Летять козаки на залізних конях: до 3-ї річниці початку АТО

Подав рученьку: Бувай здорова!

А єї сльози потекли.

Не плач, дівчино, та й не журися,  

Може повернусь ще колись.       

А може згину в бою від кулі,

То ти про мене спом'яни.

Не плач, дівчино, та й не журися,  

Но щиро Богу ся моли. 

Повстанська пісня «Ой чути, чути стріли гармати»

Україна

Вчора, у нашій Чернігівській обласній бібліотеці для юнацтва відбулася зворушлива зустріч студентів-філологів із письменницею та викладачем Ганною Арсенич-Баран. Звісно, не оминули політичний момент, тому наприкінці у дискусії пролунало: маємо на Сході такого собі доволі молодого ворога-дикуна, який звик усе вирішувати кулаками… На противагу, українці постали дуже дорослою й цивілізованою нацією… Ця думка, що от на нас, таких мудрих, суне неосвічена орда, не нова, зустріти її можна і в популярних виданнях, і в доволі солідних часописах, як от «Літературна Україна».

         Самозакоханість, нарцисизм – це якщо застосувати наукову термінологію. Кажучи простіше: «Не хвались, а Богу молись», – пригадалися з дитинства слова моєї бабусі Варвари, що померла від раку, коли мені не минуло й 10 років… Перше, що можна запропонувати тут у відповідь: якщо ми такі розумні, то чому ось вже понад три роки не можемо собі дати ради з тими, кого звемо дикунами ? Чому, взагалі, такі шляхетні й освічені, ось вже понад три з половиною століття так і не спромоглися вирватися з обіймів старшого брата ? Щось тут не так. Можливо, правильна відповідь полягає в тому, що вік двох сусідніх народів, українського та російського, приблизно однаковий, тому й не може котрий один по-справжньому подолати другого ?

Існує надзвичайно цікава теорія етногенезу, її автор: Лев Гумільов, це син поета Миколи Гумільова та поетеси Анни Ахматової. Згідно з цією теорією, усі земні етноси живуть приблизно 1200-1500 років. З працями науковця Гумільова познайомився на початку 1990-х рр., ще під час навчання в університеті. Так от, український та російський етнос ще занадто молоді, обом їм приблизно по 600 років, у них надлишок енергії (тобто переважають пасіонарії, за термінологією Гумільова), тому й точаться війни... Старші за наш етноси, як от англійці чи французи, вже пережили цей час: пригадаємо Столітню війну між Англією та Францією (1337-1453 рр.); Варфоломіївську ніч, що розпочалася в Парижі 24 серпня 1572 р. і тривала декілька місяців; Тридцятирічну війну за панування в Європі (1618-1648 рр.)…

Боротьба за Україну розпочалася на початку XVІІІ ст., коли зійшлися дві імперії, шведська та російська, Карл ХІІ і Петро І. Для шведів поразка під Полтавою позначила занепад, для Росії – це розквіт. Тепер на Заході постає нова імперія, Євросоюз, до занепаду йде Російська імперія. Проте цей процес може тривати не одну сотню років. І ось вони знову зійшлися на нашій землі. Щоправда, тоді Карл ніс із собою протестантизм, релігію, ще більш віддалену від православ'я, аніж католицизм, проти якого українці так завзято боронилися з Богданом Хмельницьким.

Тепер ситуація інша, і у ЄС присутній увесь релігійний спектр. Отже, велика ймовірність, що терези історії тепер прихильніші до України. Цього у Льва Гумільова нема (історик помер 1992 р.), але він і не розглядав у своїх працях сучасні процеси: перешкоджатиме тут аберація близькості, адже щось велике можна побачити лише на відповідній відстані, і для етногенезу вона становить 100-200 років. На мій погляд, він просто не хотів зачіпати радянську систему. Звичайно, нам також треба бути дуже обережними: теорію не визнано всією академічною наукою, а політичне кредо її автора – євразійство.

