Зона відчуження та зона безумовного (обов’язкового) відселення ЧАЕС – територія на півночі Київської області, з якої у квітні-травні 1986 р. повністю вивезено усіх мешканців. Припинено також традиційну господарчу діяльність. Проте проводиться постійний радіоекологічний моніторинг, роботи з мінімізації виносу радіоактивних речовин за її межі, заходи, що запобігають виникненню пожеж та інших явищ, здатних порушити стабільність ситуації.
Зона відчуження – режимний об’єкт з обмеженим доступом та суворо регламентованою діяльністю, адже це й досі відкрите джерело радіоактивних речовин. Аналогічні зони існують на прилеглих територіях Білорусі та Брянської області Росії. Площа української частини зони відчуження – 2600 кв. км (як Королівство Люксембург). На півночі з нею межує білоруська частина зони площею 2150 кв. км. Разом вони утворюють територію, що є де-факто одним з найбільших заповідників у Європі.
Параметри чорнобильської аварії (склад і кількість викинутих радіоактивних речовин, розподіл у просторі) не могли привести до суттєвих відмінностей у тварин. Загибель, хвороби, порушення розвитку спостерігали лише в перші роки після аварії на територіях, дуже наближених до ЧАЕС, на слідах проходження радіоактивних хмар та в місцях особливо інтенсивних опадів, «плям». Набагато сильніше впливають загальні екологічні умови, зокрема відсутність людини.
Денис Вишневський, начальник групи радіаційно-екологічного моніторингу Державного спеціалізованого науково-виробничого підприємства «Екоцентр», стверджує, що природа в зоні відчуження після аварії зазнала значних змін у позитивному напрямку. На його думку, заборона господарської діяльності сприяла відтворенню природних комплексів Полісся, характерних для цієї території 300-400 років тому.
26 квітня 2016 р., за 30 років після катастрофи, Президентом України Петром Порошенком було підписано Указ про створення Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника. Денис Вишневський розглядає це рішення як найбільш вдалий варіант використання забруднених площ, адже він дозволяє зберігати та вивчати місцеву флору й фауну.
Двоголові кабани, вовки з 5 хвостами… Усе це – фольклор зони відчуження. Сергій Гащак, заступник директора Міжнародної радіоекологічної лабораторії з науки, начальник відділу радіоекологічних досліджень Чорнобильського центру з проблем ядерної безпеки, радіоактивних відходів і радіоекології, повідомляє, що радіація є стресом для тварин, на який вони по-різному реагують: хворіють, помирають або ж пристосовуються. Але на даний час не зареєстровано тварин, стійких до дії радіації, усі якимось чином потерпають від неї.
Ще в середині ХХ ст. з території теперішньої зони відчуження зникла рись євразійська (або звичайна). Проте вже в середині 1990-х рр. сліди цього звіра спостерігали навіть у «рудому лісі» (умовна назва для ділянки дерев, що загинули відразу після аварії внаслідок надмірного викиду радіоактивного пилу). Тепер тут, на найбільш забрудненій площі, діє понад два десятки фотопасток, що фіксують як молодих, так і дорослих хижаків (загальна оцінка: 15-20 особин).
Отже, рись. Чим цікавий цей звір родини Котових ? Вона найліпше з усіх родичів пересувається у глибокому снігу. Раціон рисі складається із різноманітних гризунів і птахів, зайців і козуль, благородних оленів і молодняка диких кабанів… І хоча цього звіра можна впевнено зараховувати до когорти альпіністів (коли йдеться про дерева), рись ніколи не стрибає згори на свою жертву: переслідує здобич довгими стрибками із засідки.
Згадали про дикого кабана. Присутність цього звіра працівники зони відчуження відчувають, напевно, найбільше. У 2007-2009 рр., під час своєї роботи у ДСНВП «Екоцентр», мав унікальну нагоду спостерігати відкриті ділянки землі поблизу центральних вулиць Чорнобиля, що були ретельно перериті цими тваринами в пошуках їжі.
Кабани легко переходять межу зони відчуження, тому всім, хто перебуває поза нею, слід дуже уважно ставитися до пропозицій скуштувати свіжини з цієї дичини: м’ясо може виявитися радіаційно небезпечним. Дикі кабани – найрозумніші істоти наших лісів, що завдяки чудовому нюху та слуху здатні подолати різноманітні перешкоди, уникнути підступних людських засідок. Ці «важковаговики» добре бігають, стрибають, … плавають !
Припинення господарчої діяльності людини в зоні мало позитивний вплив на тваринний світ. Зникли або скоротили свою чисельність лише ті види, які залежали від людини: граки, коти, білі лелеки, хатні миші, собаки. Промислових видів – бобрів, вовків, лисиць та багатьох інших тепер стільки, скільки може прогодувати територія зони. Наприклад, чисельність козуль, лосів та оленів у зоні відчуження становить близько 600 кожного виду; вовків – 40-50 особин.
