Злет і занепад української ідеї в Галичині: гурток «Руська трійця»

Вказуючи виразно єдність малоруського народу на Україні і в Галичині і признаючи свою цілковиту солідарність з тим новим рухом, котрий там розпочався враз із видавництвом збірників народних пісень та з виступленням літературним Квітки, Максимовича і Метлинського, («Русалка Дністрова» – В.П.) підносить другий протест – проти розполовинення одного народу між дві держави.

Іван Франко

У розвиток ідеї соборності вагомим є внесок «Руської трійці» – Маркіяна Шашкевича (1811-1843), Якова Головацького (1814-1888), Івана Вагилевича (1811-1866) – гуртка студентів Львівської греко-католицької духовної семінарії (1833-1837). У 1834 р. у трьох семінаристів виник задум видання народної збірки «Зоря» на зразок «Малоросійських пісень» Михайла Максимовича (1827).

Через заборону Львівської консисторії збірка «Русалка Дністрова» (попередню назву було змінено) побачила світ у Пешті (тепер частина Будапешту, угорської столиці), де цензурний тиск був слабшим. На думку Івана Франка, ця невеличка малоруська книжечка не тільки своїм світським змістом, а й правописом встала проти літературно-церковного авторитету, гнітючого абсолютизму, за свободну всеслов’янську федерацію.

Михайло Павлик (1853-1915), відомий український письменник і громадський діяч, вважав, «що заходи «Руської трійці» – се була перша в Галичині революція против загалу руського духовенства, особливо вищого, у которого й переклади з св. письма на мову мужицьку були ділом безбожним. То саме значили ті заходи й для польської шляхти та й полякуючого тоді цісарського правительства».

Неймовірно, проте після смерті М.Шашкевича саме його побратими зрадили українську національну ідею. У 1848 р. І.Вагилевич очолює львівський «Дневник руський» – часопис полонізованих українців, покликаний до єднання поляків та українців як єдиного народу в складі Польщі. Після революції «весни народів» 1848 р. Я.Головацький, професор катедри руської (української) словесности у Львівському університеті, опиняється в таборі москвофілів.

         Показово, що в часі революції 1848 р. Я.Головацький ще лишається  символом українства, а його стаття «Становище русинів у Галичині» (1846), надрукована під псевдонімом Гаврило Русин, по-справжньому надихає: «Передусім бракує руському народові здібних керівників і проводирів, центру і органічного зв’язку окремих частин, а освіченим русинам – необхідної моральної сили, знання справи, любови до батьківщини і самопожертвування».

         Після революції «весни народів» запанувала контрреволюція, що, за висловом Івана Франка «зламала, зістарила нашу Русь, що з гарячих молодців та борців 1848 року зробила похилих дідів». Одним з індикаторів цієї зневіри може слугувати мова. Від 1851 р. Я.Головацький на катедрі української мови Львівського університету викладає … «язичієм», тобто переходить на суміш, що складається переважно з церковнослов’янської та староукраїнської мов.

         У 1866 р. Я.Головацький розпочинає збір пожертв «на поддержку русского дела в Галиции». Це спричинило його звільнення з університету, в якому він свого часу був і деканом, і ректором. Так втрачено унікальні можливості щодо розвитку української мови.

         За висловом Кирила Студинського, «Робота Головацького була нещастєм для галицької Руси. Серед його страшних промахів не лише розстрій між руською суспільностию в Галичині, не лише знеохочували ся і деморалізували ся люди, але й упадала руська справа, а галицька суспільність тратила права та привілеї, якими наділено її в 1848 і пізнійших роках».

Рекомендована література

Зацікавлених цією темою запрошуємо до відділів читальної зали та абонемента Чернігівської обласної бібліотеки для юнацтва: вул. Шевченка, 63 (поруч зі стадіоном ім. Юрія Гагаріна).

Бернакевич Л. Роковини Маркіяна / Л.Бернакевич // Літературна Україна. – 2013. – 18 лип. – С. 1-2.

Про першого Подвижника нашого Відродження, його дотичність до Богдана Лепкого та Богдана Ігоря-Антонича.

Іваничук Р. Феномен «Руської Трійці» / Р.Іваничук // Літературна Україна. – 2011. –27 жовт. – С. 6-7.

Про унікальний подвиг «Руської Трійці», коли три юнаки – Іван Вагилевич, Яків Головацький, Маркіян Шашкевич – дали початок новій сторінці в історії України.

Ільницький М. Маркіян Шашкевич у поетичних текстах Івана Франка / М.Ільницький // Слово і час. – 2011. – № 10. – С. 60-64. – Бібліогр.: 3 назви.

Виявлено подібність характеристики одного з персонажів «Нового життя» з оцінкою М.Шашкевича в наукових статтях І.Франка.

Лобарчук О. «Я проклятий стражденник із серцем метушливим...» / О.Лобарчук // Урядовий кур’єр. – 2011. – 27 жовт. – С. 10.

Присвячено постаті Івана Вагилевича, галицького літератора та одного з перших дослідників історії української літератури, етнографа та співзасновника «Руської трійці».

Микитюк В. Галицький бандурист : до 200-річчя Маркіяна Шашкевича / В. Микитюк // Дивослово. – 2011. – № 11. – С. 60-64. – Бібліогр.: 12 назв.

Про великого романтика й будителя, літературо- й мовотворця, пастора і пастиря... Але передусім – поета.

Науменко К. Провісник незалежності Соборної України : до 200-річчя від дня народження Маркіяна Шашкевича / К.Науменко // Календар знаменних і пам’ятних дат. – 2011. – № 4. – С. 83-92.

Павличко Д. Маркіян Шашкевич і сучасна Україна / Д.Павличко // Літературна Україна. – 2011. – 8 груд. – С. 6-7.

Про Шашкевича, що за рівнем свого політичного мислення дорівнював геніальному сучаснику Тарасу Шевченку.

Салига Т. «...Живий мотор, що прилучив Галичину до всеукраїнського руху...» : до 200-річчя Маркіяна Шашкевича / Т.Салига // Дивослово. – 2011. – № 11. – С. 57-59. – Бібліогр.: 18 назв.

У найзагальніших рисах окреслено портрет письменника.

Український пророк // Шкільна бібліотека. – 2016. – № 10. – С. 35.

До 205-річчя від дня народження Маркіяна Шашкевича.

Фаріон І. Яків Головацький: «Відки такий наглий упадок ?» (І.Франко) : з нагоди 170-ліття заснування катедри руської словесності у Львівському університеті / І.Фаріон // Слово Просвіти. – 2018. – 29 листоп. – С. 12-13. – Бібліогр.: 17 назв.

Про еволюцію суспільно-політичних поглядів Якова Головацького (17.10.1814 – 13.05.1888), одного з членів легендарної Руської трійці (1837 р.), ровесника Тараса Шевченка: від служіння українській («руській») ідеї до агресивного москвофільства.

Шпак В. Будитель Галичини : до 200-річчя з дня народження / В.Шпак // Урядовий кур’єр. – 2011. – 5 листоп. – С. 19.

Про Маркіяна Семеновича Шашкевича (06.11.1811 – 07.06.1843), українського письменника і зачинателя нової української літератури в Галичині, священика УГКЦ і речника відродження західноукраїнських земель, очільника «Руської трійці» та ініціатора видання альманаху «Русалка Дністровая» (1837), поборника рівноправності української та польської мов.

Щоб народ не був німим : до 200-річчя від дня народження І.М.Вагилевича (1811–1866) // Календар знаменних і пам’ятних дат. – 2011. – № 3. – С. 94-103.