Швейцарія

Наприкінці ХІХ ст., 1891 р., Михайло Драгоманов, видатний науковець і громадський діяч (дядько Лесі Українки), у своїй праці «Шість сот років Швайцарскої Спілки» відзначав: «Швайцаріі й мають те військо, тілько впорядковане зовсім інакше, ніж у других державах. Властиво постійного війська у Швайцарії нема, а є оружний народ, котрий може в усякий час стати на оборону своєї землі. Коштує таке військо дуже мало. Усі швайцарці кінчать школи і їм через те легко кінчити військову науку, а дечого з неї, як гімнастики, маршів, а по части й стріляти виучуються ще в школах хлопцями. До того скрізь по Швайцарії є тіри, такі заклади, де можна стріляти, а також стрілецькі товариства і стрілецькі збори».

Цікаво, що й дотепер у Швейцарії дотримуються цієї ж системи оборони. Більше: вже понад 5 століть (від 1506 р. !) швейцарські гвардійці – особиста охорона Папи Римського, а за нашого часу, у ХХ ст., Армія оборони Ізраїлю побудована на швейцарський взірець… Показово, що упродовж 2-4 годин Швейцарська конфедерація, загальна чисельність населення якої становить 8 млн, може розгорнути 650 тис., а за 2 доби – 1.7 млн озброєних вояків ! Для порівняння: в армії США постійно служать 1.3 млн військовослужбовців, і стільки ж перебуває в резерві. 

У Німеччині існує традиція: усе чудове й гарне, особливо гірські масиви, називати Швейцарією. Мене особисто свого часу дуже вразили краєвиди Саксонської Швейцарії (куточок Рудних гір на кордоні ФРН з Чеською республікою). Вважаю, що Україні варто повчитись у волелюбних швейцарців так захищати неповторну красу своєї держави !

Наостанок хочу нагадати рядки видатної повісті Івана Нечуя-Левицького «Кайдашева сім’я», відомої кожному зі шкільної програми. Це діалог баби Параски Солов’їхи та баби Параски Гришихи, що, власне, є чудовим підсумком усього твору:

–      Ой господи ! Якби хто взяв Лаврінову хату та одіпхнув її, – сказала премудра баба Палажка, – геть-геть на гору або й за гору, а Карпову хату одсунув ген-ген за ставок, аж у діброву, то вони б помирились.

–      Навчай, навчай ! Яка пак премудра ! – не втерпіла баба Параска. – Подивись лишень на себе ! Коли б твого чоловіка хто посунув за діброву, а твою дочку аж за Рось, а тебе аж у саме пекло, то, може б, і між вами був мир.

ОБСЄ, НАТО, МВФ… Жодна з цих поважних інституцій не спроможна «відсунути за гору» нашого північно-східного сусіда: ми просто приречені «історією з географією» навчитися жити поруч ! Завжди пам’ятаймо про це, інакше навіть і зі швейцарською моделлю нам не уникнути ІІІ-ї світової… 

Рекомендована література

Усіх небайдужих читачів щиро запрошуємо до відділів читальної зали та абонемента Чернігівської обласної бібліотеки для юнацтва, де на Вас чекають такі видання:

Брехт Б. Матінка Кураж та її діти. Хроніка з часів Тридцятилітньої війни / Б.Брехт; переклад з нім. М.Зісмана; передм. Д.Затонського // Копійчаний роман. Матінка Кураж та її діти. Кавказьке крейдяне коло. – К.: Дніпро, 1973. – С. 359-432. – Серія «Вершини світового письменства», т. 15.

Гринів О. Третій Сарай, або Спроби реанімувати сталінський ордизм / О.Гринів // Літературна Україна. – 2017. – 19 січ. (№ 3). – С. 1, 9, 14.

Про теперішню Росію як нащадка Золотої Орди, де ігнорується моральність, проте є переконання у вищості серед інших народів. Спростовано міфи про «нових радянських людей» – Олексія Стаханова, Зою Космодем'янську, Олега Кошового...

Гумилёв Л. Древние тюрки / Л.Гумилёв. – СПб.: СЗКЭО, Издательский Дом «Кристалл», 2003. – 576 с. – Серия «Вехи истории».

На прикладі унікальної праці геніального історика й географа Льва Миколайовича Гумільова (1912-1992), присвяченої утворенню та розквіту Великого тюркського каганату (VI-VIII ст. н.е.), можна зрозуміти і його видатну теорію етногенезу.

