Мова – оберіг людини і нації

Параграф 21. Всі видання Академії обов'язково повинні друкуватися українською мовою. Коли б автор забажав, Академія друкує ту саму працю однією з таких мов: французькою, німецькою, англійською, італійською та латинською.

Зі Статуту Всеукраїнської Академії Наук (ВУАН), відкритої 14.11.1918

         В історії світової літератури доволі часто траплялося так, що переклад Святого Письма рідною мовою надавав вагомий поштовх розвитку цієї мови. Далі розглянемо складні й довгі шляхи українських перекладів Біблії. Зрозуміло: насамперед нас цікавлять повні, виконані з оригінальних мов та визнані канонічно.

Маловідомим є той факт, що перший переклад Нового Заповіту тогочасною українською літературною мовою здійснив 1860 р. Пилип Морачевський, інспектор Ніжинської гімназії вищих наук, уродженець Чернігівщини.

         Заборону друку, що надійшла від Синоду Російської православної церкви, можна пояснити ще й тим, що перший переклад Біблії російською літературною мовою виконано лише 1876 р.

        

         У 1811-1834 рр. Маркіян Шашкевич, лідер «Руської трійці», перекладав Євангеліє та Псалми. Результат його праці був суттєво коротшим за оригінал, отож нагадував більше перекази, навіть сонети. У своєму щирому намірі донести зміст до галицького читача Шашкевич вживає відповідну мову: наприклад, пише про «віру тверду, як Бескид».

         Сумно, але обидва переклади, Пилипа Морачевського та Маркіяна Шашкевича, не побачили світу за життя авторів. Третя спроба мала більший успіх: 1877 р. накладом 20 примірників виходить «Книга Іова, на малоруську мову переложена». Щоб створити український варіант цієї біблійної історії, Володимир Александрович, письменник і фольклорист, військовий лікар і генерал, у 53 (!) роки розпочинає вивчення староєврейської мови…

         Наприкінці 1903 р. у Відні побачило світ «Святе Письмо Старого і Нового Завіту» у перекладі Пантелеймона Куліша, Івана Нечуя-Левицького та Івана Пулюя. Сталося це після тривалих перемовин Івана Пулюя з Британським і закордонним Біблійним товариством, яке й нарешті дозволило друк.

Проте видання не можна вважати канонічним: хоча над своєю часткою Пантелеймон Куліш і працював упродовж 30 (!) років, перекладав він доволі вільно, зі значними відхиленнями від оригінального тексту. Франц Міклошевич, відомий віденський славіст і головний рецензент перекладу висловлювався рішуче: «переклад досить віддалений від грецького оригіналу і не може бути прийнятий до друку під патронатом Британського і закордонного Біблійного товариства».

        

         12 червня 1962 р. у далекому канадському Вінніпезі митрополит Іларіон (Іван Огієнко) розгортає сигнальний примірник свого, канонічно визнаного (!), перекладу Біблії – результат 42-річної виснажливої праці. Задум праці був канонічним від самого початку: проф. Огієнко перекладав Старий Заповіт зі староєврейського оригіналу, Новий – з грецького.

Внесок митрополита гідно пошановано на чужині: його обрано почесним дожиттєвим членом Британського і закордонного Біблійного товариства, нагороджено медаллю королеви Англії Єлизавети…

         Лише 1995 р. переклад Святого Письма Івана Огієнка побачив світ на Батьківщині автора завдяки зусиллям Українського Біблійного товариства. Упродовж цих 33 років Біблія митрополита Іларіона кілька разів перевидавалася в Канаді, США, Західній Європі…

         Тут варто пригадати, що величезна бібліотека і все майно митрополита Іларіона загинули у Варшаві під час пожежі 1944 р. Неймовірно: Софія Сім’янцева, яка друкувала переклад Огієнка, дивом врятувала й направила усі матеріали (а це 20 товстих зшитків !) до автора, що вже перебував у  Словаччині.

         По дорозі до Швейцарії митрополит Іларіон закопав усі матеріали перекладу у монастирському дворі містечка Сан-Пельтен недалеко від австрійської столиці. А 4 квітня 1945 р. до містечка увійшли радянські війська… Вже з Канади Іван Огієнко повідомить про це Лондон. Отож 1949 р. британські офіцери відкопають мішки та спрямують їх до своєї столиці, а вже звідти матеріали щасливо потраплять до автора у Вінніпег… 

Рекомендована література

Зацікавлених цією важливою темою запрошуємо до відділів читальної зали та абонемента Чернігівської обласної бібліотеки для юнацтва: вул. Шевченка, 63 (поруч зі стадіоном ім. Юрія Гагаріна).

