21 лютого 2019 р.

Перша в світі за красою написання



І запитала скромно (Роксолана у дервіша – В.П.): «А що робить людину гарною ?». «Не тіло її, і не розум її, тільки мир унутрі і діяльність, згідна з заповідями Бога. А того не осягне ніхто без чистоти душі». «А як осягнути ту чистоту душі ?» «Не уповати на себе, бо людина слаба, і кволий дух її, не рахувати на людей, бо вони не постійні і минущі, а кожної днини і перед кожним ділом своїм радитися в Дусі Бога, тільки він вічно постійний, найлучший і наймудріший».

Осип Назарук. Роксоляна

Що спільного між словами книга, стіл, бібліотека ? Схоже на загадку із серії «Третій зайвий» ? Але ж зовсім ні. Усі три, також слово письменник, мають спільний корінь КТБ та подібне звучання … в арабській. Ось така незвична логіка у мови, що не має голосних.

Але в період розквіту арабської науки, що припав на VII – XI ст., в бібліотеках також працювали вчені (зрозуміло, за столом), а видатний математик і астроном Мухаммед аль-Хорезмі був ще й бібліотекарем. Показово, що тогочасного рівня ісламської математики в Західній Європі досягнуть лише наприкінці XVI ст. Більше: у ХІІ ст. були створені цілі товариства вчених, що перекладали надбання математиків країн ісламу на європейські мови.


З розвитком астрономічних знань у Старому Світі виникла потреба в створенні слова, відомого тепер майже у всіх європейських мовах: зеніт. Переконаємося, що  це слово-помилка. Справді, замт (араб.) – найвища точка неба: zamt -> zanit (m -> ni) -> zenit. У Європі арабської не знали, свого слова для цього явища не існувало. Отож, коли переписували відоме, припустилися помилки (ni замість m).

Схожа ситуація зі словом синус. Джяйб (араб.) – тятива, дуже вдалий вибір для назви цієї тригонометричної функції. Але слово джіба (затока) – спільнокореневе і схоже (корінь джб, памятаймо: голосних нема), відповідно, латиною перекладається як синус !

Цікаво: трійка українських слів: жупан, шубка, юпка походять від одного арабського jubba (безрукавка). Простежимо ці шляхи:

Jubba (араб.) –>
giuppa (італ.) -> zupan (пол.) -> жупан
Schube (нім.) -> шуба
Juppe (нім.) -> jupka (пол.) -> юпка (юбка, діал.)

Тепер розташуємо мови за кількістю носіїв (млн., в дужках), згідно з даними довідника Ethnologue: Languages of the World та переконаємось, що арабська потрапляє до першої п’ятірки:

1.   Китайська (845)
2.   Іспанська (329)
3.   Англійська (328)
4.   Гінді / урду (182 / 61)
5.   Арабська (221)
6.   Бенгалі (181)
7.   Португальська (178)
8.   Російська (144)
9.   Японська (122)
10.         Німецька (90)

Ця мова є однією з шести офіційних робочих мов (разом з англійською, іспанською, китайською, російською та французькою) таких поважних міжнародних організацій як ООН та ЮНЕСКО. Також арабська є офіційною мовою для 26 країн та 2 територій. До переліку, зокрема, належать: Алжир, Бахрейн, Єгипет, Йорданія, Ізраїль, Ірак, Катар, Кувейт, Ліван, Мавританія, Марокко, Обєднані Арабські Емірати, Оман, Палестина, Саудівська Аравія, Сомалі, Сирія, Судан, Туніс.

Арабська мова належить до семітської групи семіто-хамітської (афразійської) сімї мов. Цікаво, що в цій групі теж перебувають (є найбільш до неї наближеними): арамейська, давньоєврейська (іврит), мальтійська, фінікійська. Арамейська – рідна мова Ісуса Христа. Візьмемо, наприклад, іврит – це колишня мертва мова, тепер відроджена, а від 1948 р. є офіційною мовою Ізраїлю (разом з арабською). Фінікійською спілкувалися з IV тис. до н.е. у Фінікії (тепер це територія Лівану), на островах Кіпр, Сардинія та Сицилія, на півдні Іспанії, на півночі Африки. Найдавніші писемні памятки фінікійської мови датовано серединою ІІ тис. до н.е., арабської – V ст. до н.е. Літературну арабську мову сформовано у V-VI ст. Нею написано Коран – священну книгу мусульман (VII-VIII ст.).


