«Уся Європа не діждеться такого працьовитого і многостороннього ученого чоловіка…» : до 200-річчя від дня народження Пантелеймона Куліша

Уся Європа не діждеться такого працьовитого і многостороннього ученого чоловіка… І стілько він напрацював… А при тім і столяр, і пахар, і маляр, і переплетчик, і гальванопластику знав, і грав на флейті, скрипці – і се в минути відпочинку. А таких всестороннє освічених людей треба для молодшого покоління показувать із кожного боку.

З листа Ганни Барвінок до Іллі Шрага, 16 лют. 1898 р.

  

         Народився майбутній письменник на хуторі поблизу містечка Вороніж Глухівського повіту Чернігівської губернії (тепер: Шосткинського р-ну Сумської обл.). Пантелеймону Кулішу належить першість у багатьох аспектах нашого життя.

Почнемо з Букваря. Його «Граматка», видана 1857 р., найближче відтворювала фонетичні особливості української мови. Хто тепер пам’ятає про «гатцуківку», «драгоманівку», «желехівку», «максимовичівку» ? А от «кулішівкою» пишемо й дотепер. У 1930-х рр. з Кулішевої абетки вилучено літеру ґ, проте тепер вона знову з нами.

16-річний Панько мав великі амбіції: вирішив стати першим поетом України. Так і сталося, але після смерті Шевченка. Поема «Україна» – перший віршований історичний твір – побачила світ одночасно з «Кобзарем». Куліш переконався, що він лише другий, тому й не віршував упродовж майже двох десятиліть. Помирає Кобзар, а наступного, 1862 р., виходить Кулішева збірка «Досвітки», визнана Іваном Франком найкращою українською віршованою книгою того часу.  

         Перша українська приватна друкарня ХІХ ст. також належала Кулішеві. Його задуми вражають: «Енциклопедія фольклору та етнографії» у 12 томах ! У 1856-1857 рр. виходять перші два томи під загальною назвою «Записки о Южной Руси». У 1861-1862 рр. Куліш видає перший український літературно-художній і громадсько-політичний журнал «Основа».

         Пантелеймон Куліш – автор першого українського історичного роману «Чорна Рада». У 1857 р. в епілозі до першого видання цього видатного твору він формулює питання: «Об отношении Малороссийской словесности к общерусской».

Проблема полягала в тому, що важливо було визначити: вчителі української літератури – російські чи європейські ? За 10 років до Куліша це питання хвилювало також Шевченка: «У них народ і слово, і в нас народ і слово». Взагалі, над питанням «Об отношении Малороссийской словесности к общерусской» дискутували Борис Грінченко, Михайло Драгоманов, Агатангел Кримський, Іван Франко…

Куліш активно сполучав українську та світову культури. Так, наприклад, перший переклад 13 драм Шекспіра належить йому. Найважливіше: у 1903 р., вже після смерті Куліша, у Відні виходить його перший повний переклад Біблії сучасною українською мовою…

          Перший повний український переклад Біблії

         В історії світової літератури доволі часто траплялося так, що переклад Святого Письма рідною мовою надавав вагомий поштовх розвитку цієї мови. Складними й довгими є шляхи українських перекладів Біблії. Зрозуміло: найважливішими серед них будуть повні, виконані з оригінальних мов та визнані канонічно.

Маловідомим є той факт, що перший переклад Нового Заповіту тогочасною українською літературною мовою здійснив 1860 р. Пилип Морачевський, інспектор Ніжинської гімназії вищих наук, уродженець Чернігівщини.

         Заборону друку, що надійшла від Синоду Російської православної церкви, можна пояснити ще й тим, що перший переклад Біблії російською літературною мовою виконано лише 1876 р.

        

         У 1811-1834 рр. Маркіян Шашкевич, лідер «Руської трійці», перекладав Євангеліє та Псалми. Результат його праці був суттєво коротшим за оригінал, отож нагадував більше перекази, навіть сонети. У своєму щирому намірі донести зміст до галицького читача Шашкевич вживає відповідну мову: наприклад, пише про «віру тверду, як Бескид».

