Ви маєте прекрасний Гімн. Бажаю вам, щоб він вів вас до перемоги.
Броніслав Комаровський, президент Польщі. З промови у ВР
України 9 квіт. 2015 р.
Упродовж багатьох років вважалося, що за основу Державного гімну України взято пісню поета Павла
Чубинського, покладену на музику композитором Михайлом Вербицьким. Неймовірно, але
до створення національного гімну долучився й чернігівець Микола Вербицький, а
що вже зовсім фантастично – однофамілець автора мелодії. Далі спробуємо
відтворити хронологію створення та ствердження українського славня.
Від написання (1862-1864 рр.)…
Його майбутній автор, Микола
Вербицький, прийшов у цей світ 1 лютого 1843 р. в Чернігові, у заможній дворянській
родині Антіохів-Вербицьких. Батько обіймав посаду старшого секретаря
губернської управи, його пра…дід ще у XV ст. прибув до Москви із Антіохії у складі почту Софії
Палеолог, племінниці візантійського імператора Костянтина ХІ. По матері Микола
Вербицький доводився племінником князеві Олексію Голіцину, чернігівському
губернатору.
З 1860 р. юнак продовжує
навчання в Петербурзькому університеті. Саме в Петербурзі Микола Вербицький
знайомиться з Павлом Чубинським, Пантелеймоном Кулішем, Опанасом Марковичем,
долучається до «Громади», друкується в «Основі». У серпні 1862 р., після літніх
вакацій та перед початком занять в університеті, 19-річний Микола вирішив влаштувати
прощальну вечірку. Відбулася вона у київському будинку його дядька – князя
Голіцина. Присутні: Павло Чубинський, брати Тадей та Йосип Рильські з двома
польськими студентами, Борис Познанський, Кость Михальчук з друзями-сербами.
Саме тій вечірці ми
завдячуємо створенню національного гімну українців. Вже наш сучасник, Володимир
Сиротенко, нащадок чернігівських Антіохів-Вербицьких і львівський науковець,
відтворив ту знаменну подію за спогадами бабусі Євгенії Львівни
Вербицької-Кулешової.
У великій залі
князівської оселі Чубинський згадував минулорічний похорон Шевченка, на якому
несподівано пролунав польський гімн. Всі поляки тоді впали на коліна і зі
слізьми на очах підхопили слова… Тепер присутні на вечірці прохали братів
Рильських і їх польських друзів заспівати свій гімн. Вербицький, про якого ще
Михайло Глінка казав, що він не позбавлений музикального хисту, сів за
фортепіано. У просторій залі залунало «Єщє Польська не згинєла». Відзвучала
пісня, а Микола продовжував варіювати мелодію, наспівуючи українською: «Мати
Польща не загине, доки ми живемо…». Слова ці наштовхнули Чубинського на думку:
«Миколо, краще ніж перекладати з польської, може свою пісню створимо, таку, як
мазурка Домбровського, як «Марсельєза» ?
Ідея створення
української «Марсельєзи» вже давно обговорювалась у колі київських
«громадівців». Не відриваючись від рояля, Вербицький за якусь хвилину під ту ж
музику заспівав:
Ще не вмерла Україна, ні слава, ні воля.
Ще нам, браття молодії, усміхнеться доля.
Ще розвіє чорні хмари, і біля віконця
Ми у своїй рідній хаті діждемося сонця.
Докладно цю подію змальовано в публікації «Українська
«Марсельєза» (Криголам «Україна», 21 квітня 2017 р.).
Так було створено
українську «Марсельєзу». Тадей Рильський передав текст Володимирові Антоновичу,
а потім Микола Лисенко поклав його на музику. Пісня залунала у «Громадах»
наддніпрянської України. Проте це був ще не той гімн, який ми знаємо.
У Петербурзі Микола
Вербицький запропонував текст «Ще не вмерла Україна…» Пантелеймонові Кулішу для
друку в «Основі». Однак той, турбуючись про свою кар’єру, не «пустив» вірш до
друку, а взимку 1862 р. пообіцяв львівському літератору Ксенофонту Климковичу,
який збирався видавати новий український журнал, неопубліковані вірші з архіву
«Основи». У 1863 р., після призначення урядовим чиновником у Варшаві, Куліш
передав Климковичу через письменника та громадського діяча Павліна Свєнціцького
разом з кількома віршами Тараса Шевченка («Заповіт», «М.Костомарову», «Мені
однаково») і вірш «Ще не вмерла Україна». Добірку негайно надруковано у № 4 за
листопад 1863 р. Відкривалась вона віршем «Ще не вмерла Україна».
