«Свідзінський – це найпрекрасніша з квіток, що їх українська нація зростила у своєму саду» : до 140-річчя від дня народження Володимира Свідзінського (08.10.1885 – 18.10.1941)

 

Ти, Павле, ходиш по землі,

а я отут з балкона звис.

Ти бачиш ранки у сріблі,

я ж непорушно в небо вріс.

 

Я знаю: згадуєш мене,

мій мозок теж іще живий:

і в ньому раптом промайне

на звіра гнів твій огневий.

 

Ну що ж, що в мене голова

од зашморгу скривилась вбік, –

я весь – палючії слова,

я весь – протест, огонь і крик!..

 

Це початок вірша Павла Тичини (1891–1967), написаного 1942 р. в евакуації (про що свідчить автограф: «Уфа. До “Похорону друга”»), проте надрукованого вперше за 42 роки, у 1984-му, вже після смерті автора.

 

Бачимо звернення Павла Тичини до себе самого, а друг, як переконливо доводить літературознавиця Елеонора Соловей у своєму дослідженні «Притча про поетів» – Володимир Свідзінський (1885–1941).

 

100 років тому, у 1925-му, обидва поети, у недалекому минулому семінаристи і студенти Київського комерційного інституту, працювали разом «у малесенькій кімнатці» редакції журналу «Червоний шлях», «один над рукописами, другий над коректурами».

 

Слово Елеонорі Соловей: «Символічний вишкіл, імпресіонізм, багатство ритміки й мови, вкоріненість у фольклорі – питомі риси творчості обох. А проте, ще ніким не зауважене, либонь, і їм самим ще неявне, вже почалося розходження їхніх шляхів та доль, настільки промовисте, що це схоже на притчу.

 

Одному стелилась дорога визнання, успіху, слави, нагород; другому – злиднів, утрат, самоти, цькування, а після загибелі – тривалого й далебі невипадкового забуття: це режим, що знищив поета, намагався «стерти» саме його ім’я».

 

У січневому випуску (1941 р.) журналу «Радянська Україна» злобна рецензія на збірку «Поезії» Володимира Свідзінського лунає як судовий вирок, що вже не оскаржується…

 

Показово: «передовиця» цього випуску журналу наводить список лауреатів Сталінської премії, першим у якому є «живий класик» Павло Тичина (за збірку «Чуття єдиної родини», 1938 р.).

 

Неймовірно, але ще у 1927 р. в одному з віршів своєї другої збірки «Вересень» Володимир Свідзінський докладно передбачить власну смерть у вогні (за 14 років до цього жахливого злочину, вчиненого у жовтні 1941 р. органами НКВС):

 

В полум’ї був спервовіку

І в полум’я знову вернуся...

І як те вугілля в горні

В бурхливім горінні зникає,

Так розімчать, розметають

Сонячні вихори в пасма блискучі

Спалене тіло моє...

 

Справді, енкаведисти спалять (живцем у сараї!) видатного українського поета й перекладача разом з іншими «ворожими елементами». Станеться це у селі Бутирки Уразовського району Курської області…

 

«Свідзінський для мене – найпотрібніший з українських поетів… Світ Свідзінського – це країна, де ще не ступала людська нога, країна, що вражає своєю новістю та незвичністю. Занурившись у неї, не знайдеш доріг назад.

 

Ця країна – найзаповітніша прабатьківщина нашої душі, така далека, така глибока, така прихована, що тільки велике чародійство могло злегка відкрити її для нас. І ми її впізнали!»

 

Це думка Еммануїла Райса (1909–1981), французького славіста і літературного критика, есеїста й перекладача єврейського походження, учасника французького руху Опору (народився у м. Хотин, тепер у складі Чернівецької обл., жив у Парижі).

