30 січня 2020 р.

Людина. Педагог. Вчений: до 140-річчя від дня народження Климента Квітки



Взагалі, я певне менше розсудлива від тебе: я не завжди тямлю, «за що і через що я кого люблю»… Не знаю і, скажу правду, знати не домагаюсь. Люблю і вже. Любов абсолютної справедливості не знає, але в тім її вища справедливість.
З листа Лесі Українки до сестри Ольги, Сан-Ремо, кін. 1901 – поч. 1902 рр.

         Климент Квітка прийшов у цей світ 4 лютого 1880 р. у селі Хмелів (тепер у складі Роменського р-ну Сумської обл.) у родині нащадків українських козаків.

Освіта майбутнього коханого чоловіка Лесі Українки по-справжньому  різнобічна. У Київському музичному училищі його викладачем є Григорій Ходоровський (1853-1927), український піаніст і композитор, випускник консерваторій Лейпціга та Петербурга.

У 1902 р. Квітка закінчує також правничий факультет Київського університету, а на історико-філологічному слухає окремі лекційні курси.

         Правничу карєру Квітка розпочинає у Тифліському окружному суді (тепер Тбілісі): помічник секретаря 2-го цивільного відділення, з березня 1904 р. – секретар.

         Наприкінці 1905 р. нове призначення: помічник секретаря 8-го відділення Київського окружного суду. Попереду Черкаси, знову Київ, Радомишль… У 1907 р. Квітка виходить у відставку і їде до Криму (пізніше – на Кавказ) зі своєю дружиною, Лесею Українкою.

         У 1908 р. Квітка поновлює свій статус держслужбовця. Ось географія його призначень: Ялта – Телаві – Кутаїсі – Хоні (Цулукідзе) – Кутаїсі – Макіївка (1913 р., після смерті Лесі Українки) – Тифліс (1915 р.) – Чигирин (1916 р.).

         Українську революцію Квітка зустрічає на боці Центральної Ради, відповідно, у вересні 1917 р. отримує посаду співробітника кодифікаційного відділу секретаріату судових справ УНР. Подальші призначення такі: листопад 1917 р.: товариш генерального секретаря судових справ, березень 1918 р.: товариш міністра судових справ.

         Квітка входить до ініціативної групи зі створення Українського правничого товариства. У травні – жовтні 1918 р. (доба Гетьманату) він очолює лексикографічну секцію комісії з питань правничої термінології міністерства судових справ уряду П.Скоропадського.

         На початку 1920-х рр. Квітка повертається до музикознавства: з 1921 р. він керівник Кабінету музичної етнографії ВУАН у Києві, з 1933 р. – професор Московської консерваторії, з 1937 р. – керівник Кабінету вивчення музичної творчості народів СРСР (тепер Науковий центр народної музики ім. Климента Квітки).

         У 1934 р. Квітка опиняється під колесами репресивної машини: потрапляє на заслання до Карлагу (Карагандинське управління таборів), проте наступного року виходить на волю. Стає у пригоді чудове знання англійської мови: Квітка сумлінно готує доньку начальника табору до вступу у престижний ВНЗ Москви й отримує дострокове звільнення. Власне, до початку Великого терору (1937-1938 рр.) подібне ще було цілком можливим і прийнятним.

         За свого життя Квітка збирає понад 6 тис. народних пісень, більшість – українською мовою. Записує українські народні пісні з уст своєї дружини: збірку «Народні мелодії з голосу Лесі Українки», ч. 1-2 з коментарями і нотами Климента Квітки видано у Києві 1917 р. та відтворено у Луцьку 2006 р.


         Квітка є автором таких фундаментальних праць: «Українські народні мелодії» (Київ: «Слово», 1922), Ритмічні паралелі в піснях словянських народів» (1923), «Професіональні народні співці і музиканти на Україні» (1924), «Первісні тоноряди» (1926), «Пісні українських зимових обрядових свят» (поч. 1940-х рр.).
  
