому це важливо ? Отже, набуватимемо корисних навичок.

 

Вода становить приблизно 70% людського тіла. Вже тепер третина людства зазнає складнощі з водою, а кожен 5-й у світі відчуває спрагу. Це не завжди бідні країни Азії та Африки: південь України, Кримський півострів. Забезпечення питною водою ускладнюється. Спостерігаємо аномалії: вода тікає, свердловини доводиться пробивати усе нижче й нижче. Це можна порівняти з тим, як забираємо кров з організму, з самих вен.

 

Таке порушення циклу може мати несподівані наслідки. Справді, ось прогноз на 2030-2050 рр. Третина (прибл. 35%) населення світу не матиме доступу до прісної води, що спричинятиме локальні військові конфлікти.

 

Запитання. Навести приклад війни за цей по-справжньому стратегічний ресурс, що вже давно триває у світі.

 

Так, це збройні конфлікти між Ізраїлем та Палестиною. Війна точиться за водосховища, які розташовані просто на лінії розмежування. Зрозуміло, сюди долучаються й інші причини, але внесок цієї є досить вагомим. Тому тричі мав рацію видатний американський науковець і фантаст Айзек Азімов, коли писав свій «Марсіанський шлях». Нагадаю, в цьому оповіданні йдеться про те, як земляни відмовились надавати своїм марсіанським переселенцям воду, а ті, в свою чергу, віднайшли величезні поклади льодових брил у кільцях Сатурна.

 

Кожен міський мешканець витрачає приблизно 300 л води на день. Розподіл у % такий (не всі показники вараховано, тому разом 95%):

 

Миття посуду       20

Ванна, душ          20

Туалет                  20

Прання                 15

Протікання           15

Готування їжі       5

 

Бачимо, що 75% (3/4) усіх витрат – це зовнішнє обслуговування свого тіла. У цьому, власне, причина, чому не вистачає води. Раніше люди просто пили воду, готували на ній їжу… Тепер ми забруднюємо її різними хімічними речовинами: порошками, мийними засобами, спектр дуже широкий.

 


 

Повертаємо воду, яка вже питною ніколи не стане. Якщо в природі все обертається, то людина створює лише незамкнені цикли, вона не може відтворити природні механізми. Відповідно, те, що ми змиваємо до каналізації, теоретично вже неможливо очистити.

 

Справді, якщо мова йде про механічні рештки, працює метод осідання, тут неважко. Взагалі, наші станції не долають такого величезного об’єму, а фільтри доволі застарілі. В Івано-Франківську вирішили проганяти забруднену воду через сіль, тут це працює, проте в більшості випадків результат незадовільний.

 

Запитання. Що таке евтрофікація ?

 

Слово грецького походження, eutrophia – добре харчування. Якщо простими словами, це «цвітіння води», викликане бурхливим ростом водоростей у водоймі. Рослинність активно поглинає з води кисень, що, у свою чергу, здатне спричинити загибель риби. Це стається, коли рівень кисню у водоймі стає нижчим за 4 мг/куб.дм. Для повноцінного функціонування рибі потрібно принаймні 6-7 мг/куб.дм.

 


 

У 2011 р. було доведено, що вагомим внеском у евтрофікацію є фосфати й нітрати, зокрема, ті, що містяться в таких звичних миючих засобах. Зауважимо: з фосфору й азоту складається все на планеті, позбутися їх не можна, а от надлишок порушує баланс. Останнім часом на миючих засобах можна помітити написи: «Без фосфатів», на шампунях – «Без сульфатів», але, чи можна цьому вірити ? Справді, сульфати дають пінку, а піняться всі шампуні…

 

Отже, коли ми спостерігаємо або читаємо про масову загибель риби в наших річках і ставках під час «цвітіння води», пам’ятаймо, що це не якісь там дядьки її «глушили» (хоча цілком може статися й таке), а кожен з нас, на превеликий жаль, зі своєю GALою теж до цього причетний. Спробуємо зрозуміти, як зменшити це навантаження.

 

Запитання. Що означає абревіатура ПАР ?

