«Ця невелика, але чудово видана книжка прикрасила б будь-яку найбагатшу літературу…»:
до 165-річчя друку третього й останнього прижиттєвого видання «Кобзаря» Тараса Шевченка
Сьогодні
цензура випустила із своїх пазурів мої безталанні думи та так… одчистила, що я
ледве пізнав свої діточки, а іздатель… (Кожанчиков) половини не дає того, що я
прошу і що мені притьмом треба.
Тарас Шевченко. З листа до Олексія Хропаля,
управителя фірми «Брати Яхненки і Симиренко», 26.11.1859
Пригадаємо:
1840 р., за фінансування Петра Мартоса, відставного штабс-ротмістра,
полтавського поміщика вперше виходить «Кобзар» – це найкраще прижиттєве видання
творів Шевченка (на якісному папері, накладом близько 1 тис. прим.). На
фронтиспісі – офорт «Кобзар з поводирем», майстерно виконаний другом-художником
Василем Штернбергом, як і Тарас, закоханим в Україну.
Важливо:
перше видання «Кобзаря» – це не звичний тепер важкий і товстий том, а лише 114
сторінок! У 1840 р. надруковано 8 поезій: «Думи мої, думи мої, лихо мені з
вами…», «Перебендя», «Катерина», «Тополя», «Думка» («Нащо мені чорні брови,
нащо карі очі»), «До Основ’яненка», «Іван Підкова», «Тарасова ніч».
За 20
років, у 1860-му, побачить світ третє й останнє прижиттєве видання «Кобзаря»
(понад 6 тис. прим.), з присвятою письменниці Марко Вовчок, в якому вже 17
поезій. Портрет Тараса Шевченка виконує художник Михайло Микешин, добре відомий
як автор пам’ятника
Богдану Хмельницькому у Києві.
Показово:
кошти на видання 1860 р. надає син колишнього кріпака Федора Симиренка,
підприємець Платон Симиренко, один з керівників промислової фірми, що
об’єднувала цукроварню та механічне виробництво (третє в імперії за обсягом
продукції). Платон Федорович, випускник Політехнічного інституту в Парижі,
засновує Мліївський машинобудівний завод, на якому виготовляється техніка для
цукрової промисловості та сільського господарства. Саме на цьому заводі
створюються перші металеві пароплави: у 1853 р. Дніпром пливе «Українець»
(потужністю 50 кінських сил), у 1857-му – «Святослав» (100 кінських сил).
Під час
відвідин семиповерхового рафінадного та машинобудівного заводів у Млієві (тепер
Черкаський район) Тараса Шевченка дивують не лише технічні пристрої, але й такі
деталі побуту робітників: лікарня й театр, приходське училище, майже всі
учителі якого з університетською освітою! Стриманого і зосередженого інженера Платона
Симиренка, в родинному колі якого спілкуються саме українською мовою, дуже бентежить,
чому Кобзар листується з ним російською, а з Олексієм Хропалем, мліївським
управителем – українською?
Особисто
мене вражає яскравий спогад Михайла Чалого (1816 – 1907), українського
громадсько-культурного діяча, автора однієї з перших біографій поета: «Коли
Платон Федорович отримав від автора з власноручним підписом «Кобзаря» й побачив
на обкладинці своє прізвище (коштом Симиренка), то був цим вкрай незадоволений,
не бажаючи, щоб ліва його рука знала про те, що робить права, – риса, рідкісна
у наш меркантильний час у колі меценатів-багатіїв».
Факт,
що є унікальним і за нашого новітнього часу просунутих pr-технологій, згодом
засвідчує у своїх спогадах онука Тетяна Симиренко: «Платон Федорович був дуже
незадоволений з цього напису і в одному з листів висловлював своє обурення,
кажучи, що нікому не може бути ніякого діла до того, як він витрачає свої
гроші».
Понад 30 років тому, у 1994-му між Україною та США
підписано угоду, згідно з якою нашій країні надається одне «місце» в часі
чергового польоту на американському
космічному кораблі «Колумбія». Весна 1996 р.: черговий конкурс (близько 30
кандидатів), в якому перемагає, як нам тепер відомо, 45-річний полковник Леонід
Каденюк, випускник Чернігівського вищого військового авіаційного училища льотчиків (ЧВВАУЛ). По-справжньому міжнародним є склад космічної команди з
шести осіб: чотири американці (з них – одна жінка: Калпана Чавла, вона походить
з Індії), українець і японець.
19
листопада 1997 р. перший і допоки єдиний космонавт незалежної України розпочне
свій 15-денний космічний політ. Цікаво: «багаж» кожного космонавта «Колумбії»
надзвичайно обмежено, тому дозволяється взяти з собою на корабель лише 1.5 кг,
з них 700 г на приватні речі, 800 г – для офіційних атрибутів. До приватної
частини у Леоніда Каденюка увійшли, зокрема, аудіозаписи Дмитра Гнатюка, Софії
Ротару, Анатолія Солов’яненка, до офіційної – три українські прапори та
«Кобзар» Тараса Шевченка…
Рекомендована література
Усіх
небайдужих до цієї теми запрошуємо ознайомитися із вказаними виданнями у
відділах читальної зали та абонемента Центральної бібліотеки ім. Михайла
Коцюбинського (вул. Княжа, 22, м. Чернігів).
Неділько Г. Я. Тарас
Шевченко. Життя і творчість / Г. Я. Неділько. – Київ : Рад. шк., 1988. – 247 с.
Слабошпицький М. Ф. Українські меценати : нариси з історії укр. культури / М. Ф. Слабошпицький. – Київ : Ярославів Вал, 2001. – 327 с.
Спогади про Тараса Шевченка / уклад. і прим. В. С. Бородіна, М. М. Павлюка, О. В.
Бороня ; передм. В. Л. Смілянської. – Київ : Дніпро, 2010. – 608 с.
Тарас Шевченко. Документи і матеріали (1814 – 1963) / упоряд. І. Л. Бутич, Я. Р. Дашкевич, Ф. К. Сарана та
ін. ; відповід. ред. С. Д. Пількевич. – Київ : Держполітвидав УРСР, 1963. – 566
с. : іл.
Федченко П. М. Тарас
Григорович Шевченко / П. М. Федченко; відповід. ред. Л. М. Новиченко. – Київ : Наук.
думка, 1989. – 304 с. : іл.
Валерій Помаз,
редактор Центральної бібліотеки ім. Михайла Коцюбинського
(вул. Княжа, 22, м. Чернігів)