Наступні рядки належать Агатангелу Кримському (15.01.1871 – 25.01.1942), одному із найавторитетніших сходознавців в Україні і поза її межами, авторові численних праць з історії культури й літератури арабських країн, семітології, історії ісламу, людині, що володіла майже 60-ма мовами:

Звісно всім, що арабська мова дуже горлова. Особливо ж єсть там один такий звук, що рідко хто з європейців навчиться його коли-небудь вимовляти. Той звук зветься «айн». Вузлуваті німці (хитрі в біса !) постерегли, що коли прислухатися, як риплять немазані двері, то ото ж і маємо того самого арабського «айна». Другі філологи знов кажуть, що мале теля, коли мукає до своєї матері, то вимовляє арабське «айн» зовсім чисто: «мабуть, чи не од верблюжат у пустинях і навчилися араби свого айна», – догадуються вони.


Треті знов запевняють, що й кожен європеєць уміє вимовляти арабське «айн», коли слабує на морську хоробу; бо коли, вибачайте, він ригає, то той звук, з яким люди ригають, і єсть найчистіше «айн». Та, мабуть, чи не легше вам буде навчитись того «айна» ось як: притуліть кінчик язика до нижніх зубів, до самих пнів, далі притисніть цілий язик щільно-щільно до спідньої челюсти, щоб горло було вільне, та й силуйтеся вимовляти гортанкою не то «а», не то «є», не то «г» – от вам і вийде той словутній «айн». Спробуйте, може пощастить вам це зробити !

Рекомендована література

Усіх небайдужих до цієї теми запрошуємо ознайомитися із вказаними виданнями у відділах читальної зали та абонемента Чернігівської обласної бібліотеки для юнацтва (вул. Шевченка, 63, поруч зі стадіоном ім. Юрія Гагаріна):

Богатство, равенство, братство // Вокруг света. – 2015. – № 10. – С. 28-43.
Про Об'єднані Арабські Емірати – країну, що завдяки справедливому розподілу прибутків від експорту нафти, перетворилася на квітучу оазу для своїх громадян.

Болгарский Б. Развитие математики у народов Средней Азии и Ближнего Востока в VII-XV ст. / Б.Болгарский // Очерки по истории математики. – 2-е изд., испр. и доп. – Мн.: Выш. школа, 1979. – С. 116-131.
Математики Середньої Азії та Близького Сходу: Мухаммед бен Муса аль-Хорезмі (2-га пол. VIII ст. – між 830-840 рр.), аль-Баттані (Мухаммед ібн Джабір ібн Сінан, 850–929), Сабіт ібн Корра (836–901), Мухаммед аль-Бузджані Абуль-Вафа (940–998), Омар Хайям (1040 – бл. 1123), Абу Наср Мухаммед ібн Тархан аль-Фарабі (870–950), Абу-Райхан-Мухаммед ібн Ахмед аль-Біруні (973–1048), Насіреддін ат-Тусі (1201 – 1274 або 1277), Джемшид Гіяседдін аль-Каші (? – бл. 1436). Головні досягнення: створення алгебри як науки про рівняння та розробка тригонометрії як самостійного розділу математики.


Воля О. Емірати / О.Воля // Літературна Україна. – 2013. – 29 серп. – С. 12-13.
Щоденник перебування автора в Обєднаних Арабських Еміратах у березні 2013 р.

Гасанбекова Т. Русско-арабский разговорник. Изд. 4-е, испр. / Т.Гасанбекова. – М.: Мартин, 2008. – 256 с.

Золото за скинуті кілограми // Сіверщина. – 2013. – 25 лип. – С. 10.
У рамках програми «Ваша вага в золоті», що діятиме від 19 липня до 16 серпня 2013 р., мешканці мегаполісу Дубай (ОАЕ) отримають 1 г золота за кожен скинутий кг зайвої ваги.