 

У нашій ситуації це не Південно-Африканська Республіка, а поверхнево-активні речовини. Вони мають активний заряд, «чіпляються» до різних інших атомів, тобто, розчиняють будь-що. У жиру атоми дуже тісно припасовані одне до одного, а ПАРи настільки активні, що їх просто виривають. Жирна поверхня на тарілці, крапнули на неї миючим засобом: ось вже жир розходиться до краю, це і є реакція.

 

Небезпека полягає в тому, що ПАРи дуже важко вимиваються. Щоб розчинити 1 г цих ПАРів, треба 10 куб. м води ! Наприклад, щоб повністю змити лише одну тарілку, потрібно близько 50 л холодної води. Тобто: декілька відер, щоб сполоскати лише одну миску. Миття посуду такими агресивними речовинами є доволі шкідливим. Погодьтеся: не завжди уважно прополіскуємо, все це потрапляє в наш кишково-шлунковий тракт. Чим вища концентрація ПАРів, тим вони небезпечніші.

 

Організм влаштований дуже розумно, проте не варто так навантажувати свою систему. ХХІ ст. відоме як століття алергій. Тепер від цієї хвороби потерпає кожен четвертий мешканець нашої планети, за 5-10 років її матиме кожен другий, надалі – майже 70% населення Землі. В кожного буде алергія на щось своє. Пригадую: коли працював у Зоні відчуження ЧАЕС, то під час міжнародних навчань у червні 2007 р. британська учасниця відзначала, що має алергію на горіхи та рибу.

 

Якщо у вас більше 10 пляшечок для прибирання – це вже паталогія: ви занадто захопилися. Звернімо увагу спочатку на руки. Величезна кількість миючих засобів повністю розчиняє захисний шар шкіри. Зокрема, МОЗ не рекомендує приймати душ двічі на день, адже шкіра має тонку плівку, якою захищає себе від зовнішніх подразників. Люди, які дуже активно вимиваються, розчиняють цей шар, вони створюють своєрідну корозію: в їхній шкірі утворюються тріщинки, прірви, куди легко потрапляє інфекція.

 

Блага цивілізації щось примарне нам надають, інше забирають, на жаль, це наше здоров’я, яке в сучасному світі дуже складно зберегти.

 

Тому стратегія щодо миючих засобів мусить бути така: якщо не відмовлятися повністю, поміркувати, чим можна замінити. Як це не дивно, проте замінників існує дуже багато. Спочатку це складно, але результат того вартий. Вже в світі поширюється екологічний рух, люди споруджують або винаймають будинок, не користуються в ньому жодними хімічними засобами, за винятком, наприклад, гелю для душу чи шампуню.

 


 

Гірчиця. Дуже популярний метод миття посуду, всім відомий гірчичний порошок. Якщо застосовувати його відразу після їжі, тоді легко вимивається жир. Головне: це нешкідливо для шкіри й недорого. З гірчиці можна зробити засіб для миття, який є кращим за усіляку «хімію»:

 

 

Мило           господарче           50 г

Гліцерин                        8 стол. л.

Сода                             1 стол. л.

Вода гаряча                            1 л

Сіль кухонна                 1 ч. л.

 

Мило натерти як картоплю, коли додано всі складові, то можна навіть збити пульверизатором. Цим засобом можна так відмити ванну, що жодна «хімія» не зможе дорівнятися.

 

«Рецепт» засобу для миття посуду:

 

Мило, будь-яке             200 г

Вода гаряча                   200 мл

Сода харчова                6 стол. л.

 

Мило натираємо на дрібній терці, заливаємо гарячою водою, розбиваємо до розчинення та утворення густої піни, додаємо соду – засіб готовий.

 

Пінка в порошках утворюється також від фосфатів, що дуже агресивно впливають на шкіру, викликають алергічні реакції. Цікаво, що для дітей вони набагато дорожчі, хоча кількість фосфатів там просто знижена. Якщо ж написано: «Без фосфатів», а засіб піниться, тоді він містить ПАРи. Взагалі, може бути підкреслено, що засіб «Еко», «Супер», але якщо він дає піну, то вже за визначенням не є екологічним.

 

Прати рекомендуємо за допомогою харчової соди, що дає також дезінфекцію. Коли ж поставили пляму, найкраще відразу витирати сіллю. Це дуже допомагає, адже сіль легко вбирає бруд, легкі й не застарілі плями. Позбутися плям на білому одязі допоможе й такий засіб:

 

Мило господарче           2 стол. л.

