Чернігівська пустеля

-       Добрий вечір, – сказав про всякий випадок маленький принц.

-       Добрий вечір, – відповіла змія.

-       На яку планету я потрапив ? – запитав маленький принц.

-       На Землю, – відказала змія. – В Африку.

-       А-а !.. Виходить, на Землі нікого нема ?

-       Це пустеля. Тут ніхто не живе. Земля велика, – мовила змія.

Маленький принц сів на камінь і звів очі до неба.

Антуан де Сент-Екзюпері. Маленький принц

        Зразковим прикладом самоврядування на теренах Сіверщини можна впевнено назвати діяльність земства другої половини ХІХ – початку ХХ ст., яка поширювалась на усі сфери економіки та культури Чернігівської губернії. Особливо це стосувалось сільського господарства: агрономи й ветеринари, машини й розплідники для худоби, добірні зернові та ін. культури – неповний перелік того, якими силами та засобами працювало Чернігівське земство для потреб громади. Заліснювали піски, прокладали дороги, проте першість посідали меліоративні роботи – осушення боліт.

         Поспіх у виконанні меліоративних робіт згодом було підхоплено радянським часом. Справді, наприкінці ХІХ ст., величезна кількість селян, колишніх кріпаків, наполегливо збирала гроші та купувала землю. Як наслідок, ціна родючого ґрунту зросла так, що й за 300 руб. складно було придбати десятину. Вартість же землі після меліорації стрімко зростала: якщо десятина заболоченого ґрунту коштувала 3-15 руб., то цю ділянку, вже осушену, можна було продати за 100-120 руб. Отже, господарі заболочених земель усіляко намагалися залучити «земські» сили для перетворення своїх боліт на сінокісні угіддя.

         У 1894 р. при Міністерстві землеробства і державних маєтностей відкрито відділ земельних покращень, який з метою дослідження боліт західних губерній спорядив відповідну експедицію. У Чернігівській губернії роботи виконувались Є.В.Оппоковим, інженером-гідротехніком експедиції. За результатами його дослідження земство видрукувало «Материалы по изследованию болот Черниговской губернии Е.В.Оппокова», де автор визначав завдання з осушення боліт як прямі й невідкладні для земства, бо це збільшувало б площу родючих земель. Зокрема, Є.В.Оппоковим запропоновано осушити в Чернігівській губернії 22 болота, загальною площею 354743 дес. (або 7.5% від усієї площі губернії).

         Правила з осушування боліт земством було ухвалено 20 травня 1902 р., проте схожий механізм діяв і наприкінці ХІХ ст. Урядовий інженер-гідротехнік відповідав за розробку проекту осушення, який і виконувало земство. На меліоративні потреби Міністерство землеробства і державних маєтностей надавало земству позику. За виконані роботи з осушення земель їхні господарі розраховувались вже з земством упродовж наступних 10 років (з виплатою 4% річних). Затверджені були також і правила експлуатації каналів, згідно з якими, зокрема, заборонялося загачувати їх для вилову риби або перегону худоби, також вимочувати в них коноплі або льон.

      До осені 1917 р. Чернігівське земство осушило 4 болота з 22 рекомендованих Є.В.Оппоковим. Доля головного болотознавця Чернігівщини склалася трагічно: хоча він згодом і працював у Київському політехнічному інституті та отримав звання академіка, у 1937 р. Є.В.Оппокова було заарештовано і розстріляно під Биківнею. У співавторстві з гідрологом Н.В.Шрейбером академік Є.В.Оппоков заперечував внесок мохових боліт до загального балансу річкових вод, натомість вважав, що болота є великими постачальниками води до атмосфери. Але ще на початку ХХ ст. у гідрологічних колах Російської імперії запанувало переконання, що болота, як головні джерела води для річок, потребують охорони від осушення.

          

         Влітку 1933 і 1934 рр. кафедрою кліматології Ленінградського університету виконані дослідження біля болота Гладкого (ст. Сабліно Жовтневої залізниці). Кліматологи з’ясували, що вдень за умови сухої погоди значення абсолютної вологості повітря розподілені так: над лугом вони найвищі, над болотом – найменші, під покривом прилеглого лісу –  середні. Переформулювати це можна так: з поверхні болота вологи випаровується найменше, а з лугу – найбільше. Саме в цьому полягає причина більшої повноводності річок, що випливають з боліт. Отже бачимо, як меліоративна активність, започаткована Чернігівським земством та продовжена за радянських часів, поступово призвела до обміління рік Чернігівщини, ерозії ґрунтів та зменшення заліснених площ. 

Рекомендована література

Усіх небайдужих до цієї теми запрошуємо ознайомитися із вказаними виданнями у відділі читальної зали Чернігівської обласної бібліотеки для юнацтва (вул. Шевченка, 63, поруч зі стадіоном ім. Юрія Гагаріна):

Дорошок Н. Діяльність земського статистичного відділення по опису та оцінках промислових підприємств Чернігівської губернії / Н.Дорошок // Сіверянський літопис. – 2011. – № 6. – С.103-107. – Бібліогр.: 7 назв.

Дорошок Н. Маловідомі сторінки з історії Чернігівського земства (кінець 70-х – початок 80-х рр. ХІХ ст.) / Н.Дорошок // Сіверянський літопис. – 2010. – № 1. – С. 50-53. – Бібліогр.: 17 назв.

Заєць О. Земська меліорація на Чернігівщині, або Чому на Лівобережному Поліссі так мало боліт / О.Заєць // Сіверянський літопис. – 2012. – № 1-2. – С.127-133. – Бібліогр.: 21 назва.

Досліджується діяльність Чернігівського земства в галузі осушення боліт з метою їх прибуткового використання.

Рахно О. Чернігівські земці (історико-біографічні нариси) / О.Рахно. – Чернігів: Чернігівські обереги, 2009. – 352 с.

Сахара / Отв. ред. сер. В.Е.Соколов; ред. и послесл. В.М.Неронова и В.Е.Соколова. – М.: Прогресс, 1990. – 424 с.: ил. – Серия «Золотой фонд биосферы». – Пер. с англ.

Науковці з усього світу розповідають про найбільшу пустелю нашої планети: її клімат, геологічний розвиток, ґрунти, екологію флори й фауни, історію підкорення Північної Африки та роль людського фактора у перетворенні ландшафтів Сахари.

Чернігівська губернська земська управа / За ред. А.В.Кудрицького // Чернігівщина. Енциклопедичний довідник. – К.: УРЕ ім. М.П.Бажана, 1990. – С. 870.