Куренкова О. «Ідеальна листівка зі Швейцарії» / О.Куренкова // День. – 2016. – 5-6 серп. (№ 138-139). – С. 9.

Розмова з фотокореспондентом Владиславом Мусієнком, що повернувся з подорожі 15-ма містами Швейцарії.

Манн Г. Молодые годы короля Генриха IV: Роман / Г.Манн; пер с нем. В.Станевич; послесл. Н.Копосова; прим. И.Генс; ил. Ю.Гершковича. – М.: Дет. лит., 1991. – 589 с.: ил.

Перший роман дилогії про французького короля Генріха ІV, присвячений найдраматичнішим сторінкам французької історії – релігійним війнам між католиками та протестантами у добу Реформації. Докладно змальовано Варфоломіївську ніч (24 серпня 1572 р.) та її наслідки.

Наливайко С. Кожна громада має власне оподаткування й розпоряджається заробленими коштами на свій розсуд / С.Наливайко // Країна. – 2014. – 5 черв. (№ 22). – С. 26-27.

Про те, на чому тримається Швейцарська конфедерація: політична система, економіка, оборона, міжнародні інституції.

Нечуй-Левицький І. Кайдашева сім’я / І.Нечуй-Левицький; передм. Н.Крутікової // Микола Джеря. Кайдашева сім’я: Повісті. – К.: Дніпро, 1987. – С. 171-350. – Серія «Б-ка української класики «Дніпро».

Савченко Т. Збройні сили Ізраїлю: ефективний інструмент воєнної безпеки держави / Т.Савченко // Військо України. – 2014. – № 6. – С. 50-56.

Фаркаш А. Батальон Каракаль / А.Фаркаш // Вокруг света. – 2017. – № 2. – С. 72.

Про окремий бойовий піхотний батальйон Армії оборони Ізраїлю, в якому частка дівчат повинна становити не менше 2/3 усіх військовослужбовців.

Фаркаш А. Новые амазонки / А.Фаркаш // Вокруг света. – 2017. – № 2. – С. 64-73.

Розповідь Юнни Гольдман про її досвід служби снайпером та медиком в Армії оборони Ізраїля.

Фаркаш А. Общая мобилизация / А.Фаркаш // Вокруг света. – 2017. – № 2. – С. 71.

Найважливіше про Армію оборони Ізраїлю: створення, умови призову на службу та звільнення від неї.

Фаркаш А. Так точно ! / А.Фаркаш // Вокруг света. – 2017. – № 2. – С. 69.

Наведено кількість військовослужбовців та бюджет Армії оборони Ізраїлю. Вказано країни з найвищим індексом мілітаризації.

Чорна С. З братами не воюють, або Чому російсько-українські війни – не регіональний конфлікт, а прояв цивілізаційного протистояння / С.Чорна // Голос України. – 2016. – 6 лип. (№ 124). – С. 14; 13 лип. (№ 129). – С. 14; 20 лип. (№ 135). – С. 12; 27 лип. (№ 140). – С. 14; 3 серп. (№ 145). – С. 14; 10 серп. (№ 150). – С. 14; 17 серп. (№ 155). – С. 14.

Простежено тривалу історію російсько-українських воєн: 1674 та 1676 рр.; 1917-1921 рр., зокрема, бій під ст. Крути та руйнування Києва; героїчні сторінки історії УПА, що 1944-1954 рр. воювала проти німецько-фашистських і радянських загарбників…

Шіллер Ф. Вільгельм Телль / Ф.Шіллер; пер. Бориса Тена; передмова та примітки К.Шахової; іл. Л.Киркач; худож. оформлення Б.Бублика, С.Правдюка // Лірика. Драми: Пер. з нім. – Харків: Фоліо, 2004. – С. 355-495. – Серія «Б-ка світової літ-ри».

Оспівано боротьбу швейцарців проти австрійського поневолення у ХІІІ ст.

Шумилин С. Израильский основной боевой танк «Меркава» / С.Шумилин        // Наука и техника. – 2017. –  № 3. – С. 48-57.