4 липня 2018 р.

Чернігівський хлопчина на Арбаті


… И вдруг сквозь контуры этого Арбатского мира стали проступать очертания детства, дом бабушки и дедушки на Черниговщине: мне семь лет и мы приехали к ним на лето… многое, конечно, забылось… и ожила целая вереница полуистершихся образов, некая магия звуков, голосов, заговорили люди, которых не видел и не слышал с тех самых дней…

                        Анатолій Рибаков

Анатолій Рибаков побачив цей світ 1 (14) січня 1911 р. в містечку Держанівка під Черніговом у єврейській родині Наума Борисовича Аронова, інженера ґуральні, та його дружини Діни Абрамівни Рибакової (це друга єврейська родина Держанівки; першою були лікарі). У дитинстві Анатолій жив також певний час у родичів у містечку Сновськ.

З 1919 р. Анатолій вже в Москві, живе на Арбаті, буд. 51. Навчається в Хвостовській гімназії (Кривоарбатський пров.). Разом з ним опановував науки Юрій Домбровський (1909-1978), відомий російський прозаїк, поет, літературний критик. Старші класи (8-й та 9-й) Анатолій відвідує в Дослідно-показовій школі-комуні (вул. Остоженка). Школа ця постала як комуна комсомольців, що повернулися з фронтів громадянської війни. Після закінчення школи Анатолій працює: спочатку на Дорогомилівському хімічному заводі, згодом вантажником, водієм…

З 1930 р. він студент Московського інституту інженерів транспорту. У листопаді 1933 р. Рибакова заарештовано, засуджено на три роки заслання за ст. 58-10 «Контрреволюційна агітація і пропаганда». Після заслання Анатолій працював там, де не дуже придивлялися до його анкетних даних. Проте з 1938 р. до листопада 1941 р. він вже головний інженер Рязанського обласного управління автотранспорту.

З листопада 1941 р. до 1946 р. служив у Радянській армії в різних автомобільних частинах, з якими подолав шлях від Москви до Берліна. Остання посада — начальник автослужби 4-го Гвардійського Стрілкового корпусу, звання — гвардії інженер-майор. «За отличие в боях с немецко-фашистскими захватчиками» — завдяки цій нагороді було знято колишню судимість.

Повість «Кортик» Рибакова припала до смаку дітям післявоєнного часу. 1954 р. у Чернігові відбувалися зйомки фільму за цим твором. А в містечку Носівці Чернігівщини читач бачить Мишку Полякова, героя «Кортика», бо саме тут жили бабуся й дідусь автора.


          Важкий пісок Сновська

Все прощається. Тим, хто пролив невинну кров, не проститься ніколи.

                                                 Напис на цвинтарі у Сновську (іврит)

Анатолій Рибаков не просто жив у Сновську він переніс до містечка на Чернігівщині головну частину подій зі свого роману «Важкий пісок». За твором знято фільм (з однойменною назвою), до якого потрапило багато матеріалу саме з цього провінційного містечка. Про причини, що спонукали автора зупинити свій вибір на Сновську, дізнаємося з його мемуарів:

«Перед війною в Рязані мій товариш Роберт Купчик розповів мені історію своїх батьків.

У минулому (тепер уже – позаминулому – В.П.) столітті його дід виїхав із Сімферополя до Швейцарії, закінчив там університет, став відомим лікарем у Цюриху, одружився, старші його сини теж стали лікарями, а коли молодшому прийшов час вступати до університету, батько вирішив звозити його в Росію, показати сину батьківщину предків. Це було в 1909 р.

У Сімферополі молодий швейцарець закохався в юну красуню єврейку, дочку чоботаря, одружився з нею і вивіз до Цюриха. Однак їй там не сподобалося, вона повернулася в Росію, з нею повернувся і чоловік, батько Роберта, і залишився жити в Сімферополі, працював чоботарем, як і його тесть. В 30-х роках його, «підозрілого іноземця», звичайно, посадили...

Після війни я зустрів Роберта. Батька його в сороковому році звільнили, збереглися швейцарські документи, по матері він був німцем, а Сталін дружив тоді з Гітлером. Але в сорок другому році батька і матір Роберта разом з іншими сімферопольськими євреями німці розстріляли, і трупи скинули в загальну могилу по дорозі на Судак. Це він мені розповів».

А.Рибаков згадував, що перші думки про «Важкий пісок» прийшли 1975 р. В основу твору покладено сюжет, про який розповів друг. Але в Сімферополі, де жили батьки Роберта Купчика, все було для автора чуже. Жодних спогадів, уява заснула... «Я вирішив перенести дію роману на батьківщину своїх предків, батьківщину дідуся і бабусі, в сім'ю Рибакових, в місто Сновськ, пізніше – Щорс», – пояснював згодом автор.

