Він першим бомбардував Берлін

Біль і смуток за всю Україну,

Та за спалені села і зрубаний сад,

За ту пісню, що чули колись солов'їну,

Але їм вже не було дороги назад.

Ярослав Нудик. Йшли селом партизани

Олександр Гнатович Молодчий народився 27 червня 1920 р. у Луганську. Після закінчення семирічки вступив до місцевого аероклубу. Олександр захопився авіамодельним спортом, і незабаром п’ятнадцятирічний хлопчина посів перше місце на всесоюзних змаганнях. Сашка нестримно вабило небо, тож, попри юні літа, він наполіг, аби старші товариші вчили його літати на аеропланах: через рік вже літав на планері, ще за рік – на літаку У-2.

У 1937-му сімнадцятирічний Олександр вступив до Луганської військової школи пілотів ім. Пролетаріату Донбасу, яку успішно закінчив наступного року. Згодом Олександр освоїв новий швидкісний бомбардувальник СБ (льотчики називали їх «ластівками»). З серпня 1940 р. літав на бомбардувальниках далекосяжної дії ДБ-3, що мали кілька модифікацій (ДБ-3а, ДБ-3ф та ін.). Полк дислокувався у місті Орел. Тут і застала молодшого лейтенанта звістка про початок війни.

22 червня 1941 р. пролунав сигнал бойової тривоги, але спочатку всі сприйняли це як чергове тренування (раніше, через напружену ситуацію, проводилося багато навчальних тривог). Тому на запитання дружини: «Ти ж не довго?» – Олександр заспокійливо відповів: «Готуй вареники з вишнями, я незабаром повернуся з товаришем». Однак прийти додому тоді йому вже не судилося…

На другий день війни Олександр Молодчий прибув до Воронежа, де формувався полк особливого призначення. Пілотів навчали літати вночі, в складних метеорологічних умовах. Перед ними поставили завдання: освоїти новий тип літака – Єр-2 (конструктор – В.Г. Єрмолаєв), що в зв’язку з початком війни був взятий на озброєння до закінчення державних випробувань і мав цілу низку недоліків та технічних недоробок. По-справжньому випробовувати літак довелось самим пілотам, а усувати недоліки – механікам полку. Олександр Молодчий отримав новий Єр-2 і разом з екіпажем – штурманом та двома стрільцями – відпрацьовував техніку нічних та «сліпих» польотів.

У цьому полку він воював понад три роки (спочатку заступником, а потім – командиром ескадрильї). І вже 22 жовтня 1941-го за вдало виконані бойові операції отримав свою першу Зірку Героя (взагалі, Молодчий – єдиний в історії, хто одержав це звання на літаку Єр-2).

Перший бойовий виліт Олександра Молодчого відбувся 18 вересня 1941 р. Екіпаж одержав наказ провести розвідку і знищити скупчення ворожих військ у районі міста Дем’янськ Новгородської обл. Перешкоджала пілотам вкрай несприятлива погода. Молодчий вдало вивів літак на ціль, штурман скинув бомби.

Проте вже за кілька хвилин машина була підбита відразу трьома зенітними снарядами. У критичні хвилини польоту, коли в кабіні вирувала пожежа, а німці продовжували обстріл, Олександр виявив рідкісну винахідливість: поклав літак на крило і став стрімко втрачати висоту, намагаючись переконати фашистів, що вони його збили. Побачивши шлейф вогню, ворожі зенітники припинили вогонь.

Молодчий вирівняв літак, набрав висоту і полетів додому. Пожежу вдалося загасити, однак почав працювати з перебоями, а невдовзі і зовсім відмовив правий двигун. На одному лівому моторі пілот дотягнув поранену машину до свого аеродрому. Так відбулося бойове хрещення Олександра Молодчого та його екіпажу.  

Серпень 1942 р. Ворог під стінами Сталінграда. Гітлер самовпевнено заявляв про чергову блискучу перемогу Третього рейху. Фюрер та головний фашистський ідеолог Геббельс патетично клялися співвітчизникам, що віднині жодна радянська бомба не впаде на їхню столицю. В ніч на 27 серпня Молодчий повів свою ескадрилью на Берлін. Командуванням були визначені об’єкти для бомбардування: ставка Гітлера та військово-промисловий центр Берліна – танкобудівний та авіамоторний завод «Даймлер-Бенц», заводи «Хенкель», «Фокке-Вульф», «Сіменс», «Цеппелін», залізнична станція.