Вовк… Добре знаний з дитинства звір: важливий персонаж українських народних казок. Цікаво, що в парах, які формуються на все життя, дитинчат «дозволено» народжувати лише самиці ватажка, решта самиць доглядає за малечею «королівської» родини. Територія зграї коливається від 30 до 2000 кв. км, теоретично, лише дві вовчі зграї можуть контролювати усю зону відчуження (практично їх 7). Ці тварини відчувають здобич на відстані 1.6 км.
Вперше за сто років з’явився найбільший хижак України – ведмідь бурий.
У 1998 р. із заповідника «Асканія-Нова» завезли коней Пржевальського – найближчих родичів диких коней (тарпанів), що в історичному минулому зникли з Полісся. Вид названо на честь Миколи Пржевальського (1839-1888), російського дослідника, рід якого вийшов з українського козацтва. Микола Михайлович, мандрівник і науковець, описав «свій» вид – пісочного кольору диких коней, колишніх мешканців Європи та Азії, яких у дикій природі тепер лишилося близько сотні – ще 140 років тому, у 1879-му.
Тепер ці коні – мешканці заповідників та зоопарків світу. В Україні вид є червонокнижним. Мета інтродукції до зони відчуження полягала у створенні вільної популяції виду. Програму розроблено науковцями заповідника «Асканія-Нова». Чисельність коней Пржевальського поступово збільшується: 1999 р. – 27, 2013 р. – близько 60, 2017 р. – понад 50 особин.
Цікаво: завозили два великих стада коней, тепер у зоні відчуження «проживає» 6 груп (від двох до 15 особин кожна). Ще 30-40 особин є мешканцями білоруської частини зони. Батьківщиною тварин вважаються напівпустелі, навіть степи, тут вони перебувають у лісах.
Роб Нельсон, біолог, розповідає про своє дослідження причин зменшення популяції коней Пржевальського. На його думку, це є наслідком високого рівня цезію-137, накопиченого в тілах цих тварин. Цією причиною можна пояснити й надмірну агресивність вовків, що нападають на людей та свійських тварин.
100 років тому, у 1919-му, в Біловезькій Пущі було вбито останнього «вільного» зубра, найбільшого ссавця Європи. Упродовж наступних 60 років людство відновило цю тварину в природі. Перспективним є «прихід» зубра на територію зони відчуження. Ці вегетаріанці вживають у їжу близько 400 видів рослин, насіння яких посувається неушкодженим через увесь шлунково-кишковий тракт: зубри просто гігантські садівники ! Цікаво, що в мішаному стаді панує найстарша корова – матріархат…
Червонокнижними «самопоселенцями» зони вже можна вважати таких птахів: журавель сірий, лебідь малий, лелека чорний, орлан-білохвіст, два види підорлика (великий та малий), пугач, сичик-горобець…
Зимовий облік (2018-2019 рр.) птахів зони відчуження, виконаний науковцями Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника та Українського центру дослідження хижих птахів, засвідчив стабільність популяції орлана-білохвоста (2008 р. – 11 особин, 2017 р. – 20, 2019 р. – 16).
Цей червонокнижний птах з розмахом крил до 2.5 м – один з найбільших хижих птахів на теренах Євразії. Відповідно, саме довкола ділянок полювання вовків вченими зареєстровано найвищу кількість орланів.
Тім Муссо, професор біології Університету Південної Кароліни, переконаний, що катаракта, недорозвинений мозок, рак свідчать про радіоактивне опромінення птахів. Наприклад, згідно з аналізами крові синиць, для захисту від радіації ці птахи виділяють антиоксиданти…
Деякі види зони вижили завдяки мутаціям. Ось павуки. Ніби ті ж самі, але на павутині ви не побачите «візерунків». Науковці стверджують, що схожу реакцію можна спостерігати у їхніх родичів, «підгодованих» … наркотиками.
Довідатися більше про зону відчуження та зону безумовного (обов’язкового) відселення ЧАЕС запрошуємо у відділах читальної зали та абонемента Чернігівської обласної бібліотеки для юнацтва (вул. Шевченка, 63, поруч зі стадіоном ім. Юрія Гагаріна):
Рекомендована література
Глазко В. Облучение и гены / В.Глазко // Открытия и гипотезы. – 2016. – № 3. – С. 12-16.
Про наслідки довготривалого радіаційного впливу на живі організми, від польових мишей до людини.
Дикі тварини. 50 найвідоміших видів: міні-енциклопедія; пер. з англ. – Київ: Видавнича група КМ-БУКС, 2016. – 56 с.: іл.
