30 січня 2019 р.

«Українські студії» Михайла Драгоманова



Дорога, котру ми радимо свідомим українцям, зовсім не нова. Вона ясно була показана ще в програмі Кирило-Мефодіївського товариства... Чим більш рішуче підуть українці по цій дорозі, тим скоріше й тим у більшій пропорції осягнуть своєї мети – вільність і автономію української людності.

       Михайло Драгоманов. Чудацькі думки про українську національну справу

         Михайло Драгоманов (1841–1895) – історик та етнограф, літератор і публіцист – в українській суспільній думці справедливо посідає друге місце після Тараса Шевченка. Соборну, єдину й вільну Україну Драгоманов бачив суспільством громадівського соціалізму, з широким волевиявленням інтересів громади й особистості. Зокрема, у своєму «Проекте оснований устава украинского общества «Вольный Союз» «Вільна Спілка» Драгоманов пропонував передати законодавчу владу Земському або Державному собору.

         Драгоманов був налаштований рішуче проти возвеличення історії українських козаків, як це бачимо у Володимира Антоновича. З другого боку, він заперечував підхід Пантелеймона Куліша, для якого козацтво часто поставало синонімом розбишацтва. Його мірою була золота середина: «зложити правдивий суд над усіма ваганнями цих всіх справ у нашій історії можна, тільки рівняючи її з історією других народів Європи. Тільки таким же способом можна сказати правдивий суд і почастно над нашим козацтвом, над його вартістю й хибами, над причинами його смерті… і над тим, що воно залишило по собі цінного в нашому народі, котре може ще дати свій плід, а що в ньому є такого, котре треба просто «здати в архів» і признати навіть шкідливим для поступу».

         Послідовний прихильник української самобутності та національного відродження, Драгоманов зазначав, що «національності я признаю, а тільки противлюсь націоналізмові, тобто примусу держатися звісних почуттів і думок (політичних і культурних) по тій причині, що вони національні або (частіше) вважаються за такі».

         Драгоманов рішуче відкидав «національство», яке, на його думку, «зовсім уже не таке мирне. Послухайте, з якою ненавистю говорять іноді наші люди про москалів, поляків, жидів, і подумайте, що б сталося з тими сусідами нашими на Україні, коли б удалось нашим національникам взяти уряд на Україні в свої руки. Яке б вони їм «обукраїнення» приписали ! А поки що таке людиноненависне національство шкодить тим, що будить до нас ворожі спочуття й у наших сусідів, тоді як тепер навіть на війні, треба вменшувати ненависть проміж людьми хоч би так, як робить це всесвітнє товариство «Червоного хреста» на своїм полі. А найголовніше – наука, правда ніколи не пошкодить, а тільки поможе».

         Замислимося над тим, як широко розумів соборність Драгоманов: «сама по собі думка про національність ще не може довести людей до волі й правди для всіх і навіть не може дати ради для впорядкування навіть державних справ. Треба пошукати чогось іншого, такого, що б стало вище над усіма національностями та й мирило їх, коли вони підуть одна проти другої. Треба шукати всесвітньої правди, котра б була спільною всім національностям».
        
Рекомендована література

Зацікавлених цією темою запрошуємо до відділів читальної зали та абонемента Чернігівської обласної бібліотеки для юнацтва: вул. Шевченка, 63 (поруч зі стадіоном ім. Юрія Гагаріна).

Голобородько Я. Інтелектуальні портали Михайла Драгоманова / Я.Голобородько // Слово і час. – 2011. – № 9. – С. 3-15.
Розглянуто аспекти трансформаційного мислення М.Драгоманова.

Денискіна Г. Функціонування потенційних слів у наукових працях Михайла Драгоманова / Г.Денискіна // Дивослово. – 2008. – № 3. – С. 33-35.
Виклад матеріалу здійснено за працею вченого-енциклопедиста «Чудацькі думки про українську національну справу».


Дзюба Т. «... І дослідач, і публіцист, і переводчик, і коректор, і редактор, і експедитор !» / Т.Дзюба // Сіверянський літопис. – 2008. – № 2. – С. 120-123. – Бібліогр.: 15 назв.
Про Женевські видання Михайла Драгоманова – з погляду суспільно-політичного та пресознавчого.

Дзюба Т. Знакова постать в українській культурі (штрихи до наукової біографії Михайла Драгоманова) / Т.Дзюба // Сіверянський літопис. – 2008. – № 3. – С. 157-166. – Бібліогр.: 41 назва.

Коляда І. «...виходив з педагогічного правила: починати до звісного щоб іти до незвісного...» : / І.Коляда, Д.Ніколайчук // Історія в школі. – 2015. – № 3-4. – С. 8-12.
Про методичні новації Михайла Драгоманова.

Коляда І. Михайло Драгоманов – апостол правди і науки / І. Коляда        // Історія в школі. – 2015. – № 9-10. – С. 1-6.
Запропоновано біографічний науково-популярний нарис до 150-річчя наукової діяльності М.Драгоманова та 180-річчя заснування Національного педагогічного університету ім. М.П.Драгоманова.

Куца О. «Свідомий європеєць і не менш свідомий українець» / О.Куца        // Дивослово. – 2012. – № 8. – С. 40-45. – Бібліогр.: 13 назв.
Про Михайла Драгоманова.

Ліпницька І. Духовна спадкоємність: М.Драгоманов і С.Єфремов / І.Ліпницька // Дивослово. – 2008. – № 8. – С. 53-55.

Матвіїшин В. Родина Косачів-Драгоманових та європейське красне письменство / В.Матвіїшин // Зарубіжна література в школах України. – 2012. – № 5. – С. 15-21. – Бібліогр.: 31 назва.

Панченко В. «Тут у мене багато є роботи» / В.Панченко // День. – 2016. – 8-9 лип. – С. 20.
Про перебування Лесі Українки в родині Драгоманових у Болгарії (1894-1895 рр.).

Перший український політолог : до 175-річчя від дня народження Михайла Драгоманова, 18 вересня // Шкільна бібліотека. – 2016. – № 8. – С. 16.

Третяченко Т. Портрети Михайла Драгоманова / Т.Третяченко // Слово і час. – 2011. – № 9. – С. 15-17. – Бібліогр.: 5 назв.
Про історію відомих фотопортретів М. Драгоманова.

«Чудацькі думки великого Українця» : до 175-річчя від дня народження Михайла Драгоманова // Урядовий курєр. – 2016. – 10 верес. – С. 11.


Немає коментарів:

Дописати коментар