Рекомендована література

Зацікавлених цією темою запрошуємо ознайомитися із вказаними виданнями у відділах читальної зали та абонемента Чернігівської обласної бібліотеки для юнацтва (вул. Шевченка, 63, поруч зі стадіоном ім. Юрія Гагаріна):

Бондючна Ю. Гряде любов : уривок з роману (про Лесю Українку) / Ю.Бондючна // Літературна Україна. – 2013. – 19 верес. – С. 6-7.

Грица С. Квітка Климент Васильович / С.Грица, гол. ред. М.Бажан // Українська Радянська Енциклопедія. Т. 5: Кантата – Кулики. Вид. друге. – К.: Головна редакція УРЕ, 1980. – С. 85, 86.

Квітка Климент Васильович / За ред. І.Кураса // Провідники духовності в Україні: Довідник. – К.: Вища шк., 2003. – С. 664-665.

Квітка Климент Васильович / Упоряд. М.Лабінський, В.Мурза. За ред. А.Кудрицького // Митці України: Енцикл. довід. – К.: «Українська Енциклопедія» ім. Миколи Бажана, 1992. – С. 293.

Лукянчук Г. Климент Квітка. Хто він ? / Г.Лукянчук // Слово Просвіти. – 2017. – 19-25 жовт. – С. 13.
Про видатного представника української етномузикології, професора Московської консерваторії і засновника Кабінету народної музики, однодумця і коханого чоловіка Лесі Українки.

Українка Л. Листи: 1898-1902 / Л.Українка; упоряд. і автор прим. В.Прокіп (Савчук), к.ф.н.; наук. ред. Л.Мірошниченко, к.ф.н. – К.: Видавничий Дім «Комора», 2017. – 544 с.: іл. – Серія “Persona”.

Українка Л. Листи: 1903-1913 / Л.Українка; упоряд. і автор прим. В.Прокіп (Савчук), к.ф.н.; наук. ред. Л.Мірошниченко, к.ф.н. – К.: Видавничий Дім «Комора», 2018. – 736 с.: іл. – Серія “Persona”.

Усенко І. Квітка Климент Васильович / І.Усенко; редкол.: Ю.Шемшученко (голова редкол.) та ін. // Юридична енциклопедія: В 6 т. Т. 3: К – М. – К.: «Укр. енцикл.» ім. М.Бажана, 2001. – С. 77.

У тіні Лесиної слави : до 135-річчя з дня народження Климента Квітки  // Урядовий курєр. – 2015. – 31 січ. – С. 9.

Про українського музикознавця-фольклориста, чоловіка Лесі Українки.

28 січня 2020 р.

Перший український фізик світового рівня: до 175-річчя від дня народження Івана Пулюя



         Іван Пулюй приходить у цей світ 2 лютого 1845 р. у м.Гримайлів (Тернопілля) у родині священика греко-католицької церкви. Навчання в школі для маленького Івана розпочинається з шестирічного віку. У цей час його цікавлять твори Тараса Шевченка і Марка Вовчка, Григорія Квітки-Основяненка і Миколи Костомарова…

         Далі – Тернопільська класична гімназія. Мова викладання: німецька, частка української в тижневому розкладі становить … 2 год. Проте юнак з відзнакою долає цю важливу освітню сходинку.
        
         У 1864 р. Іван пішки (як свого часу Михайло Ломоносов) вирушає до столиці Австро-Угорської імперії. Мета: теологічний факультет Віденського університету. Паралельно Іван встигає на лекції з астрономії, математики та фізики.

         Настає 1869 р. – довгоочікуваний для батьків Івана: син з відзнакою закінчує університет ! Справді, сан греко-католицького священика обіцяв у тому часі цілком успішне (за сучасною термінологією), доволі прогнозоване майбутнє.

Замість священицьких свячень Іван продовжує освіту на фізико-математичному відділенні філософського факультету, де зосереджується на вивченні електротехніки та фізики. Згодом випускник обох факультетів стає асистентом кафедри експериментальної фізики в Alma mater, пізніше отримує посаду асистента-викладача кафедри фізики, механіки й математики Військово-морської академії в м.Фіуме (тепер м.Рієка, Хорватія).