Капіруліна С. Обєднані Арабські Емірати – квітучий сад серед пустелі / С.Капіруліна // Географія та економіка в сучасній школі. – 2012. – № 4. – С.39-42.

Карпенко Ю. Вступ до мовознавства: Підручник / Ю.Карпенко. – К.: Видавничий центр «Академія», 2006. – 336 с. – Серія «Альма-матер».

Конфорович А. Колумби математики / А.Конфорович. – К.: Рад. школа, 1982. – 223 с. – Бібліогр.: с. 222.
Діяльності вчених країн ісламу: аль-Хорезмі, Біруні, Омара Хайяма присвячено окремий розділ «Караванні шляхи математики».

Кочерган М. Вступ до мовознавства: Підручник. Вид. 2-ге / М.Кочерган. – К.: Видавничий центр «Академія», 2008. – 368 с. – Серія «Альма-матер».

Кримський А. Виривки з мемуарів одного старого гріховоди : Вибране / Агатангел Кримський; упорядкув. І передм. Ю.Коваліва. – К.: ВЦ «Академія», 2016. – 320 с. – Серія “In crudo” («без прикрас»).

Лингвистические задачи. Пособие для учащихся ст. классов / авт.-сост.: В.Алпатов, А.Вентцель, Б.Городецкий и др. – М.: Просвещение, 1983. – 223 с.
Запропоновано захопливі задачі з мовознавства для 45 мов, зокрема, арабській присвячено №№ 21, 139, 140, 151, 152, 154.

Ломб К. Как я изучаю языки / К.Ломб, авториз. перевод с венгер. А.Науменко, ред. В.Фальский. – М.: Прогресс, 1978. – 215 с.
Про унікальний досвід автора, яка упродовж 25 років опанувала 10 мов (розмовний рівень), а ще 6-ма оволоділа на рівні перекладу науково-технічної та художньої літератури.

Майборода Н. Гендерное неравенство / Н.Майборода // Вокруг света. – 2017. – № 3. – С. 33.
Наведено цікаву статистику для ОАЕ: частку жінок у парламенті, дипломатичному корпусі; середній вік жінки при народженні першої дитини; очікувану тривалість життя жінок і чоловіків. Усі дані порівнюються з українськими відповідниками.

Майборода Н. Независимость под прикрытием / Н.Майборода // Вокруг света. – 2017. – № 3. – С. 28-37.
Про визначну роль еміратських жінок у житті країни, серед яких – наймолодша жінка-міністр.

Майборода Н. Объединённые Арабские Эмираты [Карти] / Н.Майборода  // Вокруг света. – 2017. – № 3. – С. 34.
Запропоновано добірку даних про ОАЕ: федеративний устрій, столицю, площу, кількість та щільність населення, національні страви та напої.

Назарук О. Роксоляна. Жінка халіфа й падишаха (Сулеймана Великого), завойовника і законодавця: Іст. повість з 16-го ст. / О.Назарук. – К.: Дніпро, 1992. – 271 с.: портр.

Назарук О. Роксоляна: Іст. повість / О.Назарук; іл. В.Куща. – К.: Школа, 2008. – 336 с.: іл. – Серія «Біб-ка шкіл. класики».

Объединённые Арабские Эмираты [Карти] // Вокруг света. – 2015. – № 10. – С. 40.
Про ОАЕ на двох шпальтах: від площі та державного устрою до традиційних напоїв та фірмових страв.

Стройк Д. Восток после упадка античного общества / Д.Стройк; перевод с нем. и доп. И.Погребысского // Краткий очерк истории математики. Изд. 4-е. – М.: Наука, 1984. – С. 87-104.
Математики періоду іслама: Мухаммед ібн Муса аль-Хорезмі, аль-Баттані, Омар Хайям, Насір ад-Дін ат-Тусі, аль-Каші, Хасан ібн аль-Хайсам, Абу Каміл.

Успенский Л. Слово о словах (очерки о языке): Для сред. и ст. шк. возраста / Л.Успенский; худож. И.Кожемякина. – К.: Веселка, 1987. – 367 с.: ил. – Серия «Шк. б-ка».

