29 листопада 2017 р.

Олія: лляна чи пальмова ?


Тут їли розниї потрави,
І все з полив'яних мисок,
І самі гарниї приправи
З нових кленових тарілок:
Свинячу голову до хріну
І локшину на переміну,
Потім з підлевою індик;
На закуску куліш і кашу,
Лемішку, зубці, путрю, квашу
І з маком медовий шулик.

Іван Котляревський. Енеїда


У світі існує армія згущувачів, замінників, стабілізаторів, покращувачів, що їх додають до продуктів з метою зменшення їхньої собівартості. Чим більше таємничих, чарівних порошків, тим дешевше виробництво продукту. Є продукти, що містять 30-50% зовсім не того, що написано на упаковці. Особливо це стосується продуктів, що потребують складної обробки, наприклад, ковбасні та кондитерські вироби.

Відповідно, все натуральне стає дуже дорогим, а все хімічне – дешевим. Справді, усілякі наповнювачі значно зменшують собівартість продукту. Найпопулярнішим наповнювачем, який міститься майже у всіх продуктах харчування, є рослинний жир, зокрема, пальмова олія. Видобувається вона з кокосового дерева, що росте в тропічних лісах. Колись ця олія вважалася дуже екзотичною й цінувалася на вагу золота. Тепер, коли кораблі стрімко долають океанічний простір, стає усе важче знайти продукт, у якому цієї олії ще нема. 

Кондитерські вироби. Присутня майже у всіх видах. Майонез, масло… Також знаходимо. Що ж це таке ? Біла речовина, яка плавиться за високої температури. Тоді в чому полягає шкода ? Візьмемо вершкове масло. Воно плавиться при температурі 30-32 С. Якщо літнього дня його лишити на тарілці в кімнаті, то воно попливе, розтане. Якісний шоколад тане в руці – пригадую це собі з дитинства. А коли їв шоколадні цукерки, то руки теж ставали «шоколадними».

Справді, температура плавлення пальмової олії – 43 С. Тіло людини має температуру 36 С. Відповідно, якщо ласуєте шоколадом, а він не тане від ваших пальців, лише подрібнюється – ви споживаєте неякісний продукт, що містить забагато пальмової олії. А таку речовину наш організм не може розщепити й перетравити. Вважається, що це шкодить. Але ця олія містить насичені жири, і це вже добре.

Остаточного розвязку цього питання ще нема, тому ми з вами є учасниками експерименту, що відбувається тут і тепер. Незаперечним є той факт, що пальмова олія в наш час надзвичайно дешева. Памятаймо, що існує кілька назв цього продукту: жир рослинний, жир спец. призначення, замінник молочного жиру, пальмо-ядрова олія, пальмово-кокосова олія… Особливо небезпечно, якщо бачимо такі слова на одній з перших пяти позицій у складі продукту. Прикладом можуть слугувати круасани, печиво – все, що довго зберігається.


Коротенько про маргарин. Багатьом відомо, що до складу цього продукту входять трансжири. Чим вони шкідливі ? Це похідні від жирів, вони блокують та зашлаковують наші клітини, відповідно, є небезпечними, адже дуже складно виводяться з організму.

Чому шкідливі чіпси ? Так, у них багато складових з позначкою «Е». Як їх собі уявити ? Це величезні цистерни з порошком, який відрами додають до чану, де виготовляють продукт. Хімічній промисловості нескладно таке виробити: сировина легко додається та віднімається, нема терміну придатності…

Спробуйте порівняти печиво, яке ви спекли вдома, з тим, що придбали в магазині. З хімічної та біологічної точки зору це діаметрально протилежні речі, хоча зовні вони однакові – вівсяне печиво. Вражає хімічне наповнення купленого печива, але ж так значно дешевше та й термін придатності зростає.

Чому приготовлене вдома дуже швидко псується ? Складові - з натуральних продуктів. Рулети, креми, бісквіти… Термін придатності – 8 міс. Відкриваєте, а він свіжий, не засох, ніби вчора переложений, щойно виготовлений. Хіба це не диво ? Шоколад. Термін придатності – 12 міс. Тому треба шукати продукти, з найкоротшим строком зберігання. Йогурти, сметана, сирки. Чим кучніше, однорідніше, тим привабливіше вони виглядають. Ніхто не хоче їсти сметану чи йогурт з грудочками, хоч це й більш натуральні продукти.