У 1875 р. Пулюй здобуває ступінь доктора філософії у Страсбурзькому університеті й стає приват-доцентом у Віденському університеті. У 1884-1889 рр. Пулюй – професор, у 1889-1890 рр. – ректор Німецької вищої технічної школи у Празі.

            Тепер до питання першості відкриття Х-променів. На думку дослідників наукової спадщини Пулюя, його праці з цієї теми друкуються раніше й вони просто набагато ґрунтовніші, ніж роботи Рентгена. Також знімки Пулюя суттєво якісніші за Рентгенові, зокрема, саме український фізик першим виконує знімок усього скелета людини.

         Пулюй вважається не лише першим дослідником неонового світла, він також поліпшує технологію виготовлення ниток розжарювання для звичних нам ламп освітлення. Ще у 1881 р. Пулюй патентує переносні лампи для шахт…

         Співавтор першого повного перекладу Біблії на українську мову


У 1864-1867 рр., у часі праці чиновником з особливих доручень царського уряду у Варшаві, у Пантелеймона Куліша виникає ідея українського перекладу Біблії. А вже 1869 р. в додатку до львівського літературного журналу «Правда» побачило світ пятикнижжя Мойсея: «Святе Письмо, або вся Біблія Старого і Нового Завіту русько-українською мовою переложена. Частина І. Пять книг Мусієвих».

У Відні Пантелеймон Куліш знайомиться з Іваном Пулюєм, фізиком і винахідником, чудовим знавцем грецької. Співпраця над українським перекладом Біблії виявилася доволі плідною: у 1871 р. до Лондонської штаб-квартири Британського і закордонного Біблійного товариства передано 4 Євангелія Нового Заповіту. Мета: офіційне видання Біблії українською мовою.

Але Франц Міклошевич, відомий віденський славіст і головний рецензент перекладу Куліша, того року був налаштований вкрай рішуче: «переклад досить віддалений від грецького оригіналу і не може бути прийнятий до друку під патронатом Британського і закордонного Біблійного товариства».
        
         Куліш засмучений, його фінансове становище теж доволі складне, пожежа на хуторі Мотронівка забрала багато матеріалів перекладу, проте пряма відмова друку не зупиняє його: упродовж наступних 14 років він працює над змінами й доповненнями до перекладу. Нарешті сталося: 1885 р. Біблійне товариство купує в Куліша переклад Нового Завіту, яке згодом двічі видає у Відні, у 1887 та 1892 рр.

         Куліш мріє про видання вже повного перекладу Біблії на Батьківщині… У 1897 р. він помирає, багаторічну працю не завершено. Тоді Ганна Барвінок, дружина, передає цей переклад до колекції українських старожитностей Василя Тарновського (молодшого). У 1899 р. помирає і він, але перед смертю встигає домовитися з Іваном Нечуєм-Левицьким про завершення перекладу й навіть оплачує цьому відомому письменнику його працю…

Так наприкінці 1903 р. у Відні побачило світ «Святе Письмо Старого і Нового Завіту. Переклад П.О.Куліша, І.С.Левицького і І.Пулюя». Сталося це після тривалих перемовин Івана Пулюя з Британським і закордонним Біблійним товариством, яке й нарешті дозволило друк.

Це видання не можна вважати канонічним: хоча над своєю часткою Пантелеймон Куліш і працював упродовж 30 років, перекладав він доволі вільно, зі значними відхиленнями від оригінального тексту… Проте це був перший повний переклад Біблії на українську мову.

Рекомендована література

Зацікавлених цією темою запрошуємо ознайомитися із вказаними виданнями у відділах читальної зали та абонемента Чернігівської обласної бібліотеки для юнацтва (вул. Шевченка, 63, поруч зі стадіоном ім. Юрія Гагаріна):

1000 фактів про Україну / уклад. В.Скляренко, пер. Ю.Максимейко. – Харків: ТОВ «Бібколектор», 2013. – 315 с., іл.

Бондаренко В. Іван Пулюй – перший український фізик світового рівня / В.Бондаренко // Все для вчителя. – 2012. – № 13-14. – С. 68-70.