Фолсом Ф. Книга о языке. Изд. 2-е, исправл. / Ф.Фолсом; пер. с англ. А.Раскиной; ред. Н.Беляева; худ. оформ. Л.Шканова. – М.: Прогресс, 1977. – 160 с.: ил.
У захопливій формі простежено розвиток писемності від сивої давнин до сьогодення. Окреслено перспективи розвитку машинного перекладу та штучних мов. Запропоновано практичні поради щодо вивчення іноземних мов.

Чужие и свои [Образотворчий матеріал] // Вокруг света. – 2015. – № 10. – С. 36.

Добірка цікавих статистичних даних про відмінності між умовами життя громадян Об'єднаних Арабських Еміратів (19%) та найманих працівників цієї країни (81%).

20 лютого 2019 р.

Мова – оберіг людини і нації



Параграф 21. Всі видання Академії обов'язково повинні друкуватися українською мовою. Коли б автор забажав, Академія друкує ту саму працю однією з таких мов: французькою, німецькою, англійською, італійською та латинською.

Зі Статуту Всеукраїнської Академії Наук (ВУАН), відкритої 14.11.1918

         В історії світової літератури доволі часто траплялося так, що переклад Святого Письма рідною мовою надавав вагомий поштовх розвитку цієї мови. Далі розглянемо складні й довгі шляхи українських перекладів Біблії. Зрозуміло: насамперед нас цікавлять повні, виконані з оригінальних мов та визнані канонічно.

Маловідомим є той факт, що перший переклад Нового Заповіту тогочасною українською літературною мовою здійснив 1860 р. Пилип Морачевський, інспектор Ніжинської гімназії вищих наук, уродженець Чернігівщини.

         Заборону друку, що надійшла від Синоду Російської православної церкви, можна пояснити ще й тим, що перший переклад Біблії російською літературною мовою виконано лише 1876 р.
        
         У 1811-1834 рр. Маркіян Шашкевич, лідер «Руської трійці», перекладав Євангеліє та Псалми. Результат його праці був суттєво коротшим за оригінал, отож нагадував більше перекази, навіть сонети. У своєму щирому намірі донести зміст до галицького читача Шашкевич вживає відповідну мову: наприклад, пише про «віру тверду, як Бескид».

         Сумно, але обидва переклади, Пилипа Морачевського та Маркіяна Шашкевича, не побачили світу за життя авторів. Третя спроба мала більший успіх: 1877 р. накладом 20 примірників виходить «Книга Іова, на малоруську мову переложена». Щоб створити український варіант цієї біблійної історії, Володимир Александрович, письменник і фольклорист, військовий лікар і генерал, у 53 (!) роки розпочинає вивчення староєврейської мови…

         Наприкінці 1903 р. у Відні побачило світ «Святе Письмо Старого і Нового Завіту» у перекладі Пантелеймона Куліша, Івана Нечуя-Левицького та Івана Пулюя. Сталося це після тривалих перемовин Івана Пулюя з Британським і закордонним Біблійним товариством, яке й нарешті дозволило друк.


Проте видання не можна вважати канонічним: хоча над своєю часткою Пантелеймон Куліш і працював упродовж 30 (!) років, перекладав він доволі вільно, зі значними відхиленнями від оригінального тексту. Франц Міклошевич, відомий віденський славіст і головний рецензент перекладу висловлювався рішуче: «переклад досить віддалений від грецького оригіналу і не може бути прийнятий до друку під патронатом Британського і закордонного Біблійного товариства».
        
         12 червня 1962 р. у далекому канадському Вінніпезі митрополит Іларіон (Іван Огієнко) розгортає сигнальний примірник свого, канонічно визнаного (!), перекладу Біблії – результат 42-річної виснажливої праці. Задум праці був канонічним від самого початку: проф. Огієнко перекладав Старий Заповіт зі староєврейського оригіналу, Новий – з грецького.

Внесок митрополита гідно пошановано на чужині: його обрано почесним дожиттєвим членом Британського і закордонного Біблійного товариства, нагороджено медаллю королеви Англії Єлизавети…

         Лише 1995 р. переклад Святого Письма Івана Огієнка побачив світ на Батьківщині автора завдяки зусиллям Українського Біблійного товариства. Упродовж цих 33 років Біблія митрополита Іларіона кілька разів перевидавалася в Канаді, США, Західній Європі…


         Тут варто пригадати, що величезна бібліотека і все майно митрополита Іларіона загинули у Варшаві під час пожежі 1944 р. Неймовірно: Софія Сімянцева, яка друкувала переклад Огієнка, дивом врятувала й направила усі матеріали (а це 20 товстих зшитків !) до автора, що вже перебував у  Словаччині.

