Право на пам’ять: від депортації до окупації (до 75-р. депортації кримськотатарського народу та 5-р. окупації Криму)

18 травня 1944-го вночі в будинок сильно постукали. Мама відчинила двері, увірвалися озброєні солдати… Прикладами почали виганяти нас надвір… Нічого не пояснили, і ми до самої станції Сімферополя думали, що везуть на розстріл… Всіх «забили» у вагони для худоби й закрили дошками… Не було ні води, ні туалету… Померлих закопували у поспіхом виритих ямах вздовж дороги під час стоянок, іноді – по кілька трупів в одній. Їхали зо 20 діб. Висадили нас на станції Хакулабад Наманганського району Узбекистану…

Наріман Бешевлі, 1932 р. народж. Спогади з архіву Меджлісу кримськотатарського народу

«В период Отечественной войны многие крымские татары изменили Родине, дезертировали из частей Красной армии, обороняющих Крым, и переходили на сторону противника, вступая в сформированные немцами добровольческие татарские воинские части, боровшиеся против Красной армии», – так постанова Держкомітету оборони СРСР від 11 травня 1944 р. пояснює причину депортації кримських татар з батьківщини.  

Справді, у 17-й армії Вермахту під командуванням Еріха фон Манштейна воювало 8684 кримських татар, тобто 1/25 від їхньої загальної чисельності (це приблизно 220 тис.). Але тут варто враховувати також і те, що майже 1.5 млн радянських громадян перейшли у той час на бік Вермахту, й частка росіян становила 2/3 ! Російська визвольна армія генерала Андрія Власова була найчисельнішою !

Необхідно відзначити, що Система депортувала й інші народи: наприкінці ІІ світової війни цього лиха зазнали балкарці, інгуші, калмики, карачаївці, ногайці, турки-месхетинці, чеченці… Є припущення, що Сталін планував наступ  проти Туреччини, тому в такий спосіб намагався позбутися тюркських народів (потенційних ворогів) на своїй території. 

У травні 1944 р. 183 155 кримських татар вивезли з півострова у вагонах для худоби. Показово: депортували навіть дітей партизан та червоноармійців. Майже всі спецпереселенці (саме такий статус отримали тоді кримські татари) потрапили до Узбекистану, що дуже потребував робочих рук. У перші роки після депортації від виснажливої праці загинула майже половина кримських татар (46 %). Ось як згадує про це Лєніє Абібулаєва, 1938 р. народж. (спогади з архіву Меджлісу кримськотатарського народу):

«Привезли нас на станцію Голодний Степ Узбецької РСР… Ночували просто неба. Наступного дня всіх розмістили по бараках і хлівах, де не було ні вікон, ні дверей. Через 2 години почали виганяти на прополку бавовни… Наглядачі підганяли батогами. Почалися хвороби – малярія, тиф, дизентерія. Помирали сім’ями… Їли траву – лободу або конюшину. Від голоду і хвороб щодня помирали, особливо діти і старі».

У жовтні 1948 р. Сталін наказав: «Обязать райкомы партии повести решительную борьбу со всем татарским и не допускать употребления татарских слов и наименований». Так за час відсутності корінного етносу з карти півострова «зникло» близько 1400 (!) унікальних кримськотатарських назв. Проте не перейменували, наприклад, Бахчисарай («сад-палац»)…

Важливо пам’ятати, що після смерті Сталіна депортовані народи почали поступово повертатися до рідних місць, за винятком кримських татар, німців та турків-месхетинців. Чому так ? Ось витяг з листа Петра Шелеста, першого секретаря ЦК КПУ до ЦК КПРС від 22 червня 1966 р.:

«За 22 года, которые прошли после выселения татар, места их прежнего проживания заселены. Трудящиеся Крыма достигли больших успехов в развитии экономики и культуры. Валовая продукция промышленности превышает уровень 1940 года более чем в пять раз. Возвращение татар к местам прежнего проживания и связанная с этим необходимость переселения из Крыма большого количества теперешнего населения повлекли бы большие убытки государственным интересам…».

Лише 14 листопада 1989 р. Верховною Радою СРСР ухвалено Декларацію «Про визнання незаконними і злочинними актів проти народів, що були піддані насильницькому переселенню, та забезпечення їхніх прав». 45 років після депортації… Саме тоді почалося масове повернення кримських татар на батьківщину…

Ось минуло майже 7 десятиліть після депортаціїї… Переслідування корінного населення півострова поновилися ще до псевдореферендуму 2014 р. Напади на людей, що спілкувалися кримськотатарською, викрадення… Закатоване тіло Решата Аметова, учасника мирного мітингу біля парламенту Криму, що відбувся 3 березня 2014 р., знайшли лише за 2 тижні за 45 км від Сімферополя.

Показово: 18 травня, у День пам’яті жертв депортації, кримським татарам заборонено будь-які мітинги… Їхньому лідеру, Мустафі Джемілєву, не дозволяють приїхати до Криму… Закрито більшість кримськотатарських ЗМІ… Правозахисниця Олександра Матвійчук, координатор компанії LetMyPeopleGo, пояснює:

«Кримські татари організовано виступили проти окупації Криму. Це автоматично перетворило їх на персональних ворогів авторитарного російського режиму… Вони зіткнулися з цілим арсеналом переслідувань. Тут і насильницькі викрадення, і сфабриковані кримінальні справи, і закриття Меджлісу, і зупинка мовлення телеканалу ATR, і обшуки в медресе та мечетях. Можна говорити, що по суті відбувається прихована депортація. Окупаційна влада посилає чіткий сигнал кримським татарам: або виїжджаєте, або мовчіть».