Цю маленьку книжечку
катехіт Перемишльської гімназії о.Юстин Желехівський везе своєму другу,
священику Млинівської церкви на Яворівщині Михайлові Вербицькому, який вже був
відомий як неперевершений творець духовної музики. Отець Вербицький обожнював
Шевченка, поклав на музику багато його творів. Переклав на музику «Заповіт» та
«Ще не вмерла…». Вперше солоспів «Ще не вмерла Україна» (саме так записав
о.Вербицький) був виконаний того ж року на сходинах «Громади» у Перемишлі, які
відбувались у духовній семінарії в присутності ректора. Ректору так сподобалась
пісня, що він наказав своїм студентам розповсюджувати її серед прочан, а отця
Вербицького попрохав переробити її для хору.
Вперше величний хорал
пролунав на святі Івана Хрестителя, що відбувалось у Перемишлі в присутності
єпископа о.Полянського. Єпископ був ще й одним з засновників першого народного
українського театру у Львові. І от 20 грудня 1864 р. театр відкривається
постановкою опери Кароля Гейнца «Запорожці», в яку на вимогу єпископа
Полянського було вставлено пісню «Ще не вмерло Запорожжя» (дещо перероблену «Ще
не вмерла Україна»). Наступного ранку пісню «Ще не вмерла Україна» співав увесь
Львів. Так народився національний гімн.
… до ствердження (1992-2003 рр.)
15 січня 1992 р. Президією
Верховної Ради України ухвалено Указ «Про Державний Гiмн України», що легітимізував
мелодію отця Михайла Вербицького (1864 р.), та лише 6 березня 2003 р., як
наслідок тривалих політичних дебатів, було затверджено власне текст Державного
Гімну України (1862 р.). Чим пояснити цю 11-річну перерву ?
Можливо, багатовекторна
політика 1990-х рр. перешкодила обговоренню цього питання на пленарних
засіданнях Верховної Ради України ? Показово, що майже ніколи не згадували про
гімн і наші президенти. Пропозиції Леоніда Кучми завжди отримували законодавчу
підтримку народних обранців, проте у своїх виступах та спогадах екс-президент
концентрує увагу переважно на економічних реаліях життя держави.
Цікаво, що третій
Президент України Віктор Ющенко, відомий наполегливою політикою відродження
історичної пам’яті, навіть у своєму виступі на вшанування Державного
Прапора України, каже про герб, але жодного разу не згадує про третю складову
державної символіки – гімн. Також нема відповідних рядків у промовах та книгах
Віктора Януковича. Тодішній голова ВР України, історик Володимир Литвин ніколи
не висловлював ініціативи щодо затвердження тексту українського гімну…
Так спливає 10 років, і 25
травня 2002 р. процес ухвалення тексту Державного Гімну України несподівано започатковують
… комуністи: народним депутатом Володимиром Лещенком запропоновано до
затвердження оновлений текст гімну УРСР від 22 березня 1978 р. «Живи Україно,
незламна і сильна». Додатково передбачалося зберегти й відповідну мелодію гімну
радянської України. Це було повною калькою російського варіанту, адже в нашого
північного сусіда від 2000 р. на всіх офіційних урочистостях лунає гімн СРСР (відповідно
відкоригований) на основі музики Олександра Александрова.
Тому 20 червня 2002 р.
відомий дисидент та депутат від БЮТу Левко Лук’яненко подає
альтернативний варіант тексту Державного Гімну України. Левко Григорович
запропонував таку редакцію першого рядка: «Ще не вмерла України і слава, і
воля». Пізніше Президентом України Леонідом Кучмою як невідкладний було подано
свій законопроект, який вже 29 вересня 2002 р. розглянуто на засіданні
комітету. Відмінності між проектами Лук’яненка та Кучми чітко
простежуються у виступах народних депутатів від «Нашої України» В’ячеслава Кириленка та
Івана Зайця під час обговорення тексту гімну на засіданні 4 березня 2003 р.
Ось думка Івана Зайця на
підтримку варіанту Леоніда Кучми: «У законопроекті Президента України
пропонується затвердити Гімн із словами першого куплету та приспіву твору Павла
Чубинського. А Левко Лук’яненко пропонує до цього додати ще другий і третій
куплет. Я думаю, що краще було б обмежитися першим куплетом та приспівом, що
робить Гімн лаконічним і цільним символом національної єдності». Виступ Зайця
завершив обговорення 4 березня 2003 р.
І ось сталося: 6 січня
2003 р. «симоненківський» законопроект отримує лише 62 голоси, Левко Лук’яненко відкликає свій з
пропозицією голосувати за президентський, який набирає 326 голосів у першому
читанні та 334 – в цілому. Зазначимо: в усіх офіційних документах ВР України
Павло Чубинський зазначається автором тексту, але справжня історія створення
українського славня нагадує нам, що це був Микола Вербицький.
Гей ! Гей ! Браття милі, нумо братися за діло.
Гей ! Гей ! Пора вставати, пора волю здобувати.