         Сумно, але обидва переклади, Пилипа Морачевського та Маркіяна Шашкевича, не побачили світу за життя авторів. Третя спроба мала більший успіх: 1877 р. накладом 20 примірників виходить «Книга Іова, на малоруську мову переложена». Щоб створити український варіант цієї біблійної історії, Володимир Александрович, письменник і фольклорист, військовий лікар і генерал, у 53 (!) роки розпочав вивчення старо-єврейської мови…

          У 1864-1867 рр., у часі праці чиновником з особливих доручень царського уряду у Варшаві, у Пантелеймона Куліша виникає ідея українського перекладу Біблії. А вже 1869 р. в додатку до львівського літературного журналу «Правда» побачило світ п’ятикнижжя Мойсея: «Святе Письмо, або вся Біблія Старого і Нового Завіту русько-українською мовою переложена. Частина І. П’ять книг Мусієвих».

У Відні Пантелеймон Куліш знайомиться з Іваном Пулюєм, фізиком і винахідником, чудовим знавцем грецької. Співпраця над українським перекладом Біблії виявилася доволі плідною: у 1871 р. до Лондонської штаб-квартири Британського і закордонного Біблійного товариства передано 4 Євангелія Нового Заповіту. Мета: офіційне видання Біблії українською мовою.

Але Франц Міклошевич, відомий віденський славіст і головний рецензент перекладу Куліша, того року був налаштований вкрай рішуче: «переклад досить віддалений від грецького оригіналу і не може бути прийнятий до друку під патронатом Британського і закордонного Біблійного товариства».

        

         Куліш засмучений, його фінансове становище теж доволі складне, пожежа на хуторі Мотронівка забрала багато матеріалів перекладу, проте пряма відмова друку не зупиняє його: упродовж наступних 14 років він працює над змінами й доповненнями до перекладу. Нарешті сталося: 1885 р. Біблійне товариство купує в Куліша переклад Нового Завіту, яке згодом двічі видає у Відні, у 1887 та 1892 рр.

         Куліш мріє про видання вже повного перекладу Біблії на Батьківщині… У 1897 р. він помирає, багаторічну працю не завершено. Тоді Ганна Барвінок, дружина, передає цей переклад до колекції українських старожитностей Василя Тарновського (молодшого). У 1899 р. помирає і він, але перед смертю встигає домовитися з Іваном Нечуєм-Левицьким про завершення перекладу й навіть оплачує цьому відомому письменнику його працю…

Так наприкінці 1903 р. у Відні побачило світ «Святе Письмо Старого і Нового Завіту. Переклад П.О.Куліша, І.С.Левицького і І.Пулюя». Сталося це після тривалих перемовин Івана Пулюя з Британським і закордонним Біблійним товариством, яке й нарешті дозволило друк.

Це видання не можна вважати канонічним: хоча над своєю часткою Пантелеймон Куліш і працював упродовж 30 років, перекладав він доволі вільно, зі значними відхиленнями від оригінального тексту… Проте це був перший повний переклад Біблії на українську мову.

Рекомендована література

Андрусенко В. П.Кулиш. Повесть «Чёрная рада» // В.Андрусенко. 50 знаменитых украинских книг. – Харьков: Фолио, 2004. – С. 55-64.

Багрій Р. Шлях сера Вальтера Скотта на Україну. («Тарас Бульба» М.Гоголя і «Чорна рада» П.Куліша в світлі історичної романістики В.Скотта) : Літературно-критичний нарис / Р.Багрій; пер. з англ. Л.Шарінової. – К.: Ред. журн. «Всесвіт», 1993. – 296 с.

Унікальна праця проф. Романи Багрій (Йоркський університет, Канада). Простежено вплив Вальтера Скотта на Миколу Гоголя й Пантелеймона Куліша, проаналізовано їхні видатні твори «Тарас Бульба» й «Чорна рада».

Бандура О. Вивчення роману Пантелеймона Куліша «Чорна рада. Хроніка 1663 року» / О.Бандура // Українська мова і література в школі. – 1992. – № 11-12. – С. 21-25.

Бенцал С. «Чорна рада» Пантелеймона Куліша – перший історичний роман в українській літературі : урок у 9 класі / С.Бенцал // Дивослово. – 2011. – № 8. – С. 43-46.

