Бандуристе, орле сизий !
Добре тобі, брате:
Маєш крила, маєш силу,
Є коли літати.
Тепер летиш в Україну,
Тебе виглядають.
Тарас Шевченко. Н.Маркевичу
7 лютого
1804 р. у с.Дунайці Глухівського повіту Чернігівської губернії прийшов
у цей світ Микола Маркевич. Походив зі старовинного
козацько-старшинського роду. Навчається хлопець у приватному пансіоні
Білецького-Носенка в Прилуках та Благородному пансіоні при Петербурзькому
педагогічному інституті. Двадцятирічним (!), після чотирьох років військової
служби, Микола виходить у відставку та оселяється у власному маєтку в с.Турівка
Прилуцького повіту Полтавської губернії (тепер це село Яготинського р-ну
Київської обл.).
Наполеглива
збирацька діяльність, розгорнута Миколою Маркевичем у батьківському маєтку,
чимось нагадує колекціонування пам’яток старовини славетною
родиною Тарновських. Суттєва відмінність: Маркевич «полює» за стародруками та
давніми рукописами, поступово його Турівський архів зростає до 12 тис.
манускриптів вірменською, грецькою, грузинською, латинською, німецькою,
польською, російською, татарською, турецькою, українською, французькою мовами !
Про власну
колекцію невтомний збирач відгукується як «собрание материалов богатое, полное живого интереса,
разнородное, полезное для истории, статистики, этнографии, художеств,
увлекательное для романиста, музыканта, поэта, живописца и едва ли имеющее себе
подобное в руках частного владельца». Отож, недаремно Маркевича звуть
тепер першим українським енциклопедистом !
Важливо: в колекції переважають
документи, що стосуються історії Чернігово-Сіверщини за доби козаччини. На
жаль, важка хвороба й передчасна смерть у липні 1860 р. перешкоджають авторові здійснити
серійне видання цих першоджерел. А тепер унікальна колекція перебуває в
Рукописному відділі Російської державної бібліотеки у Москві.
Проте ще за
життя власні джерельні ресурси дозволяють Маркевичу підготувати й надрукувати
кілька статей і розвідок з історії та географії Чернігівщини: «Достопримечательные урочища в
Новгород-Северском уезде» (1848), «О полковниках Прилуцких» (1849), «Черниговские
полковники» (1852)…
Неймовірно:
ще раніше, у 1842-1843 рр. в Москві виходить друком «История Малороссии»
Маркевича у 5-ти (!) томах, яку тепер вважають «лебединою піснею» українського
дворянсько-козацького патріотизму. Це незвичне поєднання означає, що автор цієї
праці був однаково прихильний як до імператорської влади, так і до своєї малої
батьківщини…
Тому цілком
невипадково: 1851 р. Маркевича залучено до «Комиссии для описания губерний
Киевского учебного округа», яка, зокрема, започатковує ґрунтовні краєзнавчі
дослідження Чернігово-Сіверщини. На початку 1852 р. на сторінках неофіційної
частини «Черниговских губернских ведомостей» надруковано працю Маркевича
«Историческое и статистическое описание Чернигова», видану пізніше окремою
книгою.
На перших
сторінках цієї праці читачеві пропонується опис природно-географічного
середовища, далі мова йде про православні храми й монастирі Чернігова, інші
історичні будівлі. Наведено характеристику культурного та економічного життя
міста, склад його мешканців.
Другу
частину «Опису» присвячено історії Чернігова. Вперше до наукового обігу автор
залучає документи з власної колекції, пропонує легенди і перекази, почуті від місцевих
жителів. У додатках бачимо список князів, похованих у місті, та реєстр чернігівських
козацьких полковників.
У 2010 р.
працю Маркевича видано вдруге (нагадаємо: перше видання побачило світ 1852 р.),
в перекладі сучасною українською мовою. Особисто мене зацікавив розділ,
присвячений бібліотекам, яких у Чернігові на той час налічувалось … 3 !. Зокрема,
про бібліотеку при Духовній семінарії Маркевич згадує: «Не можу не згадати тут
з почуттям щирої вдячності приязного прийому, який я зустрів у шанувальника
наук і знавця музики високопревелебного панотця колишнього ректора семінарії та
архімандрита Успенського Єлецького монастиря Симеона.
Він був
такий ласкавий, що запросив мене оглянути бібліотеку; у першому її відділі
(книги на давніх мовах) я виявив скарби, яких нині другі примірники навряд чи
десь можна відшукати. Ця бібліотека давніх видань – одна з найвизначніших у
державі – скарб для бібліомана. Шкода, що холод не дозволив мені залишитись у
ній довше й зробити нотатки про все, що я там знайшов».
Тут можна
лише з сумом додати, що в середині ХІХ ст. більше половини видань бібліотеки
при Духовній семінарії становили книги давніми мовами (3208 назв із 6013),
близько чверті назв (1449) – російською, 377 – французькою, 375 – польською,
255 – німецькою мовою, проте Маркевичем не зазначено жодної назви українською…
Рекомендована література
Зацікавлених цією темою запрошуємо до відділів читальної зали та абонемента
Чернігівської обласної бібліотеки для юнацтва: вул. Шевченка, 63 (поруч зі
стадіоном ім. Юрія Гагаріна). У нас тепліше, ніж у бібліотеці при Духовній
семінарії, тому можна залишатися довше…
Маркевич М. Історичний та статистичний опис Чернігова / М.Маркевич; переклад з рос.,
вступ. ст. та прим. О.Коваленка. – Чернігів: «Видавець Лозовий В.М.», 2010. –
136 с.
Сапон В. «Страшна наука
статистика, вона зовсім убиває поезію» / В.Сапон // Деснянська правда. – 2013.
– 6 черв. (№ 23). – С. 8.
Про Миколу
Маркевича (1804-1860), призабутого історика, етнографа і поета. Його
«Історичний та статистичний опис Чернігова» справив помітний вплив на
формування чернігівської історіографічної традиції.
Сапон В. «Страшна наука статистика, вона зовсім убиває поезію»/
В.Сапон // Літературний Чернігів. – 2013. – № 2. – С. 166-168.
Про Миколу
Маркевича (1804-1860), етнографа й поета, історика та автора праці «Історичний та
статистичний опис Чернігова».
Немає коментарів:
Дописати коментар