Математика
– цариця всіх наук. Її улюблениця – істина, її вбрання – простота і ясність.
Палац цієї володарки оточено тернистими заростями, і, щоб досягти його, кожному
доводиться пробиратися крізь хащі. Випадковий мандрівник не виявить у палаці
нічого привабливого. Краса його відкривається лише розуму, що любить істину і
загартований в боротьбі з труднощами, і такому, який свідчить про незвичайну
схильність людини до заплутаних, але невичерпних і піднесених розумових
насолод.
Ян Снядецький (1756-1830), польський вчений-енциклопедист
Саме так. Професор Стокгольмського університету та член-кореспондент
Петербурзької академії наук. Її математичні праці відзначено
почесними преміями двох академій наук, а художній рівень літературні критики
порівнюють з окремими творами таких класиків, як Іван Тургенєв та Лев Толстой.
Художні здобутки перекладено англійською, німецькою, французькою, шведською,
японською… Ім’я цієї жінки, в родоводі якої знаходимо
білоруські, німецькі та ромські (прабабуся була циганкою-ворожкою) корені – Софія
Ковалевська.
Навіть тепер, у ХХІ ст. математика, визнана королевою наук, лишається
доволі незвичним вибором для чарівної статі. Що вже казати про ХІХ ст. ! Далі спробуємо
зрозуміти, як маленькій, тендітній Софії вдалося посуватися шляхом таких
великих і вагомих здобутків…
На мій погляд, вкрай важливим є той промовистий факт, що прадід Софії, Фрідріх
Теодор Шуберт (1758–1825), був знаним німецько-російським астрономом,
математиком, академіком Петербурзької академії наук. Богослов за освітою, він самотужки
настільки ґрунтовно опанував точні науки, що 1798 р. став першим автором
підручника з теоретичної астрономії, відомий також своїми розробками руху
Місяця, Марса, Урана…
Неймовірно: перші спроби вивчення математики, зокрема, одного з початкових
її розділів – арифметики, були невдалими для Соні. Коли батько, генерал Василь Корвин-Круковський,
якось запитав у доньки, чи подобається їй арифметика, то почув відповідь: «Ні,
таточку». Проте вже за 4 місяці, на те ж саме питання пролунала цілком впевнена
відповідь: «Так, таточку».
Вже доросла Софія у «Спогадах дитинства» напише про своє знайомство з
математикою. У розділі, присвяченому дядьку Петру Корвину-Круковському, старшому
брату батька, читаємо: «Хотя он математике никогда не
обучался, но питал к этой науке глубочайшее уважение. Из разных книг набрался
он кое-каких математических сведений и любил пофилософствовать по их поводу,
причём ему часто случалось размышлять вслух в моём присутствии.
От него услышала я, например, в
первый раз о квадратуре круга, об асимптотах, к которым кривая постоянно
приближается, никогда их не достигая, о многих других вещах подобного же рода,
– смысла которых я, разумеется, понять ещё не могла, но которые действовали на
мою фантазию, внушая мне благоговение к математике как к науке высшей и
таинственной, открывающей перед посвящёнными в неё новый чудесный мир,
недоступный простым смертным».
Надзвичайно важливою підготовкою для майбутніх змагань Соні з чоловіками-математиками
слід вважати час її спільних занять зі старшим кузеном Мішелем. Ось як про це
згадуватиме сама Софія у «Спогадах дитинства»: «Хотя Мишель и обнаруживал на словах презрение к математике и
уверял, что до сих пор не учился ей потому, что не хотел, одно очевидно было,
что те способности и та лёгкость понимания, какие я обнаружила во время наших
уроков, всё же ему импонировали, и хотя он по внешности даже усилил некоторую
суровость в обращении со мной, чтобы не дать мне зазнаться, однако было ясно,
что я всё же значительно выросла в его глазах благодаря этим урокам».
Йосип Малевич, домашній вчитель родини Круковських, у своїх спогадах,
написаних 1890 р., коли його учениця була вже добре відомою, зазначав, що
доволі часто Соня знаходила свій, власний шлях розв’язку задачі, навіть більше: самотужки
відтворила перші теореми курсу тригонометрії ! Сталося це під час самостійного
опрацювання нею підручника з фізики, подарованого батькові Соні його автором,
професором Миколою Тиртовим, викладачем морського корпусу та їхнім добрим
сусідом.