Раніше писали так: Е (число). Тепер надається назва: целюлоза. Її знак: Е460. Одна справа, коли прямо написано: Е460. Якщо ж читаєте: целюлоза, то міркуєте собі так: «Добре, це ж щось натуральне, безпечне». Також зазначають: «До складу входять натуральні волокна». Що ж це насправді ? Стійка речовина, не руйнується при нагріванні, розчиняється, чудово поглинає воду. Розподіляється у продукті й допомагає контролювати його вагу. Розглянемо морожені мясні вироби, рибні філе.

Целюлоза дозволяє додати до продукту 30% води. Головна ідея тут полягає в тому, щоб максимально розвести продукт (фарш, сосиски, ковбаси), розконцентрувати, збільшити в обємі. Целюлоза – це те, що пересічні громадяни звуть «туалетний папір». Коли купують сосиски чи сардельки, то вони такі тоненькі, непомітні. А зварили: зробилися товсті й величезні завдяки целюлозі.

Тепер фосфати. Використовуються у рибній та мясній промисловості, адже чудово утримують вологу, чим збільшують вагу кінцевого продукту. Фосфатним розчином оброблено майже усю рибу та мясо. Дехто вважає: «Гаразд, це стосується тих, хто купує усілякі суміші, а от я надаю перевагу філе, ось я такий розумний / така розумниця…». Практичний приклад: куряче філе, оброблене фосфатним розчином на основі харчової добавки.

Що ж означає Е ? Це харчові добавки, ратифіковані ЄС (за першою літерою слова Європа: Europe). Е100 – перша у переліку. Чим менше число, тим краще: безпечніше. Є вже чотиризначні – спражні новинки хімічної індустрії.

Е100 – Е199: барвники.


Відновлюють або підсилюють колір. Є хімічні, натуральні, як от, на основі соку чорниці – тоді це дуже добре.

Е101 – вітамін В2, рибофлавін.

Е102 – барвник жовтого кольору, загроза для хворих на астму, викликає алергію. Присутній у супах «нашвидкуруч», желе, гірчиці, морозиві, газованих напоях (відповідного жовтого кольору).

Е103, 105, 121, 123, 125, 126, 128 – справжні онкоутворювачі. Є у сосисках і ковбасах, льодяниках і морозиві (кольоровому), солодкій газованій воді.

Е110 – жовтий барвник «сонячний захід», інша назва «спеціальний жовтий». Це модифікація барвника Судан I, що вважається канцерогеном. Побічна дія: нежить, нудота, кропивниця, хромосомні ушкодження. Може викликати також розлади шлунку та  біль у животі. Дія на дитячий організм: гіперактивність та втрата концентрації уваги. В Україні є дозволеним до використанння в харчовій промисловості, хоча у багатьох країнах світу заборонений: у США, Норвегії, Фінляндії… Використання: пакетовані супи, рибні консерви, сирні соуси, желе (абрикосове, апельсинове), марципани, гарячий шоколад, різноманітні напої… Часто вживається разом з Е123 – маємо шоколадний колір.

Е127 спричиняє порушення в роботі щитоподібної залози.

Е131, 132, 142, 152, 153 – алергени та онкоутворювачі.

Е154 причетний до розладів у роботі кишково-шлункового тракту. 

Е160 – каротин, є у томатах, не містить небезпечних речовин, природний компонент, просто потрапив до цієї системи класифікації.

Барвники, що від 4 січня 2000 р. дозволені для використання в Україні:
Е100, 101, 140, 141, 150 (від a до d), 152, 153, 160 (a – c), 162-164.

Е200 – Е299: консерванти.

Подовжують строки зберігання продукту. Їх бажано уникати. Найпопулярнішим вважається Е250. Взагалі, продуктів, які зберігаються тиждень-два, вкрай мало. Не завжди й масло таке є.

Е300 – Е399: антиокислювачі.

Окислення – це взаємодія продукту з повітрям, від чого утворюється плівка. Наприклад, візьмемо шоколад, а він вилискує білим, тобто його оброблено антиокислювачем. Цукерки такі, що ніби мохом поросли – і це не дуже добре.

Е330 – лимонна кислота, вона цілком безпечна, міститься в усіх цитрусових.

Е400 – Е499: стабілізатори.

Зберігають консистенцію.

Е400 – альгінат натрію, видобувається з морських водоростей, дуже корисна річ, особливо для українців, які дотепер потерпають від наслідків аварії на ЧАЕС.

Е500 – Е599: емульгатори.

Не дозволяють змішуватися різним продуктам, як от воді та олії, їх дуже багато в рулетах, де є різні консистенції. Справді, круасани чи кекси з наповнювачем: нічого не розчиняється, все чудово тримається купи.