А.Рибаков багато почув про Сновськ від тітки Ані, молодшої сестри матері. «Неоціненними, – як зазначав він, – виявилися також спогади колишнього місцевого перукаря. Під час війни він був в евакуації, повернувся відразу після звільнення Щорса. Разом з іншими євреями він ходив дворами, пустирями, дорогами, лісами й полями: збирав у мішки останки вбитих. Трупи зотліли, але деяких перукар вгадував за волоссям...»

«З часом у мене створилася картина того, що відбувалося в Щорсі, я добре памятав своїх дідуся і бабусю, дядьків, ясно уявляв собі Рахіль і Якова (головних героїв твору – В.П.)... Над містом опустилася ніч, я блукав у цьому мороці тими ж вулицями. І тіні замучених йшли поруч зі мною від будинку до будинку».

1960 р. письменника реабілітовано повністю. Помер Анатолій Рибаков 23 грудня 1998 р. у Нью-Йорку. Похований на Кунцевському кладовищі Москві. Цікаво: Олексій Макушинський (нар. 1960 р.), поет, прозаїк і есеїст — син Анатолія Рибакова, а Марія Рибакова (нар. 1973 р.), письменниця  його онука.

Рядки Анатолія Рибакова

Но возможность уехать была. В последние минуты подали эшелоны, люди уезжали, надо было спешить, сразу решать.

Мои родные не решились. Почему? Мать не захотела.

– Я не видела немцев?! – говорила она. – Может быть, не я, а кто-то другой жил в Базеле? Цивилизованный народ, культурная нация, приличные люди. Вы бы посмотрели: как они ходят в свои кирхи, как чтут покойников – каждое воскресенье идут на кладбище в чёрных костюмах, в начищенных штиблетах, в руках чёрный зонтик. Может быть, мне всё это почудилось?

И зачем вам Швейцария? Вот вам Иван Карлович, вот вам Станислава Францевна, тоже немцы; вы можете сказать о них плохое слово? А колонисты? Вас колонист обманул когда-нибудь хотя на копейку? Всё, что о них говорят, – выдумки. Они убивают женщин, стариков, детей? Покажите мне, кого они тронули здесь в восемнадцатом году.

Так говорила моя мать. Её уже нет на белом свете, и не будем судить её слишком строго. К сожалению, так думала не одна она.


Порядок был восстановлен, и график, хотя и с опозданием, снова вошёл в силу, однако с некоторыми коррективами; по плану экзекутируемые должны были аккуратно и плотно ложиться в ров, сверху их расстреливают из автоматов, на этот ряд ложатся другие, и так все. Но из-за их саботажа от этого плана пришлось отказаться: голых людей подгоняли ко рву, стреляли им в спину, люди падали в ров, а тех, кто падал возле рва, сталкивали туда сапогами; на их место подгонялись другие, стреляли и им в спину; не все пули попадали в детей, ведь дети маленькие, детей сталкивали в ров живыми, на них падали убитые, раненые, громадная окровавленная человеческая куча во рву шевелилась – главное, быстрее, быстрее, ещё быстрее!

Менее чем за полгода было уничтожено, расстреляно, погибло, умерло от голода и болезней около четырёх тысяч человек.

      Тяжёлый песок

Рекомендована література

Усіх небайдужих до цієї теми запрошуємо ознайомитися із вказаними виданнями у відділах читальної зали та абонемента Чернігівської обласної бібліотеки для юнацтва (вул. Шевченка, 63, поруч зі стадіоном ім. Юрія Гагаріна).

Аннинский Л. От бесстрашия к страху : Послесловие / Л.Аннинский // Рыбаков А. Страх (Тридцать пятый и другие годы). Книга вторая: Роман. – М.: Советский писатель, 1990. – С. 310-318.

Ломонос І. Як чернігівські хлопчаки на Арбаті «поселилися» / І.Ломонос // Місто. – 2008. – 28 лют. – С. 15.

Рыбаков А. Тридцать пятый и другие годы / А.Рыбаков. – М.: Известия, 1989. – 384 с., ил.

Рыбаков А. Дети Арбата: Роман / А.Рыбаков. – М.: Советский писатель, 1987. – 480 с.


Рыбаков А. Избранные произведения. В 2-х томах. Т. 2. Водители. Екатерина Воронина. Выстрел / А.Рыбаков. – М.: Худож. лит., 1978. – 557 с.

Рыбаков А. Страх (Тридцать пятый и другие годы). Книга вторая: Роман / А.Рыбаков. – М.: Советский писатель, 1990. – 320 с.

Рыбаков А. Тяжёлый песок : роман / А.Рыбаков. – М.: Эксмо, 2009. – 416 с.

Теракопян Л. Вглядываясь в тридцатые : Послесловие / Л.Теракопян // Рыбаков А. Тридцать пятый и другие годы. – М.: Известия, 1989. – С. 362-383.

26 червня 2018 р.

Щит Землі: до Міжнародного дня охорони озонового шару



Боротьба за збереження довкілля набагато складніша, аніж боротьба зі знищення Гітлера, бо тепер це боротьба з самими собою. Ми є одночасно й ворогами, й союзниками. Що є перемогою в такій війні, і як ми довідаємось про неї ?

