18 серпня 2020 р.

Володар Лівобережжя: до 400-річчя від дня народження гетьмана Івана Самойловича


         Іван Самойлович приходить у цей світ близько 1620 р. (ін. джерела: поч. 1630-х рр.) у містечку Ходорків на Житомирщині в родині православного священика. На Правобережжі неспокійно, тож батько Самуїл перевозить родину (має четверо синів) до містечка Красний Колядин поблизу Конотопа на Чернігівщині (тепер у складі Сумської обл.), де отримує парафію.

Майбутній гетьман України навчається у Києво-Могилянському колегіумі, система навчання в якому потребує докладнішої розмови.

У 1631 р. Петро Могила, майбутній митрополит та вихованець єзуїтів, запроваджує їхню освітню модель до Лаврської Братської школи, а вже з наступного, 1632 р., за цією системою навчатимуть у Києво-Могилянському колегіумі.

Єзуїти – католицький орден, що свого часу провадив активну місійну діяльність у Південній Америці та Південно-Східній Азії. Звідти – величезні кошти (конкурували навіть з королями !), що дозволяли займатися науками. Саме єзуїти відкривають лінію зміни дат, Австралію…

Освітня модель єзуїтів не знала фізичних покарань (вкрай революційно на той час !), лише моральні впливи: невдаха-учень міг опинитися на останній лаві або ж під віслючим ковпаком… Для заохочення надавалися почесні посади, як от консул чи диктатор, що передбачали також певні повноваження та переваги.

Існували дві паралельні групи: Greka i Romana, у кожного учня першої був опонент з другої, що виправляв його помилки й навпаки. За такої системи конкуренції відбувалося змагання між групами та учнями за кількість балів.

          Додамо, що свого часу у Львівському єзуїтському колегіумі навчається також майбутній гетьман Богдан Хмельницький. Ще один гетьман, Іван Мазепа, наступник Самойловича, теж є вихованцем єзуїтів.

         На відміну від братів Василя, Мартина і Тимофія, що стають священиками, Іван, завдяки шлюбу з Марією Голуб, донькою Івана Григоровича Голуба-Багатого, потрапляє до кола впливової лівобережної старшини. Карєрні «наслідки» не забарилися: сотник у Зіньківському полку – наказний полковник Прилуцького полку – писар, осавул, суддя Чернігівського полку…

         Січень 1668 р. Іван Самойлович – наказний чернігівський полковник.

         1669 р. Генеральний суддя лівобережної частини Українського гетьманату.

         17 червня 1672 р. Івана Самойловича обрано гетьманом Лівобережжя на старшинській раді в Козацькій Діброві поблизу Конотопа.

         Внутрішня політика Івана Самойловича – потужна й міцна (до авторитаризму) гетьманська влада. Усіма способами він чинить так, що лише кандидати зі знатних старшинських родин мають доступ до адміністрування в козацькій державі. Вже не скликаються генеральні військові ради: гетьман збирає лише раду старшин. Саме за Самойловича значкове військове товариство починає поступово перетворюватися на українське дворянство.

         «Володар малоросійського панства», «Зверхній владця і господар вітчизни», «удільний князь» – такими метафорами нагороджено гетьмана ще за життя. Самойлович мріє про монархічну лінію управління, започатковану Богданом Хмельницьким, тобто думає передати владу як спадок синам (Семену, Григорію, Якову). Не судилося: всіх чоловіків роду Самойловичів або страчено, або заслано  до Сибіру, де вони й загинули…

         Його старший син Семен, стародубський полковник і засновник містечка Семенівка (тепер у складі Новгород-Сіверського району Чернігівщини) помирає у 1685 р. (є думка істориків, що тут не обійшлося без «допомоги»); у 1687 р. Григорія, середульшого сина, четвертують у Севську (тепер це місто Брянської обл. РФ); самого Самойловича разом з Яковом, молодшим сином, без суду заслано до Сибіру. У 1890 р. гетьман помирає в Тобольську.