Впродовж кількох годин Молодчий летів крізь грозовий фронт. Штурман Куликов, який володів німецькою мовою, прокладав курс, використовуючи ворожі радіостанції та радіопеленгатори, а на підході до Берліна налаштував радіокомпас на одну з радіостанцій ворожої столиці. Це допомогло зорієнтувати літак у потрібному напрямку. Екіпаж Молодчого першим вийшов до Берліна, але відразу ж потрапив під обстріл ворожих зеніток.

Берлін був оточений трьома лініями протиповітряної оборони ! У кожній – близько тисячі зенітних гармат, десятки радіолокаційних станцій, велика кількість прожекторних установок, аеростатні загородження, аеродроми нічних винищувачів. Уміло маневруючи, Молодчий вивів літак на ціль, і бомби були скинуті в самому центрі Берліна. Але шквальний вогонь зеніток посилився, існувала реальна небезпека того, що літак буде збитий, і Молодчий поспішає доповісти про виконане завдання.

Він наказує штурманові передати радіограму відкритим текстом: «Москва. Кремль. Товаришу Сталіну. Знаходимось над Берліном. Завдання виконали». Повідомлення прийняла радіостанція імені Комінтерну. Приблизно в той же час зенітний вогонь над Берліном припинився, і Молодчого атакували ворожі винищувачі. Проте льотчику вдалося вийти з повітряного бою неушкодженим, він відірвався від переслідувачів і взяв курс на схід. Через годину надійшла радіограма-відповідь з Москви: «Вас зрозуміли. Дякуємо. Бажаємо щасливого повернення».

Через 10 годин складного і виснажливого польоту Молодчий здійснив посадку на польовому аеродромі в районі міста Андреаполь Калінінської обл., дозаправився і повернувся на базу в Підмосков’ї (відстань до Берліна – близько 1500 км). Через кілька діб він здійснив ще один наліт на Берлін, вже за сприятливих погодних умов. Ці польоти продемонстрували мужність, відвагу та майстерність наших льотчиків, а головне – спростували міф про повне знищення радянської авіації, що його поширювала геббельсівська пропаганда.

У 1942-му в Берліні фашисти почувалися в цілковитій безпеці, тож спочатку навіть повірити не могли, що їхню столицю бомбардують радянські льотчики. Згодом Геббельс виправдовувався: «Це була спецоперація військово-повітряних сил Великої Британії». Проте очільники англійського військового відомства одразу ж спростували слова фашистського ідеолога: «27 серпня британських літаків у небі над Берліном не було».

Гітлеру довелося визнати очевидне і назвати українця Олександра Молодчого своїм особистим ворогом. Так було спростовано міф про непереможність Третього рейху. Фактично саме цей день став переломним у ІІ світовій війні. 31 грудня 1942 р. мужній льотчик одержав другу Зірку Героя.

«Несамовитим льотчиком» охрестив Олександра Молодчого один із «божків» Третього рейху Герман Герінг, хвалені винищувачі якого (в той час – грізні, суперсучасні літаки) виявлялися абсолютно безпорадними у поєдинках зі, здавалося б, не надто прудким бомбардувальником українця. «Зачаклований він чи що ?!» – ошелешено белькотіли фашисти, коли літак Молодчого вкотре благополучно виривався з-під пекельного обстрілу, завдавши прицільного бомбового удару.

Йому дійсно неймовірно таланило. Він по-справжньому любив небо, відчував його, мов рідну людину. І небо також було прихильним до нього. Олександра Молодчого оминали кулі, яким би тяжким не виявився політ, пілот завжди повертався до своїх бойових побратимів живим та невразливим. За всю війну безстрашний льотчик не зазнав жодного поранення. Тому не дивно, що слова: «У небі – Молодчий !» викликали такий панічний жах у ворогів.

У вересні 1942 р. наші бомбардувальники також завдали бомбових ударів по столицях союзників Німеччини – Угорщини та Румунії, чим у черговий раз підтвердили: недосяжних тилів ворога не існує. У ніч з 4 на 5 вересня сотні бомб різного калібру були скинуті на військові та промислові об’єкти Будапешта, а з 13 на 14 вересня – Бухареста. Безпосередню участь у цих бомбардуваннях брав і Олександр Молодчий.

