Завжди треба пам’ятати: ти існуєш тому, що круг тебе живуть такі ж, як і ти. Зостанься сам у
цій крижаній пустелі – і ти загинеш. А в гурті ми зігріваємо один одного. І
тому нам не страшні будь-які дороги, випробування.
Панас Кочура. Із іскри – полум’я
Панас Кочур (Кочура) приходить у цей
світ 18 (5 – за ст. стилем) липня 1905 р. в
родині Федора Юхимовича та Фросини Калістратівни в м.Кролевець Чернігівської
губернії (тепер – Сумської обл.).
Батьки бачать: малий Панас має хист до
малювання, тягнеться до книжки, тому в 1913 р. хлопця записують до трирічної
церковно-парафіяльної школи. Наступною освітньою сходинкою Панаса стане
Кролевецьке міське реальне училище, що після Жовтневого перевороту перетвориться на
звичайну семирічку.
1921 р. Кролевецький механічний завод. Панас
знаходить час на репетиції у драмгуртку. Михайло Соколенко, керівник театральної
трупи Чернігівського губполітпросвіту, помічає здібного юнака й запрошує до
свого колективу. Чернігівщина та Харківщина… Міста й села… Панас активно долучається
до мандрівного життя театральної трупи.
Саме в
цей час юнак починає писати сам. Збереглася навіть довідка Вищого реперткому
політпросвіти, згідно з якою «п’єси
Панаса Кочури «Справу
батьків доведем до кінця» та «Вороги
на селі» дозволяються до постановки
драматичними трупами та професійними театрами».
Промовистий факт: важливою характеристикою
того, 1920-х рр. (і наступного, 1930-х !) десятиліття є неймовірний, просто
шалений успіх п’єси «Вороги на селі», в якій сюжет побудовано … на
вбивстві сількора бандою куркулів.
1924 р. Секретар (згодом – голова виконкому)
Чапаєвської селищної Ради, член Кролевецького
райвиконкому. Упродовж трьох буремних років комсомолець Кочур бере активну участь
в операціях загонів особливого призначення, простішими термінами: у розгромах куркульських
банд (!)
1927 р.
Військова служба. Панаса Кочуру, як перспективного випускника кавалерійської школи, призначають командиром
кінної розвідки артилерійської дивізії
ім. Михайла Фрунзе.
1929
р. Батурин, навчальні збори. Кінь раптово спотикається, Кочура вилітає з
сідла, опиняється долі: суглоби хребта дуже пошкоджено. Панаса лікують у
Чернігові, Києві, Криму, Москві …
В цей
час прикутий до ліжка Кочура наполегливо пише роман «Богдан Хмельницький», який
у хвилину розпачу й безнадії (на початку війни) передає матері … розпалювати
грубу. Не поталанило й іншим двом повістям: «Звірі» та «Мрії» – за період
нацистської окупації вони … протрухли в пляшках та глечиках, закопаних у сараї.
Вдається порятувати лише повість
«Родина Сокорин», яку надрукує журнал «Українська література» (1945. – № 12).
Цікаво, що цей дебютний твір отримує схвальну оцінку від Михайла Стельмаха,
живого класика: «Я з радістю прочитав її, в душі не раз подякував авторові за
хороший твір…» Тема повісті – боротьба української родини з нацистами в роки
окупації.
Приходить творче натхнення, друкуються
інші твори: повісті «Окрилені» (1953) та
«Вогні юності» (1957), романи «Світлий ранок» (1954) та «Коли ми дорослі»
(1966). Останній роман – про перші кроки самостійного життя дівчат-сиріт з
Кролевецького ПТУ, батьки яких загинули в роки війни.
Другий, надзвичайно вагомий період
творчості Кочури – історичний. Починає автор трилогією «Декабристи», до якої
входять романи «Золота грамота» (1960), «Апостоли правди» (1969) та «Із іскри –
полум’я» (1972).
Перший твір
розповідає про участь українців у війні з Наполеоном 1812 р., другий – про діяльність
Південного товариства на Чернігівщині та виступ декабристів на Сенатській площі в Санкт-Петербурзі 1825 р. Із третього
твору довідуємось про часи заслання декабристів у Нерченських рудниках
Сибіру.
Іван Корнющенко,
письменник і художник, автор біографічного нарису про Кочуру, пише: «Ще й ще
раз згадуючи багаточисленні зустрічі з Панасом Федоровичем, не перестаю
дивуватися тій силі волі й мужності, працьовитості й натхненню, що, здавалося,
не зменшувалися, а, мов крила в польоті, міцніли у повсякденному труді – труді
крізь великий біль у суглобах, що зросталися все дужче й дужче».
Дізнатися більше про Панаса Кочуру запрошуємо у відділах читальної зали та
абонемента Чернігівської обласної бібліотеки для юнацтва (вул. Шевченка, 63,
поруч зі стадіоном ім. Юрія Гагаріна):
Рекомендована література
Корнющенко І. Кочура Панас / І.Корнющенко;
П.Хоменський, В.Шитик (ред. галузі літератури) // Енциклопедія Сучасної
України. Т. 15: Кот – Куз. – Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН
України, 2014. – С. 90-91. – 712 с.
Косян В. Кочура Панас Федорович / В.Косян;
гол. ред. М.Бажан // Українська Радянська Енциклопедія. Вид. 2-ге. Т. 5:
Кантата – Кулики. – Київ: Гол. ред. УРЕ, 1980. – С. 464. – 568 с.
Кочура П. Блакитна мрія; Довга ніч : Романи / П.Кочура, післямова
П.Швеця. – Київ: Рад. письменник, 1987. – 486 с.
Останні романи тетралогії про встановлення і розвиток радянської влади на
Сумщині. У «Блакитній мрії» бачимо боротьбу з білогвардійцями, організацію
перших комун. Роман «Довга ніч» розповідає про буремне життя переважно тих же
героїв у період радянсько-німецької війни.
Немає коментарів:
Дописати коментар