І вони їдуть… Від початку окупації півострів покинуло понад 20 тис. кримських татар, що становить 1/15 від загальної чисельності. Це і є «прихована депортація», адже у переважної більшості в Криму в заручниках окупаційної влади лишаються родичі…

Рекомендована література

Зацікавлених цією трагічною темою запрошуємо до відділів читальної зали та абонемента Чернігівської обласної бібліотеки для юнацтва: вул. Шевченка, 63 (поруч зі стадіоном ім. Юрія Гагаріна).

Аширова З. Бекірова Г.: «Депортацію кримських татар можна порівняти зі знищенням Росією Кримського ханства» / З.Аширова // Урядовий кур’єр. – 2018. – 19 трав. – С. 4.

Бекірова Г. На боці вермахту воювали до півтора мільйона громадян СРСР. Дві третини з них – росіяни. Кримських татар депортували з батьківщини за три дні. Операція розпочалася 70 років тому – 18 травня 1944-го / Г.Бекірова   // Країна. – 2014. – № 19. – С. 52-55.

Будник О. Лідер кримських татар Мустафа Джемілєв: «Наша мета – створення платформи для повернення Криму на базі Будапештського меморандуму» / О.Будник // Урядовий кур’єр. – 2019. – 3 січ. – С. 3.

Дзюбенко-Мейс Н. Довга дорога додому. Кримські татари і українська політика / Н.Дзюбенко-Мейс // День. – 2014. – 16-17 трав. – С. 14.

Злочин, що не має терміну давності // Позакласний час. – 2018. – № 4. – С. 18-21 вкл.

До Дня боротьби за права кримськотатарського народу.

Капсамун І. План «Розпорошення», або Геноцид, що триває: 18 травня в Україні вшановують пам’ять жертв 74-ї річниці депортації кримськотатарського народу / І.Капсамун // День. – 2018. – 18-19 трав. – С. 4-5.

Козлюк С. Гоніння і вигнання / С.Козлюк // Український тиждень. – 2017. – № 11. – С. 18-19.

За інформацією Мустафи Джемілєва, від початку окупації Криму з півострова виїхало понад 20 тис. кримських татар.

Коханець Л. Мустафа Джемілєв: «Тривога не зникає – у повітрі передгроззя» / Л.Коханець // Голос України. – 2014. – 17 трав. – С. 12.

Розмова з діячем кримськотатарського національного руху, головою Меджлісу (1991-2013), правозахисником та дисидентом про депортацію та заборону окупаційної влади вшанувати 70-річчя цієї жахливої події.

Кулик Н. Очікуючи другого повернення / Н.Кулик // Освіта України. – 2017. – 22 трав. – С. 8-9.

Про історію депортації кримських татар, знищення їхніх духовних цінностей.

Лосєв І. Ключ від півострова / І.Лосєв // Український тиждень. – 2017. – № 11. – С. 20-22.

Висловлено думку про те, як автономія корінного народу Криму могла б сприяти вирішенню проблеми територіальної цілісності України.

Лосєв І. Крим: облога, блокада чи залучення / І.Лосєв // Український тиждень. – 2017. – № 19. – С. 22-23.

Лосєв І. Обмежувач суверенітету / І.Лосєв // Український тиждень. – 2017. – № 8. – С. 22-24.

Про те, як закладалося підґрунтя російської окупації Криму.

Моісеєва Т. У перші роки після депортації було знищено половину кримських татар / Т.Моісеєва // Урядовий кур’єр. – 2015. – 21 листоп. – С. 1, 5.

Перша депортація Криму // Урядовий кур’єр. – 2017. – 23 груд. – С. 7.

До 235-річчя виходу таємного рескрипту Катерини ІІ.

Подобєд О. Спокуса пропаганди / О.Подобєд // Історія України. – 2015. –№ 15. – С. 1-5 вкл.

Про міжнародний відкритий семінар «Спокуса пропаганди й масові вбивства в Україні у ХХ – на початку ХХІ ст.», присвячений Голодомору, депортації кримських татар і Голокосту.

Прокопенко М. «Боятися і мовчати кримські татари не готові» / М.Прокопенко, М.Тимченко // День. – 2017. – 27 жовт. – С. 18-19.

Запропоновано розмову з журналістом А.Наумлюком про сім’ї політв’язнів та опір окупаційному режиму на анексованому півострові.

Сеітбекіров А. За що ? / А.Сеітбекіров // Голос України. – 2014. – 17 трав. – С. 12-13.

Наведено спогади очевидця, вчителя історії про депортацію кримських татар та подальше життя на чужині.

Хто гасить свічу пам’яті ? Завтра минає 70 років від початку депортації кримських татар // Голос України. – 2014. – 17 трав. – С. 1.

Про перепони, які чинить окупаційна влада Криму: заборону мітингу пам’яті жертв депортації кримських татар та в’їзду до Криму Мустафі Джемілєву.

Чадюк М. Увага «від нас» / М.Чадюк // День. – 2018. – 18-19 трав. – С. 31.

Вперше в дитячій літературі відома письменниця Зірка Мензанюк порушує тему депортації кримськотатарського народу.

Яновська Л. Повернення до правди / Л.Яновська // Урядовий кур’єр. – 2014. – 24 трав. – С. 16.

Про перший художній фільм «Хайтарма» («Повернення»), створений на основі реальних подій і фактів депортації кримських татар 18 травня 1944 р.