Влітку та восени 1943 р. в ході Курської битви та загального наступу радянських військ майор Молодчий здійснював регулярні вильоти на бомбардування скупчень військ та техніки противника на залізничних станціях Київ, Харків, Полтава, Кременчук, Бахмач. 10 вересня 1943 р. завдав удару по залізничному вузлу Ніжин.

Восени 1944-го Олександр Гнатович «квартирував» у селі Количівка Чернігівського району – там дислокувався 2-й гвардійський Смоленсько-Будапештський авіаполк бомбардувальників дальньої дії. Звідти майор Молодчий здійснював свої рейди на Кеніґсберг, Тільзіт, Данциг, Берлін…

«Мешканець села Калинівка, що на Донбасі, інвалід Громадянської війни, бджоляр Микола Іванович Клименко вніс на придбання літака для фронту 100 тис. крб. На ці кошти було куплено американський літак “B25D” («Мітчел», екіпаж – 6 чол.), який назвали «Олег Кошовий» і передали, на прохання селянина, двічі Герою Олександру Молодчому, – показує унікальні фотографії онук Олександра Гнатовича, – на ньому дідусь літав останні півтора роки Великої Вітчизняної, збив шість винищувачів. Після війни він приїздив до Миколи Івановича на Донеччину, вони зустрічалися сім’ями, сиділи за накритими столами і співали українських пісень».

В фондах Третьяковської галереї зберігається картина Вяткіна «На Берлін !», де також зображений Олександр Молодчий. Його фотографії розміщувались і на листівках, які розкидали з радянських літаків над Москвою, Сталінградом, Ленінградом для підняття бойового духу співвітчизників. В роки війни у Москві розвішували плакати з портретом Молодчого і написом: «Воюй, як Олександр !».

За роки війни Олександр Молодчий налітав 600 тис. км (15 обертів навколо Землі по екватору). Він двічі був представлений командирами авіаполку до нагородження третьою Золотою Зіркою Героя, але ці представлення з незрозумілих причин були «заморожені» командуванням. За весь час служби (до 22 березня 1965 р.) Молодчий освоїв 20 типів літаків різних модифікацій.

У травні 1946 р. 1-й гвардійський бомбардувальний авіаційний корпус перебазувався з Польщі (місто Білосток) до Чернігова. Молодчий мешкав у будинку, що знаходився напроти міської школи № 9, по вул. Червоноармійській (з 1980 р. – Східночеська). Коли в 1983 р. Олександр Гнатович став почесним громадянином Чернігова, то з цієї нагоди посадив іменне дерево, яке й зараз росте у сквері за обласним академічним музично-драматичним театром ім. Тараса Шевченка. Вулиця Східночеська, де свого часу мешкав Герой, тепер носить його ім’я.

Рекомендована література

Усіх небайдужих до цієї теми запрошуємо ознайомитися із вказаними виданнями у відділах читальної зали та абонемента Чернігівської обласної бібліотеки для юнацтва (вул. Шевченка, 63, поруч зі стадіоном ім. Юрія Гагаріна).

Дзюба С. Знаєте, яким він чоловіком був ?! / С.Дзюба // Деснянська правда. – 2014. – 8 трав. – С. 5.

Запропоновано маловідомі факти про Олександра Молодчого, видатного льотчика, який першим бомбардував Берлін 27 серпня 1942 р. Наведено спогади рідних та ветерана В.Устинова.

Дзюба С. Молодецька звитяга Олександра Молодчого / С.Дзюба // Військо України. – 2011. – № 7. – С. 38-41.

Закінч. Поч.: № 6, 2011 р.

Дзюба С. Олександр Молодчий і його срібні птахи / С.Дзюба // Деснянська правда. – 2013. – 9 трав. – С. 6.

Розповідь онука та його дружини про найтрагічніші моменти долі свого видатного діда, почесного громадянина Чернігова, який першим із льотчиків бомбардував Берлін влітку 1942 р.

Дзюба С. Улюбленець неба / С.Дзюба // Деснянська правда. – 2016. – 12 трав. – С. 5.

Наведено уривок з однойменної повісті про Олександра Молодчого, легендарного українського льотчика, двічі Героя Радянського Союзу, який 27 серпня 1942 р. першим бомбардував Берлін.