Е600 – Е699: підсилювачі смаку й аромату.


Е700 – Е799: антибіотики.

Дуже часто ними оброблене мясо, щоб не заводилися небезпечні хробаки.

Е800 – Е899: резерв.

Можливе використання в майбутньому.

Е900 – Е999: підсолуджувачі, піногасники.

Запобігають утворенню піни. Застосовують, як правило, до напоїв.

Е1000 – Е1599: додаткові хімічні речовини.

Ніхто не знає, що за цим стоїть ! Проте є багато добавок природного походження, про які вже згадували.

Взагалі, при купівлі продукту варто покладатися на запах: у «тепличних» продуктах його нема, а от овочі, вирощені в землі, наш ніс легко відчуватиме. Проте діяти тут слід з надзвичайною обережністю: рухом долоні, як справжні хіміки, спрямовуємо кілька атомів до носа. Відомо: працівники цехів, що виготовляють «хімічні» приправи, досить часто повністю втрачають нюх. Пошкоджується слизова оболонка носа, далі процеси набувають незворотного характеру: рецептори відновити вже не можна.

Як визначити «справжність» сиру чи молока ? Кисломолочний сир. Кидаємо грудочку на дно стакана, заливаємо водою та легенько трусимо. Вода омиє сир, і якщо вона набуває білого, сизого, непрозорого кольору – до сиру щось додано. Крохмаль, наприклад, поглинає жир, продукт стає розсипчастим. Залишаємо цю воду на ніч. Якщо вона осідає – це крохмаль і борошно. Коли ж так розвести чистий сир, то нічого не сідатиме.

Так само молоко. Крапніть його у стакан з водою. Якщо крапля розійдеться швидко – молоко розведене. Якщо ж вона стрімко піде на дно, розпливеться по ньому – молоко справжнє.

Рекомендована література

Зацікавлених цією темою запрошуємо ознайомитися із вказаними виданнями у відділі читальної зали Чернігівської обласної бібліотеки для юнацтва (вул. Шевченка, 63, поруч зі стадіоном ім. Юрія Гагаріна).

Використано матеріали програми Анни Новаковської та Маряни Гінзули «Спочатку було чисто» (Радіо Марія).

Джура Н. Харчування і стратегія здоровя / Н.Джура // Колосок. – 2013. – № 12. – С. 12-19.
Запропоновано стратегію правильного (здорового та збалансованого)  харчування. Аргументовано шкоду як від переїдання, так і недоїдання (навмисного голодування). Проаналізовано групи харчових домішок від Е100 до Е999 згідно з функціональним призначенням, наведено перелік дозволених до використання в Україні.

Добрянська А. Що ми їмо / А.Добрянська // Голос України. – 2016. – 15 верес. (№ 175). – С. 14.
Про харчові добавки, дозволені до використання в Україні.

Дорош Є. Інгредієнти, що приховують загрозу / Є.Дорош // Пенсійний курєр. – 2016. – 19 серп. (№ 33). – С. 9.
Про шкоду від харчових добавок за умови систематичного вживання.

Поліщук І. Замість горіхів – ароматизатори / І.Поліщук // Урядовий курєр. – 2013. – 22 трав. (№ 89). – С. 19.

Про дослідження української шоколадної продукції, що є небезпечною для вживання.

28 листопада 2017 р.

Неман, Семинь, Кордівка… Втрачені малі річки Чернігова


Жили ми в повній гармонії з силами природи. Зимою мерзли, літом смаглись на сонці, восени місили грязь, а весною нас заливало водою, і хто цього не знає, не знає тієї радості і повноти життя. Весна пливла до нас з Десни. Тоді ніхто не чув про перетворення природи, і вода тоді текла куди і як попало. Часом весна розливалась так пишно, що у воді потопали не тільки ліси й сінокоси. Цілі села тоді потопали, гукаючи собі порятунку.

Олександр Довженко. Зачарована Десна

Де, на думку шановних читачів, слід шукати на карті річку Неман ? Правильно, ця річка (або ще Німан) тече територією сучасної Білорусі, Литви та Росії. Дивовижним є те, що на планах Чернігова кінця ХІХ ст. також бачимо цей гідронім. Другим імям (Немень) ще в 1930-х рр. цю річку називали мешканці села Бобровиця (тепер це район Чернігова). Справді, у словнику Даля зазначено, що як іменник неман або немень означає «край, конец, предел, крайность», на жаль, про те, звідки ця річка брала свій початок, тепер невідомо.