Сода харчова                2 стол. л.

Перекис водню              4 стол. л.

 

Цією сумішшю натерти пляму, залишити на 2 год., потім випрати.

 


Мило господарче. Якщо застосовуємо темне, брускове, зі специфічним запахом – це органічного походження, його варять з тваринних жирів. Колись з цією метою використовували роги й копита. Біле (відбілене) – тут вже маємо певну хімічну суміш, відповідно, тваринних жирів менше. Присутній каолін (глина), що добре виводить плями. Також можуть бути жирні кислоти або луги. На пляму можна наносити лимонний сік, оцет – це все лужні середовища.

 

Запитання. Хлор. Чи він шкідливий ?

 


 

Тривалентний розчиняється у воді, шестивалентний – ні, проблема в тому, що ви не вгадаєте, який де. Взагалі, хлор – дуже небезпечний, адже є канцерогенною та онкоутворюючою речовиною, яку використовують під час епідемій (доступно й недорого). Зауважмо, що в деяких країнах категорично заборонено здійснювати очистку питної води хлоруванням, у нас це залишилося від радянської системи.

 

Зацікавлених цією темою запрошуємо ознайомитися із вказаними виданнями у відділі читальної зали Чернігівської обласної бібліотеки для юнацтва (вул. Шевченка, 63, поруч зі стадіоном ім. Юрія Гагаріна):

 

Рекомендована література

 

Вернадский В. Биосфера и ноосфера / В.Вернадский; предисловие Р.Баландина. – Москва: Айрис-пресс, 2009. – 576 с. – Серия «Библиотека истории и культуры».

 

Дигас Р. Відпочинок на березі сірчаного озера. Техногенні водоймища – не завжди катастрофа, довели львівські вчені / Р.Дигас // Українська технічна газета. – 2010. – 6 квіт. – С. 9.

 

Леонтьєва О. Вода – це життя / О.Леонтьєва // Шкільна бібліотека. – 2014. – № 2. – С. 31-33.

 

Лосев К. Вода / К.Лосев. – Ленинград: Гидро-метеоиздат, 1989. – 272 с.

Про унікальний скарб нашої планети – природну воду. Розглянуто проблеми взаємин людини та гідросфери.

 

Малі річки України : довідник / А.Яцик, Л.Бишовець, Є.Богатов та ін.; за ред. А.Яцика. – Київ: Урожай, 1991. – 296 с.

Наведено рекомендації щодо раціонального використання малих річок та збереження їх як джерела водопостачання.

 

Образцов П. "Мыльная опера" / П.Образцов // Открытия и гипотезы. – 2012. – № 7. – С. 32-35.

Про історію миючих засобів.

 


 

Остапа Т. Українознавчий аспект на уроках географії / Т.Остапа // Краєзнавство. Географія. Туризм. – 2014. – № 11. – С. 36-39.

Матеріали до уроку з географії України у 8 кл.: води поверхневі та внутрішні, річкові системи.

 

Стеценко М. Подземный супер-океан / М.Стеценко // Открытия и гипотезы. – 2016. – № 5. – С. 24.

Про підземний шар Землі на глибині 410-660 км, запаси води в якому можна порівняти з обємом Світового океану.

 

Только натуральное ! // Лиза. – 2013. – № 49. – С. 39.

Як виготовити натуральне мило в домашніх умовах.

25 вересня 2020 р.

Лицар пісенного слова: до 125-річчя від дня народження Григорія Верьовки

 


Не лише в тонкому слухові, не тільки в умінні навчати народної пісні других уся істина. Треба ще додати до цього і свого серця, серця людини. Отаке ж якраз прекрасне і чудодійне серце творця і було у Григорія Верьовки.

                                                                         Павло Тичина

 

Григорій Верьовка приходить у цей світ 25 грудня 1895 р. в містечку Березному на Чернігівщині. Родина велика – 13 дітей: Петро, Єгор, Семен, Марія, Петро (ще один), Уляна, Степан, Григорій, Лисавета, Настя, Антін, Ярина і Пріська. Первісток Петро залишає цей світ малим, Єгор і Семен також проживуть недовго…


Батькові, Гурію Івановичу, регенту церковного хору, доводиться і чоботи шити, і працювати на чужому полі (свого не має) за восьмий сніп… Та попри напружену працю, він все ж знаходить час пограти вдома на скрипці чи басолі.