         По дорозі до Швейцарії митрополит Іларіон закопав усі матеріали перекладу у монастирському дворі містечка Сан-Пельтен недалеко від австрійської столиці. А 4 квітня 1945 р. до містечка увійшли радянські війська… Вже з Канади Іван Огієнко повідомить про це Лондон. Отож 1949 р. британські офіцери відкопають мішки та спрямують їх до своєї столиці, а вже звідти матеріали щасливо потраплять до автора у Вінніпег… 

Рекомендована література

Зацікавлених цією важливою темою запрошуємо до відділів читальної зали та абонемента Чернігівської обласної бібліотеки для юнацтва: вул. Шевченка, 63 (поруч зі стадіоном ім. Юрія Гагаріна).

Братко В. М.Т. Рильський – автор і перекладач сонетної форми. Основні поняття про теорію і практику перекладу / В.Братко // Зарубіжна література в школах України. – 2010. – № 3. – С. 26-30.
Запропоновано заняття спецкурсу «Сонет в історії світової літератури». Початок: «ЗЛ» №№ 11 і 12, 2009; №№ 1 і 2, 2010.

Головня А. Зоонім як складова порівняння на позначення рис характеру людини / А.Головня // Всесвітня література та культура в навчальних закладах. – 2011. – № 6. – С. 57-60. – Бібліогр.: 17 назв.
Про вибір засобів україномовного перекладу для порівнянь з компонентом-зоонімом у прозі Редьярда Кіплінга.

Дячук О. Бондаренко І. «Переклади відомих творів можуть стати подією Року Японії в нашій країні» / О.Дячук // Урядовий курєр. – 2017. – 17 лют. – С. 11.

Євтушенко С. Борис Грінченко – перекладач / С.Євтушенко // Зарубіжна література в школах України. – 2011. – № 1. – С. 58-62.
Про перекладацьку діяльність Бориса Грінченка.

Ісаєнко О. Перекладач Євангелія із Шестовиці / О.Ісаєнко // Наш край. – 2013. – 21 верес. – С. 7.
Про Пилипа Морачевського, якого висунуто на конкурс «Сім чудес Чернігівського району» у номінації «Відомі земляки».

Клименко Ж. Методика порівняння оригіналу й перекладу в процесі вивчення світової літератури в школі. Лекція 16 / Ж.Клименко // Всесвітня література в сучасній школі. – 2012. – № 10. – С. 28-34. – Бібліогр.: 14 назв.
Заняття науково-методичного лекторію для вчителя зарубіжної літератури на тему «Специфіка вивчення перекладних художніх творів у старших класах ЗОШ».

Комар О. Порівняльний аналіз оригіналу та перекладів поетичного твору. Тема. Аналіз вірша Поля Верлена «Осіння пісня» / О.Комар // Зарубіжна література в школах України. – 2013. – № 4. – С. 52.
Фрагменти конспекту уроку зарубіжної літератури. До скарбнички дистанційного тренінгу. Типи аналізу художнього твору, адаптовані до шкільної практики.

Конончук Т. Переклад: спеціальність чи маргінальна література ? / Т.Конончук // Літературна Україна. – 2015. – 28 трав. – С. 5.
Про те, як стати справжнім фахівцем перекладацької справи.

Лавров Ю. «Війна» у її перекладі / Ю.Лавров // Військо України. – 2013. – № 5. – С. 22-25.
Про важку працю військового перекладача, молодшого лейтенанта Юлії Сумко під час першої ротації українських миротворців у Іраку восени 2003 р.

Перекладач «Слова о полку Ігоревім» : до 150-річчя від дня народження Миколи Чернявського // Шкільна бібліотека. – 2018. – № 1. – С. 8-9.
Про Миколу Чернявського (1868-1940) – поета, педагога, земського діяча, уродженця Торської Олексіївки Бахмутського повіту Катеринославської губернії, сина священика. Був репресований, твори перебували під забороною, реабілітований після смерті Й.Сталіна.