Братко В. М.Т. Рильський – автор і перекладач сонетної форми. Основні поняття про теорію і практику перекладу / В.Братко // Зарубіжна література в школах України. – 2010. – № 3. – С. 26-30.

Запропоновано заняття спецкурсу «Сонет в історії світової літератури». Початок: «ЗЛ» №№ 11 і 12, 2009; №№ 1 і 2, 2010.

Головня А. Зоонім як складова порівняння на позначення рис характеру людини / А.Головня // Всесвітня література та культура в навчальних закладах. – 2011. – № 6. – С. 57-60. – Бібліогр.: 17 назв.

Про вибір засобів україномовного перекладу для порівнянь з компонентом-зоонімом у прозі Редьярда Кіплінга.

Дячук О. Бондаренко І. «Переклади відомих творів можуть стати подією Року Японії в нашій країні» / О.Дячук // Урядовий кур’єр. – 2017. – 17 лют. – С. 11.

Євтушенко С. Борис Грінченко – перекладач / С.Євтушенко // Зарубіжна література в школах України. – 2011. – № 1. – С. 58-62.

Про перекладацьку діяльність Бориса Грінченка.

Ісаєнко О. Перекладач Євангелія із Шестовиці / О.Ісаєнко // Наш край. – 2013. – 21 верес. – С. 7.

Про Пилипа Морачевського, якого висунуто на конкурс «Сім чудес Чернігівського району» у номінації «Відомі земляки».

Клименко Ж. Методика порівняння оригіналу й перекладу в процесі вивчення світової літератури в школі. Лекція 16 / Ж.Клименко // Всесвітня література в сучасній школі. – 2012. – № 10. – С. 28-34. – Бібліогр.: 14 назв.

Заняття науково-методичного лекторію для вчителя зарубіжної літератури на тему «Специфіка вивчення перекладних художніх творів у старших класах ЗОШ».

Комар О. Порівняльний аналіз оригіналу та перекладів поетичного твору. Тема. Аналіз вірша Поля Верлена «Осіння пісня» / О.Комар // Зарубіжна література в школах України. – 2013. – № 4. – С. 52.

Фрагменти конспекту уроку зарубіжної літератури. До скарбнички дистанційного тренінгу. Типи аналізу художнього твору, адаптовані до шкільної практики.

Конончук Т. Переклад: спеціальність чи маргінальна література ? / Т.Конончук // Літературна Україна. – 2015. – 28 трав. – С. 5.

Про те, як стати справжнім фахівцем перекладацької справи.

Лавров Ю. «Війна» у її перекладі / Ю.Лавров // Військо України. – 2013. – № 5. – С. 22-25.

Про важку працю військового перекладача, молодшого лейтенанта Юлії Сумко під час першої ротації українських миротворців у Іраку восени 2003 р.

Перекладач «Слова о полку Ігоревім» : до 150-річчя від дня народження Миколи Чернявського // Шкільна бібліотека. – 2018. – № 1. – С. 8-9.

Про Миколу Чернявського (1868-1940) – поета, педагога, земського діяча, уродженця Торської Олексіївки Бахмутського повіту Катеринославської губернії, сина священика. Був репресований, твори перебували під забороною, реабілітований після смерті Й.Сталіна.

Смольницька О. Перекладацька діяльність І.Франка: компаративістський аналіз архетипних систем давньоукраїнського та скандинавського мислення / О.Смольницька // Слово і час. – 2010. – № 1. – С. 81-86.

Стріха М. Перекладацька діяльність родини Бориса Грінченка / М.Стріха, М.Альошина // Слово і час. – 2013. – № 7. – С. 94-100.

Тарасенко О. З історії перекладу Святого Письма у Чернігівській єпархії в першій половині ХІХ ст.: віршоване Євангеліє протоієрея Матвія Данилевича / О.Тарасенко // Сіверянський літопис. – 2011. – № 4. – С. 54-63. – Бібліогр.: 20 назв.

До історії віршованих перекладів Святого Письма.

Тимошик М. Як Святе Письмо ставало українським / М.Тимошик // Слово Просвіти. – 2018. – 26 квіт. – С. 6-7.

Простежено історію перекладів Біблії на українську мову: Пантелеймона Куліша, Івана Огієнка, Івана Хоменка.

Філарет. Місія захистити мову / Філарет // Літературна Україна. – 2014. – 15 трав. – С. 3.

Запропоновано думки Патріарха про завдання УПЦ КП в галузі мовної політики та важливе значення Міжнародного конкурсу з української мови ім. Петра Яцика.