 

 У Гриця дивовижний слух: у 1905 р. він вже співає у дитячому архієрейському хорі Чернігівського Троїцького монастиря. Троїцький хор під орудою Зосимовича, видатного майстра співу, вважається найкращим у всій Чернігівській губернії. Диригує дитячим хором … 14-річний Павло Тичина, в обох хлопців надзвичайно схоже дитинство, вони товаришують: щира дружба поєднуватиме земляків упродовж усього подальшого життя.

 

Павло Григорович так згадає ті роки: «Гриць розповідав мені про свого батька, який грав на скрипці під час відправ церковних.

 

-      Та я теж, - говорив він, - неодмінно вивчуся на скрипці грати. Сім’я ж у нас велика, і як воно далі буде – я й не знаю…

 

Мене, пам’ятаю, дуже присоромила оця його дитяча рішучість («неодмінно вивчуся», а я ж, бач, і досі не подумав про своїх батька і матір, у яких сім’я була ще більшою. І я дуже високо оцінив Гриця і подружив з ним».

 

 


 

Дізнатися більше про Григорія Верьовку запрошуємо у відділах читальної зали та абонемента Чернігівської обласної бібліотеки для юнацтва (вул. Шевченка, 63, поруч зі стадіоном ім. Юрія Гагаріна):

 

Рекомендована література

 

Гамкало І. Верьовка Григорій Гурійович / І.Гамкало; співгол. редкол. І.Дзюба // Енциклопедія Сучасної України. Т. 4: В – Вог. – Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2005. – С. 300. – 700 с.: іл.

 

Козак С. Григорій Верьовка: Біографічна повість / С.Козак. – Київ: Молодь, 1981. – 232 с., іл. – Серія біографічних творів «Уславлені імена». Вип. 51.

 

Корбач І. Що за люди березинці: Записки земляка / І.Корбач. – Київ: Укр. центр духов. культури, 1996. – 336 с. + 16 вкл.

Про батьківщину Григорія Верьовки – смт Березна на Чернігівщині, що від ХІІ ст. понад 10 разів змінювало свою назву (з тим самим коренем «береза»).


Массовер Г. 25 грудня. Лицар пісенного слова : до 120-річчя від дня народження Г.Г.Верьовки (1895-1964) / Г.Массовер // Календар знаменних і пам’ятних дат. – 2015. – № 4. – С. 72-79. – Бібліогр.: С. 76-79.

Про Григорія Верьовку – талановитого українського композитора та неперевершеного хорового диригента, видатного музичного діяча та знавця народної творчості, що співпрацював із багатьма відомими композиторами та поетами.

 

На вїзді в Березну урочисто відкрили стелу видатному землякові Григорію Верьовці // Деснянська правда. – 2018. – 18 жовт. – С. 9.

 

 Увічнене в пісні безсмертя народу // Урядовий кур’єр. – 2015. – 19 груд. – С. 9.

До 120-річчя з дня народження Григорія Верьовки.

 

22 вересня 2020 р.

Святитель Йоасаф, єпископ Білгородський: до 315-річчя від дня народження Якима Горленка

 

 Яким Горленко приходить у цей світ 19 (8 – за ст. ст.) вересня 1705 р. у Прилуках на Чернігівщині. Батько, обидва діди – полковники славетного роду Горленків-Апостолів, і хлопець першим порушує родинну військову традицію.

 Приклад дядька по батькові Пахомія, печерського ченця, надихає Якима обрати духовну стежку. У 1725 р. юнак – випускник Київської академії, ще упродовж кількох років викладає в Alma mater.

У 1737-му 31-річного Якима призначено ігуменом Мгарського Спасо-Преображенського монастиря (поблизу міста Лубни на Полтавщині). У листопаді 1744 р. Рафаїл Заборовський, Київський митрополит і духовний наставник Йоасафа, висвячує свого вихованця на першого архимандрита Мгарської обителі.