Даниленко О. Іван Пулюй / О.Даниленко, В.Гусєв (кер. кол. авт.) // Видатні постаті в історії України ХХ ст.: Короткі біографічні нариси: Довід. вид. – К.: Вища шк., 2011. – С. 296-299.

"Завдяки самостійній Україні було б знищено зазіхання Росії на всесвітнє панування" : до 170-річчя від дня народження Івана Пулюя // Урядовий курєр. – 2015. – 31 січ. – С. 9.

Збожна О. Хлопомани ? Ні, громадівці : до 150-річчя від часу заснування тернопільської Громади, яка була унікальною школою виховання української національної еліти / О.Збожна // День. – 2013. – 12-13 лип. – С. 11.
Про Івана Пулюя – засновника тернопільської Громади.

Обізюк З. Нобелівські лауреати з фізики / З.Обізюк // Все для вчителя. – 2012. –№ 13-14. – С. 23. – Бібліогр.: 3 назви.

Пляцко Р. Феноменальний Іван Пулюй / Р.Пляцко // День. – 2015. – 6-7 лют. – С. 22.
Запропоновано біографію видатного українського фізика й винахідника, організатора науки і громадського діяча.

Тимошик М. Як Святе Письмо ставало українським / М.Тимошик // Слово Просвіти. – 2018. – 26 квіт. – С. 6-7.
Простежено історію перекладів Біблії на українську мову: Пантелеймона Куліша, Івана Огієнка, Івана Хоменка.

Шаров І. Пулюй Іван Павлович (1845-1918) : Загадкові промені / І.Шаров // Вчені України: 100 видатних імен. – К.: АртЕк, 2006. – С. 341-344.

15 січня 2020 р.

Архітектор-практик: до 165-річчя від дня народження Опанаса Сластіона


Опанас Сластіон (Сластьон, Сластіонов) – український архітектор і живописець, етнограф і мистецтвознавець, громадський діяч і педагог. Прийшов у цей світ 14 січня 1855 р. у м. Бердянську Таврійської губ. (тепер у складі Запорізької обл.), в родині іконописця-реставратора.

         Спочатку Опанас навчається у Петербурзькій школі «Товариства заохочення мистецтв», у 1874-1882 рр. – у Петербурзькій Академії Мистецтв у І.Крамського та П.Чистякова. Час після закінчення Академії Сластіон використовує для мандрів Україною: замальовує селян у народному одязі та речі їхнього вжитку, краєвиди та памятки.

         Упродовж 1883-1929 рр. Сластіон виконує ілюстрації до таких творів Тараса Шевченка:

         «Гайдамаки», поема (туш, перо, акварель, 1883-1886);
         «Гамалія», поема (туш, перо, білило, 1888 і 1897);
         «Катерина», поема (туш, білило, 1905 і 1925);
         «Наймичка», поема (туш, перо);
         «Сліпий» («Невольник»), поема (туш);

         «Ой сяду я під хатою», поезія (туш, 1910);
         «На Великдень, на соломі», поезія (туш, 1910);
         «Не хочу я женитися», поезія (туш, пастель, 1927);
         «Ой одна я, одна», поезія (туш, 1927);
         «Закувала зозуленька», поезія (туш);

         «Причинна», балада (туш, 1929).

         Варто зупинитись на циклі малюнків Сластіона до окремого видання поеми «Гайдамаки» 1886 р. Ці ілюстрації (14 на окремих аркушах і 34 в тексті), піднесені й романтичні, неодноразово відтворювалися у «Гайдамаках» і «Кобзарі», в альбомах і листівках, у журналах і читанках; українські художники вчилися на цих зразках.

         У 1887-1900 рр. Опанас працює художником з розробки обмундирування військ Технічного комітету Військового міністерства.

У 1900-1928 рр. Сластіон викладає у Миргородській художньо-промисловій школі ім. Миколи Гоголя – навчальному закладі, що постав 1896 р. коштом Полтавського губернського земства та добровільних внесків громадян.