Блоха Ю. На "прощу" до "Ганниної Пустині"... / Ю.Блоха // Деснянська правда. – 2012. – 15 трав. – С. 3.

Про садибу дворян Білозерських, а нині обласний історико-меморіальний музей-заповідник Пантелеймона Куліша (Мотронівка Чернігівської обл.).

Боронь О. Чарльз Діккенс в епістолярії та прозі Пантелеймона Куліша 1840-х – першої половини 1850-х рр. / О.Боронь // Слово і час. – 2012. – № 2. – С. 84-88.

Бублик С. Пантелеймон Куліш. Життєвий і творчий шлях / С.Бублик // Все для вчителя. – 2011. – № 34-36. – С. 42-43.

Гончарук П. Апостол української ментальності : до 190-річчя від дня народження Пантелеймона Куліша / П.Гончарук, О.Путро // Київська старовина. – 2008. – № 3. – С. 3-20.

Гурдуз А. «Чорна рада» Куліша: роман як знакова система / А.Гурдуз // Всесвітня література та культура в навчальних закладах України. – 2008. – № 1. – С. 15. – Бібліогр.: 3 назви.

Даниленко А. "Пиши, як мовиш...", або чому Пантелеймон Куліш не став творцем сучасного українського правопису / А.Даниленко // Мовознавство. – 2012. – № 4. – С. 37-54. – Бібліогр.: 96 назв.

Про внесок Пантелеймона Куліша в розвиток українського правопису.

Доленосна подія : до 355-річчя Чорної ради // Шкільна бібліотека. – 2018. – № 5. – С. 76-77.

Про козацьку раду, що розпочалася 27 червня 1663 року на околиці Ніжина, на якій гетьманом Лівобережної України було обрано Івана Брюховецького, кандидата царського уряду Московії.

Жежера В. Життєва поема, що звалася Кулішами : Ганна Барвінок і Пантелеймон Куліш / В.Жежера // Деснянська правда. – 2011. – 3 верес. – С. 3.

Камінчук О. Поезія Пантелеймона Куліша 80-90-х рр. ХІХ ст.: художня традиція і нові естетичні тенденції доби / О.Камінчук // Дивослово. – 2010. – № 1. – С. 51.

Ковальчук О. Історіософські пошуки П.Куліша: особливості моделювання історії / О.Ковальчук // Київська старовина. – 1999. – № 6. – С. 116-123.

Корсак І. Перстень Ганни Барвінок: уривок з роману / І.Корсак // Літературна Україна. – 2015. – 29 січ. – С. 8-9.

Про кохання Пантелеймона Куліша та Олександри Білозерської.

Кралюк П. "Усі будемо рівні" / П.Кралюк // День. – 2018. – 7-8 верес. – С. 21.

         Про "Чорну раду" Пантелеймона Куліша як твір-попередження.

Куліш П. Поезія : вірші про Україну / П.Куліш // Літературний Чернігів. – 2012. – № 3. – С. 29-32.

         Куліш П. Твори : В 2 т. Т. 1. Прозові твори. Поетичні твори. Переспіви та переклади / П.Куліш; упоряд. і приміт. Є.Нахліка; ред. тому М.Бернштейн. – К.: Наукова думка, 1994. - 752 с.: портр. (в опр.). – Серія «Б-ка укр. літ. Укр. нова літ.».

Куліш П. Твори : В 2 т. Т. 2. Поеми. Драматичні твори / П.Куліш; упоряд. і приміт. В.Івашкова; ред. тому М.Бернштейн. – К.: Наукова думка, 1994. - 768 с.: портр. (в опр.). – Серія «Б-ка укр. літ. Укр. нова літ.».

Куліш П. Чорна рада : роман / П.Куліш; передм. Л.Яхно. – К.: ВАТ «Вид-во «Київ. правда», 2003. – 184 с.

Куліш П. Чорна рада. Хроніка 1663 року / П.Куліш; передм. М.Стріхи. – К.: Котигорошко, 1993. – 160 с.

Кумеда О. Пантелеймон Куліш: письменник, етнограф, мовознавець / О.Кумеда // Дивослово. – 2016. – № 3. – С. 42-46. – Бібліогр.: 16 назв.