 Літературна спадщина Йоасафа порівняно невелика й може слугувати чудовим віддзеркаленням його часу: доби пізнього бароко, це проміжок від 1710-х до 1790-х рр. Пригадаємо етимологію: португальським словосполученням la perola barocca ювеліри звуть перлини неправильної форми.

Барокову літературу не схвалюють Пантелеймон Куліш та Микола Костомаров; вкрай жорстко висловлюється Орест Левицький (1848-1922), український історик та письменник: «Країна зазнає величезних криз; у ній відбуваються безприкладні події, що сколихнули суспільне життя до самих основ і покликали з глибини народної думки й почуття могутній струмінь поетичної творчості, – а малоросійські книжники й «піїти» не відгукуються на це жодним живим словом…»

Літературний спадок Йоасафа такий:

Привітальний діалог на честь сходження на архієпископський престол  Рафаїла Заборовського;

«Слово  в недѢлю 25-ю по сошествіи Святого Духа…»;

Поема «Бран честних седми добродѢтелей з седми грѢхами смертними...»;

«Путешествіе в свѢтѢ сем грѢшника Іоасафа, игумена Мгарскаго».

 

Розглянемо «Путешествіе…», створене 1746 р., сучасною літературною мовою: «Мандрівка в світі цьому грішного Йоасафа, ігумена Мгарського». Життя – це подорож (визначальна метафора бароко), у часі якої пілігрим прямує духовними стежками до Царства Небесного. Про фізичний рух (до святинь Афону, Єрусалиму, Константинополя) пише український мандрівник Василь Григорович-Барський (1701-1747) у своїй праці «Мандри святими місцями Сходу з 1723 по 1747 рік».

 За жанровими характеристиками «Мандрівка…» найближче до автобіографії та щоденника. Йоасаф зазначає дату народження та імя, отримане при хрещенні; вказує, коли почав замислюватися про духовне покликання; розповідає про своє висвячення…

 Духовний наставник Йоасафа – Рафаїл Заборовський, Київський митрополит; духовним взірцем автор «Мандрівки…» вважає святителя Афанасія Лубенського, Константинопольського патріарха, який у 1654 р. помирає тут, у Мгарському монастирі – обителі, що для Йоасафа стає духовним простором, Лубенською Святою Землею.

 Цікавий факт: Йоасаф Горленко – дядько Григорія Квітки-Основяненка (1778-1843), і класик української літератури пише біографію свого видатного родича (побачила світ 1836 р. в Києві, перевидана багато разів).

 4 вересня 1911 р. святителя Йоасафа канонізовано; а за сто років, у вересні 2011-го, відкрито памятник Йоасафу Горленку на його батьківщині у Прилуках на Чернігівщині.

 


 

Дізнатися більше про святителя Йоасафа Горленка запрошуємо у відділах читальної зали та абонемента Чернігівської обласної бібліотеки для юнацтва (вул. Шевченка, 63, поруч зі стадіоном ім. Юрія Гагаріна):

 

Рекомендована література

 Горленко Йоасаф / Гол. ред. проф. д-р В.Кубійович; заст. гол. ред. проф. М.Глобенко // Енциклопедія українознавства. Словникова частина. Наукове Товариство ім. Шевченка. Перевидання в Україні. Репринт. відтвор. видання 1955-1984 рр. Т. 2. Київ: Глобус, 1994. с. 413-414. – 800 с.

          Ісіченко І. Бароко – мистецький стиль і літературна доба / І.Ісіченко (архієпископ) // Дивослово. – 2010. – № 10. – С. 27-34. – Бібліогр.: 66 назв.

 Лисиця В. Горленко Йоасаф / В.Лисиця; редкол.: І.Дзеверін (відповід. ред.) та ін. // Українська Літературна Енциклопедія : В 5 т. Т. 1: А Г. Київ: Головна редакція УРЕ ім. Миколи Бажана, 1988. с. 465, 466 (портрет). – 536 с.: іл.

 Чернякова О. Дві сходинки святителя / О.Чернякова // Деснянська правда. – 2011. – 18 жовт. – С. 1.

До 100-річчя канонізації святителя Йоасафа, єпископа Білгородського.