Моє знайомство з цим дивовижним автором відбувається на початку
2000-х рр., коли у програмі «Театр перед мікрофоном» на Українському радіо лунають
перші рядки неперевершеного “«Аристократа» із
Вапнярки”.
Оте загадкове схрещення ондатри з їжаком, виконане ще
півстоліття тому «науковцями» «Фіндіпошу», тепер стає вкрай актуальним у
контексті нашого панічного несприйняття продуктів з ГМО!
На перший погляд, роман, завершений 1977 р., видається
таким собі косметичним рихтуванням радянської системи, викриттям окремих
недоліків, що заважають загальному переможному поступу соціалізму.
Проте засадничу ідею Олег Чорногуз дбайливо зберігає до
кінця твору. Ось головний герой, Сідалко, він же Євграф Сідалковський, отримує
телеграму:
«Мама! Померла мама! – Сідалковський схопився за голову.
– Я так і не знайшов часу для неї. Я так і не знайшов! Я мав час на поради, на
промови, на вилазки до лісу, на ходіння по ресторанах. Я мав час на коханок і
фіктивні шлюби.
Я вибрав час навіть на лови їжаків та ондатр. Я знаходив
час для дивацтв, яких і так багато на світі. Але я так і не відвідав матір,
поки вона була ще жива. Я не знайшов часу для матері, – кричав він до неба,
кричав до лісу, кричав до безвісті – і тільки грім, що прокотився зовсім
близько, відповів йому».
Вибрані рядки з
творів Олега Чорногуза
Ми не вмієм ставать на коліна,
Дух козацький цього нам не дасть.
Відбудуємо знов Україну,
Відженемо московську напасть.
Ми як Фенікс, і нам не звикати
До руїн і смертей на війні.
Ми – спартанці. Орда має знати
Ми воюєм під сміх і пісні.
Дружнєє посланіє
---
Епохальні відкриття, як землетруси, трапляються рідко.
Але якщо землетруси потрясають землю, то епохальні відкриття – світ. Принаймні
учений. Отож, щоб ви зрозуміли, з якою метою прибули до нашої столиці міжнародні
делегації, скажем одразу: у «Фіндіпоші» колишні селекціонери за покликанням, а
тепер соціологи за фахом несподівано навіть для себе вперше в світі, можна
сказати, в домашніх умовах, схрестили північноамериканську ондатру (Ondatra zibethica) з українським
звичайним їжаком (Erinaceus europaeus) і цим самим
довели, що у світі немає нічого неможливого.
На честь цієї епохальної події «Фіндіпош» негайно замовив
значки-сувеніри у вигляді сріблястих довгохвостих ондатр і безхвостих їжаків, а
кращий учень і послідовник Чарльза Дарвіна і Жана Ламарка, молодий, але
перспективний науковець Михайло Танасович Ховрашкевич за цей потрясаючий
експеримент був удостоєний фіндіпошівської премії «Золотий їжак та голуба
ондатра».
Стратон Стратонович Ковбик, вручаючи преміальні, премію і
значок, образно назвав цей селекційний подвиг Ховрашкевича «восьмим чудом
світу» і вніс пропозицію зареєструвати його як «третю теорію Ховрашкевича», в
якій він уперше не тільки теоретично, а й практично довів можливість подолання
несхрещуваності порід при абсолютно віддаленій гібридизації і спрямував
перетворення природи живих організмів у бажаному для споживача напрямку.
«Аристократ» із
Вапнярки
---
Сідалковський чекав Ію, з якою вирішив розійтися мирним
шляхом. Він серйозно задумався над своїм буттям. Відчував, що страшенно
стомився, хотілося чогось особливого й конкретного. Але чого саме – він не
знав. Постійне невдоволення собою, якась невизначеність…
Євграф навіть думав, що в усьому винні «Фіндіпош» і
Ковбик. Якби не ота нікому не потрібна контора, що подає себе як науковий
центр, йому, можливо, довелося б десь серйозно працювати, серйозно взятися за
себе, за свій розум і дати йому справжній напрямок і вихід.
