Агатангел Кримський приходить у цей світ 15 січня 1871 р. у м. Володимирі-Волинському, проте його дитинство промайнуло у Звенигородці (Черкащина). Завдяки блискучій пам’яті шкільна освіта хлопця розпочинається у п’ятирічному віці, у 1881 р. Агатангел – гімназист у м. Острог, у 1885–1889 рр. навчається в Колегії Павла Ґалаґана, викладацький склад якої в тому часі є надзвичайно потужним.
У 1889 р. Кримський – студент факультету арабістики Лазаревського інституту східних мов. Здібного юнака залишають на кафедрі арабської філології, проте у 1896 р. Агатангел ще встигає закінчити історико-філологічний факультет Московського університету. А далі упродовж двох років триває наукове відрядження Кримського на Сході (Ліван та Сирія), головним завданням якого є вдосконалення арабської мови…
Що спільного між словами книга, стіл, бібліотека ? Схоже на загадку із серії «Третій зайвий» ? Але ж зовсім ні. Усі три, також слово письменник, мають спільний корінь КТБ та подібне звучання … в арабській. Ось така незвична логіка у мови, що не має голосних.
Але в період розквіту арабської науки, що припав на VII – XI ст., в бібліотеках також працювали вчені (зрозуміло, за столом), а видатний математик і астроном Мухаммед аль-Хорезмі був ще й бібліотекарем. Показово, що тогочасного рівня ісламської математики в Західній Європі досягнуть лише наприкінці XVI ст. Більше: у ХІІ ст. були створені цілі товариства вчених, що перекладали надбання математиків країн ісламу на європейські мови.
З розвитком астрономічних знань у Старому Світі виникла потреба в створенні слова, відомого тепер майже у всіх європейських мовах: зеніт. Переконаємося, що це слово-помилка. Справді, замт (араб.) – найвища точка неба: zamt -> zanit (m -> ni) -> zenit. У Європі арабської не знали, свого слова для цього явища не існувало. Отож, коли переписували відоме, припустилися помилки (ni замість m).
Схожа ситуація зі словом синус. Джяйб (араб.) – тятива, дуже вдалий вибір для назви цієї тригонометричної функції. Але слово джіба (затока) – спільнокореневе і схоже (корінь джб, пам’ятаймо: голосних нема), відповідно, латиною перекладається як синус !
Цікаво: трійка українських слів: жупан, шубка, юпка походять від одного арабського jubba (безрукавка). Простежимо ці шляхи:
Jubba (араб.) –>
giuppa (італ.) -> zupan (пол.) -> жупан
Schube (нім.) -> шуба
Juppe (нім.) -> jupka (пол.) -> юпка (юбка, діал.)
Тепер розташуємо мови за кількістю носіїв (млн., в дужках), згідно з даними довідника Ethnologue: Languages of the World та переконаємось, що арабська потрапляє до першої п’ятірки:
1. Китайська (845)
2. Іспанська (329)
3. Англійська (328)
4. Гінді / урду (182 / 61)
5. Арабська (221)
6. Бенгалі (181)
7. Португальська (178)
8. Російська (144)
9. Японська (122)
10. Німецька (90)
Ця мова є однією з шести офіційних робочих мов (разом з англійською, іспанською, китайською, російською та французькою) таких поважних міжнародних організацій як ООН та ЮНЕСКО. Також арабська є офіційною мовою для 26 країн та 2 територій. До переліку, зокрема, належать: Алжир, Бахрейн, Єгипет, Йорданія, Ізраїль, Ірак, Катар, Кувейт, Ліван, Мавританія, Марокко, Об’єднані Арабські Емірати, Оман, Палестина, Саудівська Аравія, Сомалі, Сирія, Судан, Туніс.
Арабська мова належить до семітської групи семіто-хамітської (афразійської) сім’ї мов. Цікаво, що в цій групі теж перебувають (є найбільш до неї наближеними): арамейська, давньоєврейська (іврит), мальтійська, фінікійська. Арамейська – рідна мова Ісуса Христа. Візьмемо, наприклад, іврит – це колишня мертва мова, тепер відроджена, а від 1948 р. є офіційною мовою Ізраїлю (разом з арабською).
Фінікійською спілкувалися з IV тис. до н.е. у Фінікії (тепер це територія Лівану), на островах Кіпр, Сардинія та Сицилія, на півдні Іспанії, на півночі Африки. Найдавніші писемні пам’ятки фінікійської мови датовано серединою ІІ тис. до н.е., арабської – V ст. до н.е. Літературну арабську мову сформовано у V-VI ст. Нею написано Коран – священну книгу мусульман (VII-VIII ст.).