Коли згодом професор почув пояснення Соні про те, у який спосіб вона
визначила тригонометричні функції, то захоплений вигукнув: «Та ви новий Паскаль
!». Так з дитинства, що минуло для Соні у родинному маєтку Палібіно Вітебської
губернії (тепер тут Меморіальний музей-садиба Софії Ковалевської) в неї почали формуватися
творчі здібності, вкрай важливі для науковця, особливо математика.
Восени 1867 р. в Петербурзі Соня розпочинає вивчення вищої математики в
Олександра Страннолюбського (1839–1903) – одного з найосвіченіших
педагогів того часу. Показово, що пізніше серед його учнів був і Олексій Крилов
(1863–1945) – видатний математик, механік, засновник сучасної школи
кораблебудування. Проте навіть найкращі приватні уроки не здатні замінити університетського курсу…
Пригадаймо: лише 1872 р. в Москві започатковано перші Вищі жіночі курси, а 1878
р. в Петербурзі розпочали свою роботу й Бестужевські. Бачимо: у часі юності
Соні двері російських університетів для неї були зачинені, вищу освіту можна
було здобути лише в Швейцарії. Проте на цьому шляху виникала несподівана
перешкода – потрібен дозвіл на проживання, який незаміжня дівчина отримати
взагалі не могла, а для заміжньої жінки відповідна згода надавалася її чоловіком.
Тому 15 вересня 1868 р. Софія Корвин-Круковська бере фіктивний шлюб з
Володимиром Ковалевським, що надавало їй як жінці унікальну можливість
продовжити математичну освіту в західних університетах. Тут варто прочитати
рядки з листа Володимира Ковалевського до свого брата, написані чоловіком Софії
ще до шлюбу:
«… не могу скрывать от тебя, что эта натура в
тысячу раз лучше, умнее и талантливее меня. О прилежании я уже и не говорю, как
говорят, сидит в деревне по 12 часов, не разгибая спины, и, насколько я видел
здесь, способна работать так, как я и понятия не имею. Вообще, это маленький
феномен, и за что он мне попался, я не могу сообразить».
Відтоді у подальшому житті Софії формули значно переважатимуть над почуттями.
Показово: у день, коли приходить повідомлення про обрання Ковалевської членом
Паризького математичного товариства, вона отримує й другу звістку – її колишній
чоловік остаточно заплутався в своїх комерційних проектах та позбавив себе
життя…
Довідатися більше про унікальну долю цієї видатної жінки-математика запрошуємо
до відділів читальної зали та абонемента Чернігівської обласної бібліотеки для
юнацтва (вул. Шевченка, 63, поруч зі стадіоном ім. Юрія Гагаріна).
Рекомендована література
Бахжа Л. Море цифр и пара крох любви / Л.Бахжа // Все для вчителя.
– 2011. – № 1. – С. 112, обкл.
Про чотири аксіоми у житті Софії
Ковалевської (1850-1891) – сильної жінки та видатного математика.
Ковалевская С. Воспоминания детства;
Нигилистка / С.Ковалевская. – М.: Сов. Россия, 1989. – 304 с.
Ковалевская Софья Васильевна / А.Бородин, А.Бугай // Выдающиеся математики: Биогр.
слов.-справ. 2-е изд., перераб. и доп. – Киев: Рад. шк., 1987. – С. 251-252.
Ковалевская Софья Васильевна /
В.Скляренко, Т.Иовлева, В.Мац, худож.-оформитель Л.Киркач // 100 знаменитых
женщин. – Харьков: Фолио, 2005. – С. 151-159.
Кочина П., Зенкевич И.
С.В.Ковалевская: Кн. для учащихся / П.Кочина, И.Зенкевич. – М.: Просвещение,
1986. – 80 с., ил. – Серия «Люди науки».
Кочина П. Карл Вейерштрасс: 1815–1897 / П.Кочина. – М.: Наука,
1985. – 272 с., ил. – Серия «Научно-биографическая литература».
Про найвидатнішого математика ХІХ ст., професора Берлінського університету,
наукового керівника Софії Ковалевської.
Матвеев Н. Принцесса науки:
Софья Ковалевская. Повесть о жизни / Н.Матвеев. – М.: Мол. гвардия, 1979. – 191 с.: ил.
Софья Васильевна Ковалевская / Сост. А.Савин // Энциклопедический
словарь юного математика. 2-е изд., исправ. и доп. – М.: Педагогика, 1989. – С. 108.
Немає коментарів:
Дописати коментар