Проте знаємо, що течія її проходила сучасною вул. Рокосовського, повертала ліворуч вул. Шевченка, далі територією військової частини (служби правопорядку) – до Десни. Цікаво, що гирло Немені на початку ХХ ст. було судноплавним (пристань належала поміщику Григорію Глібову), проте навіть на початку 1960-х рр., тобто до прокладання тролейбусних ліній, лишалося ще доволі глибоким – справжня «забока» (затока) Десни.

Семинь – це село й річка. Згідно з археологічними даними, с.Семинь засноване у ХІІ ст. саме там, де тепер східна трибуна стадіона ім. Юрія Гагаріна. Однойменна річка протікала сучасною вул. Акад. Павлова, північною стороною вул. Шевченка, вул Східною (тепер це східна трибуна стадіона). Старі люди згадують, як щовесни, наприкінці 1960-х – початку 1970-х рр., р.Семинь оживала й заливала присадибні ділянки мешканців вул. Відпочинку та Східної.

Кордівка – річка й давнє поселення. Течія річки проходила так: вул. Курганна, вул. Першого травня, пл. Пяти кутів, вул. Молодчого. За садибою губернатора (тепер Будинок офіцерів), р.Кордівка протікала у північно-східному напрямку (сучасна територія міського саду), утворювала закрут (коліно) на місці давнього однойменного поселення, далі – паралельно вул. Грінченка. Ще в 1960-х рр. Кордівка несла свої води до Десни навіть влітку… Тепер від неї лишилось невеличке озерце навпроти стадіона ім. Юрія Гагаріна.

Те, що сталося з малими річками Чернігова, ось вже понад півстоліття відбувається у мегаполісах, містечках та селах усієї України. Від 1960-х рр. у нас нема закону, що забороняв би промислові викиди до малих річок. Отож спочатку колгоспи й радгоспи, а тепер малі підприємства й великі агрофірми потихеньку чинять чорну справу…

Доки наше екологічне законодавство набуватиме необхідні євростандарти, поміркуймо, що спроможні вже сьогодні зробити ми, як свідомі громадяни, у своїх приватних помешканнях. Розглянемо, наприклад, 5 кроків, спрямованих на заощадження води:

1-й крок. Перевірка користування водою

Зробити висновок, яку кількість води ми використовуємо, адже кожна краплина води має свою цінність. Отже, шукаємо протікання. Дивимося всі крани, душові насадки, туалети. Через кран, що протікає, упродовж дня може набігти до 60 л води, якщо ж цівочка завтошки з сірник, то 1500 л ! Щоб це помітити, у змивний бачок можна залити підфарбовану воду.

2-й крок. Закручуємо крани

Дивною є ось ця наша звичка відкривати воду, як чистимо зуби. Набираємо у склянку й споліскуємо рота: все ! Інакше, за хвилину втрачаємо каністру води – 20 л, якщо враховувати, що чистимо зуби 3 хв – це 60 л !

Змішувачі. Старі крани на закрутках. Краще, коли утворюється така повітряно-водяна суміш, яку утворюють сучасні крани. Важіль повертається… Все це дозволяє заощадити до 80% води !

3-й крок. Заміна ванни на душ

Як правило, витрати води, коли приймаємо душ – це 10 л/хв. Процедура триває 5 хв, маємо 50 л. Для ванни цей показник становить (мінімум) 200 л.


Україна стрімко посувається в європейському напрямку, тож пригадав тут випадок, що стався зі мною влітку 2001 р. Працював тоді в ФРН в лісовому екопроекті ЄС. Поверталися з конференції, присвяченій альтернативній енергетиці. Липневого ранку, в передмісті одного з пансіонів Франкфурта-на-Майні, виходжу з душової кабіни й чую зауваження д-ра Альбрехта, координатора проекту: «Валерію, ви приймали душ 18 хвилин !»

Насправді, це було не зовсім так, бо упродовж цього часу відкручував воду за потребою, періодично, тобто, загальна тривалість була меншою, можливо, 9 хв. Але завжди, коли згадую про це, мене вражає інше. Пізніше, у 2002-2003 рр., коли вже працював у Потсдамі й час від часу відвідував д-ра Альбрехта у Дрездені, приймав душ у нього вдома, жодних зауважень не чув, хоча в пансіоні прямого обліку наших витрат води не було, на відміну від приватного помешкання. Просто заощаджувати для німців – це вже дуже глибоко сидить у них всередині, той самий спорт !