Смольницька О. Перекладацька діяльність І.Франка: компаративістський аналіз архетипних систем давньоукраїнського та скандинавського мислення / О.Смольницька // Слово і час. – 2010. – № 1. – С. 81-86.

Стріха М. Перекладацька діяльність родини Бориса Грінченка / М.Стріха, М.Альошина // Слово і час. – 2013. – № 7. – С. 94-100.

Тарасенко О. З історії перекладу Святого Письма у Чернігівській єпархії в першій половині ХІХ ст.: віршоване Євангеліє протоієрея Матвія Данилевича / О.Тарасенко // Сіверянський літопис. – 2011. – № 4. – С. 54-63. – Бібліогр.: 20 назв.
До історії віршованих перекладів Святого Письма.

Тимошик М. Як Святе Письмо ставало українським / М.Тимошик // Слово Просвіти. – 2018. – 26 квіт. – С. 6-7.
Простежено історію перекладів Біблії на українську мову: Пантелеймона Куліша, Івана Огієнка, Івана Хоменка.

Філарет. Місія захистити мову / Філарет // Літературна Україна. – 2014. – 15 трав. – С. 3.

Запропоновано думки Патріарха про завдання УПЦ КП в галузі мовної політики та важливе значення Міжнародного конкурсу з української мови ім. Петра Яцика.

15 лютого 2019 р.

Право на пам’ять: від депортації до окупації (до 75-р. депортації кримськотатарського народу та 5-р. окупації Криму)



18 травня 1944-го вночі в будинок сильно постукали. Мама відчинила двері, увірвалися озброєні солдати… Прикладами почали виганяти нас надвір… Нічого не пояснили, і ми до самої станції Сімферополя думали, що везуть на розстріл… Всіх «забили» у вагони для худоби й закрили дошками… Не було ні води, ні туалету… Померлих закопували у поспіхом виритих ямах вздовж дороги під час стоянок, іноді – по кілька трупів в одній. Їхали зо 20 діб. Висадили нас на станції Хакулабад Наманганського району Узбекистану…

Наріман Бешевлі, 1932 р. народж. Спогади з архіву Меджлісу кримськотатарського народу

«В период Отечественной войны многие крымские татары изменили Родине, дезертировали из частей Красной армии, обороняющих Крым, и переходили на сторону противника, вступая в сформированные немцами добровольческие татарские воинские части, боровшиеся против Красной армии», так постанова Держкомітету оборони СРСР від 11 травня 1944 р. пояснює причину депортації кримських татар з батьківщини.  

Справді, у 17-й армії Вермахту під командуванням Еріха фон Манштейна воювало 8684 кримських татар, тобто 1/25 від їхньої загальної чисельності (це приблизно 220 тис.). Але тут варто враховувати також і те, що майже 1.5 млн радянських громадян перейшли у той час на бік Вермахту, й частка росіян становила 2/3 ! Російська визвольна армія генерала Андрія Власова була найчисельнішою !

Необхідно відзначити, що Система депортувала й інші народи: наприкінці ІІ світової війни цього лиха зазнали балкарці, інгуші, калмики, карачаївці, ногайці, турки-месхетинці, чеченці… Є припущення, що Сталін планував наступ  проти Туреччини, тому в такий спосіб намагався позбутися тюркських народів (потенційних ворогів) на своїй території. 


У травні 1944 р. 183 155 кримських татар вивезли з півострова у вагонах для худоби. Показово: депортували навіть дітей партизан та червоноармійців. Майже всі спецпереселенці (саме такий статус отримали тоді кримські татари) потрапили до Узбекистану, що дуже потребував робочих рук. У перші роки після депортації від виснажливої праці загинула майже половина кримських татар (46 %). Ось як згадує про це Лєніє Абібулаєва, 1938 р. народж. (спогади з архіву Меджлісу кримськотатарського народу):

«Привезли нас на станцію Голодний Степ Узбецької РСР… Ночували просто неба. Наступного дня всіх розмістили по бараках і хлівах, де не було ні вікон, ні дверей. Через 2 години почали виганяти на прополку бавовни… Наглядачі підганяли батогами. Почалися хвороби – малярія, тиф, дизентерія. Помирали сімями… Їли траву – лободу або конюшину. Від голоду і хвороб щодня помирали, особливо діти і старі».


