Пригадаємо: 23 та 25 травня вбито
керманичів українського визвольного руху Євгена Коновальця та Симона Петлюру
(відповідно, 1938-й та 1926-й рр.).
Євген Коновалець
Очільник УВО (Українська
Військова Організація), згодом ОУН (Організація Українських Націоналістів).
Євген Коновалець об’єднує два покоління борців за незалежність: учасників Української
революції 1917–1921 рр. та молодь, яка приєднується у 1920–1930-х. Убитий 23
травня 1938 р. радянським агентом Павлом Судоплатовим (Роттердам, Нідерланди).
Симон Петлюра
Після Української революції,
очільник Державного Центру УНР в екзилі: протидіє більшовикам на міжнародному
рівні, намагається зберегти українські державні інституції та армію, об’єднати
українську еміграцію довкола тривалого спротиву та залучити підтримку західних держав.
Убитий 25 травня 1926 р. радянським агентом Самуїлом Шварцбардом у Парижі. Численні
«шалені» кампанії із дискредитації Симона Петлюри лише сприяють його визнанню як
справжнього символа нескореності та боротьби за незалежність України.
85 р. тому, у квітні 1941-го в
Кракові постановою ІІ Великого Збору ОУН Свято Героїв запроваджується офіційно.
У часі Другої світової війни, також після її завершення члени ОУН та воїни УПА
відзначають це свято.
Дуже важливою у справі
патріотичного виховання молоді є «Інструкція
ОУН в справі святкування 23.05. Свято Героїв Революції». Читаємо:
«Точно о год. 8:30 вечора в дні 23.05 мають дзвонити
дзвони у всіх церквах. Могили прибрані
квітами, з лентами національними і організаційних кольорів. З хвилиною биття
запалити довкруги могили 4 великі смолоскипи, які мають горіти цілу ніч.
Національний Прапор вивішений на могилі через цілий 23.05
і 24.05. Організаційний Прапор (прапор ОУН) вивішений лише в часі святочного
зібрання. Біля Могили стоїть весь час святочно зібрана почесна сторожа з
хлопців і дівчат».
Окремі думки Симона
Петлюри
Патріотизм – це активна любов до своєї Вітчини, до свого
народу; це чин, благородні стремління кожного сина народу заслужити це ім’я. Пасивна любов до краю, любов у запічку не є
патріотизмом!..
Коли балакаємо з нашим інтелігентом, то складається
вражіння, що цей чоловік не лише сухої граматики української мови не перечитав,
але дивуватиметься, що твори Лесі Українки чи Івана Франка були перекладені на европейську
мову; він дивуватиметься так само й тому, що Фавст, твори Шекспіра чи Гайне
існують в українському перекладі, але його здивування буде найбільшим, коли
йому скажете, що українська нація вийшла на політичну арену раніше, ніж
московська!..
Усіх зацікавлених довідатися більше про Євгена Коновальця
та Симона Петлюру, також про вшанування пам’яті наших Героїв, запрошуємо до читальної
зали та абонемента Центральної бібліотеки ім. Михайла Коцюбинського; вул.
Княжа, 22, м. Чернігів. Чекаємо на Вас щодня (крім неділі), з 10-ї до 18-ї год.
Про Євгена Коновальця
Кучерук О. Євген Коновалець. 1891 – 1938 : до 120-ліття з дня
народження / О. Кучерук ; ред. О. Веремійчик. – Київ : Видавництво ім. Олени
Теліги, 2011. – 23 с. – 1 тис. пр.
Євген Коновалець та його доба / Автори : Остап Грицай, Степан
Шах, Осип Зінкевич та ін. – Мюнхен : Видання фундації ім. Євгена Коновальця,
1974. – 1019 с.
Окремі видання Симона Петлюри
Патріотизм / Симон Петлюра //
Розбудова Держави. – 1997. – № 7-8. – С. 94-101.
Про Симона Петлюру
Бірчак В. Фактор свободи : Мазепа. Петлюра. Бандера / Автори :
Володимир Бірчак, Володимир В’ятрович, Олеся Ісаюк та ін. –
Київ : Спринт-Сервіс, 2024. – 36 с. : іл.
Дорошенко-Товмацький Б. Симон Петлюра : Життя і діяльність / Б.
Дорошенко-Товмацький. – Київ : Просвіта, 2005. – 608 с. – 3 тис. пр.
Кучерук О. Симон Петлюра. 1879 – 1926 : до 130-ліття з дня
народження / О. Кучерук ; наук. ред. В. Верстюк. – Київ : Задруга, 2009. – 14
с. – 5 тис. пр.
Литвин С. Симон Петлюра у боротьбі за Самостійну Україну / С.
Литвин. – Київ : Смолоскип, 2018. – 680 с. – 1 тис. пр.
Сергійчук В. І. Симон Петлюра / В. І. Сергійчук. – Київ : Україна,
2004. – 448 с. : іл. – (Українські державники). – 3 тис. пр.
Сергійчук
В. І. Симон Петлюра і єврейство / В. І.
Сергійчук. – Київ : ПП Сергійчук М. І., 2006. – 152 с. – 3 тис. пр.
Валерій Помаз,
редактор Центральної бібліотеки ім. Михайла
Коцюбинського
Немає коментарів:
Дописати коментар