Пиріг П. Про політичне становище України за доби Руїни / П.Пиріг // Сіверянський літопис. – 2011. – № 2. – С. 12-26. – Бібліогр.: 58 назв.

П’ятаченко С. Елементи регіональної етнокультури в ранній романтичній прозі Пантелеймона Куліша / С.П’ятаченко // Народна творчість та етнографія. – 2012. – № 1. – С. 38-42.

Семчук Д. П.Куліш «Чорна рада» : вікторина / Д.Семчук // Позакласний час. – 2010. – № 10. – С. 92-93.

Сєдіна Д. «Чорна рада» Пантелеймона Куліша. Українська та російська версії: відмінності й подібності / Д.Сєдіна // Слово і час. – 2004. – № 7. – С. 3-12.

Слабошпицький М. Рятівниця Пантелеймона Куліша / М.Слабошпицький // День. – 2015. – 3-4 лип. – С. 22.

         Про новий роман Івана Корсака "Перстень Ганни Барвінок".

Слободяник Н. Екстралінгвістичний аспект російської редакції роману П.Куліша «Чорна рада» / Н.Слободяник // Сіверянський літопис. – 2003. – № 5-6. – С. 165-169.

Слоньовська О. «Гетьмани, гетьмани, якби-то ви встали…». Аналіз роману Пантелеймона Куліша «Чорна рада» / О.Слоньовська // Дивослово. – 1994. – № 12. – С. 11-16.

Слюсар А. Чи знаєш ти роман Пантелеймона Куліша «Чорна рада» ? / А.Слюсар // Дивослово. – 2012. – № 4. – С. 20-24. – Бібліогр.: 15 назв.

Запропоновано сценарій уроку-конкурсу з української літератури у 9 класі.

Смолій В. Українська національна революція 1648-1676 рр. крізь призму століть / В.Смолій, В.Степанков // Український історичний журнал. – 1998. – № 2. – С. 3-25; № 3. – С. 3-12.

Сорока Ю. Чорна рада / Ю.Сорока; худож.-оформлювач П.Риженко. – К.: Інтер проект, 2012. – 120 с.

Тимошик М. Як Святе Письмо ставало українським / М.Тимошик // Слово Просвіти. – 2018. – 26 квіт. – С. 6-7.

Простежено історію перекладів Біблії на українську мову: Пантелеймона Куліша, Івана Огієнка, Івана Хоменка.

Тимошко В. «Дух Куліша красивий» / В.Тимошко // Вісник Ч. – 2015. – 6 серп. – С. 16.

Наведено розмову з Аллою Богдан, науковим працівником меморіального музею-заповідника Пантелеймона Куліша, що у Мотронівці Борзнянського району Чернігівщини.

Тімофєєва К. Михайло Лермонтов та Пантелеймон Куліш крізь призму епістолярію / К.Тімофєєва // Київська старовина. – 2012. – № 2. – С. 134-140.

Тютюнник О. Філософська спадщина П.Куліша: спроба методологічної конотації / О.Тютюнник // Сіверянський літопис. – 2003. – № 4. – С.143-148.

Ходарева Н. Урок – рольова гра «Твій вибір, Україно !» За мотивами роману Пантелеймона Куліша «Чорна рада. Хроніка 1663 року» / Н.Ходарева // Рідна школа. – 2005. – № 3. – С. 62-64.

Янковська Ж. Стильові та стилістично-естетичні аспекти фольклоризму роману Пантелеймона Куліша «Чорна рада» / Ж.Янковська // Київська старовина. – 2012. – № 3. – С. 109-117. – Бібліогр.: 16 назв.

Яременко В. Борис Грінченко в обороні спадщини Пантелеймона Куліша / В.Яременко // Слово Просвіти. – 2019. – 7-13 берез. – С. 9; 14-20 берез. – С. 8-9.

Про перше застосування наукової методології до явища «Пантелеймон Куліш», здійснене Борисом Грінченком. Про те, що в десятках випадків нашого культурного, літературного, наукового життя біля імені Пантелеймона Куліша маємо поставити епітет – перший.