Український Вашингтон

Коли

Ми діждемося Вашингтона

З новим і праведним законом ?

А діждемось-таки колись.

Тарас Шевченко. Юродивий

Кожна політична нація має свого видатного керманича: для американців такою особою став Джордж Вашингтон, перший президент; для чехів – Томаш Масарик, також перший президент Чехословаччини; для українців такою постаттю є, поза сумнівом, Михайло Грушевський, голова Центральної Ради – першого українського парламенту. Продовжувати аналогії й називати його першим українським президентом, звичайно можна. Проте не забуваймо, що це буде швидше почесне звання.

Хто уважно читав видатний роман Ольги Кобилянської «Земля», дія якого відбувається на Буковині у другій половині ХІХ ст., напевно, звернув увагу на те, як побережник (лісовий сторож) Онуфрій Лопата, що 12 років служив у цісарському війську, «бував у Відні, Італії і Яссах», називає професором викладача гімназії. Так само було й у Галичині, взагалі, на українських землях, що входили тоді до складу Австро-Угорщини. Це був знак пошани з боку тогочасного суспільства до вчителів, що, на жаль, як бачимо в тій же «Землі», не завжди її виправдовували. 

Зі словом «президент» сталося точнісінько те ж саме: учні й послідовники Грушевського зі Львівського університету принесли це почесне звання до Києва. Формально, у Львівському університеті проф. Михайло Грушевський виховав 22-х істориків. Проте, сотні людей у Галичині «пройшли» через нього, а їхні постаті побачимо згодом у Наддніпрянській Україні як вчителів, громадівців, мазепинців, просвітян… Найголовніше полягає в тому, що невтомний автор багатотомної «Історії України-Руси» сам виявився активним її творцем, адже саме завдяки йому українці вперше відчули себе українцями. 

З діяльністю Грушевського свідомість малороса поверталася до своїх джерел, до українства. Взагалі, пророком нашої нації вважається Тарас Шевченко, але ж він висловив емоційні гасла, які втілив у життя саме Михайло Сергійович. Не забуваймо, наприклад, що Українська Академія Наук (УАН) постала з Наукового Товариства ім. Тараса Шевченка (НТШ), очільником якого був проф. Грушевський у Львові.

Встановлення чітких культурних та політичних меж з Росією – ця ідея належить також Михайлу Грушевському. Задля її втілення він доклав величезних зусиль. У чому тільки його не звинувачували і як не називали у той час, стверджували, що він продався католикам, полякам, німцям, просто забагато фантазує… Принагідно пригадаймо, що раніше, царські «спецслужби» вивезли його зі Львова до Москви з вироком: «сепаратист»…

Якщо порівнювати настрої в тогочасному Києві з ситуацією в сучасному Донецьку, то вони були дуже схожі. Показовий приклад: навіть Володимир Вернадський, всесвітньовідомий вчений, творець вчення про ноосферу, був політичним росіянином, що визнавав своє українське коріння, але не більше… Разом з усією інтелігенцією він був вихований на ідеї Російської держави, що має панувати на Євразійському просторі, повернутися до Константинополя, захопити протоки Босфор і Дарданелли…

Михайло Сергійович, як згадують його сучасники, працював за десятьох. До речі, саме він є автором першого загальноукраїнського правопису. Також його вважають засновником музейної справи в Україні. Так, були зібрання митрополита Андрея Шептицького у Львові, колекція Василя Тарновського в Чернігові… Проте музей НТШ мав експонати з усієї України, були в ньому і портрети Івана Мазепи, знахідки з Княжої гори часів Київської Русі, межигірський фаянс…

Найбільше звинувачення проти Грушевського полягає, мабуть, в тому, що він не втримав незалежності, зволікав з її проголошенням… Але його наміри були чіткими й прозорими: Центральна Рада – перехідний уряд, до моменту скликання Установчих Зборів, що повинні були підтвердити обраний курс на самостійність України. Тільки такий шлях гарантував міжнародне визнання і  підтримку. Так от, Установчі Збори планувалися на січень 1918 р. Тут можна наводити багато «аби», проте історія не визнає умовного способу…

Якщо порівнювати з сучасністю, то проголошення незалежності 24 серпня 1991 р. вимагало ще Всеукраїнського референдуму 1 грудня того ж року. В часовому відрізку [24.08; 01.12] нас не визнала жодна країна, міжнародне співтовариство перебувало в очікуванні. Проте, як згадував перший президент України Леонід Кравчук, після позитивних результатів референдуму лише упродовж першого місяця Українську державу визнали понад 40 країн.

Рекомендована література

Зазначені видання очікують на зацікавлених читачів у читальній залі Чернігівської обласної бібліотеки для юнацтва (вул. Шевченка, 63: поруч зі стадіоном ім. Юрія Гагаріна).

Використано матеріали циклу програм Тетяни Сергійчук «Первинний код» (Українське радіо).

Бурлака Г. Історична тематика в літературній творчості Михайла Грушевського / Г. Бурлака // Дивослово. – 2011. – № 12. – С. 51-54.