4-й крок. Миючі засоби

GALA. Це слово знає кожна господиня. Тарілку, вимиту цим засобом, споліскували у воді 40 раз, доки на ній не знайдено залишків GALи (щоразу виконували ретельний хімічний аналіз). Справді, під час ополіскування чудова пінка змивається, проте на посуді лишається тоненька плівочка, яку змити неможливо. Памятаймо, що дуже небезпечно виливати все це в ґрунт: отут ви вилили, а отам напилися з криниці…

5-й крок. Вода для поливання

Не замислюємось, скільки витрачаємо. Порада: лийте воду під корінь, не розмивайте землю довкола. Рослини всотують вологу всією поверхнею кореневих волосків. Не треба імітувати дощ. Крапельки вологи, що лишаються на листках, спричиняють захворювання.

Також не варто залишати шланг, щоб вода стікала по рядку: так приходить ерозія. Найкращим методом поливу є крапельний, за якого вода так і надходить, крапельками. Спеціальні тоненькі трубочки розміщено по всьому городу. Не слід нехтувати давнім перевіреним способом збору дощової води. Не забуваймо, що оптимальна температура для поливу – це 18-25 С.


Рекомендована література

Зацікавлених цією темою запрошуємо ознайомитися із вказаними виданнями у відділі читальної зали Чернігівської обласної бібліотеки для юнацтва (вул. Шевченка, 63, поруч зі стадіоном ім. Юрія Гагаріна).

Використано матеріали програми Анни Новаковської та Маряни Гінзули «Спочатку було чисто» (Радіо Марія).

Вернадский В. Биосфера и ноосфера / В.Вернадский; предисловие Р.Баландина. – М.: Айрис-пресс, 2009. – 576 с. – Серия «Библиотека истории и культуры».

Даль В. Толковый словарь живого великорусского языка: Т. 2: И–О. – М.: Рус. яз., 1989. – 779 с., 1 портр.

Дигас Р. Відпочинок на березі сірчаного озера. Техногенні водоймища – не завжди катастрофа, довели львівські вчені / Р.Дигас // Українська технічна газета. – 2010. – 6 квіт. № 14. – С. 9.

Запорожченко Г. Річки рідного краю / Г.Запорожченко // Краєзнавство. Географія. Туризм. – 2014. – Квіт. (№ 8). – С. 14-20 вкл.
Інтегроване заняття краєзнавчого гуртка з географії та літературного краєзнавства.

Ковальчук О. Гідрологічний заказник "Річка Лімниця" / О.Ковальчук // Краєзнавство. Географія. Туризм. – 2012. – Трав. (№ 20). – С. 8-10.
Розглянуто дослідницький проект.

Леонтьєва О. Вода – це життя / О.Леонтьєва // Шкільна бібліотека. – 2014. – № 2. – С. 31-33.

Лосев К. Вода / К.Лосев. – Л.: Гидрометеоиздат, 1989. – 272 с.
Про унікальний скарб нашої планети – природну воду. Розглянуто проблеми взаємин людини та гідросфери.

Малі річки України : довідник / А.Яцик, Л.Бишовець, Є.Богатов та ін.; за ред. А.Яцика. – К.: Урожай, 1991. – 296 с.
Наведено рекомендації щодо раціонального використання малих річок та збереження їх як джерела водопостачання.

Ніколайчук І. "Річок, які мають назву, в Києві близько 50, без назви – понад 100" / І.Ніколайчук // Урядовий курєр. – 2014. – 14 черв. (№ 106). – С. 17.
Розмова з проф. Віктором Вишневським (Національний авіаційний університет), автором дослідження "Малі річки Києва".

Остапа Т. Українознавчий аспект на уроках географії / Т.Остапа // Краєзнавство. Географія. Туризм. – 2014. – Черв. (№ 11). – С. 36-39.
Матеріали до уроку з географії України у 8 кл.: води поверхневі та внутрішні, річкові системи.

Смоленцев В. Как Чернигов терял малые реки / В.Смоленцев // Черниговские новости: 7 дней. – 2015. – 12 листоп. (№ 46). – С. 24.
Про втрачені малі річки, які ще на початку ХХ ст. існували в межах сучасного Чернігова.

Стеценко М. Подземный супер-океан / М.Стеценко // Открытия и гипотезы. – 2016. – № 5. – С. 24.
Про підземний шар Землі на глибині 410-660 км, запаси води в якому можна порівняти з обємом Світового океану.

Цікаві факти про океани // Позакласний час. – 2014. – № 5. – С. 14-15.

Про море без берегів та "молочні моря", підводні річки та водоспади, Велику тихоокеанську сміттєву пляму.