         Найголовніший результат правління Самойловича, на думку історика Івана Крипякевича, є утвердження державного устрою Українського гетьманату на період  наступних ста років. 1670-1680-ті рр. – це злагоджене й налагоджене господарство України, започаткування нових промислових галузей, міцний поштовх у торгівлі як на Заході, так і на Сході…

Дізнатися більше про Івана Самойловича запрошуємо у відділах читальної зали та абонемента Чернігівської обласної бібліотеки для юнацтва (вул. Шевченка, 63, поруч зі стадіоном ім. Юрія Гагаріна):

Рекомендована література

Алмазов О. Гетьманські агенти як канал отримання гетьманом Лівобережної України І.Самойловичем відомостей про стан справ у Речі Посполитій / О.Алмазов        // Сіверянський літопис. – 2015. – № 3. – С. 3-10. – Бібліогр.: 39 назв.

Журавльов Д. Про злет і падіння Івана, «поповича-гетьмана» (І.Самойлович) / Д.Журавльов // Усі гетьмани України. – Київ: Гетьман, 2012. – С. 338-353. – 508 с.

Лаєвський А. Старшинський корпус Стародубського полку за доби гетьмана Івана Мазепи / А.Лаєвський // Сіверянський літопис. – 2015. – № 4. – С. 18-32. – Бібліогр.: 52 назв.

Лунін С. Іван Самойлович / С.Лунін. – Харків: ТОВ "Пет", 2013. – 128 с.


Мицик Ю. З нових документів до історії Сіверщини (друга половина XVII – XVIII ст.) (частина 4) / Ю.Мицик // Сіверянський літопис. – 2016. – № 5. – С. 67-89. – Бібліогр.: 5 назв.
Запропоновано документи гетьманів України (Павла Тетері, Івана Самойловича, Івана Мазепи, Івана Скоропадського, Данила Апостола), генеральної старшини, полковників, керівників антипольського повстання...

Саєнко Н. Скарбниця гетьмана Івана Самойловича / Н.Саєнко // Світ-інфо: Чернігівська обласна інформаційно-аналітична газета. – 2020. – 20 лют. – С. 13.

Сушинський Б. Іван Самойлович, полковник чернігівський, генеральний суддя, гетьман України / Б.Сушинський; оформл. О.Чередниченка // Козацькі вожді України. Історія України в образах її вождів та полководців XV-XIX ст. Історичні есе у 2-х т. Т. ІІ. Друге, доповнене видання. – Одеса: «ВМВ», 2004. – С. 133-136. – 584 с.: іл.

Таїрова-Яковлева Т. Повсякдення, дозвілля і традиції козацької еліти Гетьманщини: 2-е вид. / Т.Таїрова-Яковлева; пер. з рос. Т.Кришталовської. – Київ: ТОВ Видавництво «КЛІО», 2018. – 184 с.: іл.

Чорна С. З братами не воюють, або Чому російсько-українські війни – не регіональний конфлікт, а прояв цивілізаційного протистояння / С.Чорна // Голос України. – 2016. – 13 лип. – С. 14.
Продовження. Початок: "ГУ" за 18, 25 травня, 1, 8, 15 червня, 6 липня 2016 р. Про невдалу спробу гетьмана Петра Дорошенка укласти військово-політичний союз з Портою та російсько-українські війни 1674 та 1676 рр.

Чухліб Т. Іван Самойлович / Т.Чухліб; кер. авт. кол. В.Горобець // Історія України в особах: Козаччина. – Київ: Україна, 2013. – С. 161-170. – 304 с.: іл.

Чухліб Т. Політика І.Самойловича та І.Мазепи й роль Москви / О.Гуржій, Т.Чухліб // Гетьманська Україна: 1676 – 1764. – Київ: Арій, 2016. – С. 204-211. – 320 с.: іл. – Серія «Таємниці історії».

Чухліб Т. Хитромудрий політик (І.Самойлович, 1672-1687 рр.) / Т.Чухліб // Гетьмани України: війна, політика, кохання. – Київ: Арій, 2016. – С. 280-303. – 480 с.: іл..


Немає коментарів:

Дописати коментар