Ел Ґор, 45-й віце-президент США (1993–2001)

         Сонячна енергія надходить до нашої планети як променями видимого світла, так інфрачервоними й ультрафіолетовими (далі: УФ). Існує три види УФ-променів: УФ-А (з довжиною хвилі 400-315 нм), УФ-В (315-280 нм) та УФ-С (< 280 нм). Вкрай шкідливими для живих істот є УФ-В та УФ-С промені, які просто розривають молекули білків. Захистом усієї біосфери від короткохвильового ультрафіолету є озоновий шар Землі.

         Фізично озоновий щит планети перебуває на висоті 20-50 км, проте є вкрай вразливим. Так, над Антарктидою у ньому знайдено «дірку». Це означає, що вміст озону в ній вполовину менший від звичайної концентрації. За своїми розмірами озонова дірка вже перевищує материкову площу Антарктиди. Від цього дуже потерпають мешканці країн, найближчих до цього південного материка. Зокрема, в Новій Зеландії реєструється суттєве збільшення хворих на рак шкіри та катаракту очей, викликане саме підвищеним УФ-фоном.

         В якому стані північний щит ? Дірку знайшли й тут, над архіпелагом Шпіцберген, за площею вона значно менша від своєї південної «родички». Проте не забуваймо про загрози від зниження вмісту озону в атмосфері: різноманітні захворювання людей і тварин, збільшення шкідливих мутацій, зменшення врожаю сільськогосподарських культур… Памятаймо також, що зі зникненням цього щита-шару загине також і людська цивілізація.

         Постає цілком зрозуміле питання: що саме спричиняє руйнування такого крихкого озонового шару ? Відповідь: використання фреонів (хлорфторметанів) у сучасній промисловості. Приклади: холодоагенти в холодильниках та морозильних камерах; усілякі парфуми, лаки та фарби, що розбризкуються як аерозолі… І щороку на ринок надходить кілька млн т фреонів !

         Потужними чинниками є певні складові військової діяльності, наприклад, запуск балістичних ракет. Під час кожного старту й «випалюється» величезна дірка, що доволі довго «загоюється». Це ж саме спричиняють двигуни ракет, що вирушають у Космос із дослідницькими намірами.

         Цифри: польоти 500 надзвукових транспортних літаків упродовж року удвічі зменшують вміст озону на ділянці руху, а потенційно небезпечні викиди хлору перебуватимуть в атмосфері ще доволі довго: від 50 до 1500 р. !


         16 вересня 1987 р. в канадському Монреалі на Міжнародній конференції, присвяченій проблемам охорони озонового шару, зустрілися представники потужних держав світу. Вони домовилися щорічно скорочувати виробництво речовин, шкідливих для озонового шару.

         Наступного, 1988 р. ці країни підписали ще й Віденську конвенцію, що вимагає систематичних спостережень як за хімічними процесами, здатними вплинути на озоновий шар, так і за змінами у стані здоровя людей. І це спрацювало !

         Справді: якщо 1986 р., до ухвалення канадського протоколу, в атмосферу потрапило понад 1 млн т фреону, то упродовж наступного десятиріччя – у 8 разів менше ! Сьогодні думка вчених є такою: нам ще зарано думати про відновлення озонового шару, найбільш реально – це не створювати нових дір.

         Як долучитися до цього кожному з нас ? Послідовною відмовою купувати продукцію, що руйнує вразливий озоновий шар нашої планети ! Шукаймо словосполучення: «Ozone friendly» (тобто, «Дружній до озону», не шкодить йому) або ж «Не містить озоноруйнуючих хладонів» (це ін. назва для фреонів).

         Наведемо кілька прикладів. Фірма Glade постачає на український ринок (зокрема, до Чернігова) освіжувачі повітря «Індонезійський сандал» та «Після дощу», які не шкодять озоновому шару. Те ж саме можна сказати про водостійкий спрей для взуття Silver, виготовлений в Туреччині за німецькою технологією.


Рекомендована література

Усіх небайдужих до цієї теми запрошуємо ознайомитися із вказаними виданнями у відділі читальної зали Чернігівської обласної бібліотеки для юнацтва (вул. Шевченка, 63, поруч зі стадіоном ім. Юрія Гагаріна).

Данильченко А. Зупинися, людино, на мить... : методичні рекомендації з екології / А.Данильченко // Позакласний час. – 2014. – № 4. – С. 87.
Про смог, кислотні дощі, озонові діри, парниковий ефект та ядерну зиму.

Данильчук П. Щит завдовжки три міліметри / П.Данильчук // Пенсійний курєр. – 2017. – 15 верес. – С. 10.
До Міжнародного дня охорони озонового шару, 16 вересня, що відзначається від 1995 р. за ініціативи ООН.

Международный день охраны озонового слоя // Позакласний час. – 2008. – № 8. – С. 22.