Завдання школи полягало в ознайомленні кустарів Полтавської губернії з керамічним виробництвом. Цікаво, що замовлення до школи надходили навіть з-за кордону, а роботи її вихованців доволі часто відзначалися нагородами на міжнародних виставках.

         15 вересня 1918 р. на базі школи утворено Миргородський художньо-промисловий інститут з відділами декоративно-народного мистецтва та технічно-керамічним, також педкурсами для підготовки вчителів малювання.

         У 1912 р. лікар Іван Зубковський (1848-1933) відкриває в Миргороді джерело лікувальної мінеральної води, а у 1916-1919 рр. споруджено першу частину санаторного комплексу: Миргородську водо- та грязелікарню, дієтичну їдальню-клуб.

Відбувалося це так: у березні 1916 р. Опанас Сластіон входить як художник (головний керівник художньої частини) до складу комітету з побудови комплексу Миргородського курорту. Саме завдяки Сластіону три перші будівлі комплексу було споруджено у формах українського архітектурного стилю.


         Що ж це таке: український архітектурний стиль (далі – УАС), зокрема, на Полтавщині ? Так зветься напрямок в українській архітектурі ХХ ст., що сформувався у поєднанні народних мистецьких форм та стилю модерн, традиційних та новітніх матеріалів.

         Становлення УАСу на Полтавщині відбувалося в 3 етапи:

1.   1903-1909 рр., початковий, можна окреслити одним словом: пошуки.
2.   1910-1917 рр., основний, УАС застосовується на всій території губернії, також поширюється на Чернігівщину.
3.   1918-1930, 1935-1941 рр., заключний, на якому відбувалось поступове творче згасання (через небезпеку репресій).

У 1903-1905 рр., у часі дискусії довкола спорудження будинку Полтавського губернського земства, Опанас Сластіон першим сформулював теоретичні засади УАС.

Нагадаємо тут його 6 принципів:

1.   Дверний або віконний проріз: трапеційний шестикутний,
арка: еліптична або трицентрова.
2.   Дах наметового типу.
3.   Залом (виступ) на даху.
4.   Галерея, піддашшя, опасання (суцільна крита галерея навколо будівлі).
5.   Колонка: звивиста, кручена.
6.   Кераміка, орнаменти: широке застосування.

Найкращими зразками УАС на Полтавщині, розробленими архітектором Опанасом Сластіоном, вважаються такі памятки:

Будинки кредитово-кооперативних сільсько-господарських і споживчих товариств у с. Устивиця, Велика Багачка, Великі Сорочинці (1910-1914), Хомутець (1913-1914);
Миргородська водолікарня, їдальня-клуб, грязелікарня (1916-1919);
Будинок Рубцова в Миргороді (1910).

Рекомендована література

Зацікавлених цією темою запрошуємо ознайомитися із вказаними виданнями у відділах читальної зали та абонемента Чернігівської обласної бібліотеки для юнацтва (вул. Шевченка, 63, поруч зі стадіоном ім. Юрія Гагаріна):

Афанасьєв В., Блюміна І. Ілюстрування творів Т.Г.Шевченка / В.Афанасьєв, І.Блюміна, заст. Гол. ред. А.Кудрицький, відповід. секр. Г.Швед // Шевченківський словник. Т. І : А – Мол. – К.: Головна редакція УРЕ, 1976. – С. 208 (таб. XVIII, кольор. вкл.), 252-254.
Докладно про серію ілюстрацій до творів Тараса Шевченка. У таб. XVIII наведено ілюстрацію до поеми Т.Шевченка «Гамалія» (кін. ХІХ ст.).
        
Владич Л. Графіка / Л.Владич, гол. ред. М.Бажан // Українська Радянська Енциклопедія. Т. 3: Гердан – Електрографія. Вид. друге. – К.: Головна редакція УРЕ, 1979. – С. 147.
Відзначено розвиток О.Сластіоном традицій станкової та книжкової графіки, закладених Т.Шевченком.