Короткий В. Петрук В. : "Природа в зоні відчуження повернулася до того стану, який був 200 років тому" / В.Короткий // Урядовий кур’єр. – 2018. – 2 жовт. – С. 3.
Голова Держагенства з управління зоною відчуження Віталій Петрук ділиться планами щодо розвитку унікального біосферного заповідника – зони відчуження, співпраці з міжнародними організаціями та майбутнього розвитку інфрастуктури заповідника.
Листопад О. Новий погляд на зону, клімат і національні парки / О.Листопад // Урядовий кур’єр. – 2016. – 17 серп. – С. 1, 3.
Про підготовку та супровід екологічних законопроєктів, що є важливою складовою адаптації вітчизняного законодавства до вимог ЄС.
Листопад О. Умвельт убер аллес / О.Листопад // Урядовий кур’єр. – 2016. – 2 квіт. – С. 1, 4.
Про підсумки візиту до України Барбари Хендрікс, міністра довкілля, охорони природи та безпеки ядерних реакторів ФРН.
Миколюк О. Змінитися, щоб вижити / О.Миколюк // День. – 2016. – 9-10 верес. – С. 19.
Про те, як тварини пристосовуються до умов зони відчуження ЧАЕС.
Орли-білохвости оселились у Зоні // Природа і суспільство. – 2019. – 18 січ. – С. 8.
Про результати зимового обліку птахів Зони відчуження науковцями Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника та представниками Українського центру дослідження хижих птахів.
Павлюкова Е. Плоды Чернобыля / Е.Павлюкова // Сегодня. – 2013. – 14 нояб. – С. 34-35.
Про поступове перетворення зони відчуження в заповідник для рідкісних тварин.
Паскевич С. Озверевшее пространство. Через 25 лет после взрыва: люди и звери Чернобыля / С.Паскевич // Вокруг света. – 2011. – № 4. – С. 50-58.
Запропоновано розмову Б.Жукова з науковцем С.Паскевичем про стан флори і фауни зони відчуження ЧАЕС.
Прокопенко М. Після людини... / М.Прокопенко // День. – 2017. – 14-15 квіт. – С. 8-9.
Що відбувається з рослинами і тваринами в зоні відчуження Чорнобильської атомної електростанції.
Редкие и исчезающие растения и животные Украины: Справ. / В.Чопик, Н.Щербак, Т.Ардамацкая и др.; отв. ред. К.Сытник; АН УССР. Ин-т зоологии им. И.Шмальгаузена. – Київ: Наук. думка, 1988. – 256 с.: цв. ил., карты. – Библиогр. в конце разделов. – Указ.: с. 247-253.
Ступчук Л. Місце, де природа може бути собою / Л.Ступчук // День. – 2020. – 11-12 груд. – С. 32.
Про Чорнобильський радіаційно-екологічний біосферний заповідник, утворений в зоні відчуження ЧАЕС.
Тварини: Ілюстрована енциклопедія / Т.Жабська (уклад.). – Харків: Юнісофт, 2017. – 96 с.: іл. – Серія «Енциклопедія для допитливих».
Тварини Червоної книги / А.Федоренко, І.Рогатко, В.Лисенко та ін. – Київ: Урожай, 1990. – 208 с.; іл.
Тэннер О. Медведи и другие хищные звери / О.Тэннер, пер. с англ. П.Гурова под ред. и с предисл. Д.Бибикова. – Москва: Мир, 1980. – 128 с. с ил. – Серия «Удивительный мир диких животных».
У першому півріччі цього року в Чорнобильській зоні планують ввести в дію першу сонячну електростанцію // Пенсійний кур’єр. – 2017. – 5 трав. – С. 1.
Червона книга України. Вони чекають на нашу допомогу: 2-ге вид., із змінами / Упорядники О.Шапаренко, С.Шапаренко. – Харків: Торсінг плюс, 2008. – 384 с.: іл.
Чорнобильську зону перетворять на біосферний заповідник // Пенсійний кур’єр. – 2016. – 12 серп. – С. 1.
Шаповалова Т. Максим Микитась: "Чорнобиль – це не прокляття, а виклик..." / Т.Шаповалова // Гарт. – 2016. – 5 трав. – С. 4.
Про документальну стрічку "Чорнобиль. Зона майбутнього", у якій автор, відомий учасник будівництва об’єкта "Укриття", намагається не лише зрозуміти минуле, але й надає довготермінові прогнози щодо зони відчуження ЧАЕС.
Юрик П. Дихає Чорнобиль... у слові літератора / П.Юрик // Літературна Україна. – 2013. – 4 квіт. – С. 7.
Про оповідання, в якому зображено поневіряння не тільки людей, але й собаки, залишеного господарем у зоні відчуження ЧАЕС.
Немає коментарів:
Дописати коментар