Він так і думав – і сам не вірив у це. Він чогось шукав і
не знаходив. Іноді заздрив людям, які мали перед собою певну мету і йшли до
неї, але ніколи не намагався їх наслідувати. Він нагадував вітрильник, що,
втративши штурвал і вітрила, плив за течією життя, за попутними вітрами, не
знаючи, де й коли йому доведеться кинути якір. І чи взагалі доведеться…
Претенденти на
папаху
Усіх зацікавлених
довідатися більше про Олега Чорногуза, перечитати його гумористичні рядки,
запрошуємо до відділів читальної зали та абонемента Центральної бібліотеки ім.
Михайла Коцюбинського; вул. Княжа, 22, м. Чернігів. Чекаємо на Вас щодня (крім
неділі), з 10-ї до 18-ї год.
Видання творів Олега Чорногуза
«Аристократ» із Вапнярки
: сатиричний роман / Олег Чорногуз. – Київ : Радянський письменник, 1979. – 390
с. – 35 тис. пр.
Вавілон на Гудзоні :
сатирико-публіцистичний роман / Олег Чорногуз. – Київ : Молодь, 1985. – 304 с.
– 65 тис. пр.
«Результат» відвідин автором США у 1984 р. (як делегата
від України на 39-й сесії Генеральної Асамблеї ООН).
Веселі поради : сатира і
гумор / Олег Чорногуз. – Київ : Мистецтво, 1991. – 248 с. – 35 тис. пр.
Запропоновано «рекомендації» від простих (як поводитися в
кіно чи як приборкати сусіда) до складніших (як вибрати наречену чи як писати
мемуари).
Дружнєє посланіє : вірш
/ Олег Чорногуз // Дзвін. – 2022. – № 5-6. – С. 7.
Поетичне звернення до Європи на початку повномасштабного
вторгнення рф до України.
Претенденти на папаху :
сатиричний роман / Олег Чорногуз ; іл. художника Р. Багаутдінова. – Київ : Рад.
письменник, 1983. – 406 с., 8 л. іл. – 115 тис. пр.
Друга частина ділогії. Діють персонажі, вже дуже добре
знайомі з першої частини, «Аристократ із Вапнярки»: Євграф Сідалковський,
Стратон Стратонович Ковбик, Євмен Грак, Михайло Ховрашкевич та ін.
«фіндіпошівці».
Сєргєй… Грозний – оприч
ш/ник грандіозний!, або Дещо із генетичної пам’яті Московської імперії / Олег
Чорногуз // Дзвін. – 2017. – № 1. – С. 158-163.
Польщо, Польщо… / Олег
Чорногуз // Дзвін. – 2017. – № 2. – С. 152-153.
Про чергову
провокацію Москви: українсько-польську «війну пам’ятників».
Про Олега Чорногуза
Абліцов В. Людина, що
сміється крізь сльози : Олег Чорногуз відзначає своє 75-ліття / Віталій Абліцов
// Березіль. – 2011. – № 3-4. – С. 172-179.
Михайлин І. Як Олег Чорногуз
двічі хотів до моря : нотатки до ювілею письменника / Ігор Михайлин //
Березіль. – 2016. – № 4-6. – С. 158-170.
Різник Л. Через лінзу
сатирика : до 80-річчя Олега Чорногуза / Левко Різник // Дзвін. – 2016. – № 4.
– С. 202-212.
Чорногуз Олег Федорович /
Головна редкол.: Бажан М. П. (гол. ред., голова редкол.), Гончар О. Т., Патон
Б. Є., Шинкарук В. І. та ін. // Українська Радянська Енциклопедія. Т. 12 :
Фітогормони – ь. – Київ : Головна редакція УРЕ, 1985. – С. 338. – 50 тис. пр.
Валерій Помаз,
редактор Центральної
бібліотеки ім. Михайла Коцюбинського
Фото: Ріта Денисенко
Немає коментарів:
Дописати коментар