7 вересня 2025 р. вдруге дивився «Гарольд і Мод» –
легендарну виставу, що не сходить зі сцени «Молодіжного театру» в Чернігові вже
майже 20 років! Геннадій Касьянов, режисер-постановник, створює цю романтичну комедію
за однойменною п’єсою «Harold and Maude» Коліна Гіґґінса (Colin Higgins, 1941–1988), яка
у 1971 р. побачить світ окремим романом.
Гарольд Чейзен (Harold Chasen), якого на сцені
«Молодіжки» неперевершено грає актор Сергій Тимощук, потерпає від надмірної
опіки своєї матері. Відповідно, цілком «дорослий» син обирає «постановку»
самогубств як доволі несподівану форму спротиву. Проте невпинне зростання
кількості невдалих «актів» Гарольда поступово зменшує хвилювання місіс Чейзен.
Ще одним «захопленням» юнака є ретельне спостереження за процесом
похорону (зовсім незнайомої йому людини). Несподівано під час одного з таких
«споглядань» Гарольд знайомиться з Мод (Maude), 79-річною
екоактивісткою та … крадійкою авто. У цій другій головній ролі насолоджуємось
дивовижною грою Юлії Матросової, акторки «Молодіжного театру».
Ця зустріч обертає життя Гарольда догори дриґом: чарівна
Мод знайомить юнака з неймовірно чудовим
світом вишуканого мистецтва і краси, зокрема, вона вчить юнака танцювати,
співати й грати на банджо… Отже, Гарольд закохався. У 80-й день народження Мод
він готується запропонувати їй руку та серце, аж раптом довідується, що саме
цього дня його кохана вирушає в далеку подорож (вирішує свідомо піти з життя)…
На мою думку, схожі приклади надмірного втручання матері
у життя дорослої доньки зустрічаємо у класиків української літератури. Ось
рядки з листа 22-річної Лесі Українки до своєї матері Косач О. П. (Олени
Пчілки), датованого 15(27).12.1893 (Київ):
«Люба мамочко! Хоч ти іронізуєш над сим виразом в наших
листах, але я скажу тобі, що пишу його завжді од щирого серця а не для
лицемірства та облесливости. Ти маєш право вилаяти мене добре, коли я довго не
пишу, але таких вразливих речей, яких ти понаписувала в своєму остатньому
листі, я все таки не заслужила і не заслужу ніколи.
Справді ми виїхали в сей Київ на якусь муку для тебе. Я
даю тобі слово чести, що як тілько се для тебе буде спокійніше, то я без жалю
покину Київ по першому твоєму листу, – коли ти для нас життя не жалуєш, то
невже б я мала пожалувати для тебе Київського життя? Не так уже тут мені дороги
рожами устелені, щоб за для них я не вважала на те, що ти там день і ніч гинеш
від турботи і журби».
Рекомендована
література
Усіх зацікавлених
ознайомитися докладніше з унікальною епістолярною спадщиною Лесі Українки запрошуємо
до відділів абонемента й читальної зали Центральної бібліотеки ім. Михайла
Коцюбинського; вул. Княжа, 22, м. Чернігів:
Українка Л. Листи: 1876–1897
/ Леся Українка ; упоряд. і автор прим. Валентина Прокіп (Савчук), к.ф.н. ;
наук. ред. Лариса Мірошниченко, к.ф.н. ; автор передм. проф. Віра Агеєва,
д.ф.н. – Київ : Комора, 2016. – 512 с. : іл. – (Persona). – 1.5 тис. пр.
Українка Л. Листи: 1898–1902
/ Леся Українка ; упоряд. і автор прим. Валентина Прокіп (Савчук), к.ф.н. ;
наук. ред. Лариса Мірошниченко, к.ф.н. – Київ : Комора, 2017. – 544 с. : іл. –
(Persona).
Українка Л. Листи: 1903–1913
/ Леся Українка ; упоряд. і автор прим. Валентина Прокіп (Савчук), к.ф.н. ;
наук. ред. Лариса Мірошниченко, к.ф.н. – Київ : Комора, 2018. – 736 с. : іл. –
(Persona).
Валерій Помаз,
редактор Центральної бібліотеки ім. Михайла Коцюбинського
Немає коментарів:
Дописати коментар