Бурлака Г. Літературна творчість Михайла Грушевського / Г.Бурлака // Дивослово. – 2009. – № 1. – С.48-54.

Бурлака Г. Роль О.Кониського в переїзді М.Грушевського до Львова / Г.Бурлака // Слово і час. – 2011. – № 11. – С. 80-83.

Гирич І. «Конструктор» модерної нації : до 150-річчя Михайла Грушевського / І.Гирич // Літературна Україна. – 2016. – 3 листоп. (№ 42). – С. 3.

Гринів О. Дехуторянізація чи деукраїнізація: історія за Табачником навиворіт? / О.Гринів // Літературна Україна. – 2016. – 13 жовт. (№ 39). – С. 7.

Про народницьку школу, започатковану в історичній науці Михайлом Грушевським.

Грушевський М. Остання кутя (Різдвяна мрія) / М.Грушевський // Дивослово. – 2009. – № 1. – С. 55-58.

Різдвяне оповідання Михайла Грушевського.

Грушевський Михайло Сергійович (1866-1934) / автор-упорядник А.Хорошевський // Проект «Україна». Галерея національних героїв. – Харків: ТОВ «Бібколектор», 2012. – С. 22-32.

Журжа І. «Справа Грушевського» / І.Журжа // Голос України. – 2016. – 29 верес. (№ 185). – С. 20.

Про сфабриковану в 1930-х рр. радянськими карально-репресивними органами справу «Українського національного центру», ключовим фігурантом якої «призначили» видатного історика, громадського і політичного діяча.

Козловський І. 150-річчя Михайла Грушевського відзначають у Польщі / І.Козловський // Голос України. – 2016. – 28 верес. (№ 184). – С. 6.

Корольов Г. Ідея Чорноморської федерації у поглядах Михайла Грушевського / Г.Корольов // Український історичний журнал. – 2011. – № 6. – С. 68-79.

Мандзюк Д. «Працювати доведеться серед егоїстів, у краю вельми здеморалізованому, де інтрига і капості поза плечима – річ звичайна» / Д.Мандзюк // Країна. – 2016. – № 37. – С. 47-50.

Йдеться про викладацьку діяльність Михайла Грушевського.

Мацько Л. Українська мова, культура й освіта в діяльності Михайла Грушевського / Л.Мацько // Дивослово. – 2016. – № 12. – С. 32-38.

Нариси історії Української революції 1917 – 1921 років. У двох книгах. Книга перша / Ред. колегія: В.А.Смолій, Г.В.Боряк, В.Ф.Верстюк, С.В.Кульчицький та ін. – К.: Наук. думка, 2011. – 388 с. + VIII – Бібліогр.: 332 назви.

Пиріг Р. Батько нашої незалежності / Р.Пиріг // День. – 2016. – 30 верес. (№ 176-177). – С. 21.

Про помилки Михайла Грушевського як політика та його визначну роль в історії України як науковця.

Скрипник В. «Я любив Сестринівку незвичайно...» / В.Скрипник // Голос України. – 2016. – 29 верес. (№ 185). – С. 10.

Про Всеукраїнську науково-практичну конференцію «Грушевський і Вінничина: до 150-річчя з дня народження», що відбулася 28 серп. 2016 р. у Вінницькому обласному краєзнавчому музеї.

Сміян Н. Завдяки йому Україна «з нічого стала державою» / Н.Сміян // Голос України. – 2016. – 29 верес. (№ 185). – С. 1, 10.

Про відтворення робочого кабінету Михайла Грушевського в Музеї української революції 1917-1921 рр.

Смолій В. Як навчити громадянина мислити : до 150-річчя з дня народження Михайла Грушевського та 80-річчя Інституту історії України / В.Смолій, О.Ясь // Урядовий кур’єр. – 2016. – 4 листоп. (№ 207). – С. 6.

Солдатенко В. «Я сам прийшов до політики через історію, і сей шлях вважаю нормальним» (Михайло Сергійович Грушевський) / В.Солдатенко // Проект «Україна». 1917-1920 рр. Постаті. – Кіровоград: Імекс-ЛТД, 2013. – С. 12-33.

Тагліна Ю. Михайло Грушевський / Ю.Тагліна. – Київ: ТОВ «КЕТС», 2013. – 128 с.

Ткаченко І. Науково-видавнича діяльність М.Грушевського під наглядом органів влади Російської імперії (1907-1914 рр.) / І.Ткаченко // Український історичний журнал. – 2011. – № 6. – С. 55-67.

Чернецький Є. Грушевські  / Є.Чернецький // День. – 2013. – 8 листоп. (№ 204-205). – С. 14.

Шпак В. «...доконала його Москва» : до 150-річчя з дня народження Михайла Грушевського, 29 вересня / В.Шпак // Урядовий кур’єр. – 2016. – 24 верес. (№ 180). – С. 8.

Яневський Д. Проект «Україна», або Таємниця Михайла Грушевського / Д.Яневський // Проект «Україна». Грушевський. Скоропадський. Петлюра. – Харків: Прапор, 2012. – С. 3-312.