«Українські студії» Михайла Драгоманова

Дорога, котру ми радимо свідомим українцям, зовсім не нова. Вона ясно була показана ще в програмі Кирило-Мефодіївського товариства... Чим більш рішуче підуть українці по цій дорозі, тим скоріше й тим у більшій пропорції осягнуть своєї мети – вільність і автономію української людності.

       Михайло Драгоманов. Чудацькі думки про українську національну справу

         Михайло Драгоманов (1841–1895) – історик та етнограф, літератор і публіцист – в українській суспільній думці справедливо посідає друге місце після Тараса Шевченка. Соборну, єдину й вільну Україну Драгоманов бачив суспільством громадівського соціалізму, з широким волевиявленням інтересів громади й особистості. Зокрема, у своєму «Проекте оснований устава украинского общества «Вольный Союз» – «Вільна Спілка» Драгоманов пропонував передати законодавчу владу Земському або Державному собору.

         Драгоманов був налаштований рішуче проти возвеличення історії українських козаків, як це бачимо у Володимира Антоновича. З другого боку, він заперечував підхід Пантелеймона Куліша, для якого козацтво часто поставало синонімом розбишацтва. Його мірою була золота середина: «зложити правдивий суд над усіма ваганнями цих всіх справ у нашій історії можна, тільки рівняючи її з історією других народів Європи. Тільки таким же способом можна сказати правдивий суд і почастно над нашим козацтвом, над його вартістю й хибами, над причинами його смерті… і над тим, що воно залишило по собі цінного в нашому народі, котре може ще дати свій плід, а що в ньому є такого, котре треба просто «здати в архів» і признати навіть шкідливим для поступу».

         Послідовний прихильник української самобутності та національного відродження, Драгоманов зазначав, що «національності я признаю, а тільки противлюсь націоналізмові, тобто примусу держатися звісних почуттів і думок (політичних і культурних) по тій причині, що вони національні або (частіше) вважаються за такі».

         Драгоманов рішуче відкидав «національство», яке, на його думку, «зовсім уже не таке мирне. Послухайте, з якою ненавистю говорять іноді наші люди про москалів, поляків, жидів, і подумайте, що б сталося з тими сусідами нашими на Україні, коли б удалось нашим національникам взяти уряд на Україні в свої руки. Яке б вони їм «обукраїнення» приписали ! А поки що таке людиноненависне національство шкодить тим, що будить до нас ворожі спочуття й у наших сусідів, тоді як тепер навіть на війні, треба вменшувати ненависть проміж людьми хоч би так, як робить це всесвітнє товариство «Червоного хреста» на своїм полі. А найголовніше – наука, правда ніколи не пошкодить, а тільки поможе».

         Замислимося над тим, як широко розумів соборність Драгоманов: «сама по собі думка про національність ще не може довести людей до волі й правди для всіх і навіть не може дати ради для впорядкування навіть державних справ. Треба пошукати чогось іншого, такого, що б стало вище над усіма національностями та й мирило їх, коли вони підуть одна проти другої. Треба шукати всесвітньої правди, котра б була спільною всім національностям».

        

Рекомендована література

Зацікавлених цією темою запрошуємо до відділів читальної зали та абонемента Чернігівської обласної бібліотеки для юнацтва: вул. Шевченка, 63 (поруч зі стадіоном ім. Юрія Гагаріна).

Голобородько Я. Інтелектуальні портали Михайла Драгоманова / Я.Голобородько // Слово і час. – 2011. – № 9. – С. 3-15.

Розглянуто аспекти трансформаційного мислення М.Драгоманова.

Денискіна Г. Функціонування потенційних слів у наукових працях Михайла Драгоманова / Г.Денискіна // Дивослово. – 2008. – № 3. – С. 33-35.

Виклад матеріалу здійснено за працею вченого-енциклопедиста «Чудацькі думки про українську національну справу».

Дзюба Т. «... І дослідач, і публіцист, і переводчик, і коректор, і редактор, і експедитор !» / Т.Дзюба // Сіверянський літопис. – 2008. – № 2. – С. 120-123. – Бібліогр.: 15 назв.

Про Женевські видання Михайла Драгоманова – з погляду суспільно-політичного та пресознавчого.

Дзюба Т. Знакова постать в українській культурі (штрихи до наукової біографії Михайла Драгоманова) / Т.Дзюба // Сіверянський літопис. – 2008. – № 3. – С. 157-166. – Бібліогр.: 41 назва.

Коляда І. «...виходив з педагогічного правила: починати до звісного щоб іти до незвісного...» : / І.Коляда, Д.Ніколайчук // Історія в школі. – 2015. – № 3-4. – С. 8-12.

Про методичні новації Михайла Драгоманова.

Коляда І. Михайло Драгоманов – апостол правди і науки / І. Коляда        // Історія в школі. – 2015. – № 9-10. – С. 1-6.

Запропоновано біографічний науково-популярний нарис до 150-річчя наукової діяльності М.Драгоманова та 180-річчя заснування Національного педагогічного університету ім. М.П.Драгоманова.

Куца О. «Свідомий європеєць і не менш свідомий українець» / О.Куца        // Дивослово. – 2012. – № 8. – С. 40-45. – Бібліогр.: 13 назв.

Про Михайла Драгоманова.

Ліпницька І. Духовна спадкоємність: М.Драгоманов і С.Єфремов / І.Ліпницька // Дивослово. – 2008. – № 8. – С. 53-55.

Матвіїшин В. Родина Косачів-Драгоманових та європейське красне письменство / В.Матвіїшин // Зарубіжна література в школах України. – 2012. – № 5. – С. 15-21. – Бібліогр.: 31 назва.

Панченко В. «Тут у мене багато є роботи» / В.Панченко // День. – 2016. – 8-9 лип. – С. 20.

Про перебування Лесі Українки в родині Драгоманових у Болгарії (1894-1895 рр.).

Перший український політолог : до 175-річчя від дня народження Михайла Драгоманова, 18 вересня // Шкільна бібліотека. – 2016. – № 8. – С. 16.

Третяченко Т. Портрети Михайла Драгоманова / Т.Третяченко // Слово і час. – 2011. – № 9. – С. 15-17. – Бібліогр.: 5 назв.

Про історію відомих фотопортретів М. Драгоманова.

«Чудацькі думки великого Українця» : до 175-річчя від дня народження Михайла Драгоманова // Урядовий кур’єр. – 2016. – 10 верес. – С. 11.