Святитель Йоасаф, єпископ Білгородський: до 315-річчя від дня народження Якима Горленка

 

 Яким Горленко приходить у цей світ 19 (8 – за ст. ст.) вересня 1705 р. у Прилуках на Чернігівщині. Батько, обидва діди – полковники славетного роду Горленків-Апостолів, і хлопець першим порушує родинну військову традицію.

 Приклад дядька по батькові Пахомія, печерського ченця, надихає Якима обрати духовну стежку. У 1725 р. юнак – випускник Київської академії, ще упродовж кількох років викладає в Alma mater.

У 1737-му 31-річного Якима призначено ігуменом Мгарського Спасо-Преображенського монастиря (поблизу міста Лубни на Полтавщині). У листопаді 1744 р. Рафаїл Заборовський, Київський митрополит і духовний наставник Йоасафа, висвячує свого вихованця на першого архимандрита Мгарської обителі.

 Літературна спадщина Йоасафа порівняно невелика й може слугувати чудовим віддзеркаленням його часу: доби пізнього бароко, це проміжок від 1710-х до 1790-х рр. Пригадаємо етимологію: португальським словосполученням la perola barocca ювеліри звуть перлини неправильної форми.

Барокову літературу не схвалюють Пантелеймон Куліш та Микола Костомаров; вкрай жорстко висловлюється Орест Левицький (1848-1922), український історик та письменник: «Країна зазнає величезних криз; у ній відбуваються безприкладні події, що сколихнули суспільне життя до самих основ і покликали з глибини народної думки й почуття могутній струмінь поетичної творчості, – а малоросійські книжники й «піїти» не відгукуються на це жодним живим словом…»

Літературний спадок Йоасафа такий:

Привітальний діалог на честь сходження на архієпископський престол  Рафаїла Заборовського;

«Слово  в недѢлю 25-ю по сошествіи Святого Духа…»;

Поема «Бран честних седми добродѢтелей з седми грѢхами смертними...»;

«Путешествіе в свѢтѢ сем грѢшника Іоасафа, игумена Мгарскаго».

 

Розглянемо «Путешествіе…», створене 1746 р., сучасною літературною мовою: «Мандрівка в світі цьому грішного Йоасафа, ігумена Мгарського». Життя – це подорож (визначальна метафора бароко), у часі якої пілігрим прямує духовними стежками до Царства Небесного. Про фізичний рух (до святинь Афону, Єрусалиму, Константинополя) пише український мандрівник Василь Григорович-Барський (1701-1747) у своїй праці «Мандри святими місцями Сходу з 1723 по 1747 рік».

 За жанровими характеристиками «Мандрівка…» найближче до автобіографії та щоденника. Йоасаф зазначає дату народження та ім’я, отримане при хрещенні; вказує, коли почав замислюватися про духовне покликання; розповідає про своє висвячення…

 Духовний наставник Йоасафа – Рафаїл Заборовський, Київський митрополит; духовним взірцем автор «Мандрівки…» вважає святителя Афанасія Лубенського, Константинопольського патріарха, який у 1654 р. помирає тут, у Мгарському монастирі – обителі, що для Йоасафа стає духовним простором, Лубенською Святою Землею.

 Цікавий факт: Йоасаф Горленко – дядько Григорія Квітки-Основ’яненка (1778-1843), і класик української літератури пише біографію свого видатного родича (побачила світ 1836 р. в Києві, перевидана багато разів).

 4 вересня 1911 р. святителя Йоасафа канонізовано; а за сто років, у вересні 2011-го, відкрито пам’ятник Йоасафу Горленку на його батьківщині у Прилуках на Чернігівщині.

 

 

Дізнатися більше про святителя Йоасафа Горленка запрошуємо у відділах читальної зали та абонемента Чернігівської обласної бібліотеки для юнацтва (вул. Шевченка, 63, поруч зі стадіоном ім. Юрія Гагаріна):

 

Рекомендована література

 Горленко Йоасаф / Гол. ред. проф. д-р В.Кубійович; заст. гол. ред. проф. М.Глобенко // Енциклопедія українознавства. Словникова частина. Наукове Товариство ім. Шевченка. Перевидання в Україні. Репринт. відтвор. видання 1955-1984 рр. Т. 2. – Київ: Глобус, 1994. – с. 413-414. – 800 с.

          Ісіченко І. Бароко – мистецький стиль і літературна доба / І.Ісіченко (архієпископ) // Дивослово. – 2010. – № 10. – С. 27-34. – Бібліогр.: 66 назв.

 Лисиця В. Горленко Йоасаф / В.Лисиця; редкол.: І.Дзеверін (відповід. ред.) та ін. // Українська Літературна Енциклопедія : В 5 т. Т. 1: А – Г. – Київ: Головна редакція УРЕ ім. Миколи Бажана, 1988. – с. 465, 466 (портрет). – 536 с.: іл.

 Чернякова О. Дві сходинки святителя / О.Чернякова // Деснянська правда. – 2011. – 18 жовт. – С. 1.

До 100-річчя канонізації святителя Йоасафа, єпископа Білгородського.