Грицай М. Думи / М.Грицай, гол. ред. М.Бажан // Українська Радянська Енциклопедія. Т. 3: Гердан – Електрографія. Вид. друге. – К.: Головна редакція УРЕ, 1979. – С. 161 (вкладка), 493-494.
На с. 161 вкл. наведено ілюстрацію О.Сластіона до поеми Т.Шевченка «Гайдамаки» (туш, 1885), що зберігається тепер у Державному музеї Тараса Шевченка в Києві.

Калібаба Д. Сластіон Опанас / Д.Калібаба // Видатні діячі культури, науки, політики Придесення : Довідник. – Чернігів: Деснянська правда, 1995. – С. 117-118.

Сластіон (Сластьон) Опанас / Заст. Гол. ред. А.Кудрицький, відповід. секр. Г.Швед // Шевченківський словник. Т. ІІ : Мол – Я. – К.: Головна редакція УРЕ, 1977. – С. 217.
Докладно про серію ілюстрацій до творів Тараса Шевченка, виконаних у 1883-1929 рр. Наведено ілюстрацію до балади Т.Шевченка «Причинна» (туш, 1929).

Сластіон (Сластьон) Опанас / Упоряд. М.Лабінський, В.Мурза. За ред. А.Кудрицького // Митці України: Енцикл. довід. – К.: «Українська Енциклопедія» ім. Миколи Бажана, 1992. – С. 535.

Сластіона О.Г. могила у м. Миргороді / За ред. А.Кудрицького // Полтавщина : Енцикл. довід. – К.: «Українська Енциклопедія» ім. М.Бажана, 1992. – С. 875-876.

Сластіону О.Г. меморіальні дошки у м. Миргороді / За ред. А.Кудрицького // Полтавщина : Енцикл. довід. – К.: «Українська Енциклопедія» ім. М.Бажана, 1992. – С. 876.


Сластьон О. До відродження українського архітектурного стилю / О.Сластьон // Мистецька спадщина козацької держави. – К.: Народне мистецтво, 2010. – С. 90-96.

Чернова М. Сластіон (Сластьон) Опанас / М.Чернова, гол. ред. М.Бажан // Українська Радянська Енциклопедія. Т. 10: Салют – Стоговіз. Вид. друге. – К.: Головна редакція УРЕ, 1983. – С. 33 (кольор. вкл.), 245.
На с. 33 кольорової вкладки запропоновано такі репродукції робіт художника Опанаса Сластіона:
1.   Проводи на Січ. 1898.
2.   Волинь. Фрагмент.
3.   Портрет кобзаря Петра Сіроштана. Туш, перо, олівець, 1887.
4.   Портрет кобзаря Самійла Яшного. Чорна акварель, перо. 1903.
5.   Ілюстрація до «Думи про смерть козака-бандуриста». Чорна акварель, перо, білило. 1897.

         Шевченко Т. Гайдамаки : поема / Т.Шевченко, ілюстрації худ. О.Сластіона, прим. Л.Кодацької. – К.: Дніпро, 1988. – 102 с.
         Ілюстрації художника Опанаса Сластіона до «Гайдамаків» відтворено з репродукцій видання поеми 1886 р.

         Шляхами Тараса Шевченка. Чернігівщина : путівник / авт. тексту: С.Лаєвський, Л.Линюк, С.Половнікова, Н.Самохіна. – К.: Богдана, 2012. – 276 с.: іл.
         Запропоновано репродукції двох робіт О.Сластіона:
1.   Будинок полкової канцелярії у м. Чернігові. Мал. Поч. ХХ ст.
2.   Вечір взимку. Чернігівщина. 1889 р.

         Шовкопляс Г., Шовкопляс І. За покликом серця: Памятки історії та культури в житті і творчості Т.Г.Шевченка / Г.Шовкопляс, І.Шовкопляс. – К.: Наук. думка, 1990. – 168 с.: іл. – Бібліогр.: С. 152-160.

         Наведено свідчення художника О.Сластіона про те, що 1906 р. він бачив у Воскресенській церкві у Седневі (містечку на мальовничій річці Снов на північний схід від Чернігова) написану Шевченком ікону Різдва Богородиці.