«Тільки через багато років після того, коли й без
документів сини Карпа Адамовича повиходили на «дворянську лінію» і коли давня
залежність та бідність згадувались як тяжкий сон, Іван (Карпенко-Карий – В. П.) прочитав батькові свою комедію
«Мартин Боруля». Старий слухав, слухав, а потім з німим докором погрозив синові
пальцем, а в очах було повно сліз…
У цій комедії він упізнав себе, своє колишнє горе. В ній
вилилась уся трагікомедія душі бідного мужика-шляхтича Карпа Тобілевича –
Борулі, його безпросвітне тодішнє становище і вся безнадійність боротьби з
гордим паном Красовським за свої права людини. Згадка про це колишнє лихо і
через сорок років викликала у Карпа Адамовича сльози жалю й образи…»
Так напише у своїх мемуарах про чоловіка Івана («Мої
стежки і зустрічі», 1957) Софія Тобілевич, акторка й фольклористка, письменниця
та перекладачка.
Маловідомо: вже за чверть століття після смерті Софії, у
1982 р. вийде у світ величезний том: «Українські народні пісні в записах Софії
Тобілевич», як підсумок етнографічних експедицій невтомної фольклористки на
теренах Чернігівщини й Київщини, Полтавщини й Херсонщини, навіть Галичини!
Софія Тобілевич активно перекладає казки: арабські й
перські, індійські та китайські, а також романи Генріка Сенкевича.
Цікаво: найвидатнішою роллю Софії є Терпилиха, мати
Наталки (вистава «Наталка Полтавка» за відомим класичним твором Івана
Котляревського).
Усіх зацікавлених
довідатися більше про унікальну постать Софії Тобілевич запрошуємо до відділів абонемента та читальної зали Центральної
бібліотеки ім. Михайла Коцюбинського; вул. Княжа, 22, м. Чернігів:
Тобілевич С. Із мемуарів «Мої
стежки і зустрічі» / Софія Тобілевич ; упоряд., вступ. ст., приміт. Р. Я. Пилипчука
// Спогади про Івана Карпенка-Карого : збірник. – Київ : Мистецтво, 1987. – С.
50-155 : іл. – 6 тис. пр.
Валерій Помаз,
редактор Центральної бібліотеки ім. Михайла Коцюбинського
Немає коментарів:
Дописати коментар