Завершимо повчальним напівжартівливим спостереженням Агатангела Кримського, одного із найавторитетніших сходознавців в Україні і поза її межами, автора численних праць з історії культури й літератури арабських країн, семітології, історії ісламу, також людини, що володіла майже 60-ма мовами:
Звісно всім, що арабська мова дуже горлова. Особливо ж єсть там один такий звук, що рідко хто з європейців навчиться його коли-небудь вимовляти. Той звук зветься «айн». Вузлуваті німці (хитрі в біса !) постерегли, що коли прислухатися, як риплять немазані двері, то ото ж і маємо того самого арабського «айна». Другі філологи знов кажуть, що мале теля, коли мукає до своєї матері, то вимовляє арабське «айн» зовсім чисто: «мабуть, чи не од верблюжат у пустинях і навчилися араби свого айна», – догадуються вони.
Треті знов запевняють, що й кожен європеєць уміє вимовляти арабське «айн», коли слабує на морську хоробу; бо коли, вибачайте, він ригає, то той звук, з яким люди ригають, і єсть найчистіше «айн». Та, мабуть, чи не легше вам буде навчитись того «айна» ось як: притуліть кінчик язика до нижніх зубів, до самих пнів, далі притисніть цілий язик щільно-щільно до спідньої челюсти, щоб горло було вільне, та й силуйтеся вимовляти гортанкою не то «а», не то «є», не то «г» – от вам і вийде той словутній «айн». Спробуйте, може пощастить вам це зробити !
Дізнатися більше про Агатангела Кримського запрошуємо у відділах читальної зали та абонемента Чернігівської обласної бібліотеки для юнацтва (вул. Шевченка, 63, поруч зі стадіоном ім. Юрія Гагаріна):
Рекомендована література
Засенко О. Агатангел Кримський / О.Засенко; М.Бернштейн, Н.Калениченко, П.Федченко та ін. // Історія української літературної критики. – Київ: Наукова думка, 1988. – С. 393-401. – 456 с.
Касьянова О. "Бейрутські оповідання" А.Кримського – арабською / О.Касьянова // Літературна Україна. – 2017. – 6 квіт. – С. 3.
Про вкрай цінне для Лівану етнографічне джерело, презентація якого відбулася нещодавно в Єгипетському центрі арабської мови і культури Інституту філології.
Краса у розумі: Араб. казки у записах А.Ю.Кримського: Для серед. та ст. шк. віку / Упоряд., передм. та переказ з араб. М.М.Веркальця; мал. А.П.Паливоди. – Київ: Веселка, 1992. – 205 с.: іл.
Кримський А. Виривки з мемуарів одного старого гріховоди : Вибране / Агатангел Кримський; упорядкув. і передм. Ю.Коваліва. – Київ: ВЦ «Академія», 2016. – 320 с. – Серія “In crudo” («без прикрас»).
Кулик Н. Геній і лиходійство / Н.Кулик // Освіта України. – 2015. – 28 верес. – С. 14-15.
Про Агатангела Кримського – вченого зі світовим ім’ям та одного з фундаторів Української Академії наук, мовознавця та письменника, етнографа і фольклориста.
Ломб К. Как я изучаю языки / К.Ломб, авториз. перевод с венгер. А.Науменко, ред. В.Фальский. – М.: Прогресс, 1978. – 215 с.
Про унікальний досвід автора, яка упродовж 25 років опанувала 10 мов (розмовний рівень), а ще 6-ма оволоділа на рівні перекладу науково-технічної та художньої літератури.
Неординарні літературні постаті // Позакласний час. – 2013. – № 11-12. – С. 47.
Запропоновано добірку цікавих фактів про українських письменників та вчених: Миколу Костомарова, Агатангела Кримського, Івана Франка…
Пастух Б. Роман "Андрій Лаговський" Агатангела Кримського як "історія хвороби" / Б.Пастух // Слово і час. – 2013. – № 5. – С. 64-69.
Романов С. Історія доби в постатях : до 140-річчя Лесі Українки і Агатангела Кримського / С.Романов // День. – 2011. – 14-15 жовт. – С. 11.
Шаповал Ю. 3 січня. Агатангел Кримський / Ю.Шаповал // Мить історії: 366 мініатюр про людей і події. – Київ: Парлам. вид-во, 2019. – С. 14. – 400 с.: іл.
Немає коментарів:
Дописати коментар