 

Рекомендована література                                       

 

Усіх зацікавлених довідатися більше про поетів Володимира Свідзінського та Павла Тичину, по-новому перечитати їхні вірші, запрошуємо ознайомитися з такими виданнями у відділах читальної зали та абонемента Центральної бібліотеки ім. Михайла Коцюбинського; вул. Княжа, 22, м. Чернігів:

 

Основні видання творів В. Свідзінського

 

Свідзінський В. Вибрані твори / Володимир Свідзінський ; упоряд. Елеонора Соловей. – Київ : Смолоскип, 2011. – 502 с. – (Розстріляне Відродження). – 2 тис. пр.

 

Свідзінський В. Ю. Поезії / В. Ю. Свідзінський ; упорядкування, передмова та коментарі Е. С. Соловей ; худож.-оформлювач Б. П. Бублик. – Харків : Фоліо, 2013. – 348 с. – (Українська література. Колекція). – 750 пр.

 

Про В. Свідзінського

 

Гончарик (Соловей) Е. С. Невпізнаний гість : Доля і спадщина Володимира Свідзінського / Елеонора Соловей. – Київ : Наукова думка, 2016. – 239 с. : іл. – 1.5 тис. пр.

 

Горбатюк В. Володимир Свідзінський: дитинство в Моломолинцях / Василь Горбатюк // Слово і Час. – 2013. – № 5. – С. 98-104.

 

Жиліна М. Метафорика і флористика: біла акація в поезії Володимира Свідзінського «Темна» / Мирослава Жиліна // Слово і Час. – 2016. – № 7. – С. 63-71.

 

Ковалів Ю. Володимир Свідзінський / Юрій Ковалів // Слово і Час. – 2019. – № 10. – С. 103-110.

 

Плахотнік Н. Згорання як профетичний мотив у поезії Володимира Свідзінського / Н. Плахотнік // Київська старовина. – 2005. – № 2. – С. 125-132.

 

Соколова В. Художня функція риторичних фігур у поезії В. Свідзінського / В. Соколова // Слово і Час. – 2007. – № 11. – С. 13-18.

 

Соловей Е. «Зберігати вічно… до 1967 року» (про слідчу справу Володимира Свідзінського) / Елеонора Соловей // Слово і Час. – 2009. – № 9. – С. 14-23.

 

Соловей Е. Притча про поетів / Елеонора Соловей // Соловей Е. Притча про поетів. Ще чотири маленькі евристичні повісті. Трохи спогадів. – Київ : Дух і Літера, 2018. – С. 53-81. : іл.

Запропоновано спогади про Володимира Свідзінського та Павла Тичину.

 

Степанов Ф. Тернова доля: до 50-річчя від дня трагічної загибелі Володимира Свідзінського / Федір Степанов // Сільські обрії. – 1991. – № 10. – С. 26-27.

Наведено фрагменти спогадів («У семінарії») Вадима Юхимовича Свідзінського про свого брата Володимира.

 

Стус В. «Зникоме розцвітання» / Василь Стус // Слово і Час. – 1991. – № 5. – С. 4-13.

Запропоновано статтю Василя Стуса про Володимира Свідзінського, написану в 1970–1971 рр., вилучену під час обшуку 1972 р. і повернуту рідним у грудні 1990 р. Наведено передмову Михайлини Коцюбинської (с. 3-4).

 

Творець прекрасного: до 120-річчя від дня народження В. Ю. Свідзінського / Автори-упоряд.: В. О. Кононенко (керівник), О. О. Грищенко та ін. // Знаменні дати : календар 2005 : щорічник. – Київ : Україна, 2005. – С. 184-187.

 

Токмань Г. Поетична маріністика Володимира Свідзінського / Г. Токмань // Слово і Час. – 2009. – № 5. – С. 39-47.

 

Токмань Г. Смерть коханої: діалог лірики Володимира Свідзінського і філософії Габріеля Марселя / Г. Токмань // Слово і Час. – 2012. – № 11. – С. 53-67.

 

Валерій Помаз,

редактор Центральної бібліотеки ім. Михайла Коцюбинського