«Талановитий письменник, пристрасний мисливець і горда, відважна людина»: до 135-річчя від дня народження Олекси Слісаренка (справжнє прізвище – Сніцар; 28.03.1891, хутір Конівцов Шатовської (Щотоватської) волості Вовчанського повіту, Харківщина – 03.11.1937, урочище Сандармох, Карелія), поета і прозаїка, одного з найдіяльніших літераторів 1920-х рр.

 

«Виглядав Олекса Андрійович напрочуд солідно: директор банку, дипломат у ранзі посла, метрдотель у ресторані найвищого класу, взагалі – персона ґрата з розжалуваних, але до часу ще не знищених революцією колишніх можновладців.

 

Особливо ж дратували його недругів вусики – маленькі, піжонські, як тоді казали, вусики під самісіньким носом – щось на кшталт вусиків Чарлі Чапліна в створеному ним образі маленької людини.

 

Крім того, з весни до осені Олекса Андрійович носив на голові плескатий солом’яний капелюшок «канотьє» – «крик моди» від кінця ХІХ ст. до Першої світової війни. Вдягався Олекса Андрійович вишукано й франтувато, костюми мав від найкращого кравця й віртуозно відпрасовані, а галстук («краватку» – за тодішньою термінологією) пов’язував найчастіше метеликом…

 

Всі ці атрибути надзвичайно іритували критиків його літературної творчості – і поетичної, і прозової, а надто публіцистичної, бо ж були то часи, коли галстук поцінувався як відзнака буржуазного походження, а конотьє, подібно до циліндра на головах мальованих на плакатах буржуїв, підкидало думку про капіталістів і потребу поглиблення класової боротьби».

 

Таку вишукану характеристику надає своєму літературному вчителю і старшому товаришу письменник Юрій Смолич у книзі «Розповіді про неспокій немає кінця».

 

Особисто мене доторкає доволі сумна сторінка у творчій та життєвій біографії Олекси Андрійовича: громадський обвинувач на процесі СВУ (Спілка визволення України). На лаві підсудних опиняються 45 видатних особистостей, зокрема:

 

академіки Сергій Єфремов, Михайло Слабченко; професор Олександр Черняхівський; мовознавці Всеволод Ганцов, Григорій Голоскевич, Михайло Кривинюк, Григорій Холодний, Вадим Шарко; письменниця Людмила Старицька-Черняхівська, теолог Володимир Чехівський…

 

Нам, у теперішньому часі, дуже легко засудити Олексу Слісаренка, але не робімо цього: невідомо, як би ми самі поводилися в його ситуації, тож вважатимем обрану активну звинувачувальну позицію письменника невдалою спробою самозахисту.

 

Та не так сталося, як гадалося: 29 квітня 1934 р. самого Олексу Слісаренка заарештовано за приналежність до підпільної контрреволюційної організації, що планує повалити радянську владу! Далі «відпрацьована» схема: 19 березня 1935 р. Олекса Андрійович «отримує» 10 років позбавлення волі (Соловки).

 

Але вже за 2.5 роки, 9 жовтня 1937 р. окрема «трійка» УНКВД СРСР по Ленінградській обл. переглядає справу письменника: стратити! Відповідно, 3 листопада 1937 р., до 20-ї річниці жовтневої «революції», Олексу Слісаренка розстріляно в урочищі Сандармох у Карелії.

 

Упродовж тривалого часу влада наполягає: Олекса Андрійович Слісаренко помер 5 березня 1943 р. Підстава: свідоцтво про смерть, видане РАГСом Жданівського р-ну Ленінграда (насправді цей документ сфабриковано).

 

19 вересня 1957 р. Олексу Слісаренка реабілітовано Воєнною колегією Верховного суду СРСР, з відповідною довідкою від 4 жовтня 1957 р. можна ознайомитися в особовому фонді письменника у ЦДАМЛМ (Центральному державному архіві-музеї літератури і мистецтва) України.

 

Усіх зацікавлених довідатися більше про Олексу Слісаренка запрошуємо до відділів читальної зали та абонемента Центральної бібліотеки ім. Михайла Коцюбинського; вул. Княжа, 22, м. Чернігів. Чекаємо на Вас щодня (крім неділі), з 10-ї до 18-ї год.

 

Видання творів Олекси Слісаренка

 

Поезії ; Надія. Горе. Князь Барціла : оповідання / Олекса Слісаренко // Невідоме Розстріляне Відродження : антологія / Упоряд. та передм. Ю. П. Винничука ; худож.-оформлювач О. А. Гугалова. – Харків : Фоліо, 2019. – С. 340-358. – 3 тис. пр.

 

Тварина / Олекса Слісаренко // Соловецький етап : антологія / Упоряд. та передм. Ю. П. Винничука ; худож.-оформлювач О. А. Гугалова. – Харків : Фоліо, 2018. – С. 281-293. – (Великий науковий проєкт). – 2 тис. пр.

 

Про Олексу Слісаренка

 

Агеєва В. П. Олекса Слісаренко : до 100-річчя від дня народження / Віра Агеєва. – Київ : Товариство «Знання», 1990. – 48 с. – (Духовний світ людини). – 7440 пр.

 

Іванова Н. Модель авторської репрезентації в небелетристичних текстах Олекси Слісаренка / Наталя Іванова // Слово і Час. – 2006. – № 6. – С. 42-52. – 1150 пр.

 

Ковалів Ю. Олекса Слісаренко (1891–1937) / Юрій Ковалів // Історія української літератури: кінець ХІХ – поч. ХХІ ст. : підручник : у 10 т. Т. 3 : У сподіваннях і трагічних зламах. – Київ : Академія, 2014. – С. 85-87. – (Альма-матер).

 

Констанкевич І. Автобіографізм прози Олекси Слісаренка / Ірина Констанкевич // Слово і Час. – 2014. – № 12. – С. 32-38. – 1 тис. пр.

 

Лаврісюк Ю. Реалізм чи неореалізм? (Спроба стильової ідентифікації прози О. Слісаренка) / Юлія Лаврісюк // Київська старовина. – 2005. – № 6. – С. 96-106. – 1 тис. пр.

 

Українська інтелігенція на Соловках. Українські науковці і митці : Олекса Слісаренко // Соловецький етап : антологія / упоряд. та передм. Ю. П. Винничука ; худож.-оформлювач О. А. Гугалова. – Харків : Фоліо, 2018. – С. 95-99. – (Великий науковий проєкт). – 2 тис. пр.

 

Шкандрій М. Модерністи, марксисти і нація. Українська літературна дискусія 1920-х років / Мирослав Шкандрій ; пер. з англ. Тараса Цимбала. – Київ : Ніка-Центр, 2015. – 384 с. – 1 тис. пр.

 

Валерій Помаз,

редактор Центральної бібліотеки ім. Михайла Коцюбинського

 

Фото: О. А. Слісаренко. Б/д. ЦДАМЛМ України, ф. 996, оп. 1, од. зб. 22, арк. 2.