У жовтні 1948 р. Сталін наказав: «Обязать райкомы партии повести решительную борьбу со всем татарским и не допускать употребления татарских слов и наименований». Так за час відсутності корінного етносу з карти півострова «зникло» близько 1400 (!) унікальних кримськотатарських назв. Проте не перейменували, наприклад, Бахчисарай («сад-палац»)…

Важливо памятати, що після смерті Сталіна депортовані народи почали поступово повертатися до рідних місць, за винятком кримських татар, німців та турків-месхетинців. Чому так ? Ось витяг з листа Петра Шелеста, першого секретаря ЦК КПУ до ЦК КПРС від 22 червня 1966 р.:

«За 22 года, которые прошли после выселения татар, места их прежнего проживания заселены. Трудящиеся Крыма достигли больших успехов в развитии экономики и культуры. Валовая продукция промышленности превышает уровень 1940 года более чем в пять раз. Возвращение татар к местам прежнего проживания и связанная с этим необходимость переселения из Крыма большого количества теперешнего населения повлекли бы большие убытки государственным интересам…».

Лише 14 листопада 1989 р. Верховною Радою СРСР ухвалено Декларацію «Про визнання незаконними і злочинними актів проти народів, що були піддані насильницькому переселенню, та забезпечення їхніх прав». 45 років після депортації… Саме тоді почалося масове повернення кримських татар на батьківщину…

Ось минуло майже 7 десятиліть після депортаціїї… Переслідування корінного населення півострова поновилися ще до псевдореферендуму 2014 р. Напади на людей, що спілкувалися кримськотатарською, викрадення… Закатоване тіло Решата Аметова, учасника мирного мітингу біля парламенту Криму, що відбувся 3 березня 2014 р., знайшли лише за 2 тижні за 45 км від Сімферополя.


Показово: 18 травня, у День памяті жертв депортації, кримським татарам заборонено будь-які мітинги… Їхньому лідеру, Мустафі Джемілєву, не дозволяють приїхати до Криму… Закрито більшість кримськотатарських ЗМІ… Правозахисниця Олександра Матвійчук, координатор компанії LetMyPeopleGo, пояснює:

«Кримські татари організовано виступили проти окупації Криму. Це автоматично перетворило їх на персональних ворогів авторитарного російського режиму… Вони зіткнулися з цілим арсеналом переслідувань. Тут і насильницькі викрадення, і сфабриковані кримінальні справи, і закриття Меджлісу, і зупинка мовлення телеканалу ATR, і обшуки в медресе та мечетях. Можна говорити, що по суті відбувається прихована депортація. Окупаційна влада посилає чіткий сигнал кримським татарам: або виїжджаєте, або мовчіть».

І вони їдуть… Від початку окупації півострів покинуло понад 20 тис. кримських татар, що становить 1/15 від загальної чисельності. Це і є «прихована депортація», адже у переважної більшості в Криму в заручниках окупаційної влади лишаються родичі…

Рекомендована література

Зацікавлених цією трагічною темою запрошуємо до відділів читальної зали та абонемента Чернігівської обласної бібліотеки для юнацтва: вул. Шевченка, 63 (поруч зі стадіоном ім. Юрія Гагаріна).

Аширова З. Бекірова Г.: «Депортацію кримських татар можна порівняти зі знищенням Росією Кримського ханства» / З.Аширова // Урядовий курєр. – 2018. – 19 трав. – С. 4.

Бекірова Г. На боці вермахту воювали до півтора мільйона громадян СРСР. Дві третини з них – росіяни. Кримських татар депортували з батьківщини за три дні. Операція розпочалася 70 років тому – 18 травня 1944-го / Г.Бекірова   // Країна. – 2014. – № 19. – С. 52-55.

Будник О. Лідер кримських татар Мустафа Джемілєв: «Наша мета – створення платформи для повернення Криму на базі Будапештського меморандуму» / О.Будник // Урядовий курєр. – 2019. – 3 січ. – С. 3.