На жаль, ці рядки приспіву
2003 р. не були ухвалені. Але мине ще 11 років: від 2014-го й дотепер вони
стануть для нашої держави вкрай актуальними. Все як у Писанні: «Камінь, що його
відкинули будівничі, став наріжним».
Рекомендована література
Усіх небайдужих до цієї теми запрошуємо ознайомитися із вказаними виданнями
у відділі читальної зали Чернігівської обласної бібліотеки для юнацтва (вул.
Шевченка, 63, поруч зі стадіоном ім. Юрія Гагаріна):
Багацька Л. Тернистий шлях славня. Державному гімну України минає 150 років
/ Л.Багацька // Літературна Україна. –
2012. – 23 серп. (№ 32). – С. 1-2.
Вербицький Микола Андрійович / Редкол.: І.О.Дзеверін
(відповід. ред.) та ін. // Українська Літературна Енциклопедія: в 5 т. – К.:
Голов. ред. УРЕ ім. М.П.Бажана, 1988. – Т. 1: А-Г. – С. 290.
Вербицький Микола Андрійович / Редкол.: А.В.Кудрицький
(заст. голов. ред., заст. голови редкол.) та ін. // Українська Радянська
Енциклопедія. Вид. 2-ге. – К.: Голов. ред. УРЕ, 1978. – Т. 2. – С. 184.
Вербицького М. могила / Ред.: А.Кудрицький // Чернігівщина.
Енциклопедичний довідник. – К.: УРЕ, 1990. – С. 113.
Гюмюшлю Т. Зі славетної
плеяди Рильських : до 175-річчя Тадея Рильського / Т.Гюмюшлю // Культура і
життя. – 2015. – 31 груд. – С. 6.
Про батька
відомого поета, не менш знаного у свої часи громадського й політичного діяча,
народного педагога, економіста, фольклориста, етнографа, одного з авторів
тексту Державного гімну.
Дорош Є. Автором гімну
вважали Шевченка : до 25-річчя ухвалення музичної редакції Державного гімну
України / Є. Дорош // Пенсійний кур’єр. – 2017. – 20
січ. – С. 9.
Наведено унікальні
подробиці створення Гімну України.
Загайкевич М. Державний гімн України. Популярний історичний
нарис / М.Загайкевич, упоряд. М.Линник, В.Пономаренко. – К.: Музична Україна,
2006. – 55 с.
Калібаба Д. Вербицький Микола Андрійович / Д.Калібаба //
Відомі діячі культури, науки, політики Придесення. – Чернігів: Деснянська
правда, 1995. – С. 22.
Погребенник Ф. П.Чубинський «Ще не вмерла Україна»: історія
пісні-гімну / Ф.Погребенник // Шкільна бібліотека. – 2005. – № 7. – С. 23-26.
Салтан Н. "Живи
Україно, незламна і сильна"... / Н.Салтан // Сіверянський літопис. – 2016.
– № 4. – С. 16-36. – Бібліогр.: 35 назв.
Розглянуто складний
перебіг парламентських дебатів під час затвердження тексту Державного Гімну
України на засіданнях Верховної Ради 4 та 6 березня 2003 р. Наведено проекти
Закону про Державний Гімн України, запропоновані народними депутатами Володимиром
Лещенком та Левком Лук’яненком, Президентом України Леонідом Кучмою. Складено
порівняльну таблицю усіх варіантів тексту Державного Гімну України.
Самойленко Г. М.Вербицький / Г.Самойленко // Літературне життя на
Чернігівщині в ХІІ-ХХ ст. 2-ге видання, доповнене і перероблене. – Чернігів:
Видавець Лозовий В.М., 2011. – С. 113.
Сапон В. Першим заспівав «Ще не вмерла Україна...» / В.Сапон // Деснянська правда. –
2011. – 28 лип. – С. 2.
Сиротенко (Вербицький-Антіох) В. Забутий автор воскреслого гімну / В.Сиротенко (Вербицький-Антіох) // Сіверянський
літопис. – 1997. – № 4. – С. 151-157.
Ткач М. Співтворець
українського славня / М.Ткач // Літературна Україна. – 2012. – 6 верес. – С. 4.
Хлівний А. Як українці гімн
писали / А.Хлівний // Військо України. – 2012. – № 11-12. – С. 58-61.
Чернецький Є. Рильські /
Є.Чернецький // День. – 2012. – 7 верес. – С. 14.
Яновська Л. Народ уже є. Де
такі, як Тадей, керманичі ? / Л.Яновська // Урядовий кур’єр. – 2015. – 6
січ. – С. 10.
Про перше видання творів
українського громадського і культурного діяча Тадея Рильського:
історико-етнографічні, фольклористичні, економічні дослідження та розвідки.
Немає коментарів:
Дописати коментар