Дзюбенко-Мейс Н. Довга дорога додому. Кримські татари і українська політика / Н.Дзюбенко-Мейс // День. – 2014. – 16-17 трав. – С. 14.

Злочин, що не має терміну давності // Позакласний час. – 2018. – № 4. – С. 18-21 вкл.
До Дня боротьби за права кримськотатарського народу.

Капсамун І. План «Розпорошення», або Геноцид, що триває: 18 травня в Україні вшановують память жертв 74-ї річниці депортації кримськотатарського народу / І.Капсамун // День. – 2018. – 18-19 трав. – С. 4-5.

Козлюк С. Гоніння і вигнання / С.Козлюк // Український тиждень. – 2017. – № 11. – С. 18-19.
За інформацією Мустафи Джемілєва, від початку окупації Криму з півострова виїхало понад 20 тис. кримських татар.

Коханець Л. Мустафа Джемілєв: «Тривога не зникає – у повітрі передгроззя» / Л.Коханець // Голос України. – 2014. – 17 трав. – С. 12.
Розмова з діячем кримськотатарського національного руху, головою Меджлісу (1991-2013), правозахисником та дисидентом про депортацію та заборону окупаційної влади вшанувати 70-річчя цієї жахливої події.

Кулик Н. Очікуючи другого повернення / Н.Кулик // Освіта України. – 2017. – 22 трав. – С. 8-9.
Про історію депортації кримських татар, знищення їхніх духовних цінностей.

Лосєв І. Ключ від півострова / І.Лосєв // Український тиждень. – 2017. – № 11. – С. 20-22.
Висловлено думку про те, як автономія корінного народу Криму могла б сприяти вирішенню проблеми територіальної цілісності України.

Лосєв І. Крим: облога, блокада чи залучення / І.Лосєв // Український тиждень. – 2017. – № 19. – С. 22-23.

Лосєв І. Обмежувач суверенітету / І.Лосєв // Український тиждень. – 2017. – № 8. – С. 22-24.
Про те, як закладалося підґрунтя російської окупації Криму.

Моісеєва Т. У перші роки після депортації було знищено половину кримських татар / Т.Моісеєва // Урядовий курєр. – 2015. – 21 листоп. – С. 1, 5.

Перша депортація Криму // Урядовий курєр. – 2017. – 23 груд. – С. 7.
До 235-річчя виходу таємного рескрипту Катерини ІІ.

Подобєд О. Спокуса пропаганди / О.Подобєд // Історія України. – 2015. –№ 15. – С. 1-5 вкл.
Про міжнародний відкритий семінар «Спокуса пропаганди й масові вбивства в Україні у ХХ – на початку ХХІ ст.», присвячений Голодомору, депортації кримських татар і Голокосту.

Прокопенко М. «Боятися і мовчати кримські татари не готові» / М.Прокопенко, М.Тимченко // День. – 2017. – 27 жовт. – С. 18-19.
Запропоновано розмову з журналістом А.Наумлюком про сімї політвязнів та опір окупаційному режиму на анексованому півострові.

Сеітбекіров А. За що ? / А.Сеітбекіров // Голос України. – 2014. – 17 трав. – С. 12-13.
Наведено спогади очевидця, вчителя історії про депортацію кримських татар та подальше життя на чужині.

Хто гасить свічу памяті ? Завтра минає 70 років від початку депортації кримських татар // Голос України. – 2014. – 17 трав. – С. 1.
Про перепони, які чинить окупаційна влада Криму: заборону мітингу памяті жертв депортації кримських татар та вїзду до Криму Мустафі Джемілєву.

Чадюк М. Увага «від нас» / М.Чадюк // День. – 2018. – 18-19 трав. – С. 31.
Вперше в дитячій літературі відома письменниця Зірка Мензанюк порушує тему депортації кримськотатарського народу.

Яновська Л. Повернення до правди / Л.Яновська // Урядовий курєр. – 2014. – 24 трав. – С. 16.

Про перший художній фільм «Хайтарма» («Повернення»), створений на основі реальних подій і фактів